Ухвала

від 30.08.2022 по справі 904/3465/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/3465/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання Денисевича А.Ю.

представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Вогник" на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2022 (Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Вечірко І.О.) у справі №904/3465/21

за позовом Приватного підприємства "Вогник" до 1) Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; 2) Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, треті особи 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Холдінг"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніком" про скасування рішення міської ради, скасування реєстрації земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вогник" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Відповідач-1), Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (далі - Відповідач-2), треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Холдінг" (далі - Третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніком" (далі - Третя особа-2) про скасування рішення міської ради, скасування реєстрації земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Третя особа-2 17.02.2022 звернулася в Центральний апеляційний господарський суд із заявою про винесення додаткового рішення щодо стягнення із Позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 600,00 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи №904/3465/21 у суді апеляційної інстанції.

Позивач надав заперечення на заяву Третьої особи-2, в якій зазначав про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.

Додатковою постановою від 03.05.2022 стягнуто з Позивача на користь Третьої особи-2 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 13 600,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Третьої особи-2 відповідних послуг в апеляційному суді у повному обсязі. Саме лише посилання Позивача на відсутність підстав для ознайомлення адвокатом Третьої особи-2 з матеріалами справи, а також ознайомлення ним із судовою практикою, у тому числі у подібних спорах, надання клієнту консультацій та узгодження правової позиції, підлягає відхиленню, оскільки перелічені послуги були узгоджені адвокатом з клієнтом в рамках укладеного між ними договору на правову допомогу та є необхідними для належного надання послуг адвокатом.

Позивач подав касаційну скаргу (в новій редакції) на додаткову постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Позивача на користь Третьої особи-2 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн, з тих підстав, що суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також Позивач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/4507/18 щодо позиції про розподіл судових витрат.

Третя особа-2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідачі та Третя особа-1 не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у зв`язку з поданням Позивачем апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021, з метою забезпечення представництва інтересів Третьої особи-2 в суді, між Третьою особою-2 (Клієнт) та адвокатом Перехрест В.Е. (Адвокат) 25.11.2021 укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокат зобов`язався надати Клієнтові правову допомогу (послуги, згідно переліку, наведеному в пункті 1.1 договору) в рамках господарської справи №904/3465/21, а Клієнт зобов`язався сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 2.4 договору на підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги, відповідно до умов цього договору складається детальний опис наданих Адвокатом робіт (наданих послуг), який направляється Клієнту.

Відповідно до пункту 3.1 договору Клієнт зобов`язаний оплачувати послуги Адвоката в порядку та на умовах, визначених цим договором; здійснити оплату наданих Адвокатом послуг згідно детального опису робіт (надання послуг) Адвокатом та/або акту приймання-передачі адвокатських послуг.

Послуги Адвоката оплачуються у вигляді гонорару у готівковій формі. Вартість послуг (гонорар) сплачується Клієнтом Адвокату не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання відповідного детального опису робіт (наданих послуг) Адвокатом та/або акту приймання-передачі адвокатських послуг (пункт 4.1 договору).

Вартість послуг Адвоката становить 800,00 грн за одну годину робіт чи надання послуг (пункт 4.2 договору).

Найменування та обсяг виконаних робіт чи надання послуг зазначається в детальному описі виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатом, який складається щоразу за фактом виконання певних робіт на вимогу Клієнта або одноразово за сукупністю усіх виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатом (пункт 4.3 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивача Третьою особою - 2 зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу у вигляді орієнтовного детального опису робіт (наданих послуг) Адвоката на загальну суму 10 400,00 грн та вказано, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції у справі №904/3465/21 буде надано суду додаткові докази на підтвердження остаточного розміру судових витрат, які учасник справи сплатив у зв`язку з розглядом справи.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 15.02.2022 сторони договору від 25.11.2021 підписали акт здавання-приймання наданих послуг до договору від 25.11.2021 про надання правничої допомоги та детальний опис робіт Адвоката на суму 13 600,00 грн, які Третя особа-2 відповідно до заяви від 17.02.2022 просить суд апеляційної інстанції стягнути на свою користь.

У вказаному акті Адвокатом наведено перелік (найменування) наданих Клієнту послуг (виконаних робіт), які складаються з: 1) ознайомлення із документами, наявними у Третьої особи-2, які мають значення для вирішення господарської справи №904/3465/21 (0,5 години), вартістю 400,00 грн; 2) ознайомлення з матеріалами справи №904/3465/21 та здійснення їх фотокопій в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (1 година), вартістю 800,00 грн; 3) детальне вивчення та правовий аналіз матеріалів справи №904/3465/21 за їх фотокопіями, здійсненими при ознайомленні з матеріалами справи №904/3465/21 (2 години), вартістю 1 600,00 грн; 4) вивчення та правовий аналіз рішень судів у справах: №904/2061/18, №904/2471/19, №904/6241/19, №904/6845/20, як таких, що пов`язані з предметом спору та сторонами справи №904/3465/21 (2 години), вартістю 1 600,00 грн; 5) аналіз судової практики в подібних судових спорах (2 години), вартістю 1 600,00 грн; 6) консультація Третьої особи-2 з питань захисту її інтересів та реалізації процесуальних прав, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, в рамках апеляційного провадження у справі №904/3465/21, а також узгодження правової позиції (2 години), вартістю 1 600,00 грн; 7) складання відзиву на апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/3465/21 (3 години), вартістю 2 400,00 грн; 8) участь у судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/3465/21, яке призначено на 15.12.2021 об 11 год 30 хв (1,5 годин з урахуванням часу очікування початку судового засідання), вартістю 1 200,00 грн; 9) вивчення та правовий аналіз уточненої редакції апеляційної скарги Позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 у справі №904/3465/21 (1 година), вартістю 800,00 грн; 10) ознайомлення з матеріалами справи №904/3465/21 та здійснення її фотокопій в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду 14.02.2022 (1 година), вартістю 800,00 грн; 11) участь у судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/3465/21, яке призначено на 15.02.2022 о 10 год 00 хв (1 година з урахуванням часу очікування початку судового засідання), вартістю 800,00 грн.

Апеляційним господарським судом досліджено та встановлено, що Третьою особою-2 здійснено оплату послуг Адвоката за договором від 25.11.2021 в повному обсязі, тобто на суму 13 600,00 грн.

Позивач у запереченнях на заяву Третьої особи-2 про розподіл судових витрат вважає завищеним обсяг наданих Адвокатом послуг та заперечує проти задоволення заяви у повному обсязі і вважає, що стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн в частині пунктів 8 та 11 акта та детального опису, стосовно участі Адвоката у судових засіданнях 15.12.2021 та 15.02.2022, є достатнім для відшкодування, оскільки протягом усього часу розгляду справи позиція Третьої особи-2 не змінювалася, доводи відзиву на апеляційну скаргу не відрізнялися від доводів відзиву на позовну заяву, а ознайомлення з судовою практикою та зі справою не вимагалося.

Здійснюючи розгляд заяви Третьої особи-2, суд апеляційної інстанції, застосовуючи норми статей 74, 76, 79, 123, 124, 126 ГПК України, дійшов висновку, що з аналізу наданих Позивачем документів, що підтверджують характер та обсяг правової допомоги у даній справі, на підставі оцінки встановлених обставин та наданих на їх підтвердження доказів, заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (висвітлює затрати по роботі Адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у справах №826/1216/16, №922/3142/17, №910/22350/16, №923/567/17. Крім того, до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16), а тому заяви Адвоката про ознайомлення з матеріалами справи та її фотокопіювання в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, участь Адвоката у двох судових засіданнях в приміщенні суду, складання відзиву на апеляційну скаргу свідчить про обґрунтованість заявленої Третьою особою-2 до стягнення з Позивача суми понесених заявником витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Також суд другої інстанції встановив, що спір у даній справі не є типовим, стосувався вирішення двох вимог немайнового характеру (скасування рішення міської ради та скасування реєстрації земельної ділянки) та є досить складним, а відповідно потребував детального вивчення Адвокатом документів та здійснення правового аналізу судової практики, у тому числі судових рішень у справах №904/2061/18, №904/2471/19, №904/6241/19, №904/6845/20, що є пов`язаними з предметом спору у даній справі.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Позивач оскаржує додаткову постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Проте, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження №14-737цс19) та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20).

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проаналізувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах №755/9215/15-ц, №904/4507/18, на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення у справі №904/3465/21, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, виходячи з такого.

У справах №755/9215/15-ц та №904/4507/18 під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд касаційної інстанції виходив з того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Водночас, судом касаційної інстанції у вказаних вище справах, на відміну від цієї справи №904/3465/21, не здійснювався розгляд питання обґрунтованості включення до переліку наданих послуг оплати таких послуг, як ознайомлення адвоката з матеріалами справи та іншими документами, які, в подальшому, на думку адвоката, були необхідні йому для визначення стратегії захисту інтересів свого клієнта.

Отже, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №755/9215/15-ц, №904/4507/18, оскільки судові рішення прийняті хоч і за однакового правового регулювання, однак за інших обставин, встановлених судом апеляційної інстанції у цій справі №904/3465/21 і за інших поданих учасниками справи та оцінених судом доказів, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняте відповідне судове рішення, що виключає подібність вказаних справ зі справою №904/3465/21.

Таким чином, під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення не підтвердилися доводи скаржника про застосування господарським судом апеляційної інстанції в оскаржуваній додатковій постанові норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на наведене, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Вогник" на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2022 у справі №904/3465/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Суховий

Суддя І. Берднік

Суддя В. Зуєв