Ухвала

від 08.05.2023 по справі 243/12466/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 травня 2023 року

м. Київ

справа № 243/12466/21

провадження № 61-5552ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пілюги Вікторії Вікторівни на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 197 042,50 грн, а також компенсацію (індексацію) втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 3 308,42 грн.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що в липні 2020 року на сайті оголошень в мережі Інтернет вона знайшла оголошення про працевлаштування у місті Слов`янську на посаду техніка-технолога, зателефонувала за номером телефону НОМЕР_1 , що був зазначений в оголошенні, для з`ясування подробиць працевлаштування. По телефону їй було запропоновано надіслати своє резюме та приїхати до міста Києва на співбесіду. Як з`ясувалося пізніше, по телефону вона розмовляла з ОСОБА_2 . Після співбесіди з відповідачем вона повернулася до міста Слов`янська та 23 липня 2020 року була допущена до роботи. З відповідачем вони домовилися про те, що вона буде офіційно працевлаштована після місячного іспитового терміну. Її робоче місце знаходилося у нежитловому приміщенні павільйону № НОМЕР_2 на території торгівельного комплексу « Слов`янський бульвар », що розташований за адресою: місто Слов`янськ, вулиця Центральна, 59 . До її трудових обов`язків як працівника входила роздруківка бирок для одягу на принтері та роздруківка розкладок (лекал для одягу) на плоттері. Останнім днем її роботи у відповідача було 28 грудня 2020 року. 29 грудня 2020 року вона не приступила до роботи, оскільки захворіла на коронавірусну інфекцію та перебувала на лікарняному. Після одужання вона не була допущена до роботи та з робочих чатів дізналася про те, що її роботу виконує інша особа. Незважаючи на постійні обіцянки відповідача, вона так і не була офіційно працевлаштована, відповідні записи не були внесені до її трудової книжки. За період роботи з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року ОСОБА_2 виплатила їй заробітну плату в сумі 31 000 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року у справі №243/1509/21, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, її позовні вимоги було задоволено та встановлено юридичний факт допуску її до роботи і перебування у трудових відносинах з ОСОБА_2 на умовах повного робочого часу на посаді оператора принтера-плоттера з 23 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року; стягнуто заборгованість за заробітною платою в сумі 43 994,95 грн. 17 жовтня 2021 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2021 року у справі № 243/1509/21 в частині стягнення на її користь заборгованості за заробітною платою ОСОБА_2 було виконано у повному обсязі. Оскільки час затримки повного розрахунку при її звільненні становить 293 дні (з 29 грудня 2020 року по 17 жовтня 2021 року), середній заробіток за весь час затримки становить 197 042,50 грн. Розмір компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідачем їй заробітної плати в сумі 43 994,95 грн становить 3 308,42 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року (повний текст якої складено 20 березня 2023 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пілюги В. В. залишено без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року - без змін.

14 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пілюга В. В. подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.

Ціна позову в цій справі становить 200 350,92 грн (197 042,50 + 3 308,42), що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Тобто справа № 243/12466/21 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пілюги В. В. про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пілюги Вікторії Вікторівни на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко В. В. Сердюк