Постанова

від 15.03.2023 по справі 243/12466/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1007/23 Справа № 243/12466/21 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/12466/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пілюга Вікторія Вікторівна,

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року,

встановив:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Сильченко О.В., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у липні 2020 року на сайті оголошень в мережі Інтернет вона знайшла оголошення про працевлаштування у м. Слов`янську на посаду техніка-технолога. Зателефонувала по номеру телефону « НОМЕР_1 », що був зазначений в оголошенні, для з`ясування подробиць працевлаштування. По телефону їй було запропоновано надіслати своє резюме та приїхати до м. Києва на співбесіду. Як з`ясувалося пізніше по телефону вона розмовляла з ОСОБА_2 .

Після співбесіди з відповідачем вона повернулася до м. Слов`янська та 23 липня 2020 року була допущена до роботи. Із відповідачем вони домовилися про те, що вона буде офіційно працевлаштована після місячного іспитового терміну. Її робоче місце знаходилося у нежитловому приміщенні павільйону № НОМЕР_2 на території торгівельного комплексу « Слов`янський бульвар », що розташований за адресою: м. Слов`янськ, вул. Центральна, 59 . До її трудових обов`язків як працівника входила роздруківка бирок для одягу на принтері та роздруківка розкладок (лекал для одягу) на плоттері.

Останнім днем її роботи у відповідача було 28 грудня 2020 року.

29 грудня 2020 року вона не стала до роботи, оскільки захворіла на коронавірусну інфекцію та перебувала на лікарняному. Після одужання не була допущена до роботи та з робочих чатів у мобільних месенджерах дізналася про те, що її роботу виконує інша особа.

Незважаючи на постійні обіцянки відповідача, офіційно працевлаштована вона так і не була, відповідні записи до її трудової книжки не були внесені.

За період роботи з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року ОСОБА_2 виплатила їй заробітну плату в сумі 31 000 гривень.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 27 травня 2021 року по справі №243/1509/21, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, її позовні вимоги задоволено та встановлений юридичний факт допуску її до роботи та перебування в трудових відносинах з ОСОБА_2 на умовах повного робочого часу на посаді оператора принтера-плоттера з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року; стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 43 994,95 гривень.

17 жовтня 2021 року рішення Слов`янського міськрайонного суду від 27 травня 2021 року по справі №243/1509/21 в частині стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі відповідачем ОСОБА_2 виконано в повному обсязі.

Вказувала, що, оскільки час затримки повного розрахунку при її звільненні становить 293 дні (з 29 грудня 2020 року по 17 жовтня 2021 року), середній заробіток за весь час затримки становить 197 042,50 гривень. Розмір компенсації у зв`язку із несвоєчасною виплатою відповідачем їй заробітної плати у сумі 43 994,95 гривень становить 3 308,42 гривень.

Сума судових витрат, які вона понесла та очікує понести складається з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 гривень.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 197 042,50 гривень, компенсацію (індексацію) втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 3 308,42 гривень, а також судові витрати.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пілюга В.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Також просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції. Факт укладення трудового договору та перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року встановлений рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року по справі № 243/1509/21. Отже, на думку скаржника, висновок суду щодо відсутності між позивачем та відповідачем трудового договору не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Також зазначає, що є хибним висновок суду про те, що в день звільнення ОСОБА_1 не працювала та, відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, повний розрахунок при звільненні мав бути здійснений після пред`явлення позивачем такої вимоги. Наголошує, що відповідач мав здійснити повний розрахунок із позивачем в останній день роботи позивача 28 грудня 2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гевко А.В., просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року залишити без змін. Зазначає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, а судове рішення ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Пілюга В.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Ніколенко М.Є., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пілюга В.В., за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року встановлено юридичний факт допуску ОСОБА_1 до роботи та перебування у трудових відносинах з ОСОБА_2 на умовах повного робочого часу на посаді оператора принтера-плоттера з 23 липня 2020 по 28 грудня 2020; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати 43 994,95 гривень та складається з заборгованості за липень у сумі 4357,04 гривень, за серпень - 8389 гривень, за вересень - 8697 гривень, за жовтень - 10397 гривень, за листопад - 3329 гривень, за грудень - 8825,91 гривень, з яких необхідно нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. (т.І, а.с.16-31)

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року залишено без змін.

Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах із відповідачем фізичною особою ОСОБА_2 в період з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року на посаді оператора принтера-плоттера.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 197 042,50 гривень. Зазначала, що час затримки повного розрахунку при її звільненні становить 293 дні (з 29 грудня 2020 року по 17 жовтня 2021 року).

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду в частині стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі відповідачем виконано в повному обсязі 17 жовтня 2021 року. Вказане твердження відповідачем не спростовано.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. від 20 жовтня 2021 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 243/1509/21, виданого 07 липня 2021 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати, що становить 43994,95 гривень, з яких нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлено, що рішення виконано фактично, борг згідно виконавчого листа № 243/1509/21 виданого 07 липня 2021 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області стягнуто в повному обсязі. Витрати виконавчого провадження та основна винагорода виконавця стягнуті. Виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа закінчено. (т.І, а.с. 32-33)

Встановивши, що ОСОБА_2 було проведено розрахунок з ОСОБА_1 17 жовтня 2021 року до набрання законної сили рішенням про встановлення факту перебування у трудових відносинах (26 жовтня 2021 року) та до звернення до суду з вимогою про розрахунок (24 листопада 2021 року), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для твердження про порушення відповідачем вимог трудового законодавства та наявності підстав для відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, тобто відсутні підстави для застосування положень статті 117 КЗпП України.

З матеріалів справи убачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 відпрацювала 28 грудня 2020 року, а на наступний робочий день не вийшла на роботу, оскільки захворіла на ковід, а пізніше їй стало відомо, що на її місці вже працює інша людина.

Оскільки працівник в день звільнення не працював, то, враховуючи положення частини 1 ст. 116 КЗпП України, виплата нарахованих сум повинна бути проведена не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим вимоги про розрахунок. Проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався.

Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем усіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) у постанові від 27 січня 2020 року та у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі №235/1605/19 (провадження № 61-16211св19).

Оскільки ОСОБА_1 після звільнення з вимогою про виплату заборгованості до ОСОБА_2 не зверталася, на момент звернення позивача до суду відповідач повністю розрахувалася з нею, тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права

Згідно зі ст. 375 ЦП К України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

При цьому, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року відповідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пілюга Вікторія Вікторівна, залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 20 березня 2023 року.

Головуючий О.І. Корчиста