Рішення

від 05.09.2022 по справі 904/648/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2022м. ДніпроСправа № 904/648/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Ємельянов В.А.;

від позивача: Дроздова Т.Л.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Окорський В.В.;

від відповідача-3: не з`явився,

дослідивши матеріали справи № 904/648/22

за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

до

1. ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "БУШУЄВ І К",

2. ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАКЕТА КОНСАЛТИНГ",

3. АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ"

про визнання недійсними договорів та припинення речових прав,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 16.02.2022 за вих. №04/51-741ВИХ-22 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "БУШУЄВ І К" (далі - відповідач-1) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАКЕТА КОНСАЛТИНГ" (далі - відповідач-2) та до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" (далі - відповідач-3) в якій просить суд:

1. визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2018 №1065, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора № 41970032 від 09.07.2018, за яким відповідачем-1 відчужено на користь відповідача-2 будівлю магазину літ. Е-2, загальною площею 840,3; зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв.м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1594089712101, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Новоорловська, будинок №30 з одночасним припиненням всіх речових прав відповідача-2 на зазначений об`єкт нерухомості;

2. визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2018 №1063, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора № 41969627 від 09.07.2018, яким відповідачем-1 відчужено на користь відповідача-2 будівлю літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35514912101 з одночасним припиненням всіх речових прав відповідача-2 на зазначений об`єкт нерухомого майна;

3. визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2018 №1061, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора № 41968867 від 09.07.2018, яким відповідачем-1 відчужено на користь відповідача-2 будівлю магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3 - реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 272278412101 з одночасним припиненням всіх речових прав відповідача-2 на зазначений об`єкт нерухомості;

4. визнати недійсним іпотечний договір від 17.09.2018 №1435, укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3 в частині передачі в іпотеку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

- будівлі магазину літ. Е-2, загальною площею 840,3; зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв.м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1594089712101;

- будівлі магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3 - реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 272278412101;

- будівлі літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35514912101.

Судові витрати прокурор просить суд стягнути з відповідачів-1, 2, 3 на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/648/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022.

Разом з позовною заявою судом отримано заяву від 16.02.2022 за вих. №04/51-742ВИХ-22 про забезпечення позову (в порядку ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України), у якій прокурор просить суд накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівля магазину літ. Е-2, загальною площею 840,3; зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв. м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1594089712101); будівлі магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272278412101); будівлі літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35514912101).

Ухвалою від 21.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.03.2022.

Ухвалою від 21.02.2022 у задоволенні заяви Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра від 16.02.2022 за вих. №04/51-742ВИХ-22 про забезпечення позову (в порядку ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України) відмовлено.

Судове засідання, призначене на 23.03.2022, не відбулося у зв`язку із запровадженням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, про що на сайті Господарського суду Дніпропетровської області були розміщені відповідні оголошення.

Ухвалою від 12.04.2022 підготовче засідання призначено на 18.05.2022.

Ухвалою від 18.05.2022 підготовче засідання відкладено до 22.06.2022.

Ухвалою від 22.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 26.07.2022.

19.07.2022 через відділ документального забезпечення від прокурора надійшов лист від 18.07.2022 за вих. № 15/1-691вих-22 разом з доказами направлення ухвали від 22.06.2022 на адреси відповідачів.

Ухвалою від 26.07.2022 підготовче засідання відкладено до 10.08.2022.

Ухвалою від 10.08.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 06.09.2022.

29.08.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача-2 надійшов відзив, у якому відповідач-2 просить суд поновити строк на подачу відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши відзив та додані до нього документи, господарський суд встановив, що відповідач-2 скористався правом на подачу відзиву і надіслав його іншим учасникам справи, отже господарський суд визнав за можливе прийняти його до розгляду.

Щодо повідомлення відповідача-1 про існуюче судове провадження

З метою повідомлення відповідача-1 про судове провадження та виклик у судове засідання господарський суд розміщував оголошення про виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі Судової влади України, що підтверджується оголошеннями (а. с. 241 том 1, а. с. 22 том 2, а. с. 36 том 2).

На підставі відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що місцезнаходження відповідача-1 є: АДРЕСА_1.

В якості доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів прокурор надав до суду опис вкладення у цінний лист (а. с. 197 - 198 том 1), список згрупованих відправлень за 16.02.2022 (а. с. 190 том 1) та фіскальний чек від 16.02.2022. Отже, прокурор вжив, визначених ГПК України, заходів задля інформування відповідача-1 щодо сутті позовних вимог шляхом направлення на правильну адресу місцезнаходження відповідача-1 (АДРЕСА_1) копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Крім цього, на адресу відповідача-1 направлено ухвалу від 10.08.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті на 06.09.2022.

Перевіривши статус відстеження поштового відправлення № 4930020656397 (ухвала від 10.08.2022), господарський суд встановив, що станом на 23.08.2022 відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем-1 поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка не була вручена під час доставки з інших причин залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно з частиною четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для Держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.09.2022.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2022, від 12.04.2022, від 18.05.2022, від 22.06.2022, від 26.07.2022, від 10.08.2022 у справі № 904/648/22 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень у зазначені дати.

Таким чином об`єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення відповідача-1, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на подачу відзиву, не вбачається.

Вживаючи заходи для належного повідомлення відповідача-1 про судове провадження та оцінюючи їх ефективність з метою забезпечення можливості відповідачу-1 подати відзив, господарський суд врахував, що у листі від 22.12.2021 за вих. № 10.59-44-11386вих-21 Солом`янська окружна прокуратура міста Києва повідомила, що виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 відповідача-1 не розшукано (будинок № 10 за адресою місто Київ, вулиця Героїв Севастополя відсутній у Реєстрі територіальної громади міста Києва) (а. с. 70, том 1).

Щодо повідомлення відповідача-3 про існуюче судове провадження

З метою повідомлення відповідача-3 про існуюче судове провадження та виклик у судове засідання господарський суд розміщував оголошення про виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі Судової влади України, що підтверджується оголошеннями (а. с. 242 том 1, а. с. 20 том 2, а. с. 37 том 2).

Крім цього, 08.08.2022 на офіційну електронну пошту відповідача-3 (office@buc.com.ua), яка вказана на сайті відповідача-3, була направлена ухвала від 21.02.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та ухвала від 26.07.2022 про відкладення підготовчого засідання у справі до 10.08.2022.

11.08.2022 на офіційну електронну пошту відповідача-3 (office@buc.com.ua), яка вказана на сайті відповідача-3, була направлена ухвала від 10.08.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.09.2022.

Електронним листом від 11.08.2022 відповідач-3 повідомив суд, що ухвалу від 10.08.2022 у справі № 904/648/22 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті зареєстровано та передано на розгляд.

Ухвалу від 10.08.2022 відповідач-3 отримав 22.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 25.08.2022.

Таким чином, господарський суд доходить висновку, що відповідач-3 обізнаний про існуюче судове провадження та про дату розгляду справи по суті (06.09.2022), а отже мав змогу надати відзив, проте вказаним правом не скористався.

У судовому засіданні 06.09.2022 прокурор, представник позивача і представник відповідача-2 надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду.

Представники відповідача-1 та відповідача-3 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Прокурор вважає, що спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна були укладені з метою уникнення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №904/2486/18, яке набрало законної сили, а тому такі угоди є фраудаторними та підлягають визнанню недійсними з одночасним припиненням всіх речових прав відповідачів 2 та 3 на відповідні об`єкти нерухомості.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 відзив не надав.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Відповідач-2 заперечує проти того, що один із засновників відповідача-2 - ОСОБА_1 вибув з числа засновників відповідача-2 саме з метою уникнення виконання судового рішення у справі № 904/2486/18, оскільки правом на добровільний вихід з числа засновників відповідача-2 ОСОБА_1 скористався 30.05.2018, а отже до звернення прокурора з позовом у справі № 904/2486/18. Тобто ОСОБА_1 задовго до укладення спірних договорів вибув з числа засновників відповідача-2.

Відповідач-2 вважає себе добросовісним набувачем нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 09.07.2018, а тому вважає, що підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Щодо посилань прокурора на продаж спірного майна за заниженим цінам, відповідач-2 зазначає, що прокурор не надав експертних висновків, які б свідчили про вищу вартість майна ніж та, за яку його було відчужено.

Крім цього, відповідач-2 вказує, що при відчуженні об`єкта нерухомості відповідачі не були зобов`язаними здійснювати незалежну оцінку нерухомого майна.

Отже, на думку відповідача-2, підстави для задоволення позовних вимоги відсутні.

Стислий виклад позиції відповідача-3

Відповідач-3 відзив не надав.

Доводи прокурора щодо відзиву відповідача-2 на позовну заяву

Прокурор відповідь на відзив відповідача-2 не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: законності відчуження відповідачем-1 майна під час провадження у справі № 904/2486/18, яке на момент звернення до суду з позовом у справі № 904/2486/18 належало на праві приватної власності ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНІЙ ФІРМІ "БУШУЄВ І К"; наявності наміру вчинення спірних правочинів боржником на шкоду кредиторам, а також наявності підстав для припиненням всіх речових прав відповідачів 2 та 3 на відповідні об`єкти нерухомості.

Суд встановив, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка 299307434 від 14.02.2022) (а. с. 94, том 1) власником майна за адресою: АДРЕСА_1 (технічний опис майна: будівля магазину літ. Е-2 загальною площею 840,3 кв.м., зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв.м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5) з 17.01.2012 був відповідач-1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 16.11.2011 за реєстровим номером 2934.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка 299316814 від 14.02.2022) (а. с. 49, том 1) власником майна за адресою: АДРЕСА_1 (технічний опис майна: будівля літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4) з 05.04.2013 був відповідач-1.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна(інформаційна довідка 299317600 від 14.02.2022) (а. с. 54, том 1) власником майна за адресою: АДРЕСА_1 (технічний опис майна: будівлю магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3) з 21.01.2014 був відповідач-1.

У 2018 році керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "БУШУЄВ І К" (далі - відповідача-1) про стягнення 1.830.257,27 грн збитків за використання відповідачем-1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 6315 кв.м. без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2018 у справі № 904/2486/18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Господарський суд встановив, що на час провадження у справі № 904/2486/18 за відповідачем-1 було зареєстровано на праві власності нерухоме майно, місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 , зокрема, будівля магазину літ. Е-2 загальною площею 840,3 кв.м., зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв.м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5, будівля літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4, будівлю магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3.

Господарський суд відзначає, що вказане нерухоме майно за відповідачем-1 зареєстровано з 17.01.2012, з 05.04.2013 та з 21.01.2014 відповідно.

Менш ніж через місяць після відкриття провадження у справі №904/2486/18 між відповідачем-1 (далі - відповідач-1, продавець) та відповідачем-2 (далі - відповідач-2, покупець) був укладений 09.07.2018 договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований в реєстрі за № 1065 (далі - договір від 09.07.2018 за № 1065) (а. с. 22 - 23, том 1).

Згідно з п. 1.1 договору від 09.07.2018 за № 1065 відповідач-1 зобов`язується передати нерухоме майно - будівлі та споруди (далі - нерухоме майно) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно - будівлі та споруди, сплатити за нього передбачену цим договором обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору від 09.07.2018 за № 1065 нерухоме майно, що відчужується знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, площею 1,2555 га, кадастровий номер 1210100000:08:378:0002. Опис об`єкта, що відчужується: будівля магазину літ. Е-2 загальною площею 840,3 кв.м., зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв.м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5.

Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 120.247,57 грн без ПДВ, які отримані відповідачем-1 від відповідача-2 до підписання цього договору, шляхом безготівкового розрахунку, відповідно до чинного законодавства (п. 2.1 договору від 09.07. 2018 за № 1065).

Між відповідачем-1 (далі - відповідач-1, продавець) та відповідачем-2 (далі - відповідач-2, покупець) був укладений 09.07.2018 договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований в реєстрі за № 1063 (далі - договір від 09.07.2018 за № 1063) (а. с. 24 - 25, том 1).

Згідно з п. 1.1 договору від 09.07.2018 за № 1063 відповідач-1 зобов`язується передати нерухоме майно - будівлі та споруди (далі - нерухоме майно) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно - будівлі та споруди, сплатити за нього передбачену цим договором обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору від 09.07.2018 за № 1063 нерухоме майно, що відчужується знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, площею 1,2555 га, кадастровий номер 1210100000:08:378:0002. Опис об`єкта, що відчужується: будівля літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4.

Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинюється за 70.384,33 грн без ПДВ, які отримані відповідачем-1 від відповідача-2 до підписання цього договору, шляхом безготівкового розрахунку, відповідно до чинного законодавства (п. 2.1 договору від 09.07.2018 за № 1063).

Між відповідачем-1 (далі - відповідач-1, продавець) та відповідачем-2 (далі - відповідач-2, покупець) був укладений 09.07.2018 договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований в реєстрі за № 1061 (далі - договір від 09.07.2018 за № 1061) (а. с. 26 - 27, том 1).

Згідно з п. 1.1 договору від 09.07.2018 за № 1061 відповідач-1 зобов`язується передати нерухоме майно - будівлі та споруди (далі - нерухоме майно) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно - будівлі та споруди, сплатити за нього передбачену цим договором обумовлену грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору від 09.07.2018 за № 1061 нерухоме майно, що відчужується знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, площею 1,2555 га, кадастровий номер 1210100000:08:378:0002. Опис об`єкта, що відчужується: будівлю магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв.м, огорожа №3.

Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинюється за 24.674,64 грн без ПДВ, які отримані відповідачем-1 від відповідача-2 до підписання цього договору, шляхом безготівкового розрахунку, відповідно до чинного законодавства (п. 2.1 договору від 09.07.2018 за № 1061).

Господарський суд звертає увагу, що відповідач-1 відчужив нерухоме майно, яке належало йому на праві власності з 17.01.2012, з 05.04.2013 та з 21.01.2014 саме 09.07.2018 (тобто всі три договори купівлі-продажу нерухомого майна (№ 1061, № 1063, № 1065) були укладені протягом одного дня), одному й тому самому покупцю (відповідачу-2) і під час провадження у справі № 904/2486/18.

Також господарський суд звертає увагу, що на запит прокуратури від 21.12.2021 щодо юридичної особи відповідача-2 отримано дані станом на 24.04.2014, що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 109 - 114, том 1), з якого стало відомо, що засновниками відповідача-2 станом на 24.04.2014 були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Станом на 03.06.2018 засновниками відповідача-2 залишалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 115 - 120, том 1).

Проте, у день укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна (09.07.2018) засновником відповідача залишилася ОСОБА_2 . ОСОБА_1 вибув з числа засновників відповідача-2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 121 - 127, том 1).

Того ж дня (09.07.2018) ОСОБА_1 став засновником відповідача-1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 94 - 100, том 1).

Оцінивши наявні у справі витяги, господарський суд вбачає взаємопов`язаність юридичних осіб відповідача-1 та відповідача-2 і вказане бере до уваги.

Ознайомившись з інформацією, наявною в системі Діловодство спеціалізованого суду у справі № 904/2486/18, господарський суд встановив, що 04.07.2018 відповідач-1 подав через відділ документального забезпечення заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 904/2486/18 (тобто був обізнаний про її розгляд), а вже 09.07.2022 були укладені оскаржувані договори купівлі-продажу нерухомого майна.

В подальшому між відповідачем-2 (далі - відповідач-2, покупець, іпотекодавець) та відповідачем-3 (далі - відповідач-3, іпотекодержатель) був укладений 17.09.2018 іпотечний договір, який зареєстрований в реєстрі за № 1436 (далі - іпотечний договір).

Згідно з п. 2.3 іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є нежитлові будівлі, зокрема:

будівля магазину літ. Е-2, загальною площею 840,3; зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв.м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5 (далі - предмет іпотеки 1);

будівля магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3 (далі - предмет іпотеки 3);

будівля літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4 (далі - предмет іпотеки 4).

Предмети іпотеки 1, 2, 4 знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро (Дніпропетровськ), вулиця Новоорловська, 30 (тридцять).

Пунктом 2.5 (оцінка предмета іпотеки) іпотечного договору визначено, що ринкова вартість предмета іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна від 05.09.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «МКА» (Сертифікат № 951/16 від 28.11.2016, виданий Фондом Державного майна України) становить:

Предмет іпотеки 1 - 914.882,00 грн;

Предмет іпотеки 3 - 250.012,00 грн;

Предмет іпотеки 4 - 538.119,00 грн.

Узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки за цим договором становить:

Предмет іпотеки 1 - 914.882,00 грн;

Предмет іпотеки 3 - 250.012,00 грн;

Предмет іпотеки 4 - 538.119,00 грн.

Господарський суд звертає увагу, що предметом позовних вимог є, зокрема, вимога про визнання недійсним іпотечного договору в частині предметів іпотеки 1, 3, 4.

Предмет іпотеки №2 не є предметом дослідження у справі № 904/648/22.

Крім цього, господарський суд встановив, що ціна предмету іпотеки 1 (914.882,00 грн) в 7,61 разів вища, ніж ціна того ж майна за договором від 09.07.2018 за № 1065 (120.247,57 грн).

Ціна предмету іпотеки 3 (250.012,00 грн) в 10,13 разів вища, ніж ціна того ж майна за договором від 09.07.2018 за № 1061 (24.674,64 грн).

Ціна предмету іпотеки 4 (538.119,00 грн) в 7,65 разів вища, ніж ціна того ж майна за договором від 09.07.2018 за № 1063 (70.384,33 грн).

Суд враховує посилання відповідача-2 на те, що прокурор не надав експертних висновків, які б свідчили про вищу вартість майна ніж та, за яку його було відчужено, а також на те, що при відчуженні об`єкта нерухомості відповідачі не були зобов`язаними здійснювати незалежну оцінку нерухомого майна.

Водночас, порівнюючи ціну нерухомого майна, визначену у договорах купівлі-продажу нерухомого майна (№ 1061, № 1063, № 1065) з ціною того ж майна у іпотечному договорі, господарський суд, керуючись принципом вірогідності доказів, доходить висновку, що у період з 09.07.2018 (дата укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна) до 17.09.2018 (дата укладення іпотечного договору) ціна спірного нерухомого майна не могла збільшитися у близько 10 разів протягом 8 (восьми) календарних днів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №904/2486/18 позовні вимоги були задоволені повністю. Стягнуто з відповідача-1 на користь Дніпровської міської ради 1.830.257,27 грн збитків.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №904/2486/18 в апеляційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили 13.11.2018.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018, яке набрало законної сили 13.11.2018, того ж дня (13.11.2018) видано наказ про примусове виконання.

Державним виконавцем Новокадацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра 19.12.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57943932 про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 (а. с. 62, том 1).

Новокадацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області на запит Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 від 27.03.2019 за вих. № 77-990 вих. 19 у листі від 22.04.2019 за вих. № 23342/29 (а. с. 63 - 64, том 1) повідомив таке.

Державним виконавцем на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 19.12.2018 винесено постанову про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 04.01.2019 направлено запити про надання інформації щодо наявності рухомого, нерухомого майна належного боржнику до відповідних реєстраційних органів.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником (відповідачем-1) було зареєстровано нерухоме майно, саме: будівля магазину літ.Е-2 загальною площею 840,3кв.м. за адресою - АДРЕСА_1.

Але згідно актуальної інформації про об`єкт нерухомого майна будівля магазина за адресою - АДРЕСА_1, належить відповідачу-2 підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 1065, виданого 09.07.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Літаш І.П.

У листі від 22.04.2019 за вих. № 23342/29 також повідомлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач-1 знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, будинок 10 квартира 10. Так, згідно отриманої інформації 17.08.2018 у відповідача-1 змінилася адреса з АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 19.04.2019 винесена постанова про виведення виконавчих проваджень зі зведеного виконавчого провадження.

Враховуючи зміну адресу місцезнаходження відповідача-1 та керуючись ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 19.04.2019 винесено постанову про передачу виконавчого провадження ВП № 57943932 до Солом`янського РВДВС ГТУЮ у місті Києві для подальшого належного виконання.

З листа Солом`янської окружної прокуратури міста Києва від 22.12.2021 за вих. № 10.59-44-11386вих-21 стало відомо, що державним виконавцем 24.11.2021, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Господарський суд звертає увагу, що в силу п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, відчуження відповідачем-1 спірного майна під час провадження у справі № 904/2486/18 (а саме 09.07.2018) за договорами (№ 1061, № 1063, № 1065) призвело до невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №904/2486/18, яке набрало законної сили.

Прокурор вважає, що зазначені договори мають бути визнані недійсними (з одночасним припиненням всіх речових прав відповідачів 2 та 3 на відповідні об`єкти нерухомості) з тих підстав, що їх укладено з метою уникнення звернення стягнення на майно відповідача-1 як боржника у справі № 904/2486/18, тобто вони є фраудаторними правочинами.

Так, уклавши договори від 09.07.2018, відповідач-1 намагається уникнути звернення стягнення на належне йому майно.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову прокурор визначив визнання договорів купівлі-продажу від 09.07.2018 № 1061, № 1063, № 1065 недійсними з одночасним припиненням всіх речових прав відповідача- 2 на відповідні об`єкти нерухомості.

Крім цього, прокурор вважає, що недійсним слід визнати і іпотечний договір від 17.09.2018 № 1435, проте в частині, яка стосується спірного майна, з одночасним припиненням всіх речових прав відповідачів-3 на відповідні об`єкти нерухомості.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Отже, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Господарський суд встановив, що 09.07.2018 відповідач-1, під час провадження у справі № 904/2486/18, відчужив нерухоме майно на користь відповідача-2 за трьома договорами купівлі-продажу.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 має невиконані зобов`язання зі сплати заборгованості за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі № 904/2486/18, яким позовні вимоги прокурора (який діяв в інтересах держави) були задоволені повністю і за яким з відповідача-1 на користь Дніпровської міської ради стягнуто 1.830.257,27 грн збитків.

В ході проведення виконавчих дій з примусового виконання зазначеного рішення суду про стягнення заборгованості з відповідача-1 відкрито виконавчого провадження ВП № 57943932 про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018, про що винесено постанову від 19.12.2018 і того ж дня (19.12.2018) винесено постанову про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення.

Проте, державним виконавцем 24.11.2021, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з тим, що у боржника (відповідача-1) відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, відчуження відповідачем-1 нерухомого майна відповідачу-2 за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, які укладені 09.07.2018, тобто під час провадження у справі № 904/2486/18, фактично позбавили рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі № 904/2486/18 його фактичного виконання.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Разом з вищезазначеним відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 02.02.2022 у справі №922/1474/21, у фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Відповідач-1 подав 04.07.2018 через відділ документального забезпечення заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 904/2486/18, а вже 09.07.2018, тобто під час провадження у справі № 904/2486/18, були укладені відповідачем-1 оскаржувані договори купівлі-продажу нерухомого майна,.

Так, на момент ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі № 904/2486/18 про стягнення з відповідача-1 збитків у розмірі 1.830.257,27 грн, у відповідача-1 було відсутні майно (рухоме, нерухоме), на яке можна звернути стягнення.

Отже, господарський суд доходить висновку, що договори купівлі-продажу нерухомого майна № 1061, № 1063, № 1065, які укладені 09.07.2018 вчинені відповідачем-1 на шкоду кредитору, а саме державі.

На підставі вищевикладеного господарський суд вбачає підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 09.07.2018 № 1065, від 09.07.2018 № 1063, 09.07.2018 № 1061.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України закріплено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

В силу ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, договори купівлі-продажу нерухомого майна № 1061, № 1063, № 1065, які укладені 09.07.2018 між відповідачем-1 та відповідачем-2 є недійсними з 09.07.2018, право власності за відповідачем-2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна зареєстровано того ж дня (09.07.2018), що підтверджується інформаційними довідками наявними у матеріалах справи.

Положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном за власним розсудом.

Очевидним є висновок, що 09.07.2018 відповідач-2 не набув прав власника на спірне майно, а тому не мав прав передавати спірне майно в іпотеку з огляду на встановлене вище, а також таке.

За визначенням терміну «іпотека», яке наведено у Законі України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Предметом іпотеки, в силу ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про те, що відповідач-2 не набув прав власника на спірне нерухоме майно і не мав прав передавати його в іпотеку відповідачу-3 для забезпечення останньому права в разі невиконання відповідачем-2 забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника (відповідача-2) у порядку, встановленому цим Законом.

Прокурор підставно зазначає, що на момент укладення іпотечного договору відповідачу-2 не належало право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлі магазину літ. Е-2, загальною площею 840,3; зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв.м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1594089712101, будівлі магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3 - реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 272278412101, будівлі літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35514912101.

Положеннями ст. 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, згідно з частиною 1 якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Отже, факт знаходження спірного нерухомого майна, що належить відповідачу-1, в іпотеці із занесенням до відповідного реєстру заборон порушує право держави Україна звернути стягнення на вказане майно з метою виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі № 904/2486/18, яке набрало законної сили, що є підставою для задоволення вимоги прокуратури про визнання недійсним іпотечного договору в частині, яка стосується спірного майна.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України).

Враховуючи, що відповідач-2 не набув прав на спірне нерухоме майно 09.07.2018 і станом на 17.09.2018 не мав прав передати спірне майно в іпотеку відпвоідачу-3, наявні підстави для визнання недійсним іпотечного договору від 17.09.2018 № 1435, який укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3 в частині передачі в іпотеку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлі магазину літ. Е-2, загальною площею 840,3; зовнішні сходи літ. е; будівля пожежного посту літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв.м, з оглядовою ямою; сарай літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1594089712101, будівлі магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3 - реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 272278412101, будівлі літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв.м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторна підстанція (тимч) лі. Ц; огорожа № 4 - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35514912101 і задоволення вимог прокурора у зазначеній частині позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Відтак, суд відхиляє посилання відповідач-2 на те, що він є добросовісним набувачем нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 09.07.2018.

Водночас, заявлені прокурором вимоги про припинення всіх речових прав відповідача-2 на об`єкти нерухомості, які були предметами договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а також всіх речових прав відповідача-3 на об`єкти нерухомості, які були предметом іпотечного договору, визнаються господарським судом необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови ВП ВС від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а також самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)). У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). Тож, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: (1) визнання права; (2) визнання правочину недійсним; (3) припинення дії, яка порушує право; (4) відновлення становища, яке існувало до порушення; (5) примусове виконання обов`язку в натурі; (6) зміна правовідношення; (7) припинення правовідношення; (8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; (9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; (10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Прокурор вимоги про визнання недійсними чотирьох договорів (купівлі-продажу нерухомого майна № 1061, № 1063, № 1065 укладені 09.07.2018 та іпотечного договору) заявив разом з вимогами про одночасне припинення всіх речових прав відповідача-2 та відповідача-3 на відповідні об`єкти нерухомості.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Господарський суд встановив, що прокурор не звертається до суду з вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про скасування державної реєстрації прав.

Крім цього, вимоги прокурора про припинення всіх речових прав відповідача-2 та відповідача-3 на об`єкти нерухомості у наведеній частині не містять конкретизації, які саме і яким чином речові права (користування, розпорядження, володіння тощо), порушують права та законні інтереси держави.

Так, відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій) (ч. 1). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно (ч. 2).

Зазначення прокурором вимог про припинення невичерпного переліку речових прав (усіх речових прав) суперечить ст. 13 та ст. 14 ЦК України щодо меж здійснення цивільних прав позивачем та виконання цивільних обов`язків відповідачами.

Окремо суд звертає увагу на те, що прокурор згідно з позовними вимогами просить припинити на об`єкти нерухомості не всі речові права, які визначені саме спірними договорами, а взагалі всі можливі речові права.

Суд також відзначає, що резолютивна частина рішення за жодних умов не повинна викладатись альтернативно (наприклад: стягнути з відповідача певну суму або в разі відсутності коштів на його рахунку звернути стягнення на належне йому майно). У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Таким чином, задоволення абстрактної вимоги прокурора про припинення всіх речових прав може призвести до порушення прав інших осіб, про які суду не було відомо.

Відтак, заявлені прокурором вимоги в частині припинення всіх речових прав ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАКЕТА КОНСАЛТИНГ" та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" на вищевказані об`єкти нерухомості задоволенню не підлягають, оскільки прокурор не конкретизував, які саме речові права підлягають припиненню, а таке абстрактне формулювання не спроможне бути ефективним для захисту прав позивача і унеможливлює належне і повне виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор частково надав належні докази на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві.

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач-2 суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених прокурором підстав підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача-1 у розмірі 9.924,00 грн (за чотири вимоги немайнового характеру, які задоволені судом), оскільки саме з його винних дій виник спір.

Водночас господарський суд, вирішуючи спір по суті, встановив, що прокурор заявив 8 вимог немайнового характеру (4 вимоги про визнання недійсними договорів та 4 вимоги про припинення всіх речових прав відповідачів 2 та 3 на відповідні об`єкти нерухомості).

При зверненні до суду з позовною заявою прокурор сплатив судовий збір у розмірі 9.924,00 грн, тобто за чотири вимоги немайнового характеру.

Отже, наявні підстави для стягнення з прокуратури в дохід Державного бюджету України 9.924,00 грн судового збору за 4 (чотири) вимоги немайнового характеру про припинення речових прав, у задоволенні яких суд відмовив.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2018 № 1065, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЮ ФІРМОЮ "БУШУЄВ І К" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАКЕТА КОНСАЛТИНГ", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора №41970032 від 09.07.2018.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2018 № 1063, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЮ ФІРМОЮ "БУШУЄВ І К" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАКЕТА КОНСАЛТИНГ", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора №41969627 від 09.07.2018.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2018 № 1061, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЮ ФІРМОЮ "БУШУЄВ І К" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАКЕТА КОНСАЛТИНГ", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора №41968867 від 09.07.2018.

Визнати недійсним іпотечний договір від 17.09.2018 № 1435, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАКЕТА КОНСАЛТИНГ" та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" в частині передачі в іпотеку майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

- будівлю магазину літ. Е-2, загальною площею 840,3 кв. м; зовнішні сходи літ. е; будівлю пожежного поста літ. Ж-1 загальною площею 67,0 кв. м, з оглядовою ямою; сарай (тимч) літ. Х; в загальному користуванні огорожі №№ 2, 5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1594089712101);

- будівлю магазину лі. Г-1, Г1-1, Г2-1, загальною площею 250,7 кв. м, огорожа №3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272278412101),

- будівлю літ. Д-1, Д1-1, загальною площею 532,9 кв. м з оглядовими ямами та дашком; трансформаторну підстанцію (тимч) літ. Ц; огорожа № 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35514912101).

В решті позовних вимог (про припинення всіх речових прав ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РАКЕТА КОНСАЛТИНГ" та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" на об`єкти нерухомості) відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "БУШУЄВ І К" (Україна, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 23941745) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; Ідентифікаційний код 02909938) 9.924,00 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири грн 00 коп) судового збору.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; Ідентифікаційний код 02909938) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 9.924,00 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири грн 00 коп) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 08.09.2022

Суддя С.А. Дупляк