Рішення

від 12.09.2022 по справі 243/12466/21

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/1151/2022

Номер справи 243/12466/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Корчма О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати, посилаючись на те, що у липні 2020 року на сайті оголошень в мережі Інтернет вона знайшла оголошення про працевлаштування у м. Слов`янську на посаду техніка-технолога. Вона зателефонувала по номеру телефону, що був зазначений в оголошенні « НОМЕР_1 » для з`ясування подробиць працевлаштування. По телефону їй було запропоновано надіслати своє резюме та приїхати до м. Києва на співбесіду. Як з`ясувалося пізніше по телефону вона розмовляла з відповідачем ОСОБА_4 .

Після співбесіди з відповідачем вона повернулася до м. Слов`янська та 23 липня 2020 року була допущена до роботи. Із відповідачем вони домовилися про те, що вона буде офіційно працевлаштована після місячного іспитового терміну. Її робоче місце знаходилося у нежитловому приміщенні павільйону № НОМЕР_2 на території торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . До її трудових обов`язків як працівника входила роздруківка бірок для одягу на принтері та роздруківка розкладок (лекал для одягу) на плоттері.

Останнім днем її роботи у відповідача було 28 грудня 2020 року. 29 грудня 2020 року вона не стала до роботи оскільки захворіла на корона вірусну інфекцію та перебувала на лікарняному. Після одужання вона не була допущена до роботи та з робочих чатів у мобільних месенджерах дізналася про те, що її роботу виконує інша особа. Незважаючи на постійні обіцянки відповідача, офіційно працевлаштована вона так і не була, відповідні записи до її Трудової книжки не були внесені.

За період роботи з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року ОСОБА_4 виплатила їй заробітну плату в сумі 31000 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 27 травня 2021 року по справі № 243/1509/21 задоволені її позовні вимоги - встановлений юридичний факт допуску її до роботи та перебування у трудових відносинах з ОСОБА_4 на умовах повного робочого часу на посаді оператора принтера-плоттера з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року; стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 43 994,95 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

17 жовтня 2021 року рішення суду в частині стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі відповідачем виконано у повному обсязі.

Зазначає, що час затримки повного розрахунку при її звільненні становить 293 дні (з 29 грудня 2020 року по 17 жовтня 2021 року). Отже, середній заробіток за весь час затримки становить 197042,50 грн.

Розмір вищезазначеної компенсації у зв`язку із несвоєчасною виплатою відповідачем їй заробітної плати в сумі 43 994,95 грн. становить: 43 994,95 грн. х 107,52 % (індекс споживчих цін за січень - вересень 2021 року) = 3308,42 грн.

Сума судових витрат які вона понесла та очікує понести складається з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Просить судстягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ,на її, ОСОБА_3 ,користь,середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненнів сумі197042,50грн.; компенсацію (індексацію) втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 3 308,42 грн.; а також судові витрати.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Гевко А.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги, серія АІ № 1261739 від 28 серпня 2022 року, 29 серпня 2022 року звертався до суду з Заявою про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи. Також 12 вересня 2022 року адвокат Гевко А.В. до суду надав Заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з направленням позивачу ОСОБА_3 пропозиції щодо укладання мирової угоди.

Натомість позивач ОСОБА_3 до суду надала Заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій також позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Окрім того, 12 вересня 2022 року на адресу суду від позивача ОСОБА_3 до суду надійшла Заява, в якій вона просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та вказала, що ані ОСОБА_4 , ані її представник ні до неї, ні до її представника, не зверталися для вирішення питання щодо укладання мирової угоди.

Тому суд вважає, що такими Заявами адвокат Гевко А.В. штучно затягує розгляд даної справи, строки розгляду якої, відповідно до ст. 275 ЦПК України, не повинні бути більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, а тому вважає можливим продовжувати розгляд даної справи.

Крім того, 16 лютого 2022 року представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Мінченко Я.В., який діяв на підставі Ордеру на надання правової допомоги, серія ІА №1194950 від 10 січня 2022 року, до суду надав Відзив на позов, в якому зазначив,» що підставою для виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладання між сторонами трудового договору. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 писала заяву про прийняття на роботу та надавала ФОП ОСОБА_4 . Трудову книжку та інші документи, отримувала Наказ про прийом на роботу, укладала з ФОП ОСОБА_4 трудовий договір. Таким чином, трудовий договір між позивачем та ФОП ОСОБА_4 не укладався та Наказ про прийом на роботу їй не видавався, заробітна плата їй не нараховувалася, і відповідно, не виплачувалася.

Тому, вважає, що між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 були відсутні трудові відносини, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, компенсації втрати частини заробітної плати є необґрунтованими.

А тому, вважає, що дані вимоги пред`явлені до неналежного позивача.

Відповідальність роботодавця за ст. 117 КЗпП України, наступає після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред`явлення такої вимоги всіх сум, які йому належать.

ОСОБА_4 при розгляді справи участі у справі не брала, позовні матеріали не отримувала, повний текст заочного рішення суду по справі № 243/12466/21 від 14 грудня 2021 року отримала лише 06 січня 2022 року, отже час затримки розрахунку з позивачем необхідно рахувати з моменту отримання заочного рішення, а саме з 06 січня 2022 року.

Разом з тим, відповідач розрахувалася з позивачем у жовтні 2021 року, а до суду з даною вимогою позивач звернулася лише 24 листопада 2021 року, тому на час звернення до суду відповідачем повністю було виплачено заробітну плату ОСОБА_5 , тому посилаючись на Постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду №235/1605/19 від 30 березня 2020 року, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

16 жовтня 2020 року ОСОБА_4 набула статусу фізичної особи - підприємця, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис за №2002700000000024158.

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області розглядалася цивільна справа № 243/1509/21 за позовом фізичної особи ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту трудових відносин, стягнення заробітної плати.

27 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту трудових відносин, стягнення заробітної плати, задоволені повністю, встановлено юридичний факт допуску ОСОБА_3 , до роботи та перебування у трудових відносинах з ОСОБА_4 на умовах повного робочого часу на посаді оператора принтера-плоттера з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року.

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року Рішення суду залишено без змін.

Таким чином, Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області № 243/1509/21 від 27 травня 2021 року набуло законної сили 26 жовтня 2021 року.

У рішенні суду було встановлено факт перебування у трудових відносинах двох фізичних осіб, а фізична особа - підприємець не відповідає своїм майном за зобов`язаннями та боргами фізичної особи, а лише за зобов`язаннями, пов`язаними з веденням підприємницької діяльності.

Просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі».

Суд,розглянувши поданідокументи таматеріали,всебічно іповно з`ясувавшивсі фактичніобставини,на якихґрунтуються позовнівимоги,об`єктивно оцінившидокази,які маютьюридичне значеннядля розглядусправи івирішення справипо суті,приходить довисновку,що позовнівимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні,компенсації втратичастини заробітноїплати, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Основним Законом України, статтею 43 Конституції України, передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати, замінено неналежного відповідача Фізичну особу -підприємця ОСОБА_4 на належного фізичну особу ОСОБА_4 .

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року встановлено юридичний факт допуску ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до роботи та перебування у трудових відносинах з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на умовах повного робочого часу на посаді оператора принтера-плоттера з 23 липня 2020 по 28 грудня 2020; стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборгованість з заробітної плати, що становить 43 994 грн. 95 коп. та складається з заборгованості за липень у сумі 4357,04 грн., за серпень - 8389 грн., за вересень - 8697 грн., за жовтень - 10397 грн., за листопад - 3329 грн., за грудень - 8825,91 грн., з яких необхідно нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.16-31).

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року залишено без змін.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивач ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах із відповідачем, фізичною особою - ОСОБА_4 , з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року на посаді оператора принтера-плоттера.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. від 20 жовтня 2021 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання Виконавчого листа № 243/1509/21, виданого 07 липня 2021 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості з заробітної плати, що становить 43994 грн. 95 коп. та складається з заборгованості за липень у сумі 4357,04 грн., за серпень - 8389 грн., за вересень - 8697 грн., за жовтень - 10397 грн., за листопад 3329 грн., за грудень - 8825,91 грн., з яких нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлено, що Рішення виконано фактично, борг згідно Виконавчого листа № 243/1509/21 виданого 07 липня 2021 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області стягнуто в повному обсязі. Витрати виконавчого провадження та основна винагорода виконавця стягнуті. Виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа закінчено (а.с.32-33).

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1 ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Так, Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року № 243/1509/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту допуску до роботи та перебування утрудовихвідносинах,стягненнязаробітноїплати, набуло законної сили 26 жовтня 2021 року.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2021 року рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі відповідачем виконано у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 682/3060/16-ц(провадження № 61-23170сво18).

Суд приймає до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Мінченко Я.В. на ті підстави, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 писала заяву про прийняття на роботу та надавала ФОП ОСОБА_6 книжку та інші документи, отримувала Наказ про прийом на роботу, укладала з ФОП ОСОБА_4 . Трудовий договір, оскільки факт перебування ОСОБА_3 з ОСОБА_4 у трудових відносинах з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року, було встановлено Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року № 243/1509/21, яке набуло законної сили 26 жовтня 2021 року.

Таким чином, Трудовий договір між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладався та Наказ про прийом на роботу їй не видавався, заробітна плата їй не нараховувалася, і була розрахована та нарахована лише в судовому порядку у рішенні суду.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 факт допуску до роботи та перебування утрудовихвідносинах з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року встановлено лише 27 травня 2021 року та цим же рішенням стягнутозаробітну плату.

Рішення суду набуло законної сили 26 жовтня 2021 року, а виконано дане рішення суду в частині стягнення заробітної плати 17 жовтня 2021 року, тобто до набрання рішення суду від 27 травня 2021 року, законної сили.

Також в цьому ж рішенні позивач ОСОБА_3 зазначає, що 28 грудня 2020 року вона відпрацювала повний робочий день, а на наступний робочий день не вийшла на роботу, оскільки захворіла на ковід, та 04 січня 2022 року їй стало відомо, що на її місці вже працює інша людина.

Таким чином, ОСОБА_3 не мала наміру звільнятися з займаної роботи 28 грудня 2021 року та у день звільнення 29 грудня 2021 року не працювала, оскільки була на ізоляції у зв`язку з хворобою на ковід.

Оскільки працівник в день звільнення не працював, то, враховуючи положення частини першої статті 116 КЗпП України, виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим вимоги про розрахунок. Проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач до відповідача не зверталася.

Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Позивачем ОСОБА_3 не надано до суду доказів того, що вона зверталася до відповідача з заявою про проведення з нею повного розрахунку при звільненні.

Натомість ОСОБА_3 24 листопада 2021 року звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати, тобто вже після повного проведеного з нею розрахунку 17 жовтня 2021 року.

За викладених обставин, оскільки розрахунок з ОСОБА_3 ОСОБА_4 був проведений 17 жовтня 2021 року, до набрання законної сили рішенням суду про встановлення факту перебування у трудових відносинах (26 жовтня 2021 року) та до звернення позивача до суду з вимогою про розрахунок (24 листопада 2021 року), суд приходить до висновку, що підстави для твердження про порушення відповідачем вимог трудового законодавства та наявності підстав для відповідальності за затримку розрахунку при звільненні відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду №235/1605/19 від 30 березня 2020 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації (індексації) втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 3308,42 грн. суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95 структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33,34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Тому позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення компенсації (індексації) втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 3308,42 грн. не підлягають задоволенню, оскільки факт перебування ОСОБА_3 з ОСОБА_4 у трудових відносинах з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року, було встановлено Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року № 243/1509/21, яке набуло законної сили 26 жовтня 2021 року та виконано 17 жовтня 2021 року, а тому відсутні підстави вважати, що заробітна плата позивачу нараховувалася, але не виплачувалася, оскільки факт перебування утрудовихвідносинах з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року встановлено лише 27 травня 2021 року та цим же рішенням нараховані суми заробітної плати, які позивачем виплачені 17 жовтня 2021 року до набрання рішенням 26 жовтня 2021 року законної сили.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Отже судові витрати, понесені ОСОБА_3 при розгляді даної справи не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.12, 13, 76, 78, 81-82, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282, ст.ст. 47, 94-95, 115-117 КЗпП України, Законом України Про оплату праці, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні,компенсації втратичастини заробітноїплати відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 13 вересня 2022 року.

Головуючий:

суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова