Ухвала

від 02.09.2022 по справі 591/6550/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/6550/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1053/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27.05.2022 року, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, одруженого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого

визнаного винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ст..348 КК України та виправданого за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України по епізодам до 23 лютого 2017 року та за обвинуваченням по незакінченому замаху на заволодіння транспортним засобом 23 лютого 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 захисника ОСОБА_7 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27.05.2022 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ст..348 КК України та виправдано за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України по епізодам до 23 лютого 2017 року та за обвинуваченням по незакінченому замаху на заволодіння транспортним засобом 23 лютого 2017 року, в яких:

прокурор просив вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27.05.2022 стосовно ОСОБА_8 скасувати у зв`язку невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою безпідставне виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15 - ч. З ст. 185, ч. З ст. 15 ч. З ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. З ст. 15 ч. З ст. 289 КК України.

Повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження та процесуальні документи.

Ухвалити новий вирок, за яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. З ст. 185, ч. З ст. 15 ч. З ст. 185, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. З ст. 15 ч. З ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання:

- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

- ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

- ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

- ч. 2 ст. 194 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

- ч. 4 ст, 187 КК України - у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

- ч. З ст. 15 - ч. З ст. 289 КК України - у виді 8 років позбавлення волі.

- ст. 348 КК України - у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стягнути з ОСОБА_8 судові витрати на загальну суму 157 440 грн. 93 коп.

Вирішити питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

Задовольнити цивільні позови: прокурора у кримінальному провадженні на суму 1080 грн 44 коп та 29 412 грн 03 коп.; Управління поліції охорони в Сумській області на суму 23 073 грн 35 коп.; потерпілого ОСОБА_10 на суму 400 000 грн.; представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_11 на суму 8 847 грн. .55 коп.; представника ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» ОСОБА_12 на суму 126 980 грн. 00 коп.

захисник просив вирок Зарічного районного суду Сумської області від 27 травня 2022 року змінити. Змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 зі ст.348 КК України на ч.1 ст.121 КК України. Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк не більше 8 років. Згідно вимог ст. 70 КК України призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк не більше 8 років. Звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку з відбуттям покарання, звільнивши останнього з-під варти в залі суду. В іншій частині вирок залишити без змін.

Даним вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України по епізодам до 23 лютого 2017 року та за обвинуваченням по незакінченому замаху на заволодіння транспортним засобом 23 лютого 2017 року, та виправдано його.

ОСОБА_8 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України та призначено йому покарання:

-за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-за ст. 348 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Згідно вимог ст. 70 КК України, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено обраховувати з 27 травня 2022 року та, згідно вимог ст. 72 КК України (в редакції до 21 червня 2017 року), зараховано в строк відбування покарання попереднє ув`язнення ОСОБА_8 з 23 лютого 2017 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідають два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено та стягнуто на його користь з ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 400000 гривень.

Цивільний позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині вимог по епізоду від 04 січня 2017 року залишено без розгляду.

Цивільний позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині вимог по епізоду від 23 лютого 2017 року задоволено частково та стягнуто на його користь з ОСОБА_8 на відшкодування майнової шкоди кошти в сумі 13000 гривень.

Цивільний позов Управління поліції охорони в Сумській області задоволено та стягнуто на його користь з ОСОБА_8 на відшкодування майнової шкоди кошти в сумі 23073,35 гривень.

Цивільний позов прокурора задоволено та стягнуто на користь Головного управління державного казначейства України в Сумській області з ОСОБА_8 на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10 кошти в сумі 1080,44 гривні.

Цивільний позов прокурора задоволено та стягнуто на користь Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України з ОСОБА_8 на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10 кошти в сумі 29412,03 гривні.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в сумі 147297,07 гривні.

Процесуальні витрати по іншим експертним дослідженням, зазначеним в мотивувальній частині вироку, віднесено на рахунок держави.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили залишено без змін, але не більше чим до 25 липня 2022 року включно.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України та скасовано накладені арешти.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вважав, що прийняте судом рішення про визнання невинуватим ОСОБА_8 по епізодам до 23 лютого 2017 року та за обвинуваченням по незакінченому замаху на заволодіння транспортним засобом 23 лютого 2017 року є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з допущеними судом, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потяг ло за собою безпідставне виправдання та уникнення особою справедливого покарання за вчинені правопорушення.

Вказував, що виправдовуючи ОСОБА_8 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, суд першої інстанції у вироку зазначив, що стосується кримінальних правопорушень до 23 лютого 2017 року, то в цій частині фактично всі докази, які подані стороною обвинувачення доводять лише факт вчинення невстановленою особою (особами) крадіжок, замахів на крадіжки та пошкоджень банкоматів шляхом вибуху, проте вони (докази) не доводять взагалі скоєння цих дій саме ОСОБА_8 .

На думку прокурора, вказане твердження не відповідає матеріалам кримінального провадження.

Зазначав, що під час прийняття вищевказаного рішення судом не враховані протоколи оглядів місць подій з фототаблицями, під час яких вилучено зокрема 2 балони, сумку, дроти, батарейку, а також зафіксовано слідові картини вчинених кримінальних правопорушень, які є схожими між собою.

Звертав увагу суду прокурор і на те, що суд першої інстанції у вироці зазначив і про те, що після затримання ОСОБА_8 не припинились спроби в країні на викрадення грошей саме в спосіб накачування банкомату газовою сумішшю з подальшим її запаленням (можливість доступу до порядку та опису вчинення таких дій наприклад через мережу «Інтернет» стороною обвинувачення не заперечено та не спростовано). Дане твердження суду є взагалі безпідставними, оскільки вони не стосуються самого факту вчинення кримінального правопорушення.

На думку прокурора, суд першої інстанції помилково зазначив про те, що інших доказів стороною обвинувачення на підтвердження провини ОСОБА_8 у вчиненні епізодів до 23 лютого 2017 року подано не було.

Вказував, що суд першої інстанції не бере до уваги покази свідка ОСОБА_13 , покази свідка ОСОБА_14 , покази представників потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_11 .

Звертав увагу суду прокурор і на те, що недоведеним суд першої інстанції вважає і обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, пов`язаного з незакінченим замахом на заволодіння автомобілем поліції, з огляду на те, що всі докази, подані стороною обвинувачення в цій частині стосуються припущень очевидців щодо мети проникнення ОСОБА_8 до автомобіля поліції, а достеменно повідомити, що саме він робив в цьому автомобілі (впродовж короткого проміжку часу), ніхто беззаперечно повідомити не зміг, оскільки в той момент ніхто з працівників поліції не перебував в автомобілі, як і не спростовано іншої вірогідної та розумної мети вчинення таких дій обвинуваченим (наприклад, пошук зброї, укриття, відпочинок тощо).

На думку прокурора, вказані висновки суду, мають помилковий характер та суперечать показам свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та зазначив, що відповідно до показів свідків, ОСОБА_8 на той момент намагався покинути місце події, а не сховатися від працівників поліції чи відпочити в автомобілі.

Вказував, що стосовно обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК України, то в цій частині суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 337 КГІК України, змінивши правову кваліфікацію, вважав встановленими та доведеними фактичні обставини в цій частини обвинувачення, щодо незакінченого замаху ОСОБА_8 на вчинення 23.02.2017 року близько 03.40 год. крадіжки грошей в сумі 599530 гривень з банкомату ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», розташованого в буд. № 98 по вул. Харківська в м. Суми, не приймаючи до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_8 , який намагався зникнути з місця пригоди з грошовими коштами.

Зазначав, прокурор і про те, що відповідно до вироку суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України та низначено йому покарання у виді 12 років позбавлення волі. Не оскаржуючи обставин вчиненого правопорушення, доведеності вини засудженого, кваліфікації його дій в цій частині, вважав, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з допущеним судом неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення засудженому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

При призначенні покарання суд, не дотримавшись вимог ст. 65 КК України, належним чином не врахував суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення та особу обвинуваченого і призначив йому покарання, яке явно не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.

Вказував, що ОСОБА_8 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, пов`язане з посяганням на життя людини, що є найвищою цінністю в державі, наніс тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_10 , матеріальні та моральні збитки останньому не відшкодував, здійснював підриви банкоматів в жилих приміщеннях та пологовому будинку в м. Суми, не задумуючись про наслідки та спричинення шкоди іншим особам.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вважав даний вирок суду законним, проте в частині визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.348 КК України, категорично не погоджувався, вважав засудження за даною статтею КК України безпідставно.

Звертав увагу суду на те, що для наявності в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ст.348 КК України, необхідно було, серед іншого, беззаперечно довести: умисел на заподіяння смерті ОСОБА_10 та обізнаність ОСОБА_8 в тому, що ОСОБА_10 є працівником поліції.

Зазначав, що саме формулювання обвинувачення вказує на відсутність умислу (бажання) ОСОБА_8 заподіяти виключно смерть потерпілому ОСОБА_10 і про це свідчить зазначення стороною обвинувачення, що ОСОБА_8 стріляв у бік потерпілого, а не конкретно в голову чи інші життєво-важливі органи.

Вказував, що ОСОБА_8 , стрілячи в бік потерпілого ОСОБА_10 , мав невизначений умисел.

Звертав увагу суду, що дослідженими в суді першої інстанції доказами не встановлено фактів того, що у ОСОБА_8 був умисел на позбавлення життя потерпілого, хоча у нього була реальна можливість продовжити стріляти в потерпілого, якщо б він мав таке бажання, але цього не робив, оскільки не бажав заподіяння смерті ОСОБА_10 , про що надав покази в суді.

При цьому апелянт погоджувався, що ОСОБА_8 , стріляючи в силует людини, без визначення конкретної частини тіла, куди сподівався влучити, міг усвідомлювати, що це можуть бути різні частини тіла, в тому числі і життєво-важливі органи, що в кінцевому результаті і сталося, та в такому разі його дії необхідно кваліфікувати за наслідками, які фактично сталися, тобто ОСОБА_8 має нести відповідальність за умисне спричинення ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, правильність такої позиції щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 підтверджується Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28.09.2020 Х640/18653/17.

Вказував, що як вбачається з позиції сторони обвинувачення, головним чином твердження обвинувачення про обізнаність ОСОБА_8 в належності ОСОБА_10 до працівника поліції ґрунтується на показах потерпілого, відображених у тексті обвинувального акту, згідно якого ОСОБА_10 подавав команду ОСОБА_8 : «Стояти. Поліція. Не рухатись. Залишатись на місці». Крім того, вказується, що ОСОБА_10 був одягнутий у формений одяг. Як зазначено в оскаржуваному вироку суду, показання потерпілого ОСОБА_10 , про які зазначено вище, в ході судового розгляду не спростовані. На думку апелянта таке посилання суду не відповідає дійсності, оскільки свідки - працівники поліції ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які в той момент перебували поряд з потерпілим, не підтвердили показання ОСОБА_10 про те, що останній голосом ідентифікував себе як працівника поліції. Тобто фактично вони спростували його показання в цій частині.

Зазначав, що посилання суду на те, що працівники поліції охорони прибули на місце в формі, на службовому автотранспорті, з включеними проблисковими сигналами, то в цій частині судом взагалі не зазначено, як ці обставини безпосередньо стосуються ОСОБА_8 та впливають на його сприйняття потерпілого в момент пострілу

Вказував, що жодним доказом навіть не доведена можливість ОСОБА_8 з приміщення магазину, звідки відбувся постріл в бік потерпілого, бачити інших людей (працівників поліції), а більш того і самого потерпілого ОСОБА_10 , а також бачити службовий автомобіль працівників поліції з проблисковими сигналами, вже не кажучи про те, що ОСОБА_8 їх бачив та чув.

Звертав увагу суду на те, що і самим формулюванням обвинувачення не підтверджується обізнаність ОСОБА_8 в тому, що він стріляв у ОСОБА_10 як у працівника поліції (правоохоронного органу).

Вважав, що таким чином, в порушення вимог ст.337 КПК України суд першої інстанції, визнаючи винним ОСОБА_8 у злочинних діях по відношенню до ОСОБА_10 як працівника правоохоронного органу, фактично вийшов за межі обвинувачення, висунутого відповідно до обвинувального акту, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.

Крім цього, вважав що правильною кваліфікацією дій ОСОБА_8 в частині спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_21 є ч.1 ст.121 КК України.

Також, 14 липня 2022 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких він просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як встановлено судом першої інстанції мешканець м. Харкова ОСОБА_8 в серпні 2016 р. вирішив досягти протиправного збагачення шляхом викрадення грошових коштів із банкоматів, розташованих на території м. Суми та населених пунктів Сумської області, шляхом пошкодження останніх.

Для викрадення з банкоматів грошових коштів ОСОБА_8 вирішив шляхом вчинення вибухів пошкоджувати банкомати, для чого заготував газовий та кисневий балони з відповідними наповненнями, металеві дроти, засоби зламу дверей та інші необхідні для цього знаряддя. Підшукавши банкомат та визначившись з необхідністю вчинення крадіжки з нього грошових коштів, ОСОБА_8 в нічній час прибував до спланованого місця злочину. Надалі, за допомогою заздалегідь заготовлених засобів злому, шляхом часткового пошкодження корпусу банкомату, отримував можливість доступу до внутрішньої частини банкомату та використовуючи балони заповнював корпус банкомату газовою сумішшю, після чого поміщав до банкомату один кінець металевого дроту, а другий його кінець відводив на безпечну відстань.

Після заповнення корпусу банкомату газовою сумішшю, ОСОБА_8 під`єднував до відведеного на безпечну відстань кінця дроту елемент живлення, що спричиняло іскру на іншому кінці дроту, який знаходився в банкоматі та спричиняло вибух газової суміші, в результаті чого пошкоджувався корпус банкомату задля отримання доступу до внутрішньої частини банкомату, де знаходились грошові кошти, та з метою їх подальшого викрадення.

Описаним чином ОСОБА_8 в період з 21.08.2016 по 23.01.2017 на території Сумської області вчинив наступні злочини проти власності, а саме:

21.08.2016 приблизно о 03 год. 00 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_2 , шляхом віджиму металопластикових вхідних дверей, проник до нежитлового приміщення будівлі та надалі, вищеописаним способом, шляхом вибуху, тобто загально небезпечним способом, з метою особистого збагачення, пошкодив металевий корпус банкомату ТМ «WincorNixdorf» модель ProCash 2050(4)xe, належний ПАТ КБ «ПриватБанк», вартістю на момент вчинення злочину 13000 грн. згідно висновку експертизи, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та намагався з нього викрасти грошові кошти в сумі 171400 грн., однак свої дії не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі.

В ніч на 07.09.2016 ОСОБА_8 , більш точного часу вході проведення досудового розслідування встановити не надалося за можливе, діючи повторно, перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_3 , шляхом віджиму вхідних дерев`яних дверей, намагався проникнути до нежитлового приміщення будівлі, та надалі вищеописаним способом, шляхом вибуху, тобто загально небезпечним способом, з метою особистого збагачення, знищив банкомат ТМ «WincorNixdorf» модель ProCash 2050xe, належний АТ «Ощадбанк», вартістю на момент вчинення злочину 13000 грн. згідно висновку експертизи, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та намагався з нього викрасти грошові кошти в сумі 313300 грн., однак свої дії не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі.

02.12.2016 приблизно о 03 год. 10 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з буд. АДРЕСА_4 , діючи повторно, шляхом віджиму металопластикових вхідних дверей, проник до нежитлового приміщення будівлі до магазину «Саммаркет» та надалі вищеописаним способом, шляхом вибуху, тобто загально небезпечним способом, з метою особистого збагачення, знищив банкомат ТМ «WincorNixdorf» модель ProCash 2050(4)xe, належний ПАТ КБ «ПриватБанк», вартістю на момент вчинення злочину 20000 грн. згідно висновку експертизи, розташований біля входу в магазин «Саммаркет» за адресою: АДРЕСА_4 , та намагався з нього викрасти грошові кошти в сумі 249580 грн., однак свої дії не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі.

25.12.2016 приблизно о 04 год. 06 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_5 , діючи повторно, шляхом розбиття третього вікна з лівого боку від вхідних дверей, проник до нежитлового приміщення будівлі та діючи повторно, вищеописаним способом, шляхом вибуху, тобто загально небезпечним способом, з метою особистого збагачення, знищив банкомат ТМ «WincorNixdorf» модель ProCash 2050(4)xe, належний ПАТ КБ «ПриватБанк», вартістю на момент вчинення злочину 18000 грн. згідно висновку експертизи, розташований за адресою: АДРЕСА_5 , та намагався з нього викрасти грошові кошти в сумі 598900 грн., однак свої дії не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі.

В ніч на 07.02.2017 ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_6 , шляхом віджиму металопластикових вхідних дверей, проник до нежитлового приміщення будівлі та надалі,більш точного часу вході проведення досудового розслідування встановити не надалося за можливе, діючи повторно, вищеописаним способом, шляхом вибуху, тобто загально небезпечним способом, з метою особистого збагачення, пошкодив металевий корпус банкомату ТМ «WincorNixdorf» модель ProCash 2050xe, належний ПАТ «Укрсоцбанк», вартістю на момент вчинення злочину 17000 грн. згідно висновку експертизи, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , та намагався з нього викрасти грошові кошти, яких в наявності не було, про що ОСОБА_8 не знав, однак свої дії не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі.

20.02.2017 приблизно о 04 год. 00 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_6 , шляхом віджиму металопластикових вхідних дверей, проник до нежитлового приміщення будівлі та надалі діючи повторно, вищеописаним способом, шляхом вибуху, тобто загально небезпечним способом, з метою особистого збагачення, знищив банкомат ТМ «WincorNixdorf» модель ProCash 2050xe, належний ПАТ «Укрсоцбанк», вартістю на момент вчинення злочину 15500 грн. згідно висновку експертизи, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , та намагався з нього викрасти грошові кошти, яких в наявності не було, про що ОСОБА_8 не знав, однак свої дії не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі.

За наведеними епізодами дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Також, 04.01.2017 приблизно о 03 год. 15 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_6 , шляхом віджиму металопластикових вхідних дверей, проник до нежитлового приміщення будівлі, надалі діючи повторно, вищеописаним способом, шляхом вибуху, тобто загальнонебезпечним способом, з метою особистого збагачення, знищив банкомат ТМ «NCR» модель PersonaS 5887, належний ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», вартістю на момент вчинення злочину 13000 грн., згідно висновку експертизи, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , та таємно викрав з нього грошові кошти в сумі 100908 грн.

23.01.2017 приблизно о 04 год. 45 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з буд. АДРЕСА_2 , шляхом віджиму металопластикових вхідних дверей, проник до нежитлового приміщення будівлі. Діючи повторно, вищеописаним способом, шляхом вибуху, тобто загально небезпечним способом, з метою особистого збагачення, знищив банкомат ТМ «WincorNixdorf» модель ProCash 2050(4)xe, належний ПАТ КБ «ПриватБанк», вартістю на момент вчинення злочину 12500 грн., згідно висновку експертизи, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та таємно викрав з нього грошові кошти в сумі 165500 грн.

За цими епізодами дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Крім того, своїми умисними протиправними діями, які виразилися в умисному пошкодження чужого майна, а саме банкоматів: ПАТ КБ «ПриватБанк» - 21.08.2016, АТ «Ощадбанк» - 07.09.2016, ПАТ КБ «ПриватБанк» - 02.12.2016, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - 04.01.2017, ПАТ КБ «ПриватБанк» - 23.01.2017, ПАТ «Укрсоцбанк» - 07.02.2017, ПАТ «Укрсоцбанк» - 20.02.2017, тому ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, кваліфікуючою ознакою якого є: «шляхом вибуху».

Крім зазначеного, 01.12.2016 в нічний час, більш точного часу вході проведення досудового розслідування встановити не видалось за можливе, ОСОБА_8 , діючи повторно, з метою особистого збагачення, прибув до банкомату ТМ «WincorNixdorf» модель ProCash 2050xe, належний АТ «Ощадбанк», вартістю на момент вчинення злочину 71000 грн. згідно висновку експертизи, розташований за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 37. Заклеївши відеокамеру банкомату ліпкою стрічкою, ОСОБА_8 почав підготовчі дії до пошкодження банкомату шляхом його вибуху, однак в той час був помічений сторонніми особами та швидко залишив місце злочину, тобто не зміг вчинити усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та викрадення з банкомату грошових коштів в сумі 29750 грн.

Продовжуючи злочинний намір на викрадення грошових коштів, 09.12.2016 в нічний час ОСОБА_8 прибув до вищевказаного банкомату АТ «Ощадбанк», розташованого за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 37. Заклеївши відеокамеру банкомату ліпкою стрічкою ОСОБА_8 металевим ломом пошкодив кришку шатеру банкомату та почав підготовчі дії до пошкодження банкомату шляхом його вибуху, однак в той час був помічений сторонніми особами та швидко залишив місце злочину і з цих причин не зміг вчинити усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та викрадення з банкомату грошових коштів в сумі 172880 грн.

Не зупиняючись на вчиненому, 11.02.2017 близько 03 години ОСОБА_8 , продовжуючи злочинний намір на викрадення грошових коштів, прибув до вищевказаного банкомату АТ «Ощадбанк», розташованого за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 37. Заклеївши відеокамеру банкомату ліпкою стрічкою ОСОБА_8 почав підготовчі дії до пошкодження банкомату шляхом його вибуху та з цією метою намагався закачати корпус банкомату газовою сумішшю, однак в той час був помічений сторонніми особами та швидко залишив місце злочину і з цих причин не зміг вчинити усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та викрадення з банкомату грошових коштів в сумі 834000 грн.

За цими епізодами дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Окрім цього, у невстановлену під час досудового слідства дату та час, ОСОБА_8 за невстановлених обставин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, придбав вогнепальну зброю, а саме: пістолет системи «Макарова» та бойові припаси до нього, а саме: патрони калібру 9 мм в кількості 8 штук, які почав зберігати та носити при собі, без передбаченого законом дозволу на придбання зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів.

23.02.2017 ОСОБА_8 , перебуваючи в м. Суми, вирішив вчинити крадіжку грошових коштів з банкомату на території м. Суми. Реалізуючи свій злочинний умисел, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілому та бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи корисливий мотив, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне збагачення, 23.02.2017 близько 03 год. 40 хв. прибув до буд. № 98 по вул. Харківська в м. Суми. Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, ОСОБА_8 шляхом віджиму пластикового вікна проник до нежитлового приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 98, де знаходився банкомат ТМ «NCR» модель PersonaS 5887, належний ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», вартістю на момент вчинення злочину 13000 грн., згідно висновку експертизи, та вищевказаним способом, шляхом вибуху, тобто загально небезпечним способом, знищив вказаний банкомат, отримавши при цьому доступ до касет з грошовими коштами банкомату в сумі 599530 грн. Під час вчинення ОСОБА_8 пошкодження банкомату спрацювала сигналізація та відповідний тривожний сигнал о 03 год. 47 хв. надійшов до Головного пункту централізованого спостереження Центрального технічного обслуговування Управління поліції охорони в Сумській області (далі - ГПЦС ЦТО УПО в Сумській області).

Про надходження вказаного сигналу черговий ГПЦС ЦТО УПО в Сумській області негайно повідомила наряд поліції охорони № 310 у складі молодшого інспектора взводу реагування № 1 батальйону УПО в Сумській області старшого сержанта поліції ОСОБА_10 , поліцейського-водія взводу реагування № 1 батальйону УПО в Сумській області старшого сержанта поліції ОСОБА_19 , поліцейського взводу реагування № 1 батальйону УПО в Сумській області капрала поліції ОСОБА_20 , які, перебуваючи на службі у форменому одязі, з розпізнавальними знаками працівників поліції, маючи при собі табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, на службовому автомобілі ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_1 , слідували з вул. Кіровоградська в м. Суми на контрольну точку та відразу ж були направлені до вищевказаного банкомату ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, буд. 98. По прибуттю на місце вищевказаними працівниками УПО в Сумській області було помічено зовнішні механічні пошкодження зазначеного банкомату та вхідних дверей, що вели до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де й був розташований банкомат своєю задньою частиною. Працівниками УПО в Сумській області на місці було прийнято рішення про розділення та обстеження об`єкту та прилеглої території, ОСОБА_10 попрямував від службового автомобіля, що зупинили навпроти середньої частини буд. АДРЕСА_7 на проїзній частині дороги біля бордюра, до стіни будинку та зайняв позицію з лівого боку від вхідної двері до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на відстані приблизно 10 метрів, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 попрямувавши у протилежний бік, зайняли позицію з правого боку будинку на відстані приблизно 5 метрів від правого кута будинку, з метою контролювати прилеглу територію та вхідні двері до приміщення магазину. В подальшому ОСОБА_10 , оголивши табельну вогнепальну зброю почав поступово пересуватись вздовж стіни будинку до вказаних вхідних дверей, перебуваючи поряд з дверима ОСОБА_10 побачив у пройомі рами металопластикових дверей, де було пошкоджено та відсутні частини скла, силует невідомої особи, одягнутої в одяг світлого кольору, що намагалась вилізти та втекти з місця події - ОСОБА_8 . ОСОБА_10 голосно подав команду «Стояти. Поліція. Не рухатись. Залишатись на місці.» та затулив собою дверний пройом, при цьому ОСОБА_8 намагався залишити приміщення будівлі та втекти з місця події, ОСОБА_10 перешкодив вказаним діям та ОСОБА_8 відійшов у глиб приміщення. В цей час ОСОБА_10 прийняв рішення відійти назад на більш безпечну відстань та, перебуваючи на відстані приблизно 2-х метрів від вказаних дверей, в цей час ОСОБА_8 знову підійшов до дверного пройому та при цьому тримав у руках вогнепальну зброю, яка згідно з висновку експерта є самозарядним пістолетом, виготовленим саморобним способом шляхом переробки макету масо-габаритного (ММГ) пістолета «Макарова», який перебував у працездатному стані та придатний до стрільби 9 мм пістолетними патронами зразка 1951 року, споряджений магазином з 8 патронами калібру 9 мм. ОСОБА_8 , з метою подолання спротиву з боку ОСОБА_10 та зникнення з місця події направив вогнепальну зброю в бік ОСОБА_10 та діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті особи, здійснив один постріл у його бік, при цьому пролунав хлопок та куля влучила у ротову порожнину ОСОБА_10 , який від вказаного поранення, згідно висновку експерта отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового сліпого проникаючого поранення середньої зони обличчя, шиї, правої половини грудної клітки з вогнепальним переломом альвеолярного відростка верхньої щелепи з права, 2,3,4-го зубів на верхній щелепі справа, наскрізне поранення язика, шийного відділу стравоходу, вогнепальний перелом 1-го ребра справа. Стороннє тіло (куля) правої плевральної порожнини. Після травматична контузія нижнього стовбура правого плечового сплетіння (тип Джерина-Клюмпке) з дистальним периферичним парезом правої китиці, ангіомрофічний розлад, стійкий больовий синдром, посттравматичний флеботромбоз глибоких вен правої верхньої кінцівки (синдром Педжета-Шретера), які були небезпечні для життя та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Від вказаного поранення ОСОБА_10 почав втрачати свідомість, у зв`язку з чим поклав табельну вогнепальну зброю до кобури та почав наближатись до дверей, в цей час ОСОБА_8 виліз з дверного пройому та почав рухатись повз ОСОБА_10 в бік вул. Охтирської в м. Суми, з метою зникнути з місця події, при цьому, коли ОСОБА_8 проходив повз ОСОБА_10 , останній намагався затримати ОСОБА_8 , але він з метою подолання спротиву з боку ОСОБА_10 , зникнення з місця події, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті особи, здійснив з вищевказаного пістолета другий постріл в бік ОСОБА_10 , куля влучила у ліве передпліччя, ОСОБА_10 від вказаного поранення, згідно висновку експерта отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення м`яких тканин середньої третини лівого передпліччя, яке кваліфікується як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Після чого ОСОБА_8 з місця події зник та направився по вул. Лінійна в м. Суми в бік БК «Хімік».

Вказані дії ОСОБА_8 були помічені працівниками УПО в Сумській області ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . ОСОБА_20 відповідно до вимог положень ст.ст. 42-46 ЗУ «Про національну поліцію» з метою затримання злочинця, що втікав, якого застали під час вчинення особливо тяжкого злочину, з табельної вогнепальної зброї зробив один попереджувальний постріл вгору та побіг за ОСОБА_8 , який на перехресті вул. Лінійна та вул. Миру в м. Суми, повернув ліворуч у двори будинків. В цей час ОСОБА_19 побачив автомобіль БШМД, що рухався по вул. Лінійна в м. Суми та зупинив його з метою надання ОСОБА_10 першої невідкладної медичної допомоги. Не наздогнавши ОСОБА_8 , ОСОБА_20 повернувся до службового автомобіля та вони спільно з ОСОБА_19 поїхали до буд. 8 по вул. Охтирська в м. Суми, з метою затримання ОСОБА_8 , слідуючи в автомобілі останні передали черговому ГПЦС ЦТО УПО в Сумській області інформацію стосовно нападу на працівника поліції та приблизно о 03 год. 52 хв. черговий ГПЦС ЦТО УПО в Сумській області направив на місце події два додаткові наряди УПО в Сумській області, а саме: наряд поліції охорони № 31 у складі молодшого інспектора взводу реагування № 1 батальйону УПО в Сумській області старшого сержанта поліції ОСОБА_22 , поліцейського-водія взводу реагування № 1 батальйону УПО в Сумській області старшого сержанта поліції ОСОБА_18 , поліцейського взводу реагування № 1 батальйону УПО в Сумській області капрала поліції ОСОБА_23 , які перебували на службі у форменому одязі, з розпізнавальними знаками працівників поліції, маючи при собі табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, на службовому автомобілі ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_2 , та наряд поліції охорони № 45 у складі молодшого інспектора взводу реагування № 1 батальйону УПО в Сумській області старшого сержанта поліції ОСОБА_24 , поліцейського-водія взводу реагування № 1 батальйону УПО в Сумській області старшого сержанта поліції ОСОБА_25 , які перебували на службі у форменому одязі, з розпізнавальними знаками працівників поліції, маючи при собі табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, на службовому автомобілі ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_3 .

ОСОБА_19 та ОСОБА_20 прямуючи на службовому автомобілі по вул. Миру в м. Суми в бік вул. Охтирська з вул. Лінійна зупинили автомобіль навпроти буд. 8 по вул. Охтирська зі сторони вул. Миру на проїзній частини. Вийшовши з автомобіля, вони попрямували у двір буд. 8 по вул. Охтирська в м. Суми, при цьому оголили зброю та привели її у бойову готовність, відповідно до положень ст.ст. 42-46 ЗУ «Про національну поліцію». У дворі вищевказаного будинку поряд з дверима під`їзду № 2 вони побачили ОСОБА_8 , який сидів навколішках та помітивши їх почав прямувати у бік під`їзду № 1. ОСОБА_19 гучно повідомив, що вони працівники поліції та надав команду зупинитись і залишатись на місці, потім здійснив попереджувальний постріл вгору.

ОСОБА_8 , перебуваючи на відстані приблизно 4-5 метрів від працівників поліції поряд з кутом будинку № 8 по вул. Охтирська в м. Суми, з пістолета, який тримав у правій руці та був направлений у бік працівників поліції, з метою уникнення затримання та зникнення з місця, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дії, здійснив у бік ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не менше двох пострілів, проте ціль вразити не зміг. Після чого ОСОБА_8 по двору вищевказаного будинку попрямував в бік буд. № 4, де зупинився біля гаражу. ОСОБА_19 зробив один попереджувальний постріл вгору з табельної вогнепальної зброї та ОСОБА_20 ще два аналогічні постріли. На що ОСОБА_8 вигукнув, що вони у нього стріляти не будуть, він може вчинити вибух та попрямував вздовж буд. № 6 знову до буд. № 8. В цей час ОСОБА_24 , який прибув на місце у складі наряду № 45 поліції охорони, перебував навпроти буд. 8 по вул. Охтирська в м. Суми, обійшовши його з боку вул. Миру, при цьому прямував по вул. Охтирська від буд. № 2 до супермаркету АТБ та далі до буд № 8. ОСОБА_24 , перебуваючи між стовпом та деревом побачив ОСОБА_8 , який прямував вздовж стіни буд. 8 по вул. Охтирська в бік вул. Миру та надалі обійшовши будинок почав вздовж стіни прямувати в бік вул. Харківська. ОСОБА_24 та ОСОБА_19 продовжили переслідувати ОСОБА_8 , який продовжував вигукувати, що вони у нього не вистрілять. Перебуваючи на куті будинку АДРЕСА_8 ОСОБА_19 зробив два попереджувальні постріли вгору, а ОСОБА_24 відповідно до положень ст. 41-46 ЗУ «Про національну поліцію», з метою затримання озброєної особи ОСОБА_8 , який чинив опір, сприймаючи реально загрозу для свого життя і здоров`я та життя і здоров`я інших працівників поліції та сторонніх осіб, що проживають у прилеглих будинках та осіб, що можуть перебувати чи з`явитись на місці події, прийняв рішення про застосування вогнепальної зброї та здійснив один прицільний постріл по нижнім кінцівкам ОСОБА_8 в автоматичному режимі з АКС (вистрілив дві кулі), які вразили ціль. Від поранення ОСОБА_8 впав на землю на спину при цьому пістолет направив у бік ОСОБА_24 та ОСОБА_19 . В цей час ОСОБА_18 перебуваючи за кермом службового автомобіля ВАЗ-21093, д.н.з. НОМЕР_2 наряду поліції охорони № 31, прослідував по вул. Охтирська в м. Суми та зупинив автомобіль навпроти буд. 8 на протилежному боці поряд з зупинкою громадського транспорту.

ОСОБА_8 знаходячись на спині у лежачому положенні, тримаючи у руках пістолет та направляючи його хаотично у бік працівників поліції, зняв зі спини рюкзак підвівся на ноги та направився в бік службового автомобіля ВАЗ-21093, д.н.з. НОМЕР_2 наряду поліції охорони № 31, який знаходився на вищевказаному місці. ОСОБА_18 побачивши, що ОСОБА_8 прямує у бік автомобіля, забрав ключі з замка запалення та виліз через передні пасажирські дверцята на вулицю, де ліг на покриття дороги між машиною та бордюром, при цьому оголив табельну вогнепальну зброю, привів її у бойову готовність та зробив один попереджувальний постріл вгору. ОСОБА_8 , рухаючись по проїзній частині дороги здійснив один прицільний постріл в бік вказаного службового автомобіля, проте ціль не вразив. З метою втечі з місця скоєного злочину, ОСОБА_8 вирішив незаконно заволодіти службовим автомобілем Управління поліції охорони в Сумській області ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю згідно висновку експертизи 62457,57 грн. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з прямим умислом, ОСОБА_8 проник у салон автомобіля та намагався поїхати на ньому, однак з причин, що не залежали від його волі, не зміг привести двигун автомобіля в дію, так як були відсутні ключі у замку запалювання. ОСОБА_8 вийшов з автомобіля та в цей час ОСОБА_18 відповідно до положень ст.ст. 41-46 ЗУ «Про національну поліцію», з метою затримання озброєного ОСОБА_8 , який чинив опір, сприймаючи реально загрозу для свого життя і здоров`я та життя і здоров`я інших працівників поліції та сторонніх осіб, що проживають у прилеглих будинках та осіб, що можуть перебувати чи з`явитись на місці події, прийняв рішення про застосування вогнепальної зброї та здійснив один прицільний постріл по нижніх кінцівках останнього, а саме п`ятку лівої ноги та вразив ціль. ОСОБА_8 від отриманого поранення похитнувся та почав відходити від автомобіля, при цьому намагався здійснити постріл з пістолету, шляхом натискання пальцем на спусковий гачок, проте постріл не відбувся та в цей час він був затриманий працівниками поліції.

За фактом вчиненого 23 лютого 2017 року дії ОСОБА_8 судом першої інстанції були кваліфіковані за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ст.348 КК України.

При цьому, за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України по епізодам до 23 лютого 2017 року та за обвинуваченням по незакінченому замаху на заволодіння транспортним засобом 23 лютого 2017 року, ОСОБА_8 було виправдано.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника у повному обсязі та просили задовольнити її, заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просила її задовольнити, заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, представника потерпілого ОСОБА_9 , який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження прокурором не оспорюється доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ст.348 КК України, а ним оспорюється недоведеність вини ОСОБА_8 за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України по епізодам до 23 лютого 2017 року та за обвинуваченням по незакінченому замаху на заволодіння транспортним засобом 23 лютого 2017 року та перекваліфікація дій ОСОБА_8 з ч. 4 ст.187 КК України на ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.

Захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_7 вирок оскаржуєтся тільки в частині визнання винуватим ОСОБА_8 за ст. 348 КК України.

Так, згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів перевіривши оскаржуваний вирок вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.

При цьому, колегія суддів детально перевіривши доводи апеляційнийх скарг як прокурора, так і захисника не вбачає підстав для їх задоволення.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор просив повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження та процесуальні документи, однак підстав передбачених ч.3 ст.404 КПК України повторно досліджувати докази, які вже були предметом дослідження судом першої інстанції колегія суддів не вбачає, тому в задоволенні клопотання прокурора було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів провадження та змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції детально дослідив всі докази, які надавалися стороною обвинувачення та надав таким доказам належну оцінку.

Так, в ході судового розгляду, ОСОБА_8 вказував про те, що свою вину у вчиненні наведених кримінальних правопорушень визнав частково, зазначивши про те, що епізодів до 23 лютого 2017 року наведених вище не вчиняв та показав, що дійсно за наведених в обвинуваченні обставин намагався шляхом підриву здійснити крадіжку грошей з банкомату 23 лютого 2017 року, але після підриву був помічений сторонніми особами. Коли намагався вийти з приміщення, то на його шляху був чоловік в темному одязі (про те, що він правоохоронець, в той момент ОСОБА_8 нібито не знав, вважаючи його мешканцем будинку). Бажаючи його налякати, обвинувачений здійснив один неприцільний постріл в бік цієї особи, не бажаючи зашкодити його здоров`ю чи вбити, та пішов на вихід (без грошей з банкомату), коли вже вийшов, то цей чоловік знову намагався його затримати, тому ОСОБА_8 здійснив ще один постріл в його бік. Вже потім, коли побачив, що його переслідують правоохоронці, він, не бажаючи спричиняти їм шкоду, здійснював постріли зі зброї не на ураження. В подальшому він був поранений кимось з правоохоронців та був затриманий. Також в своїх показах суду ОСОБА_8 заперечив, що намагався заволодіти службовим автомобілем поліції охорони та лише заглянув в нього. Крім цього, ОСОБА_8 показав суду, що дійсно періодично приїзжав до м. Суми з метою проходження лікування після отриманих поранень в зоні АТО за порадою своїх товаришів, але точних дат та кількості візитів до м. Суми не навів. Не заперечив обвинувачений також і тих обставин, що стріляв з пістолету з патронами, які незаконно зберігав.

Допитаний судом першої інстанції, потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що дійсно за описаних в обвинуваченні обставин 23 лютого 2017 року він, будучи працівником поліції охорони, в форменому одязі, на службовому автомобілі (з включеними проблисковими маячками) в екіпажі з ОСОБА_19 та ОСОБА_20 прибули на місце спрацювання сигналізації в банкоматі в буд. АДРЕСА_7 . По прибуттю на місце, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 стояли з обох сторін входу до приміщення, де розташований банкомат, а ОСОБА_10 став на вході, побачивши в середі силует. Після цього потерпілий ідентифікував себе голосом як працівника поліції та наказав не рухатись. Проте, вказана особа намагалась вийти назовні, але ОСОБА_10 не давав цього зробити. Тоді зловмисник відступив в середину, після чого пролунав постріл і потерпілий відчув, що поранений в обличчя, а ця особа знову почала виходити і вже на виході здійснила ще один постріл в нього. Будучи пораненим, ОСОБА_10 почав втрачати свідомість і що було далі погано пам`ятає. Заявлений цивільний позов підтримав.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 в суді першої інстанції покази потерпілого ОСОБА_10 щодо обставин його поранення та виявлення обвинуваченого на місці вчинення злочину в підтвердили здійснення пострілів обвинуваченим в сторону ОСОБА_10 , але не зазначили про те, що потерпілий дійсно ідентифіковував себе голосом як працівника поліції.

Свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , в своїх показах суду першої інстанції підтвердили переслідування обвинуваченого за наведених обставин, його поранення та затримання в районі місця вчинення 23 лютого 2017 року кримінальних правопорушень, також свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 підтвердили ту обставину, що обвинувачений сідав в авто, але достеменно не повідомили, що саме він там робив, а мета цих дій є їх припущенням.

Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_25 надали суду першої інстанції покази щодо їх прибуття на вказане місце події, а обставини стосовно поранення чи затримання обвинуваченого вони не повідомили.

Свідок ОСОБА_27 (охоронець гаражів ПАТ «Сумихімпром») суду пояснив, що 23 лютого 2017 року в районі затримання ОСОБА_8 він чув хлопки схожі на вибухи та постріли, бачив поліцію.

Свідок ОСОБА_28 (мешканка будинку в наведеному районі), пояснила суду, що бачила людину одягнену в білий одяг, яка відстрілювалась та яку потім затримали працівники поліції.

Свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що на початку лютого 2017 року працював в кафе охоронцем по АДРЕСА_6 , та бачив, як чоловік в масці ходив та заглядав у вікна, чув хлопок, а потім цей чоловік вже йшов з великою сумкою, обличчя його не бачив.

Свідок ОСОБА_30 , директор охоронної фірми, в своїх показах в суді першої інстанції підтвердив факт спрацювання сигналізації на банкоматі в Краснопіллі 25 грудня 2016 року. Після цього на початку 2017 року він виїзжав на місце підриву банкомату в районі «Баси» в м. Суми (коли були викрадені гроші), а перший раз був вибух цього банкомату влітку 2016 року (але гроші не були викрадені). Також йому відомо про схожий випадок підриву банкомату по вул. Ковпака.

Свідок ОСОБА_31 (охоронець) пояснив суду, що виїзжав на спрацювання сигналізації банкомату по вул. Ковпака, а також, що був підрив банкомату в 2016 році на вул. Санаторній в районі «Баси» в м. Суми.

Свідок ОСОБА_32 пояснив суду першої інстанції про те, що взимку 2017 року його викликали з приводу спрацювання сигналізації на вул. Ковпака в м. Суми в приміщенні, де розташовувався банкомат, а свідок ОСОБА_33 (працівниця філії «Ощадбанку») зазначила суду про те, що в 2017 році на її телефон приходила «смс» про відсутність мережі, а в подальшому їй повідомили, що сталось пограбування.

Свідок ОСОБА_14 суду першої інстанції пояснила, що у неї хлопець з дівчиною (якого потім затримала поліція) декілька разів винаймали житло за адресою: АДРЕСА_9 , в якій потім проводили обшук. Житло винаймали приблизно: з 18 листопада 2016 року на 6 діб, з 25 листопада 2016 року на 7 діб, з 03 грудня 2016 року на 7 діб, з 16 січня 2017 року на 7 діб, з 17 лютого 2017 року на 7 діб.

Свідок ОСОБА_13 повідомив суду першої інстанції, що з липня 2016 по лютий 2017 рік, коли він працював на АЗС по вул. Академіка Павлова в м. Харкові, до нього на роботу приходила одна людина (не більше 3-х разів) та заправляла два балони по 2 л ацетиленом та киснем. Потім працівник поліції показував йому в телефоні фото обвинуваченого, в якому він впізнав цього хлопця, а в подальшому його викликали в відділок поліції в м. Харкові, де проводили впізнання по фотознімкам цього хлопця.

Крім пояснень обвинуваченого, представників потерпілих та свідків, суд дослідив і ряд інших, долучених до матеріалів справи, письмових доказів, зокрема :

-протоколи оглядів місць подій з фототаблицями: від 21 серпня 2016 року (за фактом підриву банкомату по вул. Санаторна, 3 в м. Суми), під час якого вилучено 2 балони, сумку, дроти, батарейку, а також зафіксовано слідову картину; від 07 вересня 2016 року (за фактом підриву банкомату по АДРЕСА_3 ), під час якого вилучено в тому числі дріт, а також зафіксовано слідову картину; від 02 грудня 2016 року (за фактом підриву банкомату по АДРЕСА_4 ), під час якого вилучено речі, а також зафіксовано слідову картину; від 25 грудня 2016 року (за фактом підриву банкомату по АДРЕСА_5 ), під час якого вилучено предмети та речі, а також зафіксовано слідову картину; від 07 лютого 2017 року (за фактом підриву банкомату по вул. Харківська, 4 в м. Суми), під час якого вилучено речі, а також зафіксовано слідову картину; від 20 лютого 2017 року (за фактом підриву банкомату по вул. Харківська, 4 в м. Суми), під час якого вилучено речі, а також зафіксовано слідову картину; від 04 січня 2017 року (за фактом підриву банкомату по АДРЕСА_6 ), під час якого вилучено речі, а також зафіксовано слідову картину; від 23 січня 2017 року (за фактом підриву банкомату по АДРЕСА_2 ), під час якого вилучено предмети, а також зафіксовано слідову картину; від 26 січня 2017 року (огляд місцевості по вул. Санаторна в м. Суми), під час якого вилучено предмети (схожі на касети з банкомату), частини предметів, а також зафіксовано слідову картину; від 01 грудня 2016 року (за фактом спроби підриву банкомату по АДРЕСА_10 ), під час якого зафіксовано слідову картину; два протоколи від 09 грудня 2016 року та протокол від 13 лютого 2017 року (за фактом спроб підриву банкомату по АДРЕСА_10 ), під час яких вилучено предмети та зафіксовано слідову картину (т. 4 а.с. 228 т. 5 а.с. 85);

-протокол огляду місця події від 23 лютого 2017 року (місця підриву банкомату по АДРЕСА_7 ), під час якого було зафіксовано слідову картину в приміщенні, де розташований банкомат, а також вилучено докази, в тому числі з приміщення, де розташований банкомат вилучені кошти в сумі 599530 гривень, які і намагався викрасти ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 86-103);

-протокол огляду місця події від 23 лютого 2017 року (місця в районі підриву банкомату по АДРЕСА_7 , де був затриманий ОСОБА_8 ), під час якого було зафіксовано слідову картину, а також вилучено докази, зброю, набої, гільзи, предмети та речі, за допомогою яких ОСОБА_8 підірвав банкомат, тощо (т. 5 а.с. 104-124);

-протоколи огляду місць події від 23 лютого 2017 року (приміщень лікарні), під час яких було вилучено одежу та речі ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 125-136);

-протокол огляду від 23 лютого 2017 року кв. АДРЕСА_11 (де проживав ОСОБА_8 з дружиною), дозвіл на який надано в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, під час якого вилучено в тому числі мобільні телефони з сім картками, банківські картки, речі ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 137-145);

-протокол огляду від 23 лютого 2017 року приміщення Сумського ВП, під час якого вилучено зброю працівників поліції, яка використовувалась при затриманні ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 146-150);

-протоколи огляду від 23 лютого 2017 року приміщень лікарні, під час яких вилучено речі та одежу ОСОБА_10 (т. 5 а.с. 151-156);

-протокол огляду від 23 лютого 2017 року автомобіля поліції охорони (т. 5 а.с. 157-161);

-висновок СМЕ № 548 від 16 червня 2017 року, яким підтверджено характер, ступінь тяжкості та локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , отриманих ним при описаних вище обставинах (т. 7 а.с. 6);

-висновки СМЕ №№ 679, 330 від 03 квітня та 07 липня 2017 року, якими підтверджено характер, ступінь тяжкості та локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , отриманих ним при описаних вище обставинах затримання останнього (т. 7 а.с. 12, т. 8 а.с. 203);

-висновок експерта автотоварознавця від 17 травня 2017 року, яким підтверджено вартість автомобіля, заволодіння яким інкриміновано в провину ОСОБА_8 (т. 7 а.с. 15);

-висновок трасологічної експертизи від 28 березня 2017 року, згідно якого, сліди на дужці замка, вилученого 23 лютого 2017 року не придатні для ідентифікації конкретного інструменту, а за груповою належністю сліди були залишені інструментом з робочою поверхнею, як і у вилучених ножиць у ОСОБА_8 (т. 7 а.с. 20);

-протокол пред`явлення свідку ОСОБА_13 фотознімків для впізнання, під час якого останній в ОСОБА_8 впізнав особу, яка заправляла у нього балони газом (т. 7 а.с. 29), який суд, згідно вимог ст.ст. 86, 89, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, визнає недопустимим, оскільки по-перше, всупереч ч. 1 ст. 228 КПК України, як зазначив сам свідок, перед впізнанням йому було показано правоохоронцем фото ОСОБА_8 , а по-друге, жодного обґрунтування тому, яка саме необхідність була в проведенні впізнання по фото, а не в пред`явленні осіб, при вже затриманому підозрюваному, матеріали провадження не містять, що порушило право на захист ОСОБА_8 ;

-матеріали, отримані на запит слідчого з поліції охорони, стосовно осіб, залучених до затримання ОСОБА_8 , висновки службових розслідувань та щодо транспорту, заволодіння яким інкриміновано в провину обвинуваченому (т. 7 а.с. 77-95);

-протокол огляду та відеозаписи з реєстраторів автомобілів поліції охорони (т. 7 а.с. 96-99), на яких зафіксовані дії працівників поліції при подіях 23 лютого 2017 року стосовно інкримінованих в провину обвинуваченому дій (один з записів є неналежним доказом, оскільки запис на ньому не зберігся та не був продемонстрований суду, в тому числі після проведеної за ухвалою суду експертизою (т. 13 а.с. 32, 34) (запис був відтворений неналежної якості);

-матеріли про виїзд ШМД 23 лютого 2017 року на місце, де був поранений ОСОБА_10 та затриманий ОСОБА_8 (т. 7 а.с. 105);

-заява та протокол огляду, яким вилучена та оглянута куля, якою був поранений ОСОБА_10 (т. 7 а.с. 106-112);

-висновок балістичної експертизи від 13 жовтня 2017 року, якою визначено групову приналежність кулі, якою поранено ОСОБА_10 (т. 7 а.с. 115);

-протоколи слідчих експериментів, проведених за участю ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , (т. 7 а.с. 121, 147, 187, 192, 197), в яких останніми в загальних рисах підтверджені обставини наведені в обвинуваченні стосовно поранення ОСОБА_10 , переслідування та затримання ОСОБА_8 (незначні неточності та розбіжності в показаннях описаних подій, суд відносить на суб`єктивне їх сприйняття кожним з учасників, на їх давність, а також на стресовість ситуації);

-доручення слідчого та протокол огляду пошкоджених банкоматів АТ «Райффайзен Банк Аваль», під час яких зафіксована слідова картина, внаслідок їх пошкоджень (т. 8 а.с. 36-57);

-висновок трасологічної експертизи, згідно якого слід взуття, вилучений 23 лютого 2017 року в місці переслідування ОСОБА_8 придатний для встановлення групової приналежності та непридатний для індивідуальної ідентифікації взуття, яке його залишило (т. 8 а.с. 59);

-висновок балістичної експертизи, яким визначено приналежність патронів, вилучених в місці затримання ОСОБА_8 до бойових припасів (т. 8 а.с. 68);

-висновки судово-психіатричних експертиз №№ 308, 145, 43 (т. 8 а.с. 101-124), підтверджують осудний стан обвинуваченого ОСОБА_8 в момент вчинення інкримінованих в провину дій та після цього, а також наявність у нього діагнозу «посттравматичний стресовий розлад» та поранень, отриманих під час участі в АТО;

-висновки імунологічних експертиз (т. 8 а.с. 152-202, 205-212), якими підтверджено факт виявлення слідів крові на різних предметах та речах, а також лише її групову приналежність, як і групову приналежність крові потерпілого та обвинуваченого (без категоричної прив`язки до конкретної особи);

-висновки балістичних експертиз по пістолету та набоям, якими встановлено їх приналежність до вогнепальної зброї та боєприпасів (т. 8 .с. 213-236);

-протокол огляду мобільного телефону, вилученого за місцем проживання ОСОБА_8 в м. Суми, в якому містяться зображення різних банкоматів, в тому числі тих, з яких не було згідно обвинувачення спроб викрадення грошей (т. 8 а.с. 237 - т. 9 а.с. 16);

-постанова та протокол відібрання біологічних зразків ОСОБА_8 підтверджує лише факт вчинення такої дії, але інформації в контексті предмета доказування ці матеріали не містять (т. 9 а.с. 17-23);

-чотири висновки комплексних пожежно-технічних, вибухотехнічних та електротехнічних експертиз від 09 листопада 2017 року (т. 9 а.с. 24-123), згідно яких підрив банкоматів наведених вище здійснений однаковим способом, як і спосіб використаний ОСОБА_8 23 лютого 2017 року;

-матеріали тимчасових доступів по рахункам ОСОБА_8 , ОСОБА_34 (їх близьких осіб), ОСОБА_35 , якими підтверджено лише факт певних транзакцій по їх рахункам коштів невстановленого слідством походження, але значення для справи, в контексті незвичності певних дій чи операцій, та які б доводили участь ОСОБА_8 у всіх інкримінованих епізодах, прокурором обґрунтовано не було (т. 9 а.с. 124-172, 205-247);

-матеріали тимчасового доступу до медичної документації ОСОБА_10 та стосовно отримання його біологічних зразків, підтверджують лише факт вчинення цих дій (т. 10 а.с. 35-41), а висновок експерта № 447 визначає лише групову приналежність крові потерпілого (т. 10 а.с. 43);

-висновок товарознавчої експертизи по банкоматам та матеріали з банків, стосовно пошкодження їх майна та наявних коштів (т. 10 а.с. 136-209);

-матеріали тимчасових доступів, отриманих за ухвалою слідчого судді, якими встановлено по телефонам, якими ймовірно користувався ОСОБА_8 , характер з`єднань, їх приблизне розташування в контексті прив`язки до місць розташування базових станцій (т. 11, а.с. 197-204);

-протокол затримання ОСОБА_8 від 23 лютого 2017 року, під час якого вилучено певні речі, значення яких для справи стороною обвинувачення не обґрунтовано (т. 12 а.с. 103).

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши вищевказані докази суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_8 , що стосується подій безпосередньо 23 лютого 2017 року за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ст.348 КК України.

При цьому, у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України по епізодам до 23 лютого 2017 року та за обвинуваченням по незакінченому замаху на заволодіння транспортним засобом 23 лютого 2017 року суд виправдав ОСОБА_8 і обгрунтовано вважав недоведеним таке обвинувачення виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції детально дослідивши всі надані стороною обвинувачення докази встановив, що фактично всі докази, які подані стороною обвинувачення та описані вище в цій частині обвинувачення ОСОБА_8 доводять лише факт вчинення невстановленою особою (особами) крадіжок, замахів на крадіжки та пошкоджень банкоматів шляхом вибуху, проте вони (докази) не доводять взагалі скоєння цих дій саме ОСОБА_8 .

Непрямі докази в цьому питанні, які на думку сторони обвинувачення в своїй сукупності доводять їх вчинення саме ОСОБА_8 , суд не вважав такими, оскільки вони не є беззаперечними, не виключають сумнівів в них (в розумінні доведення провини) та не містять вірогідного та розумного спростування тверджень сторони захисту в їх оцінці як такій, що не доводить провини особи.

До таких доказів суд відніс матеріали тимчасових доступів по рахункам як ОСОБА_8 так і інших осіб, матеріали тимчасових доступів по вилученим телефонам та сім карткам, чотири висновки комплексних пожежно-технічних, вибухотехнічних та електротехнічних експертиз від 09 листопада 2017 року, а також наявність в вилучених мобільних телефонах за місцем проживання ОСОБА_8 інформації про схеми банкоматів та фото певних банкоматів в м. Суми.

Дослідивши докази, якими сторона обвинувачення огрунтовувала винуватість ОСОБА_8 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень суд першої інстанції дійшов наступних висновків :

Що стосується тимчасових доступів по рахункам та транзакціям по ним, то стороною обвинувачення не обґрунтовано взагалі в чому полягає незвичність руху коштів по рахункам чи вчинення якихось дій, які б прямо чи непрямо свідчили про можливість походження коштів у обвинуваченого саме внаслідок викрадення грошей з банкоматів, а в цьому питанні слідчий та прокурор обмежились лише отриманням наведеної інформації, без спростування та перевірки вірогідності походження коштів, які рухались по рахункам, з законних джерел, а сам факт вчинення якихось банківських дій з коштами невстановленого походження ще не свідчить про те, що вони були здобуті злочинним шляхом.

Суд погоджувався з запереченнями сторони захисту і проти матеріалів тимчасових доступів по телефонним з`єднанням за телефонами та сім картками, які вилучались за місцем проживання ОСОБА_8 в м. Суми, в розумінні їх значення для справи саме для доведеності вини.

Таких висновків суд дійшов враховуючи те, що прив`язка до базових станцій телефона здійснюється приблизно, без визначення чіткого місцезнаходження телефона в той чи інший момент. До того ж, стороною обвинувачення не спростовано тверджень обвинуваченого щодо причин його знаходження в м. Суми з іншою метою ніж задля вчинення крадіжок.

Також суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що він не може оцінювати позицію сторони захисту як таку, що свідчить про зловживання своїми правами (підозрюваний не давав показань на стадії досудового розслідування), оскільки враховуючи таку позицію ОСОБА_8 , слідчий та прокурор повинні були і могли з`ясувати (або принаймні спробувати), хто саме у вказаний період користувався вилученими телефонами та картками, їх походження тощо, але знову-таки, як і в частині інформації про рух коштів, орган досудового розслідування обмежився отриманням лише інформації про телефонні з`єднання та прив`язки до базових станцій телефонів та сім карток, дія яких розповсюджується на значну територію.

Зазначені висновки чотирьох комплексних пожежно-технічних, вибухотехнічних та електротехнічних експертиз від 09 листопада 2017 року визначають лише загальний спосіб для вчинення злочинів як до 23 лютого 2017 року так і при подіях 23 лютого 2017 року, але які не визначають якихось унікальних чи індивідуальних ознак по ньому (способу) або по вилученим предметам, які б дозволяли беззаперечно та поза розумним сумнівом стверджувати про те, що саме ОСОБА_8 вчинив і епізоди до 23 лютого 2017 року.

Слушними визнав суд першої інстанції посилання сторони захисту в цій частині і про те, що після затримання ОСОБА_8 не припинились спроби в країні на викрадення грошей саме в спосіб накачування банкомату газовою сумішшю з подальшим її запаленням (можливість доступу до порядку та опису вчинення таких дій наприклад через мережу «Інтернет» стороною обвинувачення не заперечено та не спростовано).

Не вважав суд і достатнім доказом на підтвердження провини ОСОБА_8 у вчиненні злочинів до 23 лютого 2017 року, наявність у вилучених телефонах інформації про схеми банкоматів та фото декількох банкоматів в м. Суми, з огляду на те, що цей доказ може свідчити і про підготовку обвинуваченого до підриву банкомату та викрадення коштів саме 23 лютого 2017 року (чи взагалі про вибір місця вчинення злочину, який і був реалізований 23 лютого 2017 року), що не виключає вчинення аналогічних підготовчих дій, так само як і фото різних банкоматів може свідчити про вибір обвинуваченим в рамках підготовки до злочину того чи іншого банкомату, а не про спрямованість наміру на конкретний об`єкт. На перевагу такої позиції суду говорить і той факт, що в телефоні містяться фото в тому числі банкомату, який не був об`єктом вчинення злочинів, описаних в обвинуваченні.

Інших доказів стороною обвинувачення на підтвердження провини ОСОБА_8 у вчиненні епізодів до 23 лютого 2017 року подано не було, відтак, оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши, що достатніми та беззаперечними доказами не було доведено причетності ОСОБА_8 до їх вчинення, врахувавши відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України необхідність тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, суд прийшов до висновку про те, що прокурором не доведено вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень до 23 лютого 2017 року, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України він підлягає виправданню в цій частині, з чим погоджується і колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора.

Крім цього, недоведеним суд першої інстанції вважав і обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, пов`язаного з незакінченим замахом на заволодіння автомобілем поліції, з огляду на те, що всі докази, подані стороною обвинувачення в цій частині стосуються припущень очевидців щодо мети проникнення ОСОБА_8 до автомобіля поліції, а достеменно повідомити, що саме він робив в цьому автомобілі (впродовж короткого проміжку часу), ніхто беззаперечно повідомити не зміг, оскільки в той момент ніхто з працівників поліції не перебував в автомобілі, як і не спростовано іншої вірогідної та розумної мети вчинення таких дій обвинуваченим (наприклад, пошук зброї, укриття, відпочинок тощо).

Отже, оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши що достатніми та беззаперечними доказами не було доведено вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, врахувавши відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України необхідність тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено вчинення цього кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , тому за приписами п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України він підлягає виправданню і в цій частині. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Крім того, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 4 ст.187 КК України на ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.

Так, як вбачається з вироку, суд першої інстанції погодився з посиланнями сторони захисту стосовно невірної кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.187 КК України, та покази обвинуваченого в цій частині вважав послідовними, логічними та такими, що узгоджуються з зазначеними вище доказами, зокрема, з оглядом місця події від 23 лютого 2017 року, під час якого зафіксоване знаходження коштів, які ОСОБА_8 намагався викрасти з пошкодженого банкомату, саме в приміщенні, де відбувались вказані події, що підтверджує спрямованість його дій при невдалому замаху на крадіжку після прибуття працівників поліції не на завершення злочину з застосуванням зброї по відношенні до правоохоронця чи до іншої особи (що автоматично підпадає під ознаки ст. 187 КК України), а на усунення перешкод для зникнення з місця події, що виключає можливість кваліфікації дій обвинуваченого за цією нормою (про що, до речі, дійсно зазначено і в обвинуваченні, а саме, що постріл в ОСОБА_10 здійснено з метою зникнення з місця вчинення злочину, а не з метою доведення його до кінця та зникнення з місця з грошима).

Отже, що стосується обвинувачення ОСОБА_8 в цій частині, то, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, врахувавши положення ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, оскільки прокурором не доведено вчинення саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 337 КПК України, змінивши правову кваліфікацію, вважав встановленими та доведеними фактичні обставини в цій частини обвинувачення, щодо незакінченого замаху ОСОБА_8 на вчинення 23.02.2017 року близько 03.40 год. крадіжки грошей в сумі 599530 гривень з банкомату ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», розташованого в буд. № 98 по вул. Харківська в м. Суми (незакінченим замах є з огляду на те, що він не вчинив всі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від волі обвинуваченого), поєднаного з проникненням до сховища та приміщення (сейфової частини банкомату в приміщенні магазину), а його дії за цим епізодом суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він, своїми умисними, протиправними діями, поєднаними з проникненням до сховища та приміщення, вчинив незакінчений замах на крадіжку, кваліфікуючою ознакою якої є проникнення до сховища та приміщення.

Прокурором в апеляційній скарзі не спростовано дані висновки суду та не надано доказів їх недоведеності.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про те, що під час прийняття вищевказаного рішення судом не враховані протоколи оглядів місць подій з фототаблицями, під час яких вилучено зокрема 2 балони, сумку, дроти, батарейку, а також зафіксовано слідові картини вчинених кримінальних правопорушень, які є схожими між собою, то їх колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спростовуються оскаржуваним вироком, в якому були враховані вищезазначені протоколи оглядів місць подій.

Твердження прокурора про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_13 , покази свідка ОСОБА_14 , покази представників потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_11 також спростовуються змістом оскаржуваного вироку, згідно якого показам даних свідків судом першої інстанції були надані відповідні висновки.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновки суду про недоведеність обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України мають помилковий характер та суперечать показам свідків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані свідки не повідомили, що саме обвинувачений робив в авто, крім того мету його дій ніхто з них не міг знати.

Щодо доводів прокурора про те, що стосовно обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК України, то в цій частині суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 337 КГІК України, змінивши правову кваліфікацію, вважав встановленими та доведеними фактичні обставини в цій частини обвинувачення, щодо незакінченого замаху ОСОБА_8 на вчинення 23.02.2017 року близько 03.40 год. крадіжки грошей в сумі 599530 гривень з банкомату ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», розташованого в буд. № 98 по вул. Харківська в м. Суми, не приймаючи до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_8 , який намагався зникнути з місця пригоди з грошовими коштами, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зміну правової кваліфікації, підстави якої наведені у оскаржуваному вироці.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 348 КК України, як посягання на життя працівника правоохоронного органу, з якою фактично не погоджується інший апелянт захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 , вважаючи, що дії ОСОБА_8 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, з суб`єктивної сторони умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК України) характеризується умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди).

Встановлення мотиву і мети при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов`язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями.

Разом з тим, посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця характеризується умислом, який включає усвідомлення винним специфічних ознак потерпілої особи та зв`язку посягання з його діяльністю. Крім того, для кваліфікації за ст. 348 має бути присутнім мотив: перешкодити службовій діяльності потерпілого або помститись за таку діяльність у минулому. Належність потерпілого до працівників правоохоронних органів може підтверджуватись формою, демонстрацією посвідчення, особистим знайомством тощо.

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції надавалась оцінка кваліфікації дій ОСОБА_8 .

Так, покази обвинуваченого про те, що він не знав, що перед ним знаходиться саме правоохоронець, як і про небажання завдавати йому шкоди (або про небажання позбавляти його життя), суд першої інстанції розцінив як обраний спосіб захисту з метою применшення власної відповідальності, про що свідчить наступний аналіз подій, доказів та інформації про особу обвинуваченого.

ОСОБА_8 , маючи значний військовий досвід, навички поводження зі зброєю, в тому числі стріляючи добре (як він сам зазначив в показах), в згаданих умовах, коли ОСОБА_10 завадив виходу обвинуваченого з приміщення, де він намагався підірвати банкомат та викрасти кошти, останній діяв «як на війні» (згідно його ж показань), тобто вихопив зброю та здійснив постріл в супротивника, що робиться в військових умовах для його (супротивника) знищення.

При цьому, ОСОБА_8 якби дійсно мав на меті налякати потерпілого, то здійснив би постріл або вгору або вниз, тобто не в напрямку ОСОБА_10 (з вогнепальної зброї, яка має значні травмуючі властивості та в область життєвоважливих органів про що не міг не знати ОСОБА_8 як учасник бойових дій та особа, що має навички поводження зі зброєю та знає її властивості) чи в бік інших осіб.

До того ж, непереконливими в цій частині виглядають покази обвинуваченого в тому, що він нібито не усвідомлював, що перед ним знаходиться саме правоохоронець, оскільки наведеними доказами цілком підтверджено, що працівники поліції охорони прибули на місце в формі, на службовому автотраспорті, з включеними проблисковими сигналами, як і не спростовано показань потерпілого, що він ідентифікував себе саме як правоохоронця.

Крім цього, ОСОБА_8 , який ретельно готувався до вчинення замаху на крадіжку грошей з банкомату, не могло бути невідомо про те, що більш вірогідним є прибуття першими на місце працівників поліції ніж візит жителів будинку (до речі, в цьому контексті виглядає незрозумілою та суперечливою позиція обвинуваченого, що він нібито сприйняв особу на вході як цивільну, тому і здійснив постріл, а якби знав, що він з поліції, то одразу здався б (про це свідчать подальші дії обвинуваченого, який з його ж слів, вже коли був на вулиці та намагався уникнути затримання, бачив та усвідомлював, що він переслідується саме поліцією, але чомусь їм не здався).

Згадані обставини та фактори переконливо свідчать про те, що ОСОБА_8 в момент здійснення пострілу в ОСОБА_10 знав та усвідомлював, що перед ним саме правоохоронець, який прибув внаслідок здійснених ОСОБА_8 незаконних дій та в якого останній здійснив прицільний постріл на ураження з метою позбавлення життя останнього, щоб мати можливість вийти з приміщення та зникнути з місця вчинення злочину, що спростовує твердження захисника в цій частині.

Подальші постріли в бік інших правоохоронців, які переслідували обвинуваченого, він здійснював дійсно не на ураження та без мети заподіяння їм шкоди, оскільки вони не наближались до нього, залишали простір для маневру та не становили на початку переслідування загрози для обвинуваченого (як це вчинив ОСОБА_10 , коли завадив його виходу з приміщення, тобто фактично перешкоджав зникненню з місця вчинення злочину), що є логічним та більш вірогідним поясненням дій обвинуваченого, ніж про які зазначав він та захисник.

Відтак, зазначені вище фактичні обставини обвинувачення в цій частині суд першої інстанції знаходить цілком доведеними вказаними доказами та встановленими, а дії ОСОБА_8 суд першої інстанції кваліфікував за ст. 348 КК України, оскільки він своїми умисними протиправними діями, вчинив посягання на життя працівника поліції охорони ОСОБА_10 , тобто посягання на життя працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, з чим погоджується і колегія суддів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про те, що дослідженими в суді першої інстанції доказами не встановлено фактів того, що у ОСОБА_8 був умисел на позбавлення життя потерпілого, хоча у нього була реальна можливість продовжити стріляти в потерпілого, якщо б він мав таке бажання, але цього не робив, оскільки не бажав заподіяння смерті ОСОБА_10 , про що надав покази в суді.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи, наявні та досліджені докази по справі суд першої інстанції вірно встановив те, що обвинувачений ОСОБА_8 своїми умисними протиправними діями, вчинив посягання на життя працівника поліції охорони ОСОБА_10 , тобто посягання на життя працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків

Не погоджується колегія суддів і з твердженнями захисника про те, що в порушення вимог ст.337 КПК України суд першої інстанції, визнаючи винним ОСОБА_8 у злочинних діях по відношенню до ОСОБА_10 як працівника правоохоронного органу, фактично вийшов за межі обвинувачення, висунутого відповідно до обвинувального акту, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон, оскільки такі твердження спростовуються безпосередньо самим змістом оскаржуваного вироку, в якому, відповідно до вимог и п.2 ч.3 ст.374 КПК України міститься формулювання обвинувачення, визначеного судом доведеним, зазначено час, місце, спосіб вчинення та мотив злочину, та наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду в частині посягання на життя працівника правоохоронного органу.

Щодо виду та міри призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання то апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз?яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати вимоги й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції достатньо виконав вимоги ст.ст. 50, 65, 66 та 67 КК України, врахувавши позитивну репутацію обвинуваченого ОСОБА_8 в минулому, наявність у нього малолітньої дитини на утриманні, скоєння кримінальних правопорушень раніше не судимою особою, статус учасника бойових дій ОСОБА_8 (наявність відзнак по службі) та наявність у нього вад здоров`я пов`язаних з цим та отриманих поранень, а також ті обставини, що його злочинні дії не призвели до невідворотних наслідків у вигляді позбавлення життя людини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 12 років позбавлення волі та вважав за недоцільне призначати покарання у виді довічного позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що призначене судом покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирок суду першої інстанції в частині цивільних позовів учасниками кримінального провадження не оскаржувався, а тому з урахуванням ст. 404 КПК України підстав для його перегляду колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ст..348 КК України та не доведення обвинувачення за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.194, ч.3 ст.15 ч.3 ст.289 КК України по епізодам до 23 лютого 2017 року та за обвинуваченням по незакінченому замаху на заволодіння транспортним засобом 23 лютого 2017 року, суд дійшов на підставі глибокого та детального аналізу сукупності доказів у справі з точки зору їх допустимості, належності, логічності та взаємозвязку.

Тому, постановлений відносно ОСОБА_8 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Також, оскільки ОСОБА_8 був затриманий 23 лютого 2017 року і по 02 вересня 2022 року до нього застосовани запобіжний захід тримання під вартою, то колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону від 26.11.2015 р) зарахувати ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 23 лютого 2017 року по 02 вересня 2022 року включно, з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дня позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27 травня 2022року відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційні скарги та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на цей вирок без задоволення.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону від 26.11.2015 р) ОСОБА_8 зарахувати в строк відбування покарання попередне ув`язнення з 23 лютого 2017 року по 02 вересня 2022 року включно, з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дня позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_8 , який утримується під вартою, протягом трьох місяців з моменту вручення йому її копії.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4