Постанова

від 08.02.2023 по справі 916/2254/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2254/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

про ухвалення додаткового рішення

по справі № 916/2254/17

за апеляційною скаргою Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Угринів"

за участю Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Угринів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" заборгованість у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці) 130 грн. /сто тридцять грн. 87 коп. / штраф в розмірі 3096 грн. /три тисячі дев`яносто шість грн. 79 коп./ 30% річних у розмірі 2561 грн. /дві тисячі п`ятсот шістдесят одна грн. 35 коп./, збитки від інфляції у розмірі 679 грн. /шістсот сімдесят дев`ять грн. 91 коп./, пеню у розмірі 1839 грн. /одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять грн. 99 коп./, судовий збір у розмірі 1600 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 700,00 грн. /сімсот грн. 00 коп./

27.04.2022 за вх.№2-285/22 господарським судом одержано скаргу на бездіяльність державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2254/17 від 24.11.2017.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено.

22.06.2022 за вх.№2-459/22 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про покладення на Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) додаткових судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по даній справі заяву за вх.№2-459/22 від 22.06.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про прийняття додаткової ухвали про стягнення судових витрат на правничу допомогу по справі №916/2254/17 задоволено частково, стягнуто з Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6300 грн. (шість тисяч триста грн.), в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі №916/2254/17, Сокальський районний відділ державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати повністю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі №916/2254/17

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі № 916/2254/17 залишено без задоволення; додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.11.2022 по справі № 916/2254/17 залишено без змін.

25.01.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 призначено судове засідання для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі №916/2254/17 на: 08.02.2023 року об 11-15 год.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути заяву за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвоката Грищенко О.М про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, які пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону; вказує на те, що з врахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, у випадку понесення таких витрат, зобов`язується повідомити про це суд апеляційної інстанції, а отже, апелянтом дотримано вимоги ст. 129 ГПК України.

Згідно з ч. 3-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18, де, зокрема, вказано на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ст. ст. 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За матеріалами справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" надано: Договір №06-12-2022/1 від 06.12.2022 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), укладений між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" та адвокатом Грищенко О.М., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20.01.2023 на загальну суму 8 600,00 грн., акт прийому-передачі документів від 06.12.2022.

Так, між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (виконавець) було укладено Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №06-12-2022/1 від 06.12.2022.

У п. 3.1 Договору сторони визначили, що вартість виконання передбачених договором правових послуг визначається в актах здачі приймання виконаних робіт (наданих послуг), виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 950,00 грн. по підготовці матеріалів у відповідності до п.1.1. договору. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та робіт виконавця, зокрема, становить: ознайомлення з матеріалами справи у суді відповідної інстанції 1200,00 грн.; судові засідання 1800,00 грн., побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів сторонам у справі та до суду, інші види правової допомоги у межах розгляду справи 950,00 грн.

Грищенко О.М. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009 року.

В акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20.01.2023 року зазначено, що відповідно до договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги), за період з 06.12.2022 року по 16.01.2023 року виконавець передає, а замовник приймає виконані роботи та надані послуги. Крім того, в акті передбачено додаткову оплату (гонорар) адвоката на підставі пункту 3.8 Договору №06-12-2022/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.12.2022, у зв`язку із прийняттям частково позитивного для замовника судового рішення у справі №916/2254/17 за апеляційною скаргою Сокальського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Львів) на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 02 листопада 2022 року по справі №916/2254/17 - 4800,00 грн.

Загальна вартість вказаних послуг склала 8600 грн.

У п.3 Акту визначено, що замовник, на підставі п. 3.2. Договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги), 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у п. 2 відповідно до даного акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи №916/2254/17.

У п.4 Акту визначено, що замовник претензій згідно договору №06-12-2022/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 06.12.2022 року до виконавця не має.

Таким чином, сторони узгодили перелік послуг з надання правової допомоги, обсяг повноважень адвоката щодо представництва інтересів клієнта, гонорар та умови розрахунків, а також строк виконання зобов`язань за договором про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Разом з цим, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

У постанові від 05.10.2021 в справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відділу ДВС відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати скаржника були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 року в справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 року в справі № 420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, практика стягнення ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. У переважній більшості справ, у яких ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн. до 10 000,00 грн. та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" зверталось до суду.

В даній справі заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у сумі 8600 грн. також перевищують суму позову, а відтак не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, сума стягнення за яким становить 8308,91 грн.

За таких обставин, заявлені ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8600 грн. не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, а тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про зменшення суми витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що заява ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн., в іншій частині вимог заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 169, 221, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС про покладення на Сокальський районний відділ державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (80000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Міцкевича, 5, ЄДРПОУ: 33494460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м.Київ, просп.Академіка Глушкова, 40, оф.315, ЄДРПОУ: 38039872) додаткові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Повернути матеріали справи № 916/2254/17 до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку і строки, передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 22.02.2022, у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії А.І. Ярош у відпустці з 09.02.2023 по 21.02.2023.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош