УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 591/6550/17
провадження № 51-3778ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Зарічного районного суду Сумської областівід 27 травня 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200130000490, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, АР Крим, проживаючого в АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289, ст. 348 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Суть питання
За вироком Зарічного районного суду Сумської областівід 27 травня 2022 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 (по епізодам до 23 лютого 2017 року), ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України та виправдано.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_5 у тому, що він в період з 21 серпня 2016 року по 23 січня 2017 року вирішив досягти протиправного збагачення, у зв`язку із чим скоїв 2 епізоди - викравши гроші із банкоматів розташованих на території м. Суми та населених пунктів Сумської області та 6 епізодів, де він намагався викрасти гроші з банкоматів, однак свої дії не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, шляхом вчинення вибухів для пошкодження банкоматів, способом детально наведеним у вироку.
Також ОСОБА_5 , з метою втечі з місця скоєного кримінального правопорушення, вирішив незаконно заволодіти службовим автомобілем Управління поліції охорони в Сумській області ВАЗ-21093 д.н.з. НОМЕР_1 , проникнувши у салон вказаного автомобіля, намагався поїхати на ньому, однак з причин, що не залежали від його волі, не зміг привести двигун автомобіля в дію, так як були відсутні ключі у замку запалювання, після чого ОСОБА_5 вийшов з автомобіля.
Крім того, цим же вироком ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 194 КК України - на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 3 роки; за ст. 348 КК України - на строк 12 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він у невстановлену під час досудового слідства дату та час, за невстановлених обставин, діючи з прямим умислом, придбав вогнепальну зброю, а саме: пістолет системи «Макарова» та бойові припаси до нього, а саме: патрони калібру 9 мм в кількості 8 штук, які почав зберігати та носити при собі, без передбаченого законом дозволу на придбання зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів.
Крім того, 23 лютого 2017 року близько 03 год 40 хв ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Суми (вул. Харківська, 98), вирішив вчинити крадіжку грошей з банкомату, віджавши пластикове вікно проник до нежитлового приміщення - магазину «Семена», де знаходився банкомат ТМ «NCR» модель PersonaS 5887, належний ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», вартістю на момент вчинення злочину 13 тис. грн, та шляхом вибуху, знищив вказаний банкомат, отримавши при цьому доступ до касет з грошима банкомату в сумі 599 тис. 530 грн. Під час вчинення ОСОБА_5 пошкодження банкомату спрацювала сигналізація та відповідний тривожний сигнал. Після чого, за вищевказаною адресою прибули працівники УПО в Сумській області - старший сержант поліції ОСОБА_6 , старший сержант поліції ОСОБА_7 , капрал поліції ОСОБА_8 , які, перебуваючи на службі у форменому одязі, з розпізнавальними знаками працівників поліції, маючи при собі табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби. Ними було помічено зовнішні механічні пошкодження зазначеного банкомату та вхідних дверей, що вели до приміщення магазину, де й був розташований банкомат своєю задньою частиною.
В подальшому ОСОБА_6 , оголивши табельну вогнепальну зброю почав поступово пересуватись вздовж стіни будинку до вказаних вхідних дверей, перебуваючи поряд з дверима ОСОБА_6 побачив у отворі рами металопластикових дверей, де було пошкоджено та відсутні частини скла, силует невідомої особи, що намагалась вилізти та втекти з місця події - ОСОБА_5 . ОСОБА_6 голосно подав команду «Стояти. Поліція. Не рухатись. Залишатись на місці.» та затулив собою дверний отвір, а ОСОБА_5 відійшов у глиб приміщення. В цей час ОСОБА_6 прийняв рішення відійти назад на більш безпечну відстань та, перебуваючи на відстані приблизно 2-х метрів від вказаних дверей, в цей час ОСОБА_5 знову підійшов до дверного отвору та при цьому тримав у руках вогнепальну зброю, яка згідно з висновку експерта є самозарядним пістолетом, виготовленим саморобним способом шляхом переробки макету масо-габаритного (ММГ) пістолета «Макарова», який перебував у працездатному стані та придатний до стрільби. ОСОБА_5 , з метою подолання спротиву з боку ОСОБА_6 та зникнення з місця події направив вогнепальну зброю в бік ОСОБА_6 та діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті особи, здійснив один постріл у його бік, при цьому пролунав хлопок та куля влучила у ротову порожнину ОСОБА_6 , який від вказаного поранення, згідно висновку експерта отримав тяжкі тілесні ушкодження. Після чого, ОСОБА_5 виліз з дверного отвору та почав рухатись повз ОСОБА_6 в бік вул. Охтирської в м. Суми, з метою зникнути з місця події, при цьому, коли ОСОБА_5 проходив повз ОСОБА_6 , останній намагався затримати ОСОБА_5 , але він здійснив другий постріл в бік ОСОБА_6 , куля влучила у ліве передпліччя останнього, чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Після чого ОСОБА_5 з місця події зник та направився по вул. Лінійна в м. Суми в бік БК «Хімік», що детально наведено у вироку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду, сторона захисту оскаржила його до апеляційного суду.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 02 вересня 2022 року залишив вирок місцевого суду без змін.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити судові рішення стосовно його підзахисного.
Обґрунтовуючи наведене захисник указує на те, що оскаржувані судові рішення є незаконними в частині вчинення засудженим ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 348 КК України, оскільки судами не доведено належними доказами, які відповідають фактичним обставинам справи, його винуватість за цим епізодом. Також захисник вказує, що суд безпідставно та необґрунтовано кваліфікував дії засудженого ОСОБА_5 за ст. 348 КК України, а не за ч. 1 ст. 121 КК України.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно зі ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку. При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Однак, попри те, що захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, суть його касаційної скарги полягає у незгоді з наданою судами першої та апеляційної інстанції оцінкою доказів і, відповідно, встановленими судами фактичними обставинами, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Верховний Суд звертає увагу захисника на тому, що зазначені доводи сторона захисту вже висловлювала у судах першої та апеляційної інстанцій, які суди перевірили, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, місцевий суд дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За встановлених судом фактичних обставин, зміст яких детально відображено у вироку, дії ОСОБА_5 за ст. 348 КК України кваліфіковано правильно.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду, сторона захисту подала апеляційні скарги, в яких наводила доводи щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які за змістом та суттю є аналогічні доводам викладеним захисником у касаційній скарзі.
Апеляційний суд, під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, ретельно перевірив усі посилання й доводи, викладені стороною захисту у згаданих апеляційних скаргах, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення.
Зокрема, обґрунтовуючи свій висновок апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, повно та всебічно перевірив надані сторонами кримінального провадження докази, дав їм належну оцінку у сукупності та обґрунтовано послався на них у вироку, як на докази доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що твердження сторони захисту про те, що дії ОСОБА_5 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, є безпідставними з огляду на таке.
З суб`єктивної сторони умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) характеризується умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди).
Встановлення мотиву і мети при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов`язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями.
Разом з тим, посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця характеризується умислом, який включає усвідомлення винним специфічних ознак потерпілої особи та зв`язку посягання з його діяльністю. Крім того, для кваліфікації дій особи за ст. 348 має бути присутнім мотив: перешкодити службовій діяльності потерпілого або помститись за таку діяльність у минулому. Належність потерпілого до працівників правоохоронних органів може підтверджуватись формою, демонстрацією посвідчення, особистим знайомством тощо.
Так, покази обвинуваченого про те, що він не знав, що перед ним знаходиться саме правоохоронець, як і про небажання завдавати йому шкоди (або про небажання позбавляти його життя), суд першої інстанції розцінив як обраний спосіб захисту з метою применшення власної відповідальності, про що свідчить наступний аналіз подій, доказів та інформації про особу обвинуваченого.
ОСОБА_5 , маючи значний військовий досвід, навички поводження зі зброєю, в тому числі стріляючи добре (як він сам зазначив в показах), в згаданих умовах, коли ОСОБА_6 завадив виходу обвинуваченого з приміщення, де він намагався підірвати банкомат та викрасти кошти, останній діяв «як на війні» (згідно його ж показань), тобто вихопив зброю та здійснив постріл в супротивника, що робиться в військових умовах для його (супротивника) знищення.
При цьому ОСОБА_5 якби дійсно мав на меті налякати потерпілого, то здійснив би постріл або вгору або вниз, тобто не в напрямку ОСОБА_6 (з вогнепальної зброї, яка має значні травмуючі властивості та в область життєво важливих органів про що не міг не знати ОСОБА_5 як учасник бойових дій та особа, що має навички поводження зі зброєю та знає її властивості) чи в бік інших осіб.
До того ж, непереконливими в цій частині виглядають покази обвинуваченого в тому, що він нібито не усвідомлював, що перед ним знаходиться саме правоохоронець, оскільки наведеними доказами цілком підтверджено, що працівники поліції охорони прибули на місце в формі, на службовому авто, з включеними проблисковими сигналами, як і не спростовано показань потерпілого, що він ідентифікував себе саме як правоохоронця.
Крім цього, ОСОБА_5 , який ретельно готувався до вчинення замаху на крадіжку грошей з банкомату, не могло бути невідомо про те, що більш вірогідним є прибуття першими на місце працівників поліції ніж візит жителів будинку (до речі, в цьому контексті виглядає незрозумілою та суперечливою позиція обвинуваченого, що він нібито сприйняв особу на вході як цивільну, тому і здійснив постріл, а якби знав, що він з поліції, то одразу здався б (про це свідчать подальші дії обвинуваченого, який з його ж слів, вже коли був на вулиці та намагався уникнути затримання, бачив та усвідомлював, що він переслідується саме поліцією, але чомусь їм не здався).
Згадані обставини та фактори переконливо свідчать про те, що ОСОБА_5 в момент здійснення пострілу в ОСОБА_6 знав та усвідомлював, що перед ним саме правоохоронець, який прибув внаслідок здійснених ОСОБА_5 незаконних дій та в якого останній здійснив прицільний постріл на ураження з метою позбавлення життя останнього, щоб мати можливість вийти з приміщення та зникнути з місця вчинення злочину, що спростовує твердження захисника в цій частині.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і Верховний Суд.
Характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених засудженим, його значний військовий досвід, навички поводження зі зброєю, локалізація вогнепальних поранень, механізм їх спричинення, - усе це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_5 мав прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_6 . Діяння, до яких вдався засуджений, не дають підстав вважати, що він мав намір спричинити потерпілому будь-які тілесні ушкодження, вони (діяння) були завідомо для нього такими, що потягнуть смерть працівника правоохоронного органу, який намагався його затримати під час вчинення ним протиправних діянь, і не привели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Крім того, спрямованість умислу ОСОБА_5 на позбавлення життя працівника правоохоронного органу свідчить і той факт, що він, маючи обґрунтовану можливість усвідомити, що ОСОБА_6 перебуває при виконанні службових обов`язків та перебуває у форменому одязі, здійснив постріл саме в область його життєво важливих органів, при цьому, наблизившись до останнього (проходив повз ОСОБА_6 , коли той намагався його затримати), здійснив другий постріл в бік ОСОБА_6 .
З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно розцінив діяння ОСОБА_5 як посягання на життя працівника правоохоронного органу і дійшов обґрунтованого висновку, що за своїми ознаками ці діяння утворюють склад злочину, передбачений частиною ст. 348 КК України, і виключають їх кваліфікацію за ч. 1 ст. 121 КК України.
Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 за ст. 348 КК України є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні рішень.
Таким чином, твердження наведені захисником у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків, викладених у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, і не містять вагомих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти переконання, що рішення судів були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Зарічного районного суду Сумської області від 27 травня 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.12.2022 |
Оприлюднено | 19.12.2022 |
Номер документу | 107904829 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Мазур Микола Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні