Ухвала

від 02.11.2022 по справі 916/2254/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"02" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2254/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.,

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

За участю представників сторін:

Від позивача (заявника): не з`явився

Від відповідачів: не з`явився

Від суб`єкт оскарження: не з`явився

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" від 22.06.2022р. за вх.№2-459/22 про розподіл судових витрат по справі №916/2254/17 за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

державний виконавець Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіональноо управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяна Андріївни (вул. Міцкевича, 5, м. Сокаль, Львівська область , 80000) за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"; (вул.Ак.Заболотного,буд.38,оф.23,Київ 187,03187) до відповідачів: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (вул. Мала Арнаутська, 2-А, Одеса, 65012) 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Угринів" (Угринів,Сокальський район, Львівська область,80012) про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.11.2017р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „СОВАГРО та товариства з обмеженою відповідальністю " АГРОФІРМА УГРИНІВ " на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" заборгованість у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці) 130грн. /сто тридцять грн. 87коп. / штраф в розмірі 3096грн. /три тисячі дев`яносто шість грн. 79коп./ 30% річних у розмірі 2561 грн. /дві тисячі п`ятсот шістдесят одна грн. 35 коп./, збитки від інфляції у розмірі 679 грн. /шістсот сімдесят дев`ять грн. 91 коп./, пеню у розмірі 1839 грн. /одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять грн. 99 коп./, судовий збір у розмірі 1600 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00коп./, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 700,00 грн. /сімсот грн. 00 коп./

24.11.2017р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

27.04.2022р. за вх.№2-285/22 господарським судом одержано скаргу на бездіяльність державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіональноо управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяна Андріївни щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області по справі №916/2254/17 від 24.11.2017р.

Ухвалою суду від 13.06.2022р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено.

22.06.2022р. за вх.№2-459/22 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про покладення на Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіональноо управління Міністерства юстиції (м. Львів) додаткових судових витрат на правничу допомогу.

30.06.2022 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів надійшли заперечення (вх. №11877/22) на заяву позивача у справі щодо розподілу судових витрат, у якій Відділ державної виконавчої служби просив суд апеляційної інстанції відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ у її задоволенні у повному обсязі. Вказане заперечення колегією суддів долучено до матеріалів справи.

04.07.2022р. до суду надійшла ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022р. по справі №916/2254/17, відповідно до якої відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження за апеляційной скаргой Сокальського районного відділу державної виконавчої служби у Червоноргадському районі Львівської області Західного міжрегіональноо управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 по справі №916/2254/17 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2254/17.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2022р. провадження по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла заява про покладення на Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіональноо управління Міністерства юстиції (м. Львів) додаткових судових витрат на правничу допомогу по справі №916/2254/17 зупинено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 року апеляційну скаргу Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіональноо управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 залишено без змін

24.10.2022 року справа № 916/2254/17 надійшла до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2022р. провадження по заяві ТОВ Спектр-Агро поновлено, прозначено розгляд заяви на 24.10.2022р.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Розглянувши доводи заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшлов висновку про обґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", про розподіл судових витрат у справі №916/2254/14, проте остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ст.344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Положеннями п.2 ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (така ж правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19).

Проте, згідно з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 і від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 16.06.2020 року у справі №922/2875/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним порівняно з ринковими цінами на адвокатські послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ, (клієнт) та Адвокатом Грищенком Олександром Миколаайовичем (виконавець) було укладено договір про надання адвокатських послуг №17-09-2021/4, згідно умов п. 1.1. якого адвокат зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником, ТОВ «Агрофірма Угринів» та Сокальським ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного МРУ Міністерства юстиції, м. Львів; написання скарги на дії виконавця, заперечень, клопотань, пояснень, тощо.

За вимогами п. 1.2. вказаного договору, правова допомога за договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Пунктом 3.1. сторони погодили, що вартість виконання комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години виконавця складає 800 грн.

Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції 900 грн., судові засідання 1500 грн. одне судове засідання (у випадку затримки судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1700 грн.); побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи із розрахунку 800 грн. /год.; витрати (квитки, добові тощо) згідно підтверджуючих документів.

У п. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь Замовника (задоволення повністю та/або частково вимог Замовника, у відповідності до пункту 1.1.,2.1. Договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав суду акт здачі приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.06.2022 року вбачається, що за період з 17.09.2021 року по 13.06.2022 року виконавець передав, а замовник прийняв наступні роботи та надані послуги: організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обгрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №19-1/04 від 19 квітня 2022 року ТОВ «Компанія «Н1КО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Сокальського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Тетяни Андріївни у виконавчому провадженні №55432979 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2017 року 4 години; за участь у судових засіданнях від 30.05.2022 року та 13.06.2022р. по 1500 грн.; організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обгрунтувань, пояснень, клопотань, тощо, котрі направленні на підтвердження вимог скарги - 1 год; додаткова оплата адвоката у відповідності до вимог п. 3.8 договору про надання адвокатських послуг від 17.09.2021 року 900 грн.

Відтак, загальна вартість вказаних послуг адвоката у суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційним судом оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду складає 7900 грн.

Вказаний акт підписано сторонами без заперечень та зауважень, скріплено їх печатками.

Разом з тим, 30.06.2022 року електронною поштою до господарського суду від Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів надійшли заперечення (вх. №11877/22) на заяву позивача у справі щодо розподілу судових витрат, у якій Відділ державної виконавчої служби просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ у її задоволенні у повному обсязі.

Зокрема, у вказаному запереченні, Відділ державної виконавчої служби, посилаючись на вимоги процесуального закону щодо розподілу судових витрат та низку правових позицій Верховного Суду, зазначив, що судові витрати, які поніс позивач, ніяким чином не відносяться до витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із чим, заява позивача має ознаки завідомо безпідставної або інші ознаки зловживання правом на позов, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ Відділу Державної виконавчої служби не надано жодного документального обґрунтування суми забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, Сокальський відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для відшкодування позивачу за його рахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Розглянувши вказану вище заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката та заперечення на неї, суд зазначає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

Так, розглядаючи заяву щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд зауважує, що при визначенні сум, які підлягають відшкодуванню, слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17.

З огляду на зазначене, суд вказує, що як вбачається з акту від 15.06.2022 року здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг відповідно до договору від 17.09.2021 року №17-09-2022/4, а саме, з детального опису робіт (послуг), наданих адвокатом клієнту у справі №916/2254/17, що перелічені в акті окремими пунктами такі види послуг як: організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обгрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги; організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обгрунтувань, пояснень, клопотань, тощо, котрі направленні на підтвердження вимог скарги, є фактично складовими однієї послуги адвоката підготування скарги.

Також суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи скарги дозволяють встановити факт того, що адвокат Грищенко О.М. вже достатньо тривалий час представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО - ТАЙС, м. Київ, а тому цілком обізнаний з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, отже суд частково погоджується із твердженням Сокальського відділу ДВС, що заявлена до стягнення сума, яка складає 7900 грн. за підготовку скарги та участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції є неспівмірною із виконаною адвокатом роботою у суді, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру.

Отже витрачений час на такі послуги як організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обгрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги; організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів, доказів та інших обгрунтувань, пояснень, клопотань, які надавалися протягом 5 годин не може визнаватися таким, що відповідає критеріям розумності, оскільки правова позиція формувалася ще стадії подання першої скарги на дії ДВС у даній справі не вимагала багато часу та роботи з її підготовки.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що час, зазначений адвокатом у Акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який було витрачено останнім для підготовки скарги у справі, з огляду на обставини справи, її складність, предмет та підстави, а також стягувана сума у розмірі 3000 грн. за участь адвоката у двох судових засіданнях не відповідає критеріям розумності та є дещо завищеною, з огляду на що, та на обставини у справі, надаючи оцінку наведеному заявником переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд, вважає обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу в цій частині у розмірі 5400 грн.

Щодо здійснення розподілу гонорару адвоката у зв`язку із прийняттям позитивного рішення для клієнта, суд зазначає таке.

За умовами пунктуп. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь Замовника (задоволення повністю та/або частково вимог Замовника, у відповідності до пункту 1.1.,2.1. Договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою та є складовою частиною гонорару адвоката, а тому належить до судових витрат та підлягає розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Також суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Оцінивши розмір заявленого до стягнення позивачем «гонорару успіху», за відсутності обґрунтованих доводів суб`єкту оскарження щодо неспівмірності таких витрат, з урахуванням положень ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що розмір таких витрат є розумним, співмірним зі складністю справи та її значенням для позивача, а тому підлягає відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ у розмірі 900 грн.

Таким чином, з огляду на наведене вище, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ юридичних послуг, складність справи, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, колегія суддів, з урахуванням положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС», м. Київ від 22.06.2022 року вх. №2-459/22 про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача додатково підлягають стягненню судові витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій у розмірі 6300,00грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240, 244, Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву за вх.№2-459/22 від 22.06.2022р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС» про прийняття додаткової ухвали про стягнення судових витрат на правничу допомогу по справі №916/2254/17 задовольнити частково.

2. Стягнути з Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (80000, Львівська область, місто Сокаль, вулиця Міцкевича, будинок 5, ЄДРПОУ 34721466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО ТАЙС» (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, ЄДРПОУ 38039872) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6300 грн. (шість тисяч триста грн.)

3. В іншій частині заяви відмовити.

Наказ видати на виконання даної ухвали.

Додаткова ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової ухвали складено 07.11.2022 р.

Суддя С.В. Літвінов