Рішення

від 25.08.2022 по справі 757/68688/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68688/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

представника позивача Сядро О. В. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ОСОБА_8,

представника третьої особи ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЛІКС-АГРО» до PE Investments Limited, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Noyex Capital Limited, про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Агро» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до PE Investments Limited, юридичної особи, створеної за законодавством Республіки Кіпр (Відповідач 1), ОСОБА_4 (Відповідач 2), ОСОБА_5 (Відповідач 3), треті особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Noyex Capital Limited, юридична особа, створена за законодавством Республіки Кіпр, в якому просило стягнути солідарно з PE Investments Limited, громадянина України ОСОБА_4 , громадянина України ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс-Агро» грошові кошти в розмірі 1 509 916 225,62 грн. (один мільярд п`ятсот дев`ять мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень) 62 коп.

Позов обґрунтований тим, що позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», яке у свою чергу придбало на електронних торгах у АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Холл». Відповідачі - пов`язані з банком фізичні особи, які були посадовими особами АТ «Дельта Банк», а ОСОБА_4 був також його бенефіціарним власником, діючи всупереч інтересам банку, уклали договори, відповідно до умов яких, зобов`язалися забезпечити відсутність претензій, неподання будь-яких позовів та/або не вчинення будь-який інших дій з боку Банку щодо стягнення заборгованості за Кредитними Договорами, а в подальшому реалізували ці умови. Позивач вважає відповідні договори нікчемними у вказаній частині та такими, що порушують публічний порядок. Наслідком виконання Відповідачами відповідних пунктів договору стало відчуження майна юридичних осіб-боржників за Кредитними Договорами протягом вересня 2014 року-березня 2015 року, у тому числі врожаю 2014 року, прав оренди земельних ділянок, права користування елеваторами, в результаті чого Банк та Позивач (як його правонаступник за Кредитними Договорами) не зміг повною мірою стягнути заборгованість та реалізувати свої права кредитора в зазначених боргових зобов`язаннях. Цим позивачеві було завдано збитків у вказаному вище розмірі.

Відповідачі проти позову заперечили. Вказали, що позов є безпідставним та необґрунтованим. Жодних підстав для його задоволення немає.

У відзиві представник Відповідача 1 вказав, що позивач належним чином не довів наявності протиправної поведінки, збитків та причинно-наслідкового зв`язку, а відтак позов є необґрунтованим.

У відзиві представник Відповідача 2 зазначив, що ОСОБА_4 не мав впливу на претензійно-позовну роботу банку, водночас банк здійснював направлення претензій боржникам, врожай та права оренди не були предметом забезпечення за кредитними договорами, а відтак боржники без обмежень могли їх відчужувати. Тому, на думку представника Відповідача 2, у його діях відсутня протиправність, а позов є безпідставним.

У відзиві представник Відповідача 3 вказав, що до позивача не перейшли права банку пов`язані з можливістю відшкодування шкоди, обставини, на які посилається позивач не підтверджені належними та допустимими доказами, відсутня протиправна поведінка відповідачів та причинно-наслідковий зв`язок, зазначив також, що позивач посилається на неправильну редакцію ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, а представники відповідачів проти задоволення позову заперечили з урахуванням зазначеного вище.

До подання позовної заяви позивач звертався до Печерського районного суду з заявою про забезпечення доказів. Ухвалою Печерського районного суду від 13 грудня 2021 року у справі №757/64729/21-ц було вжито заходи забезпечення доказів. Витребувано у PE Investments Limited, Noyex Capital Limited, громадянина України ОСОБА_6 , громадянина України ОСОБА_7 , громадянина України ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), громадянина України ОСОБА_5 (Інвестиційний договір від 28 лютого 2013 року, укладений між ними, включаючи всі додатки, додаткові угоди, акти та інші документи, які є частиною вказаного Інвестиційного договору та/або укладались на його виконання. Угоду акціонерів від 25 липня 2013 року, укладену між ними, включаючи всі додатки, додаткові угоди, акти та інші документи, які є частиною вказаної Угоди акціонерів та/або укладались на її виконання, рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду, предметом якого (яких) були вимоги, які випливають з Інвестиційного договору від 28 лютого 2013 року та/або Угоди акціонерів від 25 липня 2013 року (які укладені між вищевказаним сторонами), а також будь-які інші документи, що були виготовлені в процесі розгляду справи (справ) в Лондонському міжнародному арбітражному суді, в результаті розгляду якої (яких) було винесено вказане (вказані) вище рішення.

Судом встановлено наступні обставини.

25 липня 2013 року між PE Investments Limited (далі також «Відповідач-1»), Starwell Enterprises Limited (далі «Компанія Старвел») та Noyex Capital Limited (далі «Компанія Нойекс») був укладений Договір акціонерів (далі - «Договір Акціонерів»).

25 липня 2013 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 (далі також - «Відповідач 2»), ОСОБА_5 (далі також - «Відповідач 3») були підписані односторонні Акти про приєднання до Договору Акціонерів.

Відповідно до зазначених Актів про приєднання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приєднались до Договору Акціонерів та зобов`язались виконувати положення та обов`язки, встановлені Угодою Акціонерів для Компанії Нойекс, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приєднались до Договору Акціонерів та зобов`язались виконувати положення та обов`язки, встановлені Угодою Акціонерів для Відповідача-1.

Предметом Договору Акціонерів є урегулювання правовідносин сторін (Відповідача 1 та Компанії Нойекс), які є акціонерами Компанії Старвел у співвідношенні 50% та 50% в статутному капіталі.

В свою чергу Компанія Старвел безпосередньо чи опосередковано було власником групи українських юридичних осіб (Додаток № 3 до Договору Акціонерів) (наділі - «Група Компаній»), які володіли правами користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Рівненської та Хмельницької областей України та у 2014 році здійснювали діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції, у тому числі ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол».

Корпоративними правами вищевказаних компаній на день укладення Договору Акціонерів опосередковано володіла Компанія Старвел (Додаток № 3 до Договору Акціонерів), якою, в свою чергу, володіли 50% на 50% PE Investments Limited та Noyex Capital Limited.

Кінцевими бенефіціарними власниками PE Investments Limited виступали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідачі підтвердили вказані обставини.

Слід зазначити, що відповідно до даних на офіційному сайті Національного Банку України, на момент підписання Договору Акціонерів:

- ОСОБА_4 (Відповідач-2) володів 70,61% акцій Банку та до 03.03.2015 року був головою його спостережної ради;

- ОСОБА_5 (Відповідач-3) та до 03.03.2015 року був першим заступником голови правління Банку.

Відповідно до п. 6.2.(Е) Спірного Договору акціонерів, Акціонер 1 (тобто PE Investments Limited, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) зобов`язався перед Акціонером 2 (тобто Компанією Нойекс, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) та Компанією Старвел забезпечити неподання будь-яких позовів та/або утриматись від реалізації інших дій, метою яких є стягнення ПАТ «Дельта Банк» заборгованості з будь-якої із Операційних компаній щодо заборгованості, яка виникла до моменту проведення реструктуризації.

Аналогічне положення зафіксовано в п. 7.1. (А) Договору Акціонерів.

Відповідно до п.1.1 Договору Акціонерів «Визначення» «Реструктуризація» означає приведення активів і пасивів Агрохолдингу у відповідність з набором активів і зобов`язань, відповідно до абз. (В) пп.6.2 п.6 (Зобов`язання Акціонерів) цієї Угоди.

Як випливає з рішень Лондонського міжнародного арбітражного суду та не спростовано сторонами, у підсумку Реструктуризація так і не була проведена.Операційними компаніями в розумінні Спірного Договору акціонерів є юридичні особи за законодавством України, перераховані в Додатку № 1 до Договору Акціонерів (п. 1.1. Договору Акціонерів). Тобто ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол» є операційними кампаніями, оскільки вони зазначаються у додатку №1.

За таких умов в п. 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів йде мова про взяття на себе зобов`язань Відповідачами 1, 2 та 3 по забезпеченню не стягнення заборгованості за Кредитними Договорами.

ПАТ «Дельта Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34047020) (надалі - «Банк») був кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро ХХІ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34438102) за наступними кредитними договорами:

1. Кредитний Договір № 03/09/КL від 20.01.2009 р. (зі змінами та доповненнями);

2. Кредитний Договір № 25/08/KL від 06.08.2008 р. (зі змінами та доповненнями);

3. Кредитний Договір № 28/08/KL від 06.08.2008 р. (зі змінами та доповненнями);

4. Кредитний Договір № 29/08/KL від 06.08.2008 р. (зі змінами та доповненнями);

5. Кредитний Договір № 100/12-OVER від 11.05.2012 р. (зі змінами та доповненнями);

6. Кредитний Договір № НКЛ-2005422 від 23.11.2010 р. (зі змінами та доповненнями);

7. Кредитний Договір № НКЛ-2005422/1 від 13.09.2012 р. (зі змінами та доповненнями);

(надалі разом - «Кредитні Договори з ТОВ Агро ХХІ»).

Крім цього Банк був кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Хол» (ідентифікаційний код юридичної особи: 33510732) за наступними кредитними договорами:

1. Кредитний Договір № НКЛ-2005512 від 20.08.2012 (зі змінами та доповненнями);

2. Кредитний Договір № 26/08/КL від 06.08.2008 р. (зі змінами та доповненнями);

3. Кредитний Договір № 64/12-КL від 06.04.2008 р. (зі змінами та доповненнями);

(надалі разом - «Кредитні Договори з ТОВ Гранд Хол»).

Станом на 21 вересня 2014 року у Банку виникло право достроково вимагати повернення всієї суми заборгованості ТОВ «Агро ХХІ» за Кредитними Договорами з ТОВ Агро ХХІ через порушення ТОВ «Агро ХХІ» умов кредитування (несплати комісії, строк сплати якої настав 20 вересня 2014 року за п. 2.7.1. вищезазначених договорів).

Не зважаючи на той факт, що 21 вересня 2014 року Банк отримав право вимагати від боржників за кредитними договорами дострокового повернення всієї суми заборгованості, Банк не вимагав сплати заборгованості, не вживав заходів щодо забезпечення позову та не подавав позовів за Кредитними Договорами щодо примусового стягнення боргових зобов?язань в розмірі1 576 174 013,12 грн. з ТОВ Агро ХХІ та Кредитними Договорами з ТОВ Гранд Хол (надалі разом - «Кредитні Договори»).

03.03.2015 у Банку введена тимчасова адміністрація. Дане рішення було ухвалене Національним Банком України 02.03.2015 р, згідно Постанови № 150.

Тимчасова адміністрація взяла на себе управління всіма процесами в Банку протягом часу, встановленого законодавством.

В квітні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних подала позови про стягнення всієї суми заборгованості за Кредитними Договорами. Проте жодного стягнення не відбулося, оскільки позови були подані після семи місяців з моменту порушення умов Кредитних Договорів, вже після того, як фінансовий стан боржників не дозволяв здійснити заходи щодо реального погашення заборгованості.

Одночасно, з Першого Рішення ЛМАС вбачається, що Відповідач 2 також був і є кінцевим бенефіціарним власником PE Investments Limited, а також ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол».

Таким чином, Відповідач-1 (як опосередкований власник ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол») та ОСОБА_5 , будучи першим заступником голови правління Банку, а також ОСОБА_4 , одночасно будучи головою наглядової ради Банку, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол», а також Банку, за умовами п. 6.2. (E) та 7.1.(А). Акціонерного Договору зобов`язалися забезпечити відсутність претензій, неподання будь-яких позовів та/або не вчинення будь-який інших дій з боку Банку щодо стягнення заборгованості за Кредитними Договорами.

Рішенням Лондонського міжнародного арбітражного суду (далі - ЛМАС) в п. 127 встановлено, що восени 2014 року Банк не погрожував та навіть не натякав на будь-які дії щодо стягнення цього боргу.

Відповідно до п. 184 та 185 Першого Рішення ЛМАС ОСОБА_4 , а також Відповідач-1 виконали своє зобов`язання передбачене п. 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів, тобто забезпечили відсутність претензій, неподання будь-яких позовів та/або не вчинення будь-який інших дій з боку Банку щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами з ТОВ «Агро ХХІ в період з березня 2013 року по квітень 2015 року.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Виходячи з того, висновки Рішення ЛМАС ґрунтуються на свідченнях відповідачів суд прийшов до висновку що відповідачі добровільно визнали що ними дійсно вчинялись дії направлені на забезпечення бездіяльності Банку щодо стягнення боргу за Кредитними угодами, згідно ч.1 ст.82 ЦПК зазначена обставина є встановленою та не підлягає доказуванню.

В ході розгляду справи в суді Відповідачі не заперечували зазначене та не спростували вказані обставини жодними іншими доказами.

Підтвердженням того, що Відповідач 2 та Відповідач 3 виконували свої зобов`язання передбачені п. 6.2. (E) та п.7.1.(А) Договору Акціонерів також є те, що Банком неодноразово приймалися рішення про перенесення термінів повернення коштів за Кредитними договорами та підписувалися з позичальниками додаткові угоди до Кредитних договорів про перенесення термінів повернення коштів. При цьому Банком не вимагав додаткового забезпечення кредитів від позичальників, не проводив моніторингу та контролю за фінансовим станом позичальників, вимог по погашенню кредитів Банк не висував.

Відповідач 2 маючи вплив на банк як мажоритарний власник та посадова особа Банку не укладав та/або не виконував п.6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів та штучно, переслідуючи власні інтереси щодо отримання доходу на юридичну особу, кінцевим бенефіціарним власником якої є Відповідач 2, допустив бездіяльність Банку щодо примусового стягнення боргу за рахунок заставних активів боржників в період з 21 вересня 2014 року по 3 березня 2015 року.

На підставі протоколу електронних торгів № UKR-2018-01 від 12.12.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» (Покупець) та АТ «Дельта Банк» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1071/К від 27.12.2018 року з додатками та актами приймання передачі прав вимоги, договори про відступлення прав вимоги за договорами забезпечення по кредитним договорам.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу майнових прав № 1071/К від 27.12.2018 року, Банк передав у власність Покупцеві, а Покупець прийняв у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за Кредитними Договорами та/або інших підставах наведених у додатку №1 до цього договору (надалі - «Право вимоги»), а також інші права що пов`язані або випливають із Права вимоги.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Веста» отримало всі права Банку за Кредитними Договорами, а також пов`язані з ними права, у тому числі ті, які можуть виникнути у майбутньому.

Надалі, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» та Позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором №21/02/2019/1 від 21.02.2019 року (далі - «Договір про відступлення права вимоги №21/02/2019/1»).

Відповідно до п.2.1 Договору про відступлення права вимоги №21/02/2019/1, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги. Відповідно до п.2.2 цього ж договору, розмір заборгованості за правом вимоги становить 1 576 174 013,12 грн. (один мільярд п`ятсот сімдесят шість мільйонів сто сімдесят чотири тисяч тринадцять гривень 12 коп.

Заборгованість нарахована на підставі наступних Кредитних договорів з ТОВ «Агро ХХІ».

1. Кредитний Договір № 03/09/КL від 20.01.2009 р. (зі змінами та доповненнями) - загальна заборгованість за кредитним договором становить 10 430 769,76 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 8 471 780,70 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 1 891,6 грн та пені, штрафу 1 957 097,46 грн.;

2. Кредитний Договір № 25/08/KL від 06.08.2008 р. (зі змінами та доповненнями) - загальна заборгованість за кредитним договором становить 25 789 507,32 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 5 620 987,83 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 1 255,10 грн та пеня, штраф 20 167 264,39 грн.;

3. Кредитний Договір № 28/08/KL від 06.08.2008 р. (зі змінами та доповненнями) - загальна заборгованість за кредитним договором становить 147 748 438,28 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 120 000 000,00 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 26 794,53 грн та пені, штрафу 27 721 643,75 грн.;

4. Кредитний Договір № 29/08/KL від 06.08.2008 р. (зі змінами та доповненнями) - загальна заборгованість за кредитним договором становить 49 877 948,41 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 21 765 858,50 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 5 115,52грн та пені, штрафу 28 106 974,39 грн.;

5. Кредитний Договір № 100/12-OVER від 11.05.2012 р. (зі змінами та доповненнями) - загальна заборгованість за кредитним договором становить 48 438 104,14 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 25 942 338,60 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 5 792,53 грн та пені, штрафу 22 489 975,01 грн.;

6. Кредитний Договір № НКЛ-2005422 від 23.11.2010 р. (зі змінами та доповненнями) - загальна заборгованість за кредитним договором становить 854 862 418,52 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 389 998 900,00 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 80 651 238,21 грн та пені, штрафу 384 212 280,31грн.;

7. Кредитний Договір № НКЛ-2005422/1 від 13.09.2012 р. (зі змінами та доповненнями) загальна заборгованість за кредитним договором становить 283 791 926,43 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 156 684 039,00 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 34 985,56 грн та пені, штрафу 127 072 901,87 грн.

Заборгованість нарахована на підставі наступних Кредитних договорів з ТОВ «Гранд Хол».

1. Кредитний Договір № НКЛ-2005512 від 20.08.2012 (зі змінами та доповненнями)- загальна заборгованість за кредитним договором становить 70 369 280,30 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 37 339 160,71 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 7 723,65 та пені, штрафу 33 022 395,94 грн.;

2. Кредитний Договір № 26/08/КL від 06.08.2008 р. (зі змінами та доповненнями) - загальна заборгованість за кредитним договором становить 22 720 387,56 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 18 255 212,70 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 3 776,00 грн та пені, штрафу 4 461 398,86 грн.;

3. Кредитний Договір № 64/12-КL від 06.04.2008 р. (зі змінами та доповненнями) - загальна заборгованість за кредитним договором становить 62 145 230,40 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту 49 932 000,00 грн, заборгованості по нарахованим % за кредитом 10 328,40 грн та пені, штрафу 12 202 902,00 грн.

Отже, Позивач набув всі права Банку за Кредитними Договорами, а також пов`язані з ними права, у тому числі ті, які можуть виникнути у майбутньому на суму 1 576 174 013,12 грн. (один мільярд п`ятсот сімдесят шість мільйонів сто сімдесят чотири тисяч тринадцять гривень) 12 коп.

За Договором про відступлення права вимоги №21/02/2019/1 Позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» грошові кошти у загальній сумі 119 213 475,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківської установи та актом звірки від 14.02.2020 р. Сплачена за права вимоги сума коштів формує їх собівартість для Позивача, однак придбавалися вони з метою отримання прибутку, що є основною метою господарської діяльності будь-якого підприємства.

Станом на момент подання позову Позивач (як правонаступник ПАТ «Дельта Банк» за Кредитними Договорами) отримав від боржників та/або поручителів за Кредитними Договорами 66 257 787,50 грн. (що підтверджується виписками з банківського рахунку, які додаються), в т. ч. від:

ТОВ «Гранд Хол» (боржник) - 9 272 896,82 грн.

ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» (поручитель) - 5 702 756,00 грн.

ПП «Овас» (поручитель) - 2 802 756,00 грн.

ТОВ СЗП «Стодола» (поручитель) - 5 009 112,24 грн.

ТОВ «Агро ХХІ» (боржник) - 43 470 266,44 грн.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі та додатково надані документи, суд вважає, що в позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ч. 3 ст. 550 ЦК України виконання зобов`язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі No 369/11268/16-ц (провадження No 14-260цс19) позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1, 2. ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, зазначено, що: «Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо».

ОСОБА_5 , будучи першим заступником голови правління Банку, а також ОСОБА_4 , одночасно будучи головою наглядової ради Банку, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол», а також Банку, за умовами п. 6.2. (E) та 7.1.(А) Акціонерного Договору зобов`язалися забезпечити відсутність претензій зі сторони Банку, неподання будь-яких позовів та/або не вчинення будь-який інших дій з боку Банку щодо стягнення заборгованості за Кредитними Договорами .

Посилання відповідачів на внутрішні локальні нормативно-правові акти Банку, які відносять ведення претензійно-позовної роботи до повноважень Ради Директорів (правління) банку не спростовують впливу, які мали основний акціонер та бенефіціар банку, голова наглядової ради Банку та перший заступник голови правління Банку на прийняття рішень стосовно примусового стягнення заборгованості у розмірі 1 576 174 013,12 грн.

Відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (в редакції чинній на час триваючої бездіяльності Банку стосовно неподання позовів щодо стягнення заборгованості з боржників). Банк зобов`язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», спостережна рада банку здійснює в тому числі функцію контролю діяльності правління (ради директорів) банку.

Статтею 40 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку.

Пункти 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів були явно вчинені Відповідачем 2 та Відповідачем 3 з конфліктом інтересів як посадових осіб Банку, оскільки вони поставили в пріоритет інтереси свого бізнесу - Групи Компаній перед інтересами Банку. Дії відповідача 2 та Відповідача 3 вчинялися з з наміром отримати неправомірну вигоду для Групи Компаній, яка була підконтрольна Відповідачу 2, в тому числі на шкоду інтересів Банку. Такі дії суд оцінює як зловживання правами Відповідача 2та Відповідача 3, як посадових осіб Банку.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пункти 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів були вчинені з конфліктом інтересів та в порушення основоположних засад цивільного законодавства, таких як добросовісність. Крім того вони порушують ст. 19 Конституції України, оскільки спрямовані на протиправне примушення кредитора не здійснювати захист своїх прав при їх порушенні.

Такі правочини також вчинені в порушення ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, право вимоги - є майном.

Пункти 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів порушують ст. 41 Конституції України, оскільки були спрямовані на позбавлення кредитора можливості отримати належні йому кошти за Кредитними Договорами та договорами забезпечення до них, тобто фактично були спрямовані на знищення майна кредитора (його майнових прав).

Крім того такі правочини порушують ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пункти 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів були вчинені в порушення ст. 55 Конституції України, оскільки були спрямовані на протиправне позбавлення кредитора можливості кредитора захистити його права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того такі правочини порушують ст. 64 Конституції України, відповідно до якої, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Пункти 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів були вчинені в порушення ст. 64 Конституції України, оскільки були спрямовані на протиправне обмеження прав кредитора.

З урахуванням всього вищенаведеного, Договір Акціонерів є нікчемним, оскільки посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, порушує основоположні засади цивільного законодавства, ст. 13 ЦК України, а також ст.ст. 19, 41, 55 та 64 Конституції України. Укладання Відповідачами Договору Акціонерів, а також його виконання Відповідачами порушує права Позивача, як правонаступника Банку за Кредитними Договорами.

Наслідком виконання Відповідачами пунктів 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів стало відчуження майна юридичних осіб-боржників за Кредитними Договорами протягом вересня 2014 року-березня 2015 року, у тому числі врожаю 2014 року, прав оренди земельних ділянок, права користування елеваторами, в результаті чого Банк та Позивач (як його правонаступник за Кредитними Договорами) не зміг повною мірою стягнути заборгованість та реалізувати свої права кредитора в зазначених боргових зобов`язаннях.

У ситуації, що склалася пред`явлення претензій жодним чином не могло сприяти реалізації інтересів Банку. Діючи добросовісно представники органів Банку повинні були забезпечити пред`явлення позовних заяв про стягнення заборгованості та подання заяв про забезпечення позову, з метою накладення арешту на врожай 2014 року та права оренди земельних ділянок, враховуючи, що вказані активи не перебували в заставі, проте могли слугувати реальному погашенню існуючої заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1190 ЦКУ, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Верховний Суд України висловив свою позицію щодо застосування ст. 1166 ЦКУ у справі №909/42/17 від 02.07.2018 року та зазначив, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (абз. 2 ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Як зазначено вище, Позивач набув право вимоги за Кредитними Договорами на суму 1 576 174 013,12 грн. (один мільярд п`ятсот сімдесят шість мільйонів сто сімдесят чотири тисяч тринадцять гривень) 12 коп.

Станом на момент подання позову Позивач (як правонаступник ПАТ «Дельта Банк» за Кредитними Договорами) отримав від боржників та/або поручителів за Кредитними Договорами лише 66 257 787,50 грн., в т. ч. від:

ТОВ «Гранд Хол» (боржник) - 9 272 896,82 грн.

ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» (поручитель) - 5 702 756,00 грн.

ПП «Овас» (поручитель) - 2 802 756,00 грн.

ТОВ СЗП «Стодола» (поручитель) - 5 009 112,24 грн.

ТОВ «Агро ХХІ» (боржник) - 43 470 266,44 грн.

Таким чином Станом на момент подання позову залишаться неоплаченою заборгованість у розмірі 1 509 916 225,62 грн. (один мільярд п`ятсот дев`ять мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень) 62 коп. Заборгованість не може бути оплачена будь-яким іншим способом через відсутність майна у боржників та поручителів.

Отже, Позивачу (як правонаступнику Банка, у тому числі і за правами які можуть виникнути у майбутньому) завдано майнову шкоду у розмірі 1 509 916 225,62 грн. (один мільярд п`ятсот дев`ять мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень) 62 коп.

Суд погоджується із розрахунком, наданим позивачем, у якому сума в 52 955 687,50 гривень, яка розраховується як різниця між оплаченою Позивачем вартістю прав вимог та сумою отриманих від кредиторів коштів (119 213 475,00 грн. мінус 66 257 787,50 грн.) та є прямими збитками Позивача оскільки відповідає вартості втраченого внаслідок незаконних дій Відповідачів майна (майнових прав) Позивача, а сума в 1 456 960 538,12 гривні є упущеною вигодою (непрямими збитками) та розраховується як різниця між номінальним розміром придбаних прав вимог та сумою витрат на їх придбання у ТОВ «ФК «Веста» (1 576 174 013,12 грн. мінус 119 213 475,00 грн.).

Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі №925/574/17 від 25.05.2018 року, протиправною поведінкою вважається поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди.

Зазначена позиція підтверджується також наступними постановами Верховного Суду України: від 28.03.2018 року у справі № 910/2436/17; від 22.03.2018 року у справі № 904/6742/17; від 02.05.2018 року у справі № 904/7818/17; від 18.12.2018 року у справі № 906/51/18.

Як зазначено вище, Договір Акціонерів є нікчемним, оскільки посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, порушує основоположні засади цивільного законодавства, ст. 13 ЦК України, а також ст.ст. 19, 41, 55 та 64 Конституції України, що відповідно також порушує основоположні права Позивача, як правонаступника Банку за Кредитними Договорами.

Крім того, самі дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по виканню цих пунктів є протиправними.

Відповідач-1 (як опосередкований власник ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол»), ОСОБА_5 , будучи першим заступником голови правління Банку, а також ОСОБА_4 , одночасно будучи головою наглядової ради Банку, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Агро ХХІ» та ТОВ «Гранд Хол», а також Банку, за виконавши у серпні-грудні 2014 року п. 6.2. (E) та 7.1.(А) Акціонерного Договору порушили вимоги ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», конфлікт інтересів це - наявні та потенційні суперечності між особистими інтересами і посадовими чи професійними обов`язками особи, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об`єктивність та неупередженість прийняття рішень.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банк зобов`язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Цей орган відповідно до установчих документів може мати одну з таких назв: "рада банку" або "наглядова рада банку", або "спостережна рада банку" (далі - рада банку). Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своїх повноважень. Члени ради та правління банку зобов`язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов`язки в інтересах банку, його вкладників та учасників.

Виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пунктів 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів було явно вчинені з конфліктом інтересів, оскільки вони поставили в пріоритет інтереси свого бізнесу - Групи Компаній перед інтересами Банку. Вони вчинялися з наміром завдати шкоди кредитору, а також були зловживанням їх правами як посадових осіб Банку.

Отже, укладання таких правочинів, а також їх виконання Відповідачами є протиправною поведінкою, оскільки вона не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів Позивача і спричинила заподіяння шкоди (як вказано вище).

Інше визначення протиправної поведінки міститься у Постанові Верховного Суду України у справі №675/2108/15-ц від 28.02.2018 року, відповідно до якого, неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Зазначена позиція підтверджується також наступними постановами Верховного Суду України: від 20.09.2018 року у справі № 909/495/17; від 12.12.2018 року у справі № 405/4776/15-ц; від 20.12.2018 року у справі № 924/12/18.

Тобто, сам факт завдання шкоди Відповідачами Позивачу доводить неправомірність поведінки Відповідачів, адже ніхто не уповноважував Відповідачів на штучне обмеження прав кредитора у ситуації наявності явного конфлікту інтересів між кредитором та Відповідачами.

Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, є зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Наслідком виконання Відповідачами пунктів 6.2. (E) та 7.1.(А) Договору Акціонерів стало протиправне обмеження прав кредитора, що спричинило утримання кредитором від стягнення за Кредитними Договорами, що в свою чергу спричинило безперешкодне відчуження майна юридичних осіб-боржників за Кредитними Договорами протягом вересня 2014 року-березня 2015 року, що спричинило неможливість виконання боржниками свої зобов`язань за Кредитними Зобов`язаннями. Таким чином, Банк та Позивач (як його правонаступник за Кредитними Договорами) не зміг повною мірою стягнути заборгованість та реалізувати свої права кредитора в зазначених боргових зобов`язаннях, що спричинило завдання шкоди у розмірі 1 509 916 225,62 грн. (один мільярд п`ятсот дев`ять мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень) 62 коп.

Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України у справі № 174/258/16-ц від 28.03.2018, діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦКУ необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

Відповідачі, своїми протиправними та недобросовісними діями, а саме укладанням та виконанням нікчемних правочинів фактично позбавили кредитора можливості стягнути заборгованість з боржників у повному розмірі, а отже позбавили його доходу у розмірі 1 509 916 225,62 грн. (один мільярд п`ятсот дев`ять мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень) 62 коп., який він міг отримати, якби порушення його прав не відбулося.

Отже, Відповідачі своїми протиправними діями завдали Позивачу (як правонаступнику Банка, у тому числі і за правами які можуть виникнути у майбутньому) майнову шкоду у розмірі 1 509 916 225,62 грн. (один мільярд п`ятсот дев`ять мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті двадцять п`ять гривень) 62 коп.

Суд погоджується з доводами Позивача, про те, що він не знав про існування нікчемних правочинів та про недобросовісні дії Відповідачів до грудня 2021 року. Відповідно лише з цієї дати Позивача міг захистити своє порушене право. Навіть якби відступлення Права вимоги від Банку до Позивача не відбулося, Банк також міг би захистити своє право лише після ознайомлення з Нововиявленими Документами.

Оскільки Позивач є повним правонаступником Банку за Кредитними Договорами, а також пов`язаними з ними правами, у тому числі і тими які можуть виникнути у майбутньому, Позивач має право на стягнення солідарно з Відповідачів компенсації зазначеної майнової шкоди.

Враховуючи доведення факту наявності шкоди, причино-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідачів та шкодою, протиправної поведінки відповідачів , суд приходить до висновку наявності складу правопорушення та підстав для задоволення позову заявленого Позивачем до відповідачів, які явно усвідомлювали протиправний характер своїх дій, передбачали їх негативні наслідки і бажали або свідомо допускали настання шкоди.

Стаття 256 ЦК України закріплює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина1 статті 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що він не знав про існування Договору Акціонерів та про недобросовісні дії Відповідачів до грудня 2021 року. Відповідно лише з цієї дати Позивача міг захистити своє порушене право. Відтак позовна давність не сплила.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача, у звязку з чим, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1-16, 209, 213-215, 263 - 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЛІКС-АГРО» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 94, кв. 1; код ЄДРПОУ 42217811) до PE Investments Limited (10 Patras street, 6051 Larnaca, Cyprus), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ), треті особи: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_4 ), Noyex Capital Limited (ідентифікаційний код: НЕ 283829; Griva Digeni, 87-89, NikolaouZavos Center 1st Floor, Flat/Office 101, P.C. 3101, Limassol, Cyprus), про стягнення збитків - задовольнити.

Стягнути солідарно з PE Investments Limited (юридична особа, створена за законодавством Республіки Кіпр, ідентифікаційний код: 193903), громадянина України ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), громадянина України ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЛІКС-АГРО» (код ЄДРПОУ 42217811) грошові кошти в розмірі 1 509 916 225, 62 грн.

Стягнути з PE Investments Limited на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЛІКС-АГРО» судовий збір у розмірі 289 450, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЛІКС-АГРО» судовий збір у розмірі 289 450, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЛІКС-АГРО» судовий збір у розмірі 289 450, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено 05 вересня 2022 року.

Суддя С. В. Вовк