Ухвала

від 24.08.2022 по справі 756/1106/22

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/1106/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2022 р. смт. Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Бугаєнко І.В., розглянувши заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕВОН» в особі представника Ягодовського С.І. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕВОН» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка Андрія Володимировича, громадянина Литовської республіки ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РВС БАНК» про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

ВСТАНОВИВ:

21.07.2022 року до Краснокутського районного суду Харківської області за підсудністю з Оболонського районного суду м. Києва надійшла зазначена цивільна справа.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 21.07.2022 року цивільну справу передано у провадження судді Краснокутського районного суду Харківської області Бугаєнко І.В.

Приватне акціонерне товариство «Девон», в особі свого представника Ягодовського С.І., звернулося до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка Андрія Володимировича, громадянина Литовської республіки ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «РВС Банк» про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Одночасно з пред`явленням позову представник ПрАТ«Девон» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 63031663000; накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 6323582200:02:000:0034, яка розміщена за адресою: Харківська область, Краснокутський район, Китченківська с/рада; накладення арешту на рухоме майно, передане за Договором застави майна №К-32/2006-2 від 29.03.2006 року зі всіма змінами, а саме: технологічне устаткування газовидобувного комплексу «Сахалінське газоконденсатне родовище», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого викладений у Додатку №1 до Договору застави майна. Також, просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Тарасенку Андрію Володимировичу, громадянину Литовської республіки ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення як на предмет іпотеки у будь-який спосіб (позасудовий) щодо комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 63031663000 та щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6323582200:02:000:0034, яка розміщена за адресою Харківська область, Краснокутський район, Китченківська с/рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 63092663235; заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»- суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму) тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна, а саме: комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 63031663000 та щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6323582200:02:000:0034, яка розміщена за адресою Харківська область, Краснокутський район, Китченківська с/рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 63092663235; заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Тарасенко Андрію Володимировичу, громадянину Литовської республіки ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення як на предмет застави за Договором застави майна №К-32/2006-2 від 29.03.2006 року зі всіма змінами, а саме: на технологічне устаткування газовидобувного комплексу «Сахалінське газоконденсатне родовище», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого викладений у Додатку №1 до Договору застави майна.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначає, що предметом позову є визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського округу Тарасенка А.В. та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинених ним у реєстрі речових прав на нерухоме майно та у державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо майна, яке належить позивачу на праві власності. Вказує, що відповідачем протиправно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про нового Іпотекодержателя ОСОБА_1 без належних правових підстав. На день подачі заяви Іпотекодержателем вищезазначеного майна є ТОВ «АУГШВОЛЕРІІНВЕСТІЦІЯС». Правовими підставами для зміни Іпотекодержателя на іншу особу у даному випадку може бути укладення договору цесії між ТОВ «АУГШВОЛЕРІ ІНВЕСТІЦІЯС» та ОСОБА_3 , реєстрація змін до Кредитного договору щодо змін кредитора уповноваженим банком в інформаційній системі НБУ, укладання у нотаріальній формі договору відступлення права вимоги за Іпотечним договором. Проте, жодних змін до кредитного договору щодо зміни кредитора на ОСОБА_1 не вносилося. Власником та Іпотекодавцем нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 2,36 га, кадастровий номер 6323582200:02:000:0034 та комплексу будівель і споруд, реєстраційний номер якого 63031663000 є ПРАТ «ДЕВОН». Саме щодо вищезазначеного майна відповідачем внесено запис про зміну Іпотекодержателя на ОСОБА_1 . Крім того, відповідачем до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про обтяжувача (заставодержателя) ОСОБА_1 , щодо рухомого майна, власником якого є також позивач. Зазначає, що приватним нотаріусом 30 грудня 2021 року о 19:45:59 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про реєстрацію звернення стягнення. Представник позивача вважає, що вищезазначене свідчить про намір приватного нотаріуса протиправно та незаконно без належних на те правових підстав звернути стягнення на нерухоме та рухоме майно на користь третьої особи. У випадку проведення приватним нотаріусом Тарасенком А.В. реєстраційних дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та застави може створити ризик та утруднити виконання рішення суду у разі його задоволення

Позивач зазначає, що 17.01.2022 року ПрАТ «Девон» отримало засобами поштового зв`язку письмове повідомлення від ОСОБА_1 про порушення забезпеченого зобов`язання та вимогу про усунення порушення із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Письмовим повідомленням позивача було попереджено про наміри задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що у тому ж повідомленні зазначено, що ОСОБА_4 повідомив ПрАТ «Девон», що відомості про звернення стягнення на предмет застави були зареєстровані відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Дані обставини свідчать про реальні дії відповідача, що унеможливить у майбутньому виконати рішення суду у разі його задоволення.

Ухвалою суду від 28.07.2022 року заяву Приватного акціонерного товариства «Девон» в особі представника Ягодовського С.І. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Девон» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка Андрія Володимировича, громадянина Литовської республіки ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «РВС Банк» про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було залишено без руху та надано п`ятиденний термін для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

08.08.2022 року на адресу суду надійшла заява представника ПрАТ «Девон» адвоката Кравець С.В. про усунення недоліків, а саме: суду надано оригінал квитанції доплаченного судового збору.

17.08.2022 року до суду надійшло заперечення представника відповідача 1 ОСОБА_1 адвоката Сівовни Ю.В. у якому просить у задоволенні заяви ПАТ «Девон» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 756/1106/22 відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно зіст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено в п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ініціюючи забезпечення позову, заявник у заяві не обґрунтував в чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у справі.

Жодних доказів на підтвердження існування очевидного та об`єктивного характеру загрози порушення прав позивача суду не надано, а сам зміст заяви зводиться до відображення припущень заявника.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК Українивизначено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не надано підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 20.07.2022 року суддею Краснокутського районного Харківської області Вовк Л.В. розглянуто аналогічну заяву ПАТ «ДЕВОН» про забезпечення позову до подання позовної заяви, в задоволенні якої відмовлено, справа № 756/1106/22 (провадження № 2-з/627/18/2022).

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про відмову у задоволенні заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕВОН» про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-151, 153, 157, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕВОН» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕВОН» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка Андрія Володимировича, громадянина Литовської республіки ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РВС БАНК» про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. В. Бугаєнко