Постанова

від 26.07.2023 по справі 554/907/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 554/907/21

провадження № 61-9513св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон Ріхтер Укрфарм»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Абрамова П. С.,

Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та визнання покупцем за договором.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 31 жовтня 2016 року між його дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон Ріхтер Укрфарм» (далі - ТОВ «Гедеон Ріхтер Укрфарм») укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (аптека), загальною площею 51,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу - 637 399,00 грн.

Вказував на те, що обов`язки покупця за оспорюваним договором купівлі-продажу виконав він, а його дочка була формально зазначена у договорі, оскільки у день посвідчення правочину у нотаріуса оригінал свого паспорту та ідентифікаційного коду він помилково залишив у свого брата ОСОБА_3 , у зв`язку із чим вирішено, що покупцем за договором формально буде ОСОБА_2 , яка, в подальшому, відчужить йому своє право власності на аптеку, оскільки він був фактичним її покупцем.

Вказував, що станом на день підписання оспорюваного договору відповідачка не володіла грошовими коштами на купівлю нежитлових приміщень, оскільки не була працевлаштована, не здійснювала підприємницької діяльності, відтак, не отримувала жодного доходу. Оплату за договором здійснено за його кошти, які він позичив 28 жовтня 2016 року за двома договорами позики, укладеними з його братом - ОСОБА_3 та близьким другом - ОСОБА_4 (наявність у них коштів підтверджується банківськими виписками), на загальну суму 640 000,00 грн. 31 жовтня 2016 року через касу банку ці кошти в присутності ОСОБА_3 були зараховані на рахунок його дочки, оскільки договором купівлі-продажу передбачалась безготівкова оплата. Водночас, ним було здійснено зняття готівки у сумі 26 000,00 грн для оплати послуг нотаріуса, юриста, та додаткових зборів при оформлені договору.

Зазначав, що саме він, а не його дочка, проводив попередні переговори з купівлі-продажу із продавцем, здійснював огляд приміщення для здійснення ним підприємницької діяльності з продажу лікарських засобів (під аптеку), за наявності у нього ліцензії для цього.

Крім того, для здійснення ремонту приміщення аптеки він отримав кредит у АТ КБ «ПриватБанк».

Однак, йому стало відомо, що його дочка має намір продати вказані нежитлові приміщення без його згоди.

Враховуючи те, що спірне нерухоме майно (аптека) придбане за його кошти і для нього, вважав, що саме він був покупцем за договором.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , посилаючись на положення статей 215, 235 ЦК України, просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (аптека) загальною площею 51,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в частині покупця ОСОБА_2 , укладеного 31 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Гедеон Ріхтер Укрфарм», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтвської області Оканенко Т.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 1927, та визнати його покупцем за цим договором.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2022 року, ухваленим у складі судді Бугрія В.М., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (аптека) загальною площею 51,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в частині покупця ОСОБА_2 , укладений 31 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Гедеон Ріхтер Укрфарм», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Оканенко Т. Є. та зареєстрований

у реєстрі за № 1927.

Визнано ОСОБА_1 покупцем нежитлових приміщень (аптека) загальною площею 51,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу, укладеним 31 жовтня 2016 року з ТОВ «Гедеон Ріхтер Укрфарм», посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Оканенко Т. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1927.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нерухоме майно (аптека) придбане за кошти позивача і для нього, проте він в договорі купівлі-продажу не зазначений покупцем, що є підставою вважати укладений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна (аптеки) недійсним в частині особи покупця.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 362,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що предметом оскарження у цій справі є договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Гедеон Ріхтер Укрфарм». Спірні правовідносини виникли у позивача із сторонами вказаного договору купівлі-продажу. Належними відповідачами мають бути обидві сторони оспорюваного правочину, проте позов пред`явлено лише до однієї сторони - ОСОБА_2 , а процесуальний статус іншої сторони оспоюваного договору - ТОВ «Гедеон Ріхтер Укрфарм», визначено як третя особа у справі. Пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 17 квітня 2020 року у справі № 523/9076/16-ц.

Також апеляційний суд зазначив, що згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15 (провадження № 61-14680сво20), удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину. Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням. При цьому Верховний Суд відступив від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 466/8968/19 та від 22 липня 2020 року у справі № 265/3310/17, на яку послався суд першої інстанції.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд, враховуючи те, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, дійшов висновку про те, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за його відсутності та не повідомив його належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Крім того, апеляційний суд стягнув з нього на користь відповідача судовий збір, не врахувавши, що він є особою з інвалідністю другої групи та звільнений від сплати судового збору.

Підставами касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд не врахував правових висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, та у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 379/1186/18, щодо застосування статті 141 ЦПК України. Крім того зазначає, що справу розглянуто за його відсутності, оскільки він належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, всупереч правовому висновку Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 521/4328/16-ц (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коломієць Г. В., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці пов`язаною з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 , яка є донькою позивача ОСОБА_1 , та ТОВ «Гедеон Ріхтер Укрфарм» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (аптека) загальною площею 51,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Оканенко Т. Є. та зареєстрований у реєстрі за № 1927.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору продаж вчинено за суму 637 399,00 грн.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем за видом діяльності 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах. Для здійснення своєї підприємницької діяльності отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами у зв`язку із створенням нових місць провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі.

28 жовтня 2016 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким позивач позичив 540 000,00 грн, строком до 28 жовтня 2021 року, для використання в особистих потребах (купівля нерухомого майна).

28 жовтня 2016 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно з яким позивач позичив 100 000,00 грн, строком до 28 жовтня 2021 року, для використання в особистих потребах (купівля нерухомого майна).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає не у повній мірі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд належним чином не повідомив позивача про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів виходить із такого.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У справі, яка переглядається, представник позивача - адвокат Голяніщев Д. О. 15 липня 2022 року під розписку отримав копію ухвали Полтавського апеляційного суду від 22 червня 2022 року про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги та судову повістку про розгляд справи 25 серпня 2022 року о 11 год. 20 хв. (а. с. 27, т. 2).

З огляду на це, безпідставними є доводи позивача про те, що він не був належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи.

25 серпня 2022 року представник позивача - адвокат Голяніщев Д. О. направив до електронну адресу апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що у зв`язку з сімейними обставинами він позбавлений можливості прибути у судове засідання.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, апеляційний суд відмовив в його задоволенні, оскільки не встановив поважність причин відкладення, а також врахував, що заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю позивача та його представника.

За таких обставин, аргументи касаційної скарги позивача щодо розгляду справи за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом положень статті 141 ЦПК України, колегія суддів виходить із такого.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд, враховуючи те, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, дійшов висновку про те, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги.

З таким висновком апеляційного суду не можна погодитись з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 27 червня 2018 року, яка була надана позивачем разом з позовною заявою (а. с. 9, т. 1).

У пункті 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд не взяв до уваги наведені обставини та норми права, не урахував, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю другої групи, а тому безпідставно поклав на нього обов`язок з відшкодування відповідачу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи апеляційним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що унаслідок порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції неправильно вирішив питання розподілу судових витрат, тому колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову апеляційного суду у зазначеній частині з ухваленням нового рішення про компенсування ОСОБА_2 судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У іншій частині судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року в частині розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати, сплачені ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок).

В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець