Рішення

від 09.08.2022 по справі 210/6356/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/6356/21

Провадження № 2/210/1058/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 серпня 2022 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом адвоката Уманець Богдани Богданівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Нова кооперативна ініціатива», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Тетяна Миколаївна про скасування державної реєстрації права власності на майно у зв`язку із нікчемністю договорів купівлі-продажу та поновлення державної реєстрації, суд

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Уманець Б.Б., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів Споживчого товариства «Нова кооперативна ініціатива», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. про скасування державної реєстрації права власності на майно у зв`язку із нікчемністю договорів купівлі-продажу та поновлення державної реєстрації.

В обґрунтування позовної заяви адвокат посилається на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15.09.2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.03.2021 року, з ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто заборгованість за договором позики в сумі 93000,00 доларів США та 40818,00 доларів США 20% річних за невиконання умов договору позики. В той час, коли ОСОБА_1 звертався з позовною заявою про стягнення заборгованості, в листопаді 2019 року, спільно з останньою до суду було подано і заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно належне ОСОБА_2 якому про наявність заборгованості було відомо оскільки грошові кошти в позику ним отримувались про що складались відповідні письмові розписки. Позику ОСОБА_2 не повернув та 18.09.2019 року ОСОБА_1 було вручено ОСОБА_2 вимогу-попередження про повернення суми боргу, в якій позивач вимагав погашення всієї суми боргу на протязі 10 днів, оскільки в протилежному випадку питання про стягнення боргу буде вирішуватись в судовому порядку. ОСОБА_2 власноруч на даній вимозі-попередженні написав, що зі змістом він ознайомлений та із вимогою згідний, що підтверджується копією відповідної вимоги.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13.11.2019 року, яка набрала законної сили 13.11.2019 року, було задоволено клопотання позивача про накладення арешту на майно відповідача, та накладено арешт на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Вказана ухвала суду була виконана 04.12.2019 року державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Котарем В.І.

Представник позивача зазначає, що на час подання позивачем позовної заяви до суду про стягнення боргу із ОСОБА_2 , та на час винесення судом ухвали про накладення арешту на майно, власником всього нерухомого майна, в тому числі майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 У, АДРЕСА_2 , був ОСОБА_2 , у якого існувала перед ОСОБА_1 прострочена заборгованість за договором позики. Саме тому суд, який накладав арешт на майно, та державний виконавець діяли цілком правомірно.

ОСОБА_2 , який не виконав своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 та не мав наміру цього робити, оскільки заборгованість не погашена до сьогоднішнього часу, усвідомлював наслідки невиконання ним своїх зобов`язань та можливість звернення стягнення на його майно. Саме тому, з метою уникнення певних негативних майнових наслідків для себе, маючи намір позбавитися свого нерухомого майна та отримати за нього грошову винагороду, яку він не мав наміру направити на погашення заборгованості перед позивачем, після отримання вимоги позивача та після винесення судом ухвали про накладення арешту на майно, діючи недобросовісно 19.11.2019 року ОСОБА_2 уклав із Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива» договори купівлі-продажу нерухомого майна. Зокрема:

- нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Тетяною Миколаївною договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним номером 3821, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Тетяною Миколаївною договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним номером 3823, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Тетяною Миколаївною договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним номером 3825, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач наголошує, що умисними діями ОСОБА_2 , які виразилися у відчуженні належного йому нерухомого майна на яке було накладено арешт, було порушено майнові права та інтереси позивача по справі, який мав право звернути стягнення на дане майно та отримати за його рахунок відповідне грошове відшкодування.

Позивач вважає, що всі договори купівлі-продажу, відповідно до яких було відчужене нерухоме майно належне ОСОБА_2 , укладені ним із метою уникнення звернення на нього стягнення - є нікчемними, тому, діючи в інтересах позивача, адвокат змушена звернутися до суду із позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме про скасування державної реєстрації права власності за Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива», та поновлення державної реєстрації права власності на дане майно за ОСОБА_2 та просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності за Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива» (код ЄДРПОУ 35446456), здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49752968 від 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бойченко Т.М. на підставі договору купівлі- продажу серія та номер 3825 виданого 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію права власності за Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива» (код ЄДРПОУ 35446456), здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49748098 від 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бойченко Т.М. на підставі договору купівлі- продажу серія та номер 3821 виданого 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію права власності за Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива» (код ЄДРПОУ 35446456), здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49750576 від 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бойченко Т.М. на підставі договору купівлі- продажу серія та номер 3823 виданого 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

Поновити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме:

- нежитлову будівлю А-1, загальною площею 95, 3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлову будівлю А-1, площею 50, 3 кв.м.,., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлову будівлю А-1, площею 102,2 кв.м.,., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за попереднім власником вказаного нерухомого майна - ОСОБА_2 .

Стягнути із відповідачів по справі на користь позивача в солідарному порядку витрати понесені на сплату судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 12.05.2022 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 01.07.2022 року в задоволенні клопотання голови Споживчого товариства «Нова кооперативна ініціатива» Грицун Д.О. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач Споживче товариство «Нова кооперативна ініціатива», отримавши копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 83), не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 , отримавши копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 82), не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М., отримавши копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 84), скористався процесуальним правом подачі пояснень на позовну заяву (а.с. 91-101).

В своїх поясненнях нотаріус зазначила, що нею були посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2019 року за реєстровими номерами 3821, 3823, 3825. До посвідчення вищевказаних договорів, нотаріусом були здійсненні всі належні пошуки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, в єдиному реєстрі боржників. У витягах з цих реєстрів інформація про обтяження та обмеження відсутні.

Дослідивши письмові матеріали справи, пояснення третьої особи на позовну заяву, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики за яким позикодавець ОСОБА_3 передав, а відповідач ОСОБА_2 отримав у борг 93000,00 доларів США на строк до 01.09.2017 року, які зобов`язався повернути за місцем проживання позикодавця (а.с. 20).

Факт передачі грошових коштів підтверджується розпискою, написаною власноруч відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 22).

Пунктом 7 договору позики передбачено, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов`язаний сплатити за вимогою позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 20 відсотків річних від простроченої суми (а.с. 20).

Станом на 01.09.2017 року зобов`язання за договором позики відповідачем ОСОБА_2 не виконано, у зв`язку з чим позивачем вручено ОСОБА_2 вимогу-попередження про повернення суми боргу, щодо отримання якого відповідач розписався особисто (а.с. 21).

Проте, відповідач заборгованість не сплатив, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Так, рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02.03.2021 року, по цивільній справі №210/6458/19, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за договором позики в сумі 93000,00 доларів США та 40818,00 доларів США 20% річних за невиконання умов договору позики від 01.08.2016 року (а.с. 25-31).

Крім того, разом з позовною заявою про стягнення грошових коштів за договором позики ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про забезпечення позову.

Так, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.11.2019 року, яка набрала законної сили 13.11.2019 року, було задоволено клопотання позивача про накладення арешту на майно ОСОБА_2 , та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 50,3кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю загальною площею 95,3кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю загальною площею 102,2кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 18-19).

Вказана ухвала суду була виконана 04.12.2019 року державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Котарем В.І. (а.с. 23-24).

Однак, 19.11.2019 року ОСОБА_2 уклав із Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива» договори купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема:

- нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Тетяною Миколаївною договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним номером 3821, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Тетяною Миколаївною договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним номером 3823, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Тетяною Миколаївною договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстраційним номером 3825, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32-34).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину, що слідує з ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України): правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі № 619/3041/17 (провадження № 61-11553св18), від 16 червня 2021 року у справі № 672/1389/18 (провадження № 61-7175св20).

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» в п.2 зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.ст. 1,8 Конституції України зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства оцінюється судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ використав таке роз`яснення. Розглядаючи справу, по суті якої було відчужене арештоване (як забезпечення позову) майно, Вищий спеціалізований суд України сформував дві правові позиції (Ухвала від 17.03.2013 р. у справі №6-21 250св13).

По-перше, продаж майна, обіг якого був обмежений у зв`язку з накладенням арешту, порушує публічний порядок. По-друге, якщо доведено наявність заборони на відчуження та той факт, що ця заборона не була зареєстрована у відповідному реєстрі, не має правового значення, тобто не може бути перешкодою для визнання правочину недійсним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 25.05.2016 р. у справі №6-605цс16.

Отже, якщо відчужується майно, на яке був накладений арешт, це порушує публічний порядок (на підставі ст. 228 ЦК України), навіть якщо така заборона з тих чи інших причин не була зареєстрована у відповідному реєстрі.

Крім того, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин є нікчемним, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає;

- цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов;

- настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення;

- особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року (справа № 747/306/19).

В тій же постанові Верховний Суд здійснив посилання на ряд інших судових рішень, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 і провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Таким чином, позивачем доведено та судом встановлено, що ОСОБА_2 , відчуживши належне йому нерухоме майно, на яке було накладено арешт, порушив публічний порядок та майнові права і інтереси ОСОБА_1 , який, в свою чергу, мав право звернути стягнення на дане майно та отримати за його рахунок відповідне грошове відшкодування, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги адвоката Уманець Б.Б., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Нова кооперативна ініціатива», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. про скасування державної реєстрації права власності на майно у зв`язку із нікчемністю договорів купівлі-продажу та поновлення державної реєстрації слід задовольнити.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, пунктом 1,2 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано Договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 07.05.2021 року, оригінал квитанції на суму 14000,00 грн. (а.с. 35-38а).

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 07.05.2021 року, оригінал квитанції на суму 14000,00 грн., яка свідчить про сплату позивачем послуг адвоката в сумі 14000,00 грн. (а.с. 35-38а).

Оскільки відповідачами не заявлено вимог про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв`язку з не співмірністю витрат, бо обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (Постанова ВП ВС від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334), вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Тому, суд вважає за можливе стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу у сумі 14000,00 грн., тобто по 7000,00 грн. з кожного відповідача.

Згідно частини 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору в сумі 3632,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1-4), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст.141ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача, з кожного 1816,00 грн.

На підставі ст.ст. 13, 202, 215, 228 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 23, 76-83, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Уманець Богдани Богданівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Нова кооперативна ініціатива», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Тетяна Миколаївна про скасування державної реєстрації права власності на майно у зв`язку із нікчемністю договорів купівлі-продажу та поновлення державної реєстрації задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності за Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива» (код ЄДРПОУ 35446456), здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49752968 від 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бойченко Т.М. на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 3825 виданого 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності за Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива» (код ЄДРПОУ 35446456), здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49748098 від 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бойченко Т.М. на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 3821 виданого 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності за Споживчим товариством «Нова кооперативна ініціатива» (код ЄДРПОУ 35446456), здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49750576 від 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бойченко Т.М. на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 3823 виданого 19.11.2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Поновити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме:

- нежитлову будівлю А-1, загальною площею 95,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,

- нежитлову будівлю А-1, площею 50,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

- нежитлову будівлю А-1, площею 102,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за попереднім власником вказаного нерухомого майна - ОСОБА_2 .

Стягнути з Споживчого товариства «Нова кооперативна ініціатива», (код ЄДРПОУ 35446456, адреса: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, б. 76а, кім. 102), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Споживчого товариства «Нова кооперативна ініціатива», (код ЄДРПОУ 35446456, адреса: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, б. 76а, кім. 102), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко