Постанова

від 16.01.2023 по справі 916/2254/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2254/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022

по справі № 916/2254/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УГРИНІВ"

за участю Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

про стягнення,

(суддя першої інстанції: Літвінов С.В., дата та місце ухвалення рішення: 02.11.2022, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УГРИНІВ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" заборгованість у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці) 130грн. /сто тридцять грн. 87коп. / штраф в розмірі 3096грн. /три тисячі дев`яносто шість грн. 79коп./ 30% річних у розмірі 2561 грн. /дві тисячі п`ятсот шістдесят одна грн. 35 коп./, збитки від інфляції у розмірі 679 грн. /шістсот сімдесят дев`ять грн. 91 коп./, пеню у розмірі 1839 грн. /одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять грн. 99 коп./, судовий збір у розмірі 1600 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00коп./, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 700,00 грн. /сімсот грн. 00 коп./

24.11.2017 на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

27.04.2022 за вх.№2-285/22 господарським судом одержано скаргу на бездіяльність державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіональноо управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2254/17 від 24.11.2017.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено.

22.06.2022 за вх.№2-459/22 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про покладення на Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіональноо управління Міністерства юстиції (м. Львів) додаткових судових витрат на правничу допомогу.

30.06.2022 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів надійшли заперечення (вх. №11877/22) на заяву позивача у справі щодо розподілу судових витрат, у якій Відділ державної виконавчої служби просив суд апеляційної інстанції відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ у її задоволенні у повному обсязі. Вказане заперечення колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по даній справі заяву за вх.№2-459/22 від 22.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС» про прийняття додаткової ухвали про стягнення судових витрат на правничу допомогу по справі №916/2254/17 задоволено частково, стягнуто з Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6300 грн. (шість тисяч триста грн.), в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі №916/2254/17, Сокальський районний відділ державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати повністю.

Так, заявник апеляційної скарги вказує, що йому не надано жодного документального обгрунтування суми забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт заперечує щодо заявленого розміру судових витрат, які позивач поніс на професійну правничу допомогу. Судові витрати, які поніс позивач, ніяким чином не відносяться до витрат на професійну правничу допомогу, а отже заява позивача має ознаки завідомо безпідставної або інші ознаки зловживання правом.

Крім того, Сокальський районний відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звертає увагу, що фінансове та матеріальне забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі №916/2254/17; розгляд справи призначено на: 16.01.2023 року об 12-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2254/17.

14.12.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшов відзив на апеляційну скаргу Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі №916/2254/17.

У відзиві позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу виконавчої служби залишити без задоволення, а додаткову ухвалу без змін, оскільки ухвала є такою, що прийнята відповідно до норм чинного процесуального законодавства України.

В судове засідання представники сторін не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі ст.344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Положеннями п.2 ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (така ж правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19).

Проте, згідно з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 і від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 16.06.2020 року у справі №922/2875/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним порівняно з ринковими цінами на адвокатські послуги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ, (клієнт) та Адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець) було укладено Договір про надання адвокатських послуг №17-09-2021/4.

Відповідно до умов п. 1.1. вказаного Договору адвокат зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником, ТОВ «Агрофірма Угринів» та Сокальським ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного МРУ Міністерства юстиції, м. Львів; написання скарги на дії виконавця, заперечень, клопотань, пояснень, тощо.

За умовами п. 1.2 вказаного Договору правова допомога за договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Пунктом 3.1. сторони погодили, що вартість виконання комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години виконавця складає 800 грн.

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції 900 грн., судові засідання 1500 грн. одне судове засідання (у випадку затримки судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1700 грн.); побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи із розрахунку 800 грн. /год.; витрати (квитки, добові тощо) згідно підтверджуючих документів.

У п. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь Замовника (задоволення повністю та/або частково вимог Замовника, у відповідності до пункту 1.1.,2.1. Договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду Акт здачі приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.06.2022 року.

З вказаного Акту вбачається, що за період з 17.09.2021 року по 13.06.2022 року виконавець передав, а замовник прийняв наступні роботи та надані послуги: організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обгрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №19-1/04 від 19 квітня 2022 року ТОВ «Компанія «Н1КО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Сокальського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року 4 години; за участь у судових засіданнях від 30.05.2022 року та 13.06.2022 по 1500 грн.; організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обгрунтувань, пояснень, клопотань, тощо, які направленні на підтвердження вимог скарги - 1 год; додаткова оплата адвоката у відповідності до вимог п. 3.8 Договору про надання адвокатських послуг від 17.09.2021 900 грн.

Вказаний акт підписано сторонами без заперечень та зауважень, скріплено їх печатками.

В подальшому, 30.06.2022 року електронною поштою до господарського суду від Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів надійшли заперечення (вх. №11877/22) на заяву позивача у справі щодо розподілу судових витрат, у якій Відділ державної виконавчої служби просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», м. Київ у її задоволенні у повному обсязі.

Так, у вказаному запереченні Відділ державної виконавчої служби, посилаючись на вимоги процесуального закону щодо розподілу судових витрат та низку правових позицій Верховного Суду, зазначив, що судові витрати, які поніс позивач, ніяким чином не відносяться до витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із чим, заява позивача має ознаки завідомо безпідставної або інші ознаки зловживання правом на позов, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ Відділу Державної виконавчої служби не надано жодного документального обґрунтування суми забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, Сокальський відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для відшкодування позивачу за його рахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

Так, розглядаючи заяву щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд першої інстанції правомірно зауважив, що при визначенні сум, які підлягають відшкодуванню, слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що як вбачається з акту від 15.06.2022 року здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг відповідно до Договору від 17.09.2021 року №17-09-2022/4, а саме, з детального опису робіт (послуг), наданих адвокатом клієнту у справі №916/2254/17, перелічені в акті окремими пунктами такі види послуг як: організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обгрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги; організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обгрунтувань, пояснень, клопотань, тощо, котрі направленні на підтвердження вимог скарги, є фактично складовими однієї послуги адвоката підготування скарги.

Крім того, адвокат Грищенко О.М. вже достатньо тривалий час представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО - ТАЙС, м. Київ, а тому цілком обізнаний з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, отже суд першої інстанції частково погодився із твердженням Сокальського відділу ДВС, що заявлена до стягнення сума, яка складає 7900 грн. за підготовку скарги та участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції є неспівмірною із виконаною адвокатом роботою у суді, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру.

Отже витрачений час на такі послуги як організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обгрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги; організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обгрунтувань, пояснень, клопотань, які надавалися протягом 5 годин не може визнаватися таким, що відповідає критеріям розумності, оскільки правова позиція формувалася ще стадії подання першої скарги на дії ДВС у даній справі не вимагала багато часу та роботи з її підготовки.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що час, зазначений адвокатом у Акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який було витрачено останнім для підготовки скарги у справі, з огляду на обставини справи, її складність, предмет та підстави, а також стягувана сума у розмірі 3000 грн. за участь адвоката у двох судових засіданнях не відповідає критеріям розумності та є дещо завищеною, з огляду на що, надаючи оцінку наведеному заявником переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, місцевий господарський суд обгрунтовано зменшив правничу допомогу в цій частині до 5400 грн.

Щодо здійснення розподілу гонорару адвоката у зв`язку із прийняттям позитивного рішення для клієнта, то судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду також погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

За умовами пункту 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь Замовника (задоволення повністю та/або частково вимог Замовника, у відповідності до пункту 1.1.,2.1. Договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою та є складовою частиною гонорару адвоката, а тому належить до судових витрат та підлягає розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Оцінивши розмір заявленого до стягнення позивачем «гонорару успіху», за відсутності обґрунтованих доводів суб`єкту оскарження щодо неспівмірності таких витрат, з урахуванням положень ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що розмір таких витрат є розумним, співмірним зі складністю справи та її значенням для позивача, а тому підлягає відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ у розмірі 900 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ юридичних послуг, складність справи, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС» про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій у розмірі 6300,00 грн.

Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування додаткової ухвали суду першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з апеляційної скарги неможливо встановити достеменно в якій частині оскаржується ухвала місцевого господарського суду, оскільки по суті скарги заявник апеляційної скарги не погоджується з ухвалою в частині задоволення заяви, однак в прохальній частині просить скасувати ухвалу в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана додаткова ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Сокальський районний відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі № 916/2254/17 залишити без задоволення.

Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі № 916/2254/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош