Рішення

від 30.08.2022 по справі 918/232/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/232/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С.Коваль, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно - промислове підприємство "МБР Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ виробів з металу»,

про припинення права іпотеки,

за участі представників учасників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно - промислове підприємство "МБР Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (відповідач) про припинення права іпотеки за договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 145/07 від 07.02.2007.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача та пояснень третьої особи.

Згідно із позовною заявою, 06.02.2007 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (банк) та ТОВ «Світ виробів з металу» (позичальник) укладено кредитний договір № 134/07 (кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 1 550 000,00 грн на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше 06.02.2009 та сплатити проценти, встановлені цим договором. 07.02.2007 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 134/07 між банком (іпотекодавець) та ПАТ "Рівнезалізобетон" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 145/07, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу І. Сохацьким 07.02.2007 та зареєстрованим у реєстрі за № 280 (договір іпотеки) та внесені відповідні відомості про іпотеку та обтяження (заборону відчуження) щодо предмету іпотеки. У зв`язку з тим, що відповідач своєчасно не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2016 у справі № 918/962/16 стягнуто з ТОВ "Світ виробів з металу" на користь банку 973 064,38 грн заборгованості за кредитом, 264 604,10 грн заборгованості зі сплати процентів, 2 083,51 грн заборгованості зі сплати комісії та 18 596,28 грн судового збору. 07.11.2016 на примусове виконання рішення суду від 03.10.2016 Господарським судом Рівненської області видано наказ у справі № 918/962/16. У лютому 2019 року ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (банк) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до ТОВ Сервісно-промислове підприємство МБР Україна, ОСОБА_1 , ПАТ Рівнезалізобетон, КП Реєстраційний центр Городищенської сільської ради, за участю третьої особи ТОВ Світ виробів з металу, про скасування рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки, скасування запису про припинення запису про іпотеку, поновлення/відновлення з моменту вчинення первинного запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек, скасування рішення про державну реєстрацію припинення обтяження - заборони на нерухоме майно, скасування запису про припинення обтяження - заборони на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 1 399 631,79 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.08.2019 у справі № 918/80/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2020, позов задоволено, серед іншого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 06.02.2007 в сумі 1 399 631,79 грн на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернено стягнення на предмет іпотеки. У ході примусового виконання рішення суду від 08.08.2019 у справі № 918/80/19 виконане у повному обсязі. Отже, станом на дату звернення з цим позовом до суду у позивача відсутні будь-які зобов`язання перед відповідачем, а тому іпотека за іпотечним договором від 07.02.2007 є припиненою.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 17, 42 Закону України "Про іпотеку", ст. 11, 509, 598, 599 ЦК України.

06.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявності законних підстав для припинення іпотеки. Не погоджується також відповідач із твердженням позивача про часткове забезпечення основного зобов`язання майновим поручителем, оскільки договором іпотеки забезпечене основне зобов`язання в повному обсязі (п. 5.3. договору). Судовими рішеннями у справах № 918/962/16 та № 918/80/19 встановлена заборгованість за кредитним договором, а наданим до справи листом № 09-2-/100 від 09.02.2022 підтверджена наявність непогашеного залишку боргу за кредитним договором в розмірі 4 181 663,25 грн. При цьому значна частина заборгованості виникла за останні два роки, оскільки позивач перешкоджав виконанню рішення суду у справі № 918/80/19. Крім того, реалізація предмета іпотеки не відбулася, оскільки позивач після продажу предмета іпотеки, належного М. Ільчук, сам перерахував залишок боргу за рішенням суду приватному виконавцю для припинення процедури примусової реалізації предмета іпотеки. Також позивач уже звертався до суду із позовом по припинення іпотеки у зв`язку з відсутністю заборгованості за основним зобов`язанням, у задоволенні якого відмовлено рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/872/19 від 06.10.2020. Зважаючи, що основне зобов`язання, забезпечене іпотекою нерухомого майна, не виконане, а предмет іпотеки не реалізований, отже, банк має право на задоволення своїх вимог, зокрема шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Третя особа правом на подання пояснень не скористалася.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 04.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.06.2022.

06.06.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 06.06.2022 підготовче засідання відкладене на 06.07.2022.

Ухвалою суду від 17.06.2022 залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ виробів з металу".

28.06.2022 від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 04.07.2022.

30.06.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 06.07.2022 оголошено перерву до 10.08.2022.

10.08.2022 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника.

Ухвалою суду від 10.08.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 31.08.2022.

31.08.2022 від відповідача надійшло клопотання про залучення щодо участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, яке суд залишає без розгляду у порядку ст. 118 ГПК України, оскільки таке клопотання подане поза межами строків, встановлених ч. 1 ст. 50 ГПК України.

31.08.2022 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від учасників не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

06.02.2007 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (банк) та ТОВ «Світ виробів з металу» (позичальник) укладено кредитний договір № 134/07 (кредитний договір) (з наступними змінами, внесеними відповідно до договорів про внесення змін № 416/07 від 22.03.2007, № 608/07 від 25.04.2007, № 555/08 від 07.05.2008), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 1 300 000,00 грн, на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше 06.02.2009 та сплатити проценти, встановлені цим договором.

У зв`язку з неналежним виконання ТОВ «Світ виробів з металу» своїх зобов`язань за кредитним договором, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2016 у справі № 918/962/16 стягнуто з ТОВ "Світ виробів з металу" на користь банку 973 064,38 грн заборгованості за кредитом, 264 604,10 грн заборгованості зі сплати процентів, 2 083,51 грн заборгованості зі сплати комісії та 18 596,28 грн судового збору. На примусове виконання вказаного рішення суду видано наказ від 07.11.2016.

07.02.2007 в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком (іпотекодержатель) та ПАТ "Рівнезалізобетон" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 145/07 (договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору іпотеки, предметом іпотеки є нежитлові будівлі іпотекодавця загальною площею 3 885,9 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 133 000,00 кв.м (предмет іпотеки), що знаходяться за адресою: 35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, Штейнгеля Барона, буд. 3-А, і складається з такого: будівля арматурного цеху, реєстраційний номер 17651048, площею 943,5 кв.м, будівля складу готової арматури, реєстраційний номер 17651102, площею 1 329,1 кв.м., будівля майстерні, реєстраційний номер 17651 157, площею 613,3 кв.м, що належали ПАТ "Рівнезалізобетон" на праві власності.

01.12.2017 у Державному реєстрі зареєстровано право власності на предмет іпотеки за новим власником - ТОВ "СВ-Логістик Груп", а 09.10.2018 відбулися подальші зміни власника на предмет іпотеки, а саме: ТОВ "Сервісно-промислове підприємство "МБР Україна" щодо будівлі складу готової арматури "В" та будівлі арматурного цеху "Б" (зокрема, 09.10.2018 між ТОВ "СВ-Логістик Груп" та позивачем укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу будівлі складу готової арматури "В" та будівлі арматурного цеху "Б") і ОСОБА_1 щодо будівля майстерні "Г".

Оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконані, підстави для припинення іпотеки відсутні, відтак банк звернувся до Господарського суду Рівненської області, за рішенням якого у справі № 918/80/19 від 08.08.2019, зокрема в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 06.02.2007 в сумі 1 399 631,79 грн на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернуто стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1427154956246, загальною площею 1 943,5 кв.м, яка належить ТОВ "Сервісно-промислове підприємство "МБР Україна"; будівлю складу готової арматури "В", реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 1427199156246, загальною площею 1 329,1 кв.м, яка належить ТОВ "Сервісно-промислове підприємство "МБР Україна"; будівлю майстерні "Г", реєстраційний номер 17651157, загальною площею 613,3 кв.м, яка належить фізичній особі ОСОБА_1 , з визначенням способу реалізації та початкової ціни предмета іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з визначенням початкової ціни предмета іпотеки за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, але не нижче 90 % його вартості, визначеної шляхом оцінки.

10.09.2019 на виконання судового рішення у справі № 918/80/19 видані накази.

У ході виконання вказаного судового рішення 05.11.2021 відбулися електронні торги з реалізації предмета іпотеки будівлі майстерні "Г", реєстраційний номер 17651157, загальною площею 613,3 кв.м, яка належала фізичній особі ОСОБА_1 , від переможця отримано грошові кошти в розмірі 1 222 397,30 грн, з яких банку перераховано 1 107 376,26 грн, залишок заборгованості становив 292 255,53 грн.

Окрім того, боржником (позивачем у цій справі) згідно з платіжним дорученням № 2018 від 09.12.2021 перераховано стягувачу (відповідачу у цій справі) 292 255,53 грн заборгованості, у зв`язку з чим, зокрема постановами приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області від 09.12.2021 та від 10.12.2021 виконавчі провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 918/80/19 закриті, припинена чинність арештів майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

01.02.2022 позивач на адресу відповідача направив лист з проханням припинити обтяження іпотекою майна, належного позивачу, у зв`язку з повним виконанням судового рішення у справі № 918/80/19 від 08.08.2019.

09.02.2022 відповідач листом № 09-2-2/100 повідомив про порушення основного зобов`язання та іпотечного договору, а відтак про відсутність підстав для припинення обтяжень.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із встановленням наявності (відсутності) підстав для припинення іпотеки у зв`язку з виконанням основного зобов`язання, регулювання яких здійснюється ГК, ЦК України, Законом України "Про іпотеку" тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, предметом вказаного спору є припинення іпотеки щодо нерухомого майна, переданого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним між відповідачем та третьої особою, яке у подальшому набув у власність позивач та для якого іпотека зберегла свою чинність.

Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України є застава.

Застава як окремий спосіб забезпечення зобов`язання регулюється параграфом 6 глави 49 ЦК України, законами України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про іпотеку", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У свою чергу, одним із видів застави, відповідно до приписів ст. 575 ЦК України, є іпотека.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника за основним зобов`язанням на підставі договору, закону або рішення суду; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна якщо, зокрема, нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з ч. 1 ст. 7 вказаного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч. 1 ст. 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Частинами 1, 2 ст. 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч. 1 ст.11 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Приписами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання. Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

З огляду на наведені положення законодавства іпотекодержатель має право задовольнити всі свої забезпечені заставою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не встановлено договором або законом). При цьому виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення. Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 905/2746/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що у зв`язку з невиконанням позичальником третьою особою своїх зобов`язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 06.02.2007 рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2016 у справі № 918/962/16 стягнуто з останньої на користь банку 973 064,38 грн заборгованості за кредитом, 264 604,10 грн заборгованості зі сплати процентів, 2 083,51 грн заборгованості зі сплати комісії, а рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.08.2019 у справі № 918/80/19 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 06.02.2007 в сумі 1 399 631,79 грн на користь відповідача звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, що перебувало у власності, зокрема позивача.

Обставини справи, пов`язані із стягненням заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 06.02.2007, зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також реалізацією предмета іпотеки в ході примусового виконання судового рішення встановлені судовими рішеннями.

У силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно з практикою Європейського суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах Брумареску проти Румунії, Желтяков проти України, Христов проти України).

Отже, обставини справи, пов`язані із встановленням суми заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 06.02.2007, а також зверненням стягнення на предмет іпотеки з метою її погашення, встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відтак не потребують доказування у цій справі.

Приписами ч. 1 ст. 42 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що боржник має право до дня продажу предмета іпотеки на електронному аукціоні виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення електронного аукціону тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на електронному аукціоні. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.

У ході виконання судового рішення частина заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 134/07 від 06.02.2007, встановлена судовим рішенням, погашена шляхом реалізації предмета іпотеки будівлі майстерні "Г", що належала фізичній особі ОСОБА_1 (від переможця отримано грошові кошти в розмірі 1 222 397,30 грн, з яких банку перераховано 1 107 376,26 грн, залишок заборгованості становив 292 255,53 грн), решта боргу сплачена позивачем у цій справі згідно з платіжним дорученням № 2018 від 09.12.2021 на суму 292 255,53 грн (також позивачем відшкодовані витрати, пов`язані із примусовим виконаннями судового рішення), у зв`язку з чим, зокрема постановами приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області від 09.12.2021 та від 10.12.2021 виконавчі провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 918/80/19 закриті, припинена чинність арештів майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

За таких обставин судом установлений факт виконання судових рішень Господарського суду Рівненської області від 03.10.2016 у справі № 918/962/16 та від 08.08.2019 у справі № 918/80/19.

При цьому суд зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України, які входять до складу основного зобов`язання, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція щодо застосування норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум (відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 31.10.2018 у справі № 302/4494/16-ц).

Заразом доказів наявності додаткових вимог відповідача до позивача, у тому числі шляхом подання нових позовних заяв та ухвалення відповідних рішень, судом не установлено. Щодо посилання відповідача на наявність заборгованості з процентів річних та інфляційних, а відтак наявності невиконаних зобов`язань за іпотечним договором, то такі аргументи відхиляються судом, адже такі обставини не були встановлені під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів (відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 906/1130/17).

Положення ст. 17 цього Закону містить перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною (ч. 1 ст. 203 ГК України).

Зважаючи на викладене, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення останнього.

Отже, правовий аналіз норм ст. 593 ЦК України, ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» дозволяє дійти висновку про те, що застава (іпотека) як забезпечувальне зобов`язання, яке має похідний характер від основного зобов`язання, припиняється, зокрема, у разі припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання повним його виконанням.

Як установлено судом, виконавчі провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 918/80/19 закриті на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У разі винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу суду у зв`язку з погашенням боргу за кредитним договором, забезпеченим заставою, зобов`язання за кредитним договором припиняється.

Отже, враховуючи, що зобов`язання за кредитним договором припиняється у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу суду у зв`язку з погашенням боргу за кредитним договором, такі обставини є підставою для припинення права застави (відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/27064/15).

Наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Отже, примусове виконання судового рішення є законною підставою для припинення основного зобов`язання, а відтак і похідного від нього, у цьому випадку іпотеки.

Стосовно посилання відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.10.2020 у справі № 918/872/19, то останнє ухвалене до виконання судового рішення Господарського суду Рівненської області від 08.08.2019 у справі № 918/80/19, яким погашена заборгованість, установлена рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2016 у справі № 918/962/16, а відтак вказане рішення не впливає на встановлення обставин у цій справі.

Щодо способу захисту, то позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором і така вимога є належним способом захисту цивільних прав (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/7228/17, від 31.05.2018 у справі № 910/4413/17 та від 18.07.2018 у справі № 910/18160/17).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір в розмірі 2 481,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно - промислове підприємство "МБР Україна" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" про припинення іпотеки за договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 145/07 від 07.02.2007 задовольнити.

Визнати іпотеку будівлі арматурного цеху "Б", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1427154956246, загальною площею 1 943,5 кв.м, будівлі складу готової арматури "В", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1427199156246, загальною площею 1 329,1 кв.м, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. З-А, та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервісно - промислове підприємство "МБР Україна" (вул. 18-В, м. Бахарєва, 23, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 32802946), що виникла на підставі договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 145/07, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сохацьким І.С. 07.02.2007, припиненою.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно - промислове підприємство "МБР Україна" (вул. 18-В, м. Бахарєва, 23, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 32802946) 2 481,00 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно - промислове підприємство "МБР Україна" (вул. 18-В, м. Бахарєва, 23, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 32802946).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00039002).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 31.08.2022.

Суддя О. Андрійчук