Постанова

від 11.09.2022 по справі 916/2254/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2254/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

за участю представників учасників справи:

від Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ Грищенко О.М., за довіреністю;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Угринів, с. Угринів, Сокальський район, Львівської обл. - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Совагро, м. Одеса - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року, про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни, м. Одеса, суддя Літвінов С.В. повний текст ухвали складено та підписано 20.06.2022 року

у справі №916/2254/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Совагро, м. Одеса

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Угринів, с. Угринів, Сокальський район, Львівської обл.

за участю Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

про стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги та ухвали суду першої інстанції.

27.04.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області зі скаргою (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.11.2017 року.

В обґрунтування скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ посилається на порушення та недотримання Сокальським відділом державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) як ст. 10, 18, 36 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому, так і положення ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року у справі №916/2254/17 (суддя Літвінов С.В.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни задоволено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни в межах виконавчого провадження №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17 є наслідком та слугує причиною фактичного невиконання в примусовому порядку грошового зобов`язання згідно наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17. Зокрема, суд першої інстанції вважає, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у його право на мирне володіння майном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Сокальський відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року у справі №916/2254/17 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що стягував, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ, не звертався до державного виконавця щодо отримання інформації, не здійснював ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а одразу подав скаргу, керуючись твердженнями та міркуваннями, які повною мірою не відповідають дійсності. Усі банківські установи отримували усі надіслані Відділом постанови про накладання арешту на кошти боржника, що підтверджували своїми відповіддями.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ДП «НАІС» тимчасово призупинило роботу Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України. Частково відновлено роботу Автоматизованої системи виконавчих проваджень лише 20.04.2022 року. Отже, працівники Відділу не мали фізичної змоги вчиняти будь-які дії в системі Автоматизованої системи виконавчих проваджень за цей період по всіх виконавчих провадженнях для повного виконання рішень судів.

Також, апелянт зазначає, що оскільки державний виконавець Костюк Т.А. перебувала у відпустці з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року, вона не могла фізично вчиняти будь-які дії примусового виконання рішення суду у період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни у справі №916/2254/17, справу призначено до судового розгляду.

16.08.2022 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ просило суд залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року у справі № 916/2254/17 без змін, а апеляційну скаргу Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) без задоволення. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ зазначило, що бездіяльність Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» за оскаржуваний період.

На думку позивача, Сокальський відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не надав жодних належних та допустимих доказів того, що ухвала Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року у справі № 916/2254/17 підлягає скасуванню. Оскаржувана ухвала винесена із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач наполягає, що відповідно до офіційних та достовірних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період із 24 вересня 2021 року по 18 квітня 2022 року, в силу дії обов`язкових норм Закону України «Про виконавче провадження», всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій Сокальським відділом державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не вчинялось.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 року у зв`язку із перебуванням члена колегії судді Принцевської Н.М. у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2254/17,

Ухвалою суду прийнято апеляційну скаргу Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року, про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

В судове засідання, яке проводилося в режимі відеоконференції, з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ, підтримав доводи та вимоги відзиву на апеляційну скаргу, просив її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Від Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника яке судовою колегією було задоволено.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року, про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни у справі №916/2254/17 є правомірною, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.11.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО, м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УГРИНІВ", с. Угринів, Сокальський район, Львівської обл. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС", м. Київ заборгованість у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) 130 грн., штраф в розмірі 3 096 грн., 00 коп., 30% річних у розмірі 2 561 грн., збитки від інфляції у розмірі 679 грн., пеню у розмірі 1 839 грн., судовий збір у розмірі 1 600 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 700 грн. 00 коп.

24.11.2017 року на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

21.12.2017 року на виконання головному державному виконавцю Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Семенюку А.В. авто розподілом Автоматизованої системи виконавчого провадження згідно заяви стягувача в частині стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УГРИНІВ", с. Угринів, Сокальський район, Львівської обл. передано наказ №916/2254/17 виданий 24.11.2017 року Господарським судом Одеської області про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совагро», м. Одеса та з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УГРИНІВ", с. Угринів, Сокальський район, Львівської обл. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ.

Постановою Сокальського РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 22 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УГРИНІВ» (80012, Львівська область, Сокальський район, село Угринів; код ЄДРПОУ 22395714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38 кв. 23; код ЄДРПОУ 38039872) боргу у розмірі 10 608 грн. 01 коп.

Відповідно до Постанови Сокальського РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 21 червня 2019 року наказ Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17 повернутий стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до Постанови Сокальського РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 16 грудня 2019 року, із врахуванням Ухвали Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2019 року по справі №916/2254/17, відновлено виконавче провадження №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17.

Відповідно до Постанови Сокальського РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 21 червня 2019 року наказ Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17 повернутий стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до Постанови Сокальського РВДВС ГТУЮ у Львівській області від 16 грудня 2019 року, із врахуванням Ухвали Господарського суду Одеської області від 17 вересня 2019 року по справі №916/2254/17, відновлено виконавче провадження №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17.

Відповідно до Постанови Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 14 січня 2020 року прийнято до примусового виконання виконавче провадження №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17.

27.04.2022 року на адресу Господарського суду Одеської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ надійшла скарга (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.11.2017р.

Скарга мотивована тим, що за період із 24 вересня 2021 року по 18 квітня 2022 року, в силу дії обов`язкових норм Закону України «Про виконавче провадження», всіх можливих та необхідних своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій Сокальським відділом державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не вчинялось.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року у справі №916/2254/17 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни задоволено. Визнано за період із 24 вересня 2021року по 18 квітня 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2254/17 від 24.11.2017, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.11.2017 по справі №916/2254/17 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження". Зобов`язано державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяну Андріївну або іншу посадову особу Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2254/17 від 24.11.2017 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Предметом апеляційного розгляду у даній справі є наявність або відсутність підстав для визнання бездіяльності державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни у справі №916/2254/17 за період із 24 вересня 2021 року по 18 квітня 2022 року неправомірною щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.11.2017 року по справі №916/2254/17.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Державний виконавець, як працівник державної виконавчої служби відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією (ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. Така правова позиція викладена судом касаційної інстанції у постанові від 18.03.2019 року по справі № 21/303-08.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно з приписами статті 8 Закону України Про виконавче провадження реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Інформація повинна містити відомості про час її розміщення.

Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи (частина 4 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016, автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу. Пунктом 10 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження система передбачено, що вона забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з пунктами 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

До Автоматизованої системи виконавчого провадження в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до автоматизованої системи виконавчого провадження одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до автоматизованої системи виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в автоматизованій системі виконавчого провадження забороняється.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово у формі відкритих даних. З метою забезпечення доступу до інформації Системи сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз`яснюється таке право, вказуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання. Система забезпечує можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації.

Отже, державним виконавцем вносяться відомості про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до автоматизованої системи виконавчого провадження, доступ до якої є відкритим у мережі Інтернет з урахуванням наявного у сторони виконавчого провадження ідентифікатору для доступу до інформації про виконавче провадження.

Оскільки за приписами вищевказаного Закону України "Про виконавче провадження" та Положення автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується централізоване зберігання документів виконавчого провадження, а також надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження та виготовлення документів виконавчого провадження, вказане дає підстави для висновку, що інформація внесена до автоматизованої системи виконавчого провадження виконавцем в межах конкретного виконавчого провадження щодо проведених дій на примусове виконання виконавчого документа є офіційною та може бути використана в спорі стороною, яка є учасником виконавчого провадження, з посиланням на наявні в автоматизованій системі виконавчого провадження дані, в процесі оскарження нею дій чи бездіяльності державного виконавця з приводу вжиття/невжиття виконавцем ефективних, своєчасних і в повному обсязі заходів щодо примусового виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення компетентного органу.

Разом з тим, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Згідно з абз. 2 п. 1 розд. II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відтак, з системного аналізу вказаних вище норм законодавства випливає, що виконавець, який ухвалює постанову про відкриття виконавчого, наділений широким спектром повноважень щодо примусового виконання рішення суду.

У постановах Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 року у справі № 911/167/17 та від 30.10.2018 року у справі № 903/1297/14, суд касаційної інстанції зазначив, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України Про виконавче провадження. Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 року по справі №2540/3203/18 зазначила, що Закон України Про виконавче провадження є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню. Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що за період із 24 вересня 2021 року по 18.04.2022 року Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не були належним чином виконані вимоги, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24.11.2017 року по справі №916/2254/17, а саме, державним виконавцем порушено строки та порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового вищевказаного наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей щодо виконавчого провадження №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17, котрі розміщені в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяною Андріївною в межах виконавчого провадження було виявлено рухоме майно/транспортний засіб Боржника: надійшла відповідь МВС України, згідно якої за боржником на праві власності значиться автомобіль марки ВАЗ 21214, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Виявлене та встановлене за боржником майно ще у листопаді 2020 року нібито було оголошено в розшук, але доказів прийняття відповідної Постанови про розшук майна боржника органами поліції не надано.

Так, відповідно до відкритих джерел/баз даних, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УГРИНІВ» (80012, Львівська область, Сокальський район, село Угринів; код ЄДРПОУ 22395714) є учасником та/або засновником СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «АГРОТОРГОВИЙ ДІМ СОКАЛЬ» (80040, Львівська обл., Сокальський район, смт. Жвирка, ВУЛИЦЯ ЛЬВІВСЬКА, будинок 1; код ЄДРПОУ 32323218).

Наявність у власності боржника корпоративних прав передбачає та зумовлює участь у діяльності іншої юридичної особи, що передбачає можливість отримання доходу у вигляді розподілу відповідного прибутку від діяльності суб`єкта господарювання СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ ««АГРОТОРГОВИЙ ДІМ СОКАЛЬ».

Натомість, відсутні будь-які докази вжиття будь-яких/жодних передбачених чинним законодавством України заходів примусового виконання у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17 на виконання та дотримання положень статті 53-1 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», враховуючи ці обставини.

Крім того, відповідно до відкритих джерел/баз даних - http://agroua.net/animals/plem/farms/f-1943/ станом на грудень 2019 року у боржника в наявності знаходилися різного роду племінні породи тварин у сфері свинарства та скотарства.

Натомість, відсутні докази вжиття будь-яких/жодних передбачених чинним законодавством України заходів примусового виконання у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17 щодо наявного у боржника майна.

Відтак, державним виконавцем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано відповідних належних та допустимих доказів того, що останнім вживалися всі передбачені спеціальним законодавством заходи щодо виявлення коштів та майна боржника та належним чином було дотримано відповідні терміни на здійснення таких дій.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для визнання неправомірною бездіяльності Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року по справі №916/2254/17, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

При цьому, заперечення скаржника, визначені ним в апеляційній скарзі відносно не встановлення та не доведення судом першої інстанції, які саме виконавчі дії, або відомості про них не проведені (відображені) державним виконавцем в період з 24 вересня 2021 року по 18 квітня 2022 року не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на таке.

Так, згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В діючій Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5: дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Відтак, саме на державного виконавця покладено обов`язок щодо прийняття відповідних рішень, а не встановлення судом під час розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця примірного переліку таких дій.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічної правової позиції дотримано також у постановах касаційного суду від 18.03.2014 року справа № 21-11а14 та від 21.05.2013 року справа № 21-87а13.

Також, у судовій практиці (наприклад постанова Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №819/570/18) сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Більш того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: Класс та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, Фадєєва проти Росії (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, Кумпене і Мазере проти Румунії (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави (у даному випадку орган, уповноважений на виконання рішення національного суду), тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, суди не можуть втручатись в дискреційні повноваження державних виконавців, а тому вимога скаржника, викладена ним в апеляційній скарзі, не може бути задоволена судом у даному випадку. Посилання на те, що державний виконавець знаходилася у відпустці та те, що в державі було запроваджено воєнний стан і доступ до бази даних був обмежений судом розглянуті, але вони не можуть повною мірою взяти судом до уваги, оскільки скаржником визначений період бездіяльності не з лютого по квітень 2022 року, а з 24 вересня 2021 року, коли зазначених обставин не існувало.

Відтак, у зв`язку із наведеним вище, Господарський суд Одеської області вірно дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі №916/2254/17, а доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою саме для скасування вірного висновку суду, оскільки він відповідає приписам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року про задоволення скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі №916/2254/17 не потребує скасування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року про задоволення скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ (вх. № ГСОО 2-285/22) від 27.04.2022 року на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі №916/2254/17 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 року про задоволення скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО ТАЙС, м. Київ на бездіяльність державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у справі №916/2254/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 12.09.2022 року.

Повний текст постанови складено та підписано 13.09.2022 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Я.Ф. Савицький А.І. Ярош