Ухвала

від 01.08.2022 по справі 757/28806/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/28806/18-к Головуючий в суді 1 інстанції - ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/600/2022 Доповідач в суді 2 інстанції ‑ ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р ї н и

01 серпня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_3 (головуючий), ОСОБА_4, ОСОБА_5

за участю секретаря ОСОБА_6

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7,

представника потерпілого ОСОБА_8,

захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10,

представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги:

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС» ОСОБА_19,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ» ОСОБА_20,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙПЕКС» ОСОБА_21,

представника Підприємства з іноземними інвестиціями «АВТОМОБІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» ОСОБА_22,

представника Підприємства з іноземними інвестиціями «АВТОМОБІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ПОЛТАВА» ОСОБА_23,

представника Іноземного підприємства «ЧЕРНОМОР» ОСОБА_24,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПУС ПЛЮС» ОСОБА_25,

представника Приватного підприємства «СЕРВІС-ТРАНС» ОСОБА_26,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ТРАНС ОДЕСА» ОСОБА_27,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСІНВЕСТ» ОСОБА_24,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД» ОСОБА_28,

представника Приватного підприємства фірми «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЛ» ОСОБА_25,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО» ОСОБА_29,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО» ОСОБА_30,

представника ОСОБА_26 - адвоката ОСОБА_31,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТЕЛЬ-1» ОСОБА_32,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВ-УКРАЇНА» ОСОБА_33,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН СІТІ ГРУП» ОСОБА_34,

представника ОСОБА_45 - адвоката ОСОБА_35,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕС ЛТД» ОСОБА_36,

представника Компанії «Шанхай Джилі Метон Інтернешнл Трейд Ко. ЛТД» ОСОБА_37,

представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_38

на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018100000000393, укладену між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_39 та ОСОБА_40, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018100000000393, укладену між прокурором та обвинуваченими

ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем м. Березняки Пермської області Російської Федерації, громадянином України, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, проживаючим за адресою: АДРЕСА_2,

та

ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем м. Первомайський Харківської області, громадянином України, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3, проживаючим за адресою: АДРЕСА_4

ОСОБА_39 та ОСОБА_40 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, та кожному призначено узгоджене покарання у виді позбавлення волі за: ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна; за ч. 4 ст. 190 КК - на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_39 та ОСОБА_40 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, а також відповідно до положень ст. 75 КК звільнено їх від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Застосовано спеціальну конфіскацію та передано у власність держави нерухоме майно та корпоративні права, які постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_41 від 27 вересня 2019 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що належать на праві власності: ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» (код ЄДРПОУ 38346230, м. Київ, вул. Філатова, 10А, офіс 2/14); ТОВ «УКРБІЗНЕС ЛТД» (код ЄДРПОУ 38346204, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/12); ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ», що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «АКВІЛОН» (код ЄДРПОУ 34764782, код ЄДРІСІ 2331331, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52); ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ», що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Будівельний»(код ЄДРПОУ 34764782, код ЄДРІСІ 233842, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52); ТОВ «АВТОТРАНСІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 33368841, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 105 Б); ТОВ «ОПУС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36698261, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера «І»); ПП ФІРМА «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» (код ЄДРПОУ 20701621, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера «І»); Корпорації «Співдружність КОМП» (код ЄДРПОУ 30712903, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, будинок 5); ТОВ «Буковинський Квартал» (код ЄДРПОУ 40676338, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 119); ПП «СЕРВІС-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 33092601, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 55); ТОВ «АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39145234, Полтавська область, м. Кременчук, пр. Лесі Українки, буд. 1-А); Іноземному підприємству «ЧЕРНОМОР» (код ЄДРПОУ 34443332, м. Київ, вул. Гайдай Зої, буд. 7-А); ТОВ «АИС ТРАНС АВТО» (код ЄДРПОУ 33057153, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21 літера «І»); ТОВ «ХАЙПЕКС» (код ЄДРПОУ 42476687, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 6, оф. 103); ПІІ «АВТОМОБІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ 30619514, м. Дніпро, вул. Шолохова, буд. 7); ПІІ «АВТОМОБІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ПОЛТАВА» (код ЄДРПОУ 30296633, м. Полтава, вул. Серьогіна, буд. 1); ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО» (код ЄДРПОУ 35648162, м. Київ, Столичне шосе, буд. 101-Д); ТОВ «АС-ТРАНС ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 35502634, Одеська область, Біляївський район, сільрада Усатівська, 1664 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, буд. 3); ТОВ «КАПІТЕЛЬ-1» (код ЄДРПОУ 20713788, м. Київ, вул. Гайдай Зої, буд. 7-А), серед яких і корпоративні права:

ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» (код ЄДРПОУ 38346230, м. Київ, вул. Філатова, 10А, офіс 2/14) зі 100% часткою в його статутному капіталі, учасниками якого є Компанія «Файрмарк Рісорсиз Корп.» (Торре Глобаль Пласа, 50, 19 поверх, офіс № Н, Панама) та ТОВ «ФАВ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33347313, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера «І»);

ТОВ «УКРБІЗНЕС ЛТД» (код ЄДРПОУ 38346204, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/12) зі 100% часткою в його статутному капіталі, учасниками якого є Компанія «Файрмарк Рісорсиз Корп.» (Торре Глобаль Пласа, 50, 19-й поверх, офіс № Н, Панама) та ТОВ «ФАВ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33347313, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера «І»);

ТОВ «КРЕДО СОЛЮШНС» (код ЄДРПОУ 38150327, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20) зі 100% часткою в його статутному капіталі, учасником якого є ТОВ «НЕОН СІТІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38347627, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21).

Цивільний позов потерпілого ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ.» задоволено та стягнено солідарно з ОСОБА_40 та ОСОБА_39 завданої кримінальними правопорушеннями майнової шкоди в розмірі 2 288 538 629,76 грн.

Постановлено здійснити відшкодування збитків, завданих потерпілому ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ.», за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України і статей 21, 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а частину, що залишиться, зарахувати у власність держави.

Речові докази у справі, до яких застосовано спеціальну конфіскацію, передано у власність держави.

Обставини вчинення злочинів та призначені покарання учасниками угоди не оскаржуються.

В апеляційних скаргах представників ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ», ПІІ «АТ АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК», ПІІ «АТ АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ПОЛТАВА», ІП «ЧЕРНОМОР», ТОВ «ОПУС ПЛЮС», ПП «СЕРВІС-ТРАНС», ТОВ «АС-ТРАНС ОДЕСА», ТОВ «АВТОТРАНСІНВЕСТ», ТОВ «АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД», ПП ФІРМИ «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО», ТОВ «АИС ТРАНС АВТО», ОСОБА_45, Компанії Шанхай Джилі Метон Інтернешнл Трейд Ко. ЛТД, АТ «Альфа-Банк», апелянти просять скасувати вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року та направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для проведення провадження у загальному порядку.

Також представники ПІІ «АТ АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК», ПІІ «АТ АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ПОЛТАВА», ІП «ЧЕРНОМОР», ТОВ «ОПУС ПЛЮС», ПП «СЕРВІС-ТРАНС», ТОВ «АС-ТРАНС ОДЕСА», ТОВ «АВТОТРАНСІНВЕСТ», ТОВ «АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД», ПП ФІРМИ «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО», ТОВ «АИС ТРАНС АВТО», ТОВ «КАПІТЕЛЬ-1», ТОВ «ФАВ-УКРАЇНА», ТОВ «НЕОН СІТІ ГРУП», ТОВ «УКРБІЗНЕС ЛТД», просять цивільний позов ТОВ «Українська металургійна компанія» повернути.

Представники ТОВ «ХАЙПЕКС», ПП «СЕРВІС-ТРАНС», ТОВ «АВТОТРАНСІНВЕСТ», ТОВ «АИС ТРАНС АВТО» також просять скасувати ухвалу підготовчого судового засідання Дніпровського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року у частині накладення арешту на майно товариств, яких вони представляють.

В апеляційній скарзі представника ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» апелянт просить змінити вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року в частині що стосується порядку відшкодування збитків потерпілому, а саме після абзацу: «Відшкодування збитків, завданих потерпілому ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ.», у зв'язку з тяжким матеріальним становищем обвинувачених та відсутністю майна здійснити за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України і статей 21, 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а частину, що залишиться, зарахувати у власність держави» доповнити вирок наступним реченням: «Реалізацію конфіскованого майна здійснювати за ціною не нижче ринкової.»

В апеляційній скарзі представника ТОВ «ХАЙПЕКС» апелянт просить змінити вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року в частині застосування спеціальної конфіскації земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:88:061:0130 площею 0,3084 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, що належать на праві власності ТОВ «ХАЙПЕКС», повернути її товариству в порядку п. 3 ст. 96-2 та ч. 10 ст. 100 КПК України.

В апеляційних скаргах представників ОСОБА_42, ТОВ «КАПІТЕЛЬ-1», ТОВ «ФАВ-УКРАЇНА», ТОВ «НЕОН СІТІ ГРУП», ТОВ «УКРБІЗНЕС ЛТД», апелянти просять скасувати вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року та закрити кримінальне провадження № 12018100000000393 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях обвинувачених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190 КК України.

В доповненнях до апеляційної скарги представники ТОВ «НЕОН СІТІ ГРУП», ТОВ «ФАВ-УКРАЇНА», ТОВ «АВТОТРАНСІНВЕСТ», ІП «ЧЕРНОМОР», ТОВ «АИС ТРАНС АВТО», ТОВ «КАПІТЕЛЬ-1», ПП ФІРМИ «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЛ», ПП «СЕРВІС-ТРАНС», ТОВ «ОПУС ПЛЮС», ТОВ «АС-ТРАНС ОДЕСА», ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО», ПІІ «АТ АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ПОЛТАВА», ПІІ «АТ АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК», ТОВ «АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД» просять скасувати вирок, призначити новий розгляд в суді першої інстанції та скасувати ухвалу підготовчого судового засідання в частині, що стосується накладення арешту на майно їх довірителів.

В доводах апеляційної скарги представник ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» зазначає, що ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» є третьою особою, щодо майна якого оскаржуваним вироком було вирішено питання щодо спеціальної конфіскації.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції при ухваленні вироку, було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Посилаючись на ч. 1-2 ст. 96-2 КК України, ч. 10 ст. 100 КПК України а також на Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» представник ТОВ «ЛЕГАЛПЛЕЙС» зазначає, що судом не було враховано наведених норм у зв'язку з чим у вироку не зазначено особливості здійснення спеціальної конфіскації, а саме - не зазначено, що реалізація майна, до якого застосовано спеціальну конфіскацію, повинна здійснюватися за ціною не нижче ринкової.

В доводах апеляційної скарги представник ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ» зазначає, що не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що вирок підлягає скасуванню на підставі пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України.

Представник вказує, що оскаржуваним вироком суд порушив інтереси третьої особи зокрема ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію та всупереч положень п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України не відмовив у затвердженні угоди.

Апелянт зазначає, що всупереч абзацу 3 частини 4 статті 96-2 КК України, жодних конкретних аргументів на спростування добросовісності набуття майна ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» оскаржуваний вирок не містить, а стороною обвинувачення відповідних доводів не надано, відтак суд не міг застосувати спеціальну конфіскацію до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Крім того представник ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ» звертає увагу на те, що всупереч вимог ч. 10 ст. 100 КПК України, в судовому порядку не доведено що власник майна, зокрема, ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» знав про можливе незаконне походження перерахованого у вироку майна та/або його незаконне використання.

Також, як зазначає апелянт, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема висновки щодо пов'язаності ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» з групою компаній та корпорацією «АІС», оскільки жодні матеріали кримінального провадження сторонами на даній стадії кримінального провадження не надавались та досліджуватись судом не могли.

В доводах апеляційної скарги представник ТОВ «ХАЙПЕКС» зазначає, що вирок є безпідставними та незаконним у частині застосування спеціальної конфіскації майна, що належить ТОВ «ХАЙПЕКС».

Апелянт вказує, що ТОВ «ХАЙПЕКС» не пов'язано жодними відносинами, ані з групою компаній «АІС» та корпорацією «АИС», ані з іншими компаніями, що зазначені у вироку.

Також представник зазначає, що оскільки вирок був ухвалений на підставі угоди, відповідно до статей 468, 469, 472, 473, 474 та 475 КПК України під час підготовчого судового засідання, і жодних процесуальних дій у судовому провадженні не відбувалось, сторона обвинувачення не мала процесуальної можливості доводити будь-які факти, в тому числі щодо наявності інформації у ТОВ «ХАЙПЕКС» про незаконне використання зазначеної у вироку земельної ділянки, що належить йому на праві власності.

Крім того, апелянт не погоджується із ухвалою підготовчого судового засідання від 07 квітня 2020 року про накладення арешту зокрема на майно, що належить на праві власності ТОВ «ХАЙПЕКС».

Зокрема, як вказує представник, під час вирішення питання про арешт, всупереч ч. 3 ст. 64-2 КПК України, ТОВ «ХАЙПЕКС», як третю особу щодо майна якої вирішувалось питання про арешт, не було повідомлено про прийняті процесуальні рішення в даному кримінальному провадженні.

Також апелянт зазначає що при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 жовтня 2018 року між ТОВ «ХАЙПЕКС» та ТОВ «НОВІТНІ ІНВЕСТИЦІЇ» покупцем, представниками ТОВ «ХАЙПЕКС» та нотаріусом, що засвідчував угоду було, перевірено дану земельну ділянку на предмет обтяжень і жодного запису про обтяження в реєстрі не містилося. Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000823182018 від 20 вересня 2018 року земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:88:061:0130 площею 0,3084 га, розташована за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 була зареєстрована 09 грудня 2009 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 23 жовтня 2009 року, а не 17 липня 2008 року, як зазначено прокурором в клопотанні та не могла бути продана 11 вересня 2009 року.

Представник вказує, що прокурором у клопотанні не представлено жодного доказу на противагу того, що ТОВ «ХАЙПЕКС» є добросовісним набувачем зазначеної земельної ділянки.

В доводах апеляційних скарг представників, ПІІ «АТ АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК», ПІІ «АТ АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ПОЛТАВА», ІП «ЧЕРНОМОР», ТОВ «ОПУС ПЛЮС», ПП «СЕРВІС-ТРАНС», ТОВ «АС-ТРАНС ОДЕСА», ТОВ «АВТОТРАНСІНВЕСТ», ТОВ «АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД», ПП ФІРМИ «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО», ТОВ «АИС ТРАНС АВТО», ТОВ «КАПІТЕЛЬ-1», ТОВ «ФАВ-УКРАЇНА», ТОВ «НЕОН СІТІ ГРУП», ТОВ «УКРБІЗНЕС ЛТД» які є аналогічними за змістом апелянти зазначають, що оскаржуваним вироком суд фактично поклав на них відповідальність за відшкодування збитків, які, за версією обвинувачення, були завдані потерпілому злочинами обвинувачених ОСОБА_39 і ОСОБА_40

Апелянти вказують на те, що рішення про спеціальну конфіскацію є передчасним та обумовлено поспішними та помилковими висновками суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_39 і ОСОБА_40 у вчиненні ними інкримінованих їм злочинів.

Зазначають, що поза увагою суду залишилось те, що позичальниками, а саме ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» на користь AT «Укрсиббанк» було частково погашено тіла кредиту, що, на думку апелянтів, свідчить про відсутність ознак шахрайства.

Також звертають увагу на те, що станом на день ухвалення оскаржуваного вироку права потерпілого ТОВ «Українська металургійна компанія» не були порушені, оскільки у ТОВ «Українська металургійна компанія» існують правові підстави і можливість задовольнити свої грошові вимоги та претензії кредитора у зобов'язаннях, що виникли з кредитних договорів від 03 травня 2007 року, в повному обсязі в спосіб, визначений рішенням Господарського суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі №910/16753/13, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року, а саме шляхом продажу потерпілим від свого імені об'єктів іпотеки третім особам.

Вказують, що обвинуваченням та судом не було встановлено та не доведено тієї обставини, що предмет шахрайства, а саме грошові кошти, отримані від AT «УкрСиббанк» в якості кредитів, перейшли у володіння ОСОБА_39 і ОСОБА_40 та були ними будь-яким чином використані, відтак обвинувачені не мали реальної можливості розпорядитися такими грошовими коштами як своїми, а отже об'єктивно не могли здійснити хоча б первісне розпорядження грошовими коштами, що є предметом інкримінованого їм шахрайства.

Представники також зауважують, що судом не встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинувачених ОСОБА_39 і ОСОБА_40 та фактом заволодіння невстановленими особами кредитними коштами AT «УкрСиббанк» шляхом шахрайства, що на їх думку, свідчить про те, що в діях ОСОБА_39 і ОСОБА_40 відсутній склад злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, на думку апелянтів, закон №222-VII був неправильно застосований щодо майна апелянтів, оскільки виходячи з встановлених судом фактичних обставин на момент початку досудового розслідування в кримінальному провадженні №12013110000001043 - 17 жовтня 2013 року, заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами AT «Укрсиббанк», вже було закінчено.

Так, посилаючись на висновки судових експертів №37/7 та №166, представники зазначають, що інкримінований ОСОБА_39 і ОСОБА_40 злочин за ч. 4 ст. 190 КК України вважається закінченим саме в межах періоду часу з 24 квітня 2008 року по 26 грудня 2008 року, оскільки експертами підтверджено, що саме в цей період часу грошові кошти, що становлять предмет злочину, були зараховані на рахунки позичальників, а отже виникла реальна можливість розпорядитися цими грошовими коштами та реально здійснити хоча б первісне розпорядження цими грошовими коштами.

Також представники звертають увагу на те, що вирішуючи питання про відшкодування збитків, завданих потерпілому ТОВ «Українська металургійна компанія» за рахунок коштів від реалізації майна апелянтів, щодо якого застосовано спеціальну конфіскацію, та втручаючись у їх право вільно володіти своїм майном, суд поставив приватні інтереси потерпілого ТОВ «Українська металургійна компанія» вище за публічні (загальні) інтереси, що суперечить суті та призначенню спеціальної конфіскації згідно зі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, а також практиці ЄСПЛ.

Представники зазначають, що майно апелянтів, щодо якого було застосовано спеціальну конфіскацію, не було предметом оформлених ОСОБА_39 і ОСОБА_40 правочинів та було створене (придбане) апелянтами за власні кошти поза межами періоду часу, протягом якого вчинялися інкриміновані ОСОБА_39 і ОСОБА_40 злочини.

В апеляційних скаргах представники також звертають увагу на істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону.

Зазначають, що оскаржуваний вирок ухвалений на підставі недопустимих доказів, зокрема судом були використані показання ОСОБА_39 та ОСОБА_40, надані ними в якості свідків у кримінальному провадженні № 12013110000001043 за фактами заволодіння шляхом обману грошовими коштами АТ «УкрСиббанк» в особливо великому розмірі.

Крім того вказують, що прокурором при зміні обвинувачення не було дотримано вимог ст. 338 КПК України, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Також суд всупереч вимог ч. 4 ст. 349, ст. 351 КПК України не провів допит обвинувачених та не переконався в правильності розуміння обвинуваченими тих фактичних обставин, які вони будуть позбавлені можливості оскаржити.

Апелянти також звертають увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження всупереч вимог абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України відсутні письмові згоди усіх потерпілих на укладання угоди, зокрема потерпілого АТ «УкрСиббанк».

Так, представники вказують, що предметом злочину є грошові кошти в загальному розмірі 1 144 957 609,69 гривень, які ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Автосервіс-Т» отримали від АТ «УкрСиббанк» в якості кредитів на підставі кредитних договорів про надання мультивалютних кредитних ліній від 03 травня 2007 року, відтак, на думку апелянтів, злочином завдано шкоди безпосередньо правам та інтересам АТ «УкрСиббанк».

При цьому також звертають увагу, що кримінальне провадження № 12013110000001043, з якого були виділені кримінальні провадження № 12018100000000393 та № 12019100000001050, що були в подальшому об'єднані в одне кримінальне провадження з єдиним № 12018100000000393, розпочато на підставі заяви заступника голови правління - начальника юридичного департаменту АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_43 від 08 жовтня 2013 року про вчинення щодо банку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України та завдання йому шкоди.

Вказують, що 17 лютого 2014 року представнику потерпілого АТ «УкрСиббанк» адвокату ОСОБА_44 було вручено пам'ятку про права потерпілого.

Крім того апелянти зазначають, що вирішуючи питання про затвердження угоди, суд не перевірив у якій частині та які саме права й інтереси потерпілого ТОВ «Українська металургійна компанія» були порушені злочинами обвинувачених, як і не дослідив законності набуття ТОВ «Українська металургійна компанія» статусу потерпілого у даному кримінальному провадженні.

Представники зазначають, що при вирішенні питання про відшкодування збитків, завданих потерпілому ТОВ «Українська металургійна компанія» за рахунок коштів від реалізації майна апелянтів, до якого вироком застосовано спеціальну конфіскацію, судом було істотно порушено приписи ч. 10 ст. 100 КПК України та неправильно застосовано норми закону про кримінальну відповідальність, передбачені ч. 5 ст. 96-2 КК України.

В доводах апеляційної скарги представників ОСОБА_42 та ОСОБА_45, які є схожими за змістом, представники зазначають, що вирок суду першої інстанції та угода про визнання винуватості є незаконними, ухваленими з порушенням норм КПК України та КК України, судової практики Європейського суду з прав людини, такими, що грубо порушують права та інтереси їх довірителів. Зокрема, ОСОБА_42, який є директором ПП «Авто-Транс» та був директором ТОВ «Інвест Транс Авто», до нерухомого майна яких судом застосована спецконфіскація та ОСОБА_45, який був власником ПП «ІМПУЛЬС-В» з моменту його створення до грудня 2008 року, а в подальшому його племінник ОСОБА_46

Вказують, що оскаржуваний вирок та угода про визнання винуватості щодо обвинувачених безпосередньо стосується інтересів як ОСОБА_42 так і ОСОБА_45, які не були стороною в даній справі, але стосовно яких встановлені факти, які свідчать про їх причетність до вчинення злочинних дій, що є порушенням п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України щодо умов затвердження угоди про винуватість та порушенням презумпції невинуватості по відношенню до ОСОБА_42 та ОСОБА_45

Представник вказує, що ОСОБА_42 в період отримання кредитних коштів, яке суд визнав шахрайським заволодінням шляхом зловживання довірою банку, був генеральним директором одного з отримувачів кредитних коштів AT «Укрсиббанк, а саме - ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» та в оскаржуваному вироку є пряма вказівка на його прізвище, ім'я та по-батькові.

В той же час, як зазначає апелянт, суд під час перевірки обставин та фактів, викладених в угоді з обвинуваченими, не дослідив та не перевірив той факт, що будівництво об'єктів нерухомого майна та отримання права власності на них ПП «Сервіс-Транс» та ТОВ «Інвест-Транс-Авто» відбувалось в період, коли ОСОБА_42 ще не був керівником даних юридичних осіб, та до будівництва даних об'єктів не мав жодного відношення.

При цьому, представники вказують, що фактичні обставини щодо наявності або відсутності у діях ОСОБА_42 як керівника ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», ОСОБА_45, посадових осіб ТОВ «Авто-Холдінг», ТОВ «Інтер-Авто», ТОВ «Автосервіс-Т», що виступали позичальниками кредитних коштів в AT «УкрСиббанк» за кредитними договорами від 03 травня 2007 року, є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000001043, в якому вони мають статус підозрюваних, досудове розслідування у якому завершене, сторони здійснюють ознайомлення з матеріалами справи, відтак, суд в межах даного провадження щодо ОСОБА_39 та ОСОБА_40 не мав законних підстав вважати доведеним факт існування шахрайського заволодіння коштам банку ОСОБА_45, посадовими особами підприємств-позичальників, в тому числі підприємства, керівником якого був ОСОБА_42, за обставинами, які є предметом розслідування в іншому кримінальному провадженні, яке ще не завершене.

Крім того, представники зазначають, що висновки суду про доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів не відповідають фактичним обставинам справи, суд не дослідив належним чином всіх обставин щодо наявності в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, який характеризується наявністю умислу особи до його вчинення та яке вважається закінченим в момент заволодінням майном.

При цьому, як вказують представники, ні вирок, ні угода про винуватість не містять будь-яких встановлених доказів та фактів обізнаності у 2008 році ОСОБА_39 та ОСОБА_40 про отримання підприємствами-позичальниками кредитних коштів у банку, що дає підстави вважати, що обвинувачені взагалі не знали про існування кредитних взаємовідносин між підприємствами-позичальниками та банком, а відповідно, фізично не могли бути співучасниками у таких діях.

Також представники звертають увагу суду на те, що нерухоме майно, яке було предметом правочинів, вчинених ОСОБА_39 та ОСОБА_40, та перебувало в іпотеці AT «УкрСиббанк», рішенням Господарського суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі № 910/16753/13 залишеним у силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2014 року, визнано предметом іпотеки.

Наведеним судовим рішенням AT «УкрСиббанк» захистило свої права іпотекодержателя та звернуло стягнення на ці об'єкти незважаючи на зміну без згоди іпотекодавця власників об'єктів іпотеки.

В подальшому, як зазначають представники, на підставі договорів факторингу від 20 листопада 2017 року AT «УкрСиббанк» добровільно передало на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» свої грошові вимоги до позичальників за кредитними договорами від 03 травня 2007 року, а постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 березня 2019 року у справі № 910/16753/13 здійснено заміну ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником - ТОВ «Українська металургійна компанія».

Таким чином, підсумовують представники, у нового кредитора ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» існують правові підстави та можливість задовольнити свої грошові вимоги та претензії кредитора у зобов'язаннях, що виникли із кредитних договорів від 03 травня 2007 року, та погасити заборгованість, що виникла в підприємств-позичальників, шляхом продажу стягувачем (новим кредитором) від свого мені об'єктів іпотеки третім особам.

В доводах апеляційної скарги представника Компанії Шанхай Джилі Метон Інтернешнл Трейд Ко. ЛТД зазначено, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуваний вирок, порушив права та інтереси компанії Шанхай Джилі Метоп Інтернешнл Трейд Ко. ЛТД (назва англійською мовою: Geely International Corporation (Джилі Інтернешнл Корпорейшн).

Представник вказує, що компанія «Джилі Інтернешнл Корпорейшн» як багатонаціональна автомобільна корпорація з головним офісом у Китайській народній республіці та «Група компаній «АІС» як власник та оператор бізнесу з дистрибуції та продажу автомобілів в Україні, тривалий час співпрацювали на автомобільному ринку України на умовах, визначених Договором дистрибуції № GJM1306000204 від 02 червня 2013 року. Відповідно до вказаного договору дистрибуції, та за згодою компанії «Джилі Інтернешнл Корпорейшн», компанія «Група компаній «АІС» передала право на укладення та виконання договору поставки на користь компанії «КарЕкс Юніверсал Лтд.», пов'язаній із компанією «Група компаній «АІС» відносинами контролю. На виконання вказаних домовленостей, компанія «КарЕкс Юніверсал Лтд.» уклала з компанією «Джилі Інтернешнл Корпорейшн» договір поставки № GIM1306M00205 від 02 червня 2013 року транспортних засобів, запчастин та аксесуарів.

Зазначає, що в результаті поставки автомобілів, комплектуючих запчастин та аксесуарів в Україну компанією «Джилі Інтернешнл Корпорейшн» відповідно до вказаного договору поставки у компанії «КарЕкс Юніверсал Лтд.» перед компанією «Джилі Інтернешнл Корпорейшн» сформувалась заборгованість у розмірі близько 35 000 000,00 доларів США.

В якості забезпечення належного та вчасного виконання зобов'язань щодо погашення вказаного боргу ряд компаній, пов'язаних відносинами контролю із компаніями «КарЕкс Юніверсал Лтд.» та «Група компаній «АІС», виступаючи у якості майнових поручителів, передали компанії «Джилі Інтернешнл Корпорейшн» в іпотеку об'єкти нерухомого майна, які належать їм на праві власності.

Апелянт звертає увагу на те, що борг, який забезпечується іпотекою вказаного нерухомого майна на підставі таких договорів іпотеки, - не погашений, а самі договори іпотеки - не розірвані та не припинені будь-яким іншим чином, вони є чинними. Право іпотеки відповідних об'єктів нерухомого майна, що належить компанії «Джилі Інтернешнл Корпорейшн» - належним чином зареєстрованим та, відповідно, є дійсним.

Так, представник зазначає, що застосувавши спеціальну конфіскацію до нерухомого майна, стосовно якого у компанії «Джилі Інтернешнл Корпорейшн» існують права іпотекодержателя, суд першої інстанції порушив її права та інтереси та фактично позбавив можливості у подальшому задовольнити свої грошові вимоги за рахунок цього майна.

Апелянт вказує, що суд всупереч п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України не відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості, оскільки вказаною угодою порушуються права інших осіб, зокрема і «Джилі Інтернешнл Корпорейшн».

Також на думку захисника судом незаконно застосовано спеціальну конфіскацію щодо майна третіх осіб.

Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку, в той час як вирок на підставі угоди є іншим за своєю суттю ніж обвинувальний вирок, оскільки є лише формою затвердження судом угоди про визнання винуватості та не передбачає доведення у ході судового розгляду винуватості особи.

Крім того, як зазначає представник, судове провадження на підставі угоди про визнання винуватості не передбачає доведення у ході судового розгляду винуватості особи та дослідження доказів щодо відповідності майна третіх осіб вимогам ст. 96-2 КК України, застосування спеціальної конфіскації оскаржуваним вироком на підставі угоди про визнання винуватості суперечить визначеній процедурі і є незаконним

Також апелянт звертає увагу на те, що оскаржуваним вироком затверджено угоду про визнання обома обвинуваченими винуватості у вчиненні шахрайства в особливо великих розмірах, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке виразилось у заволодінні шляхом зловживання довірою грошовими коштами в загальному розмірі 1 144 957 609,69 грн., які були отримані в якості кредитів від AT «УкрСиббанк».

Таким чином, якщо предметом правопорушення були грошові кошти, одержані на підставі договорів, то цей злочин вважається закінченим з моменту укладення таких договорів, в даному випадку усі кредитні договори з AT «УкрСиббанк» були укладені відповідними юридичними особами 03 травня 2007 року з кінцевим терміном повернення кредитних коштів у повному обсязі 30 квітня 2009 року.

В той же час, як зазначає представник, кримінальний кодексу України був доповнений статтями 96-1 та 96-2, які передбачають спеціальну конфіскацію майна, згідно із законом № 222-VII від 18 квітня 2013 року, та які не діяли на момент вчинення розслідуваного діяння, однак оскаржуваним вироком спеціальну конфіскацію до майна третіх осіб було застосовано.

Також представник вказує на те, що при затвердженні угоди, суд не дотримався вимог п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України та ч. 4 ст. 469 КПК України, оскільки прокурором не долучено згоди потерпілого AT «УкрСиббанк».

Крім того, як зазначає апелянт, суд безпідставно задовольнив цивільний позов, заявлений неналежним суб'єктом, оскільки кредитні договори AT «УкрСиббанк» з рядом компаній були укладені 03 травня 2007 року з кінцевим терміном повернення кредиту до 30 квітня 2009 року, а ТОВ «Українська металургійна компанія» придбала у AT «УкрСиббанк» право вимоги за цими кредитними договорами лише в 2017 році, тобто через 8 років після закінчення терміну повернення кредитних коштів, відтак, на думку представника є очевидним, що будь-які претензії цивільно-правового характеру з приводу придбаних прав ТОВ «Українська металургійна компанія» може заявляти виключно до їхнього продавця - AT «УкрСиббанк» і поза межами даного кримінального провадження.

Також представник вказує, що у вироку судом першої інстанції зазначено, що обвинувачені згідно умов угоди визнали себе винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, однак, в порушення вимог п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України у вироку та в матеріалах провадження відсутні реальні викриття обвинуваченими інших злочинів, що суперечить встановленій процедурі та не відповідає інтересам суспільства.

Апелянт зазначає, що суд затверджуючи угоду про визнання винуватості не дотримався також вимог пунктів 4, 6 ч. 7 ст. 474 КПК України з огляду на таке.

Так, дії обох обвинувачених, описані в вироку, не співвідносяться з об'єктивною стороною тих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони нібито визнали свою винуватість.

Зокрема, обвинувачені за грошову винагороду передали невстановленій особі копію свого паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, необхідні для перереєстрації відомостей про засновника і керівника ТОВ «Гранд Альянс Плюс» та керівника Корпорації «Співдружність КОМП» хоча фактично внеску до статутного капіталу товариства ОСОБА_39 не передавав, частку у статутному капіталі товариства не придбавав, установчих, реєстраційних, звітних та інших документів товариства не приймав, займатись законною підприємницькою діяльністю як засновник і керівник підприємства не збирався так само і ОСОБА_40 був зареєстрований без мети здійснення статутної діяльності.

Таким чином, підсумовує представник, фактичний перелік дій, вчинення яких визнали обоє обвинувачених, абсолютно не співвідноситься з об'єктивною стороною злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у вчиненні якого вони нібито визнали себе винуватими.

Відтак, на думку апелянта, визнання обвинуваченими винуватості у вчиненні лише дій, які складають об'єктивну сторону декриміналізованого діяння, а сааме за ст. 205 КК України, свідчить про відсутність фактичних підстав для визнання ними винуватості у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину проти власності, а отже і про існування обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди з таким змістом не було добровільним.

В доводах апеляційної скарги представника АТ «Альфа-Банк» вказано, що вирок є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятим рішенням порушено інтереси АТ «Альфа-Банк» у частині, що стосується інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію та всупереч п. 3 ч.7 ст.474 КПК України суд не відмовив у затвердженні угоди.

Апелянт зазначає, що нерухоме майно, до якого застосовано спеціальну конфіскацію, яке належить ТОВ «АІС Столиця Трейд», передано в іпотеку АТ «Альфа-Банк» на підставі договорів іпотеки у забезпечення договору про відкриття кредитної лінії ТОВ «Автомобільна компанія «Укравтоторг». Строк дії кредитної лінії установлений до 28 лютого 2023 року, ліміт кредитної лінії - 3 625 000 доларів США.

Представник вказує, що оскаржуваний вирок фактично позбавляє забезпечення виконання боржником ТОВ «Автомобільна компанія «Укравтоторг» своїх зобов'язань перед АТ «Альфа-Банк».

Апелянт зазначає, що всупереч ч. 10 ст. 100 КПК України в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення в судовому порядку не доведено що власник майна - ТОВ «АІС Столиця Трейд» знав про можливе незаконне походження перерахованого у вироку майна та/або його незаконне використання.

При цьому, як вказує представник, при застосуванні спеціальної конфіскації, у вироку допущено істотні порушення закону про кримінальну відповідальність, зокрема всупереч ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача - ТОВ «АІС Столиця Трейд», яке не є одержаним внаслідок вчинення злочину, не призначалось та не використовувалось для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення не було предметом злочину, не було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засоби чи знаряддя вчинення злочину.

Звертає увагу на те, що захід кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації, включений до КК України в 2016 році, застосовано до подій злочинів, за які винесено вирок, які були вчинені в 2010 - 2011 роках, тобто за 5 років до включення до КК нового виду відповідальності у вигляді спеціальної конфіскації.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення:

представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, які подані апеляційні скарги підтритимали, підтвердили їх доводи і просили ці скарги задовольнити;

представка потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг і просив їх залишити без задоволення;

прокурора та захисників, які не визнали подані апеляційні скарги, вирок вважали законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляцні скарги - без задоволення;

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ч.1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції. За змістом ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За результатами апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що у ході провадження у суді першої інстанції судом були допущені порушені вимоги КПК України які визначають права учасників судового розгляду, регламентують їх участь у судовому засіданні, визначають підстави та порядок затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, вирішують питання про речові докази і застосування спеціальної конфіскації.

Так, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.04.2020 року, накладено арешт на майно та корпоративні права, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС» (код ЄДРПОУ 38346230, м. Київ, вул. Філатова, 10А, офіс 2/14), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕС ЛТД» (код ЄДРПОУ 38346204, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/12), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «АКВІЛОН» (код ЄДРПОУ 34764782, код ЄДРІСІ 2331331, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Будівельний», (код ЄДРПОУ 34764782, код ЄДРІСІ 233842, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотрансінвест» (код ЄДРПОУ 33368841, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 105 Б), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Опус Плюс» (код ЄДРПОУ 36698261, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера «І»), що належать на праві власності Приватному підприємству фірма «Сандра-Інтернешнел» (код ЄДРПОУ 20701621, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера «І»), що належать на праві власності Корпорації «Співдружність КОМП» (код ЄДРПОУ 30712903, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, будинок 5), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Буковинський Квартал» (код ЄДРПОУ 40676338, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 119), що належать на праві власності Приватному підприємству «Сервіс-Транс» (код ЄДРПОУ 33092601, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 55), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АІС Столиця Трейд» (код ЄДРПОУ 39145234, Полтавська область, м. Кременчук, пр. Лесі Українки, буд. 1-А), що належать на праві власності Іноземному підприємству «Черномор» (код ЄДРПОУ 34443332, м. Київ, вул. Гайдай Зої, буд. 7-А), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО» (код ЄДРПОУ 33057153, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21 літера «І»), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Хайпекс» (код ЄДРПОУ 42476687, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 6, оф. 103), що належать на праві власності Підприємству з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» (код ЄДРПОУ 30619514, м. Дніпро, вул. Шолохова, буд. 7), що належать на праві власності Підприємству з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Полтава» (код ЄДРПОУ 30296633, м. Полтава, вул. Серьогіна, буд. 1), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО» (код ЄДРПОУ 35648162, м. Київ, Столичне шосе, буд. 101-Д), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АС-ТРАНС ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 35502634, Одеська область, Біляївський район, сільрада Усатівська, 1664 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, буд. 3), що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітель-1» (код ЄДРПОУ 20713788, м. Київ, вул. Гайдай Зої, буд. 7-А). Із моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про накладення арешту, указані юридичні особи набули статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, що передбачено ч.2 ст. 642 КПК України. Відповідно до частини третьої цієї ж статті третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені КПК України для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Враховуючи ці вимоги закону, положення п.3 ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні із положеннями ч.4 ст. 42 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що усі зазначені вище треті особи, щодо майна яких вирішувалось питання про арешт повинні були бути повідомленими про факт накладення арешту на їх майно, детально проінформовані про підстави накладення такого арешту, при наявності клопотань їм повинні були бути надані для ознайомлення матеріали кримінального провадження. Судовий розгляд повинен був бути проведений щонайменше за умови належного повідомлення цих осіб про час та місце розгляду справи, під час проведення якого вони мали право збирати і подавати суду докази, висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження, виступати в судових дебатах та користуватись іншими правамия, яки випливають із змісту ч. 4 ст. 42 КПК України.

Між тим із маеріалів кримінального провадження вбачається, що судовій розгляд відбувся як за відсутності цих осіб, такі за відсутності їх повідомлень про про час та дату судового розгляду. Оскільки, як зазанчено вище, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права обвинуваченого в частині, що стосується арештованого майна, проведення судового розгляду у відсутнисть цієї особи без повідомлення її про час та місце проведення судового розгляду, відповідно до положень ст. 20 КПК України, указує на порушення права на захист цієї особи і є таким порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч.7 ст. 474 КПК України суд зобов'язаний перевірити угоду про визнання винуватості на предмет її відповідності вимогам КПК України та інших законів. Зокрема суд зобов'язаний перевірити те, чи умови угоди не суперечать вимогам КПК та/або іншого закону, чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. При встановленні таких обставин суд зобов'язаний відмовити у затвердженні угоди.

Як вбачається із тексту угоди про визнання винуватості від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018100000000393 укладеної між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_39 і ОСОБА_40 у цій угоді була зазначена домовленість сторін угоди про необхідність застосування спеціальної конфіскації майна, яке належить апелянтам, а в подальшому угода у цій частині була затверджена судом. Між тим, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що зазначене вище майно не перебувало у власності обвинувачених та не було майном яке вилучене законом з обігу. Наведене указує на те, що питання спеціальної конфіскації майна, яке належало третім особам не могло оговорюватись в угоді про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими. Затвердивши угоду на таких умовах суд першої інстанції допустив порушення вимог законів, які регламентують непорушність і захист права власності, у тому числі ст. 41 Конституції України, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилання прокурора на положення ч.1 ст. 472 КПК України відповідно до яких в угоді про визнання винуватості повинні бути зазначені умови застосування спеціальної конфіскації, як на підставу для можливості застосування спеціальної конфіскації майна апелянтів, колегія суддів вважає не обгрунтованими. На думку колегії суддів зазначені вище положення ч.1 ст.472 КПК України стосуються виключно майна яке належить обвинуваченим, підпадає під ознаки передбачені п.п. 1-4 ч.1 ст. 962 КК України і не поширюється на майно, яке хоч і підпадає під ознаки, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 962 КК України, але перебуває у власності добросовісних набувачів. Колегія суддів повторно зазначає те, що включення до угоди про визнання винуватості положень про спеціальну конфіскацію майна, яке належить третім особам, без зазначення ознак, передбачених ч.1 ст. 962 КК України та ухвалення судом рішення про затвердження угоди у цій частині суперечить положенням ст. 41 Конституції України, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про порушення стороною обвинувачення та судом першої інстанції вимог ч.1 ст. 472, ч. 7 ст. 474 КПК Україні. Порушення зазачених вище положень КПК України перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, а тому вони є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ч.4 ст. 962 КК України, ст. 17 та ч. 10 ст. 100 КПК України, у кримінальному провадженні декларується принцип презумпції добросовісного набувача. За цим принципом спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, а та обставина, що відповідна особа не є добросовісним набувачем майна, яке підпадає під ознаки передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 962 КК України повинна бути доведеною прокурором у ході судового розгляду. Тобто, застосування спеціальної конфіскації здійснюється виключно у випадку доведення стороною обвинувачення у судовому порядку того, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання (ч.10 ст. 100 КПК України). Зазначена норма закону указує на неможливість включення до умов угоди про визнання винуватості положень про спеціальну конфіскацію грошей, цінностей та іншого майна, яке належить третім особам - законним володільцям та зобов'язує прокурора у ході судового розгляду довести зазначені вище обставини. Між тим, із матеріалів судового провадження вбачається те, що обставини, передбачені ч.10 ст. 100 КПК України, прокурором у ході судового розгляду не доводились взагалі, а тому ухвалене судом першої інстанції рішення про застосування спеціальної конфіскації належного третім особам майна є таким, яке ухвалене із порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначені вище порушення ст. 20, ч.4 ст. 42, ч.2 ст. 642, ч.10 ст. 100, ч.1 ст. 472, ч. 7 ст. 474 КПК України, що були допущені у ході судового розгляду перешкодилил суду першої інстанції ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, а тому вони є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування вироку відповідно до положень п. 3 ч.1 ст. 409 КПК України.

Як зазначено вище, підставою для скасування чи зміни вироку судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, однією із форм якого є застосування закону, який не підлягає застосуванню (п.4 ч.1 ст. 409, п.2 ч.1 ст. 413 КПК України). Застосувавши щодо майна апелянтів спеціальну конфіскацію суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Кримінальний кодекс України був доповнений статтями 961 і 962 про спеціальну конфіскацію та випадки її застосування Законом України № 222- VII від 18.04.2013 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо ліберизації Європейським Союзом візового режиму для України», який набрав чинності 15.12.2013 року. Відповідно до вироку злочини, передбачені ч.4 ст. 190 КК України були вчинені протягом 2007 - 2009 років, тобто саме в цей період часу невстановлені слідством особи, в подальшому за пособництва Лимонова О.В. та Назаренка А.В., шляхом обману заволоділи коштами АТ «УкрСиббанк». Наведене дає підстави стверджуати, що злочин було вчинено до доповнення КК Україні статтями 961 і 962 про спеціальну конфіскацію. Відповідно до положень ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідалність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зворотню дію закону у часі виключно має лише той закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Законом України № 222- VII від 18.04.2013 року був введений новий захід кримінально-правового характеру, чим фактично було погіршене становище осіб, які притягалися до кримінальної відповідальності, або щодо яких могли бути застосовані діючі на той час інші заходи кримінально-правового характеру, а тому цей закон не має зворотної дій у часі і не поширюється на злочини, які були вчинені до набрання ним чинності. Наведене викликає сумнів у обгрунтованості застосування судом першої інстанції подложень ст. ст. 961 і 962 КК України до злочинів, які були вчинені до набрання чинності Зконом Укрмїни № 222- VII від 18.04.2013 року. Наведене указує на застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і підставою для скасування вироку.

За наявності зазначених вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону україни про кримінальну відповідальність вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018100000000393, укладену між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_39 та ОСОБА_40 не може визнаватись законним та обгрунтованим, а тому він підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

У зв'язку із тим, що питання про спеціальну конфіскацію за відсутності на те правових підстав було зазначене в умовах угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, а рішення про спеціальну конфіскацію судом першої інстанції було прийняте в межах ухвалення вироку про затвердження цієї угоди, враховуючи відсутність підстав та не можливість часткового скасування вироку про затвердження угоди про визнання винуватості, вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року підлягає скасуванню в повному обсязі. Окрім того колегія суддів вважає, що лише шляхом проведення нового судового розгляду із забезпеченням права третіх осб, щодо майна яких виришується питання про арешт, на участь у судовому засіданні, використання ними їх передбачених законом прав, дослідженням зібраних доказів та доведення прокурором обставин, які випливають із змісту ч. 10 ст. 100 КПК України можуть буті відновлені порушені права апелянтів та усунуті допущені судом першої інстанції порушення закону.

Колегія суддів зважає на те, що положеннями КПК України не передбаченно оскарження як ухвал підготовчого судового засідання, окрім ухвал про повернення обвинувального акту, так і ухвал про накладення арешту у зв'язку із чим відповідні вимоги апеляційних скарг є такими, що не підлягають до задовлення. Між тим, на переконання колегії суддів, із урахуванням часу та обставин вчинення злочинів, а також враховуючи положення ст. 4 та ст. 5 КК України, арешт майна апелянтів призводить до порушення їх прав як власників цього майна, яке на даний час продовжує існувати. Із урахуванням викладеного, з метою усунення зазначеного порушення та відновлення прав апелянтів як власників майна колегія суддів вважає за доцільне арешт на майно та корпоративні права аплянтів накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.04.2020 року скасувати.

Керуючись, ст. ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС», Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «БУДІВЕЛЬНІ ПРОЕКТИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙПЕКС», Підприємства з іноземними інвестиціями «АВТОМОБІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК», Підприємства з іноземними інвестиціями «АВТОМОБІЛЬНЕ ТОВАРИСТВО АВТОІНВЕСТСТРОЙ-ПОЛТАВА», Іноземного підприємства «ЧЕРНОМОР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПУС ПЛЮС», Приватного підприємства «СЕРВІС-ТРАНС», Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-ТРАНС ОДЕСА», Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС СТОЛИЦЯ ТРЕЙД», Приватного підприємства фірми «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО», ОСОБА_26, Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТЕЛЬ-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВ-УКРАЇНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН СІТІ ГРУП», ОСОБА_45, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕС ЛТД», Компанії «Шанхай Джилі Метон Інтернешнл Трейд Ко. ЛТД», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 07 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018100000000393, укладену між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_39 та ОСОБА_40 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження № 12018100000000393 про обвинувачення ОСОБА_39 та ОСОБА_40 у вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.4 ст. 190 КК України у суді першої інстанції.

Арешт на майно та корпоративні права,

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕГАЛПЛЕЙС» (код ЄДРПОУ 38346230, м. Київ, вул. Філатова, 10А, офіс 2/14),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБІЗНЕС ЛТД» (код ЄДРПОУ 38346204, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/12),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «АКВІЛОН» (код ЄДРПОУ 34764782, код ЄДРІСІ 2331331, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Будівельний», (код ЄДРПОУ 34764782, код ЄДРІСІ 233842, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотрансінвест» (код ЄДРПОУ 33368841, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 105 Б)

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Опус Плюс» (код ЄДРПОУ 36698261, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера «І»),

що належать на праві власності Приватному підприємству фірма «Сандра-Інтернешнел» (код ЄДРПОУ 20701621, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, літера «І»),

що належать на праві власності Корпорації «Співдружність КОМП» (код ЄДРПОУ 30712903, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, будинок 5),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Буковинський Квартал» (код ЄДРПОУ 40676338, м. Чернівці, вул. Головна, буд. 119),

що належать на праві власності Приватному підприємству «Сервіс-Транс» (код ЄДРПОУ 33092601, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 55),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АІС Столиця Трейд» (код ЄДРПОУ 39145234, Полтавська область, м. Кременчук, пр. Лесі Українки, буд. 1-А),

що належать на праві власності Іноземному підприємству «Черномор» (код ЄДРПОУ 34443332, м. Київ, вул. Гайдай Зої, буд. 7-А),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АИС ТРАНС АВТО» (код ЄДРПОУ 33057153, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 21 літера «І»),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Хайпекс» (код ЄДРПОУ 42476687, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 6, оф. 103),

що належать на праві власності Підприємству з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» (код ЄДРПОУ 30619514, м. Дніпро, вул. Шолохова, буд. 7),

що належать на праві власності Підприємству з іноземними інвестиціями «Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Полтава» (код ЄДРПОУ 30296633, м. Полтава, вул. Серьогіна, буд. 1),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ТРАНС АВТО» (код ЄДРПОУ 35648162, м. Київ, Столичне шосе, буд. 101-Д),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «АС-ТРАНС ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 35502634, Одеська область, Біляївський район, сільрада Усатівська, 1664 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса, буд. 3),

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітель-1» (код ЄДРПОУ 20713788, м. Київ, вул. Гайдай Зої, буд. 7-А),

накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.04.2020 року, скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_5 ОСОБА_4