Ухвала

від 28.08.2022 по справі 2о-30/2009

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2о-30/2009 Головуючий у 1 інстанції Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/811/1865/22 Доповідач в 2-й інстанції Ванівський О. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

Головуючого Ванівського О.М.

суддів:Шандри М.М., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Цьони С.Ю.,

з участю: представника позивача адвоката Кунтого Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргоюЛьвівської міськоїради нарішення Шевченківськогорайонного судуміста Львовавід 10березня 2009року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Добробут-401» про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в:

11.12.2008 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви покликалася на те, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 881 від 19 вересня 2003 року вона придбала нежитлове приміщення площею 29,4 кв.м на АДРЕСА_1 . Даний договір був нею зареєстрований в ОКП ЛОР „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, яке 29 вересня 2003 року видало їй витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.На час укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 881 від 19 вересня 2003 року вона, крім придбаного, також користувалась ще одним нежитловим приміщенням в цьому ж будинку площею 17,1 кв.м, яке позначено на поверховому плані літерою 22-1, і яке вона також мала намір викупити. Однак, в цьому їй було відмовлено, оскільки вказане приміщення не було зареєстроване за територіальною громадою м. Львова, тобто не перебувало в комунальній власності, не мало реєстраційного посвідчення і відповідно не могло бути відчужене. Тому, їй було пообіцяно, що в майбутньому дане приміщення приєднають до придбаного нею приміщення і вона зможе ним користуватись за призначенням.

У 2007 році в управлінні комунального майна вона довідалась, що приєднання спірного приміщення до належних їй приміщень є неможливим, оскільки воно не межує з ними, таке також не може бути об`єктом оренди, оскільки не має окремого входу. Згідно акту ЛКП „Добробут-410 від 20.06.2008 року, вона використовує спірне приміщення з 1990 року і є його добросовісним користувачем. Жодних претензій щодо використання нею спірного приміщення ні з боку мешканців будинку, ні з боку ЖЕК чи органів місцевого самоврядування, до неї, заявниці, не було і немає по даний час. Вказане приміщення впродовж багатьох років використовувала тільки вона, провела в ньому ремонт, а також вклала власні кошти на ремонт сходової клітки та коридору.

Враховуючи наведене, просила постановити рішення, яким встановити факт належності їй на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення загальною площею 17,1 кв.м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 , позначене на поверховому плані літерою 22-1.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 березня 2009 року заяву задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення, загальною площею 17,1 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 і позначеного на поверховому плані літерою 22-1. Зобов`язано обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» провести державну реєстрацію даного рішення.

Рішення суду оскаржила Львівська міська рада.

Вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначила, щовстановлюючи факт належності ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлового підвального приміщення загальною площею 17,1 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 ,поза увагою суду залишилося те, що первинна реєстрація права власності на будинок в цілому за адресою АДРЕСА_1 була здійснена 15.08.2003 року за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Шевченківського райвиконкому № 192 від 14.04.1987 року. Оскільки будинок в цілому перебуває в комунальній власності, то і всі нежитлові приміщення у ньому, які не приватизовані та не відчужені у приватну чи державну власність на підставі правочинів залишаються у комунальній власності. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 06.04.2009 року право власності на спірне приміщення було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10.03.2009 року. Оскільки рішення про відчуження комунального майна площею 17,1 кв.м. на АДРЕСА_2 , Львівською міською радою не приймалося, таке майно вибуло з комунальної власності неправомірно і поза волею власника майна. Вважає обов`язковим застосуванням у даній справі правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16, відповідно до якої перепродаж не врятує від витребування комунальної нерухомості від добросовісного набувача, якщо ця нерухомість вибула з володіння без рішення місцевої ради.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено,рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 березня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_3 ,задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача адвоката Кунтого Н.О. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Частина 2 ст. 352 ЦПК України передбачає, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Пункт 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися.

Тобто, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року по справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21) зазначається, що «у разі подання апеляційної скарги особа, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

З апеляційної скарги вбачається, що Львівська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 березня 2009 року.

У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, апеляційній суд повинен встановити, чи вирішено оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 19 вересня 2003 року між ОСОБА_1 та управлінням ресурсів Львівської міської ради укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № 881, за умовами якого ОСОБА_1 придбала нежитлове підвальне приміщення площею 29,4 м? на АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з 1990 року користувалася ще одним нежитловим приміщенням в цьому ж будинку площею 17,1 м?, яке позначено на поверховому плані «22-1».

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт покликається на те, що комунальне майно площею 17,1 кв.м. на АДРЕСА_2 вибуло з комунальної власності неправомірно і поза волею власника майна, оскільки рішення про відчуження такого, Львівською міською радою не приймалося. Вважають, що спірне нежитлове приміщення є власністю територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради, а відтак вважають, що рішенням суду порушуються їх права.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівська міська рада не надала суду підтвердження того, що спірне майно було зареєстроване за територіальною громадою м. Львова, та неправомірно вибуло із комунальної власності. Відтак, апелянтом не доведено наявність порушеного права, судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме Львівської міської ради не вирішувалися.

З врахуваннямвищенаведеного,положень п.3ч.1ст.362ЦПК України,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнепровадження заапеляційною скаргоюособи,яка небрала участіу справі,Львівської міськоїради на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 березня 2009 року, слід закрити.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Львівської міськоїради нарішення Шевченківськогорайонного судуміста Львовавід 10березня 2009року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Добробут-401» про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст ухвали складено 01.09.2022 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Шандра М.М.

Цяцяк Р.П.