Рішення

від 06.09.2022 по справі 127/34722/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/34722/21

Провадження № 2/127/5701/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чорнобров О.Л.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сільченка О.В.,

третьої особи та представника відповідача КЗ «Вінницький ліцей №18» в особі його директора Поджаренко К.Є.,

представника третьої особи Департаменту освіти Вінницької міської ради Заярної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей №18», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: директор Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» Поджаренко Катерина Євгенівна, Департамент освіти Вінницької міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти Вінницької міської ради, Комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 Вінницької міської ради» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до виконання трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.Свій позовмотивувала тим,що працюєна посадіучителя біологіїта основздоров`я з20.08.2014.08.11.2021 їй буловручено наказпро відстороненняз 08листопада 2021року начас відсутностіщеплення протиCOVID-19без збереженнязаробітної плати. Підставою цьогонаказу єадресоване їйповідомлення відповідачавід 05.11.2021року пронеобхідність обов`язковогопрофілактичного щепленнявід COVID-19з 08.11.2021року наперіод діїкарантину,встановленого КМУ,для працівниківзакладів освіти.В зв`язкуз цим,керуючись наказомМОЗ «Прозатвердження Перелікупрофесій,виробництв іорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням»від 04.10.2021№2153та пунктом41-6постанови КабінетуМіністрів України№1236від 09.12.2020,відповідач просивдо 08.11.2021року надатидокумент,що підтверджуєнаявність профілактичногощеплення відCOVID-19або довідкупро абсолютніпротипоказання відповіднодо Перелікумедичних протипоказаньта застереженьдо проведенняпрофілактичних щеплень,затвердженого наказомМОЗ №595від 16.09.2011.У цьомуж повідомленнівідповідач повідомивпро їївідсторонення відроботи беззбереження заробітноїплати відповіднодо ст.46КЗпП Українита ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб».Вважає,що наказпро відстороненнявід посадиє незаконним,оскільки цимнаказом відповідачфактично скасувавконституційне правопозивача напрацю,отримання заробітноїплати тавідпочинок,на соціальнийзахист тапоклав напозивача обов`язокприйняти участьу медичнихдослідах,застосувавши відкритодискримінацію,пов`язануіз здоров`ямпозивача.Враховуючи вищевикладене,просила судвизнати незаконнимнаказ №231від 08.11.2021року КЗ«Загальноосвітньої школиІ-ІІІступенів №18ВМР» «Провідсторонення відроботи ОСОБА_1 »,поновити їїна роботівчителем біологіїта основздоров`я уцьому закладіз 08.11.2021року та стягнути з Департаменту освіти Вінницької міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по дату ухвалення рішення суду включно. Відповідно до ч. 430 ЦПК України рішення в частині допуску до виконання трудових обов`язків та в частині стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 17.01.2022відкрито спрощенепозовне провадженнябез повідомлення(виклику)осіб тазалучено доучасті всправі вякості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - директора Комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 Вінницької міської ради Поджаренко Катерину Євгенівну.

10.03.2022 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

20.05.2022 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сільченко О.В. надав суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просив визнати незаконним та скасувати наказ директора КЗ «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 ВМР» №231 від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи за посадою учителя біології та основ здоров`я ОСОБА_1 » та стягнути з Департаменту освіти Вінницької міської ради на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 до 28.02.2022 включно.

Ухвалою Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від 20.05.2022 прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Сільченка О.В. про зменшення позовних вимог; залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, виключивши зі складу учасників справи, Департамент освіти Вінницької міської ради; уточнено найменування відповідача Комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 Вінницької міської ради» змінивши найменування з Комунальний заклад «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 Вінницької міської ради» на Комунальний заклад «Вінницький ліцей №18».

Представником Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» 14.02.2022р. надано відзив на позовну заяву (вх. № 1765), згідно якого просив в задоволенні позову відмовити, оскільки ОСОБА_2 05.11.2021 було повідомлено щодо необхідності обов`язкової вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2 та надати документи до 08.11.2021, що підтверджують отримання щеплення або довідку про абсолютні протипоказання. Однак, ОСОБА_2 відмовилася проходити обов`язкові щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2 та надати довідку про абсолютні протипоказання, а тому КЗ «ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 ВМР» в межах повноважень та на підставі чинного законодавства, а саме ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236, наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153, Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року №595, правомірно відсторонено ОСОБА_1 від роботи.

Третя особа директор Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» Поджаренко К.Є. 14.02.2022 надала суду пояснення щодо позовних вимог (вх. №11763), згідно яких просила в задоволенні позову відмовити, оскільки видавши наказ №231 від 08.11.2021 про відсторонення позивача від роботи Комунальний заклад «Вінницький ліцей №18» діяв в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства, з метою забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Позивач надала суду 21.02.2022 відповідь на пояснення третьої особи (вх. №13997), де зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина може встановлюватись виключно нормативно-правовим актом прийнятим Верховною Радою України, а тому встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України. Вказує, що наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021року за № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»запровадженого на період дії карантину, встановленого у незаконний спосіб, є незаконним і також не підлягає виконанню. Позивач також звертає увагу на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи від 27 січня 2021 року № 2361, згідно якої щеплення не є обов`язковим і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншому тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі. Також позивач вважає, що лікарські засоби від коронавірусної хвороби знаходяться на стадії клінічного випробування на пацієнтах з метою дослідження їх для оцінки на ефектність та безпечність, а відповідно до ст. 3, 28 Конституції України клінічні випробування на громадянах лікарських засобів без їх вільної згоди із застосування будь-яких засобів примусу є протизаконним. Позивач також зазначає, що щеплення проти СОVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі її обґрунтованої відмови від участі в експериментальному щеплені проти СОVID-19. На думку позивача, також неправомірними є дії відповідача щодо вимоги роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, оскільки відповідно до ст. 39-1 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» забороняється вимагати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнтів. Позивач вважає, що порушенні незаконними діями роботодавця права працівника підлягають захисту, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

23.02.2022 Департаментом освіти Вінницької міської ради як відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву (вх. №14826), згідно якого просив в задоволенні позову відмовити, оскільки наказ міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928, постанова Кабінету міністрів України від 09.12.2020 № 2136 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 є чинними, оскільки судове рішення про їх протиправність та не чинність не ухвалювалось, а тому на час спірних правовідносин вони є такими, що відповідають Конституції та законодавству України, а тому наказ директора закладу про відсторонення від роботи позивача винесений на підставі чинних Законів України, діючих постанов Кабінету Міністрів України.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сільченко О.В., який діє на підставі ордера серія АВ №1033854 від 19.04.2022, у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Третя особа та представник відповідача КЗ «Вінницький ліцей №18» в особі Поджеренко К.Є. в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Представник третьої особи Заярна Н.О., яка діє на підставі довіреності виданої Департаментом освіти Вінницької міської ради 15.02.2022, в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 ст. 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: - появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; - відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; - в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

При визначенні поняття «законодавство» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

За змістом вищеназваної статті КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).

Таким нормативним документом є, зокрема, Закон України «Про захист населення від інфекційний хвороб», який передбачає відсторонення працівників як в разі відмови від обов`язкових щеплень, так і в разі ухилення від обов`язкових щеплень.

Так, згідно зі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень; працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб; у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт; перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (надалі - МОЗ).

Наказом МОЗ від 5 лютого 2020 року № 521 розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено пунктом 39 такого змісту:«COVID-19».

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (надалі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року продовжено на території України карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» ця постанова доповнена п. 41-6, відповідно до якого «керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я», громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Вказані нормативні акти неконституційними, протиправними або нечинними на час вирішення спору у передбаченому законодавством порядку не визнавалися, і у даному спорі загальний місцевий суд не може вирішувати питання неконституційності законів України та протиправності рішень Кабінету Міністрів України і наказу Міністерства охорони здоров`я України, що стали підставою для відсторонення позивача від роботи.

ОСОБА_1 працює на посаді учителя біології та основ здоров`я в Комунальному закладі «Вінницький ліцей № 18», що підтверджується копією Трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 14-15), а тому належить до кола працівників, які підлягають обов`язковому щепленню.

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 з роз`ясненнями надання документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення, або ж довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведених профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, та роз`яснено наслідки їх ненадання.

ОСОБА_1 не було надано Комунальному закладу «Вінницький ліцей № 18» документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення, або ж довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведених профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.

Наказом Комунального закладу «Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 Вінницької міської ради» (нинішня назва - Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 18») від 8 листопада 2021 року № 231 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , вчителя біології та основ здоров`я, було відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 10).

Посилання позивача на те, що ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено обов`язкової вакцинації від гострої респіраторної вірусної інфекції COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд вважає необґрунтованими, оскільки частина друга цієї ж статті встановлює, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, якою є, у тому числі, гостра респіраторна вірусна інфекція COVID-19.

Щодо посилання позивача на те, що КЗпП України не передбачає відсторонення від роботи у разі відсутності вакцинації від гострої респіраторної вірусної інфекції COVID-19, то суд зазначає, що ст. 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством, про що було зазначено вище.

При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить норм щодо примусової вакцинації, а тому у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.

Дійсно, обов`язковість щеплення є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод, проте за певних умов воно є допустимим.

ЄСПЛ дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У рішенні Європейського суду з прав людини, ухваленому08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13), зазначено що«суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки» [GC], №№ 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням)».

Отже, ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі (таким законом в Україні є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»), а тому порушення ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод відсутнє.

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів такі аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення; це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб; ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

Щодо питання необхідності у демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації ЄСПЛ наводить таке (п. 285):«Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб; усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу; в контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я; коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань; у переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень; ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом; таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що держава, передбачивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які ухиляються чи відмовляються від профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й дітей; втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Щодо надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, то суд зазначає наступне.

Право на таємницю про стан здоров`я закріплене у статті 286 ЦК України та в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні; забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Разом з тим, інформація щодо щеплення не є інформацією про діагноз чи методи лікування, не передбачає розкриття відомостей про стан здоров`я та не порушує таємницю про стан здоров`я.

Також, на переконання суду, не можуть бути взяті до уваги і посилання позивача на ті обставини, що лікарські засоби від короноварісної хвороби COVID-19 перебувають на стадії клінічних досліджень.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1, 6 ст. 9-2 Закону України «Про лікарські засоби» постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 95 та наказів МОЗ від 22 лютого 2021 року №308, від 09 березня 2021 року №419, від 02 липня 2021 року №1325 було зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України ряд вакцин від COVID-19, а щеплення зареєстрованою у встановленому законом порядку вакциною відповідає законодавству України в сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Верховний Суд у постанові від 10березня 2021року у справі №331/5291/19 зазначив, що «згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні; отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту».

Отже, саме життя, здоров`я і безпека людини, а не право на працю, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Дійсно, відсторонення від роботи має наслідком втрату працівником заробітної плати, однак це є прямим наслідком свідомого рішення позивача відмовитися від виконання юридичного обов`язку (щеплення), метою якого є захист здоров`я не лише її, але й людей з групи ризику, з якими вона контактує в силу свого місця роботи.

Наказом МОЗ України від 25.02.2022 року № 380 було зупинено дію наказу МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153».

Суд бере до уваги, що наказом Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» від 28 лютого 2022 року № 55 «Про зупинення дії наказу № 231 від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » було зупинено дію наказу від 08.11.2021 року № 231 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні; наказано вчителю біології ОСОБА_1 приступити до виконання своїх посадових обов`язків з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

Таким чином, у спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, гарантованого ст. 43 Конституції України, оскільки за ОСОБА_1 збереглося робоче місце, трудовий договір з нею не припинений.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Таким чином, суд приходить до висновку, що директор КЗ «ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 ВМР» (нинішня назва - КЗ «Вінницький ліцей №18») ОСОБА_3 , на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, діяла у межах своїх повноважень і відповідно до вимог ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу МОЗ України від 01.11.2021 № 2393, пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 та правомірно видала наказ про тимчасове відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.

Крім того, позовні вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, у зв`язку з чим не підлягають окремому задоволенню за умови відмови в задоволенні основної вимоги, тому в цій частині позову також необхідно відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 259, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст. 3, 43, 1512Конституції України, ст. 286 ЦК України, ст. 3, 4, 21, 46 КЗпП України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я», постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096, наказу МОЗ від 5 лютого 2020 року № 521, наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей №18», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: директор Комунального закладу«Вінницький ліцей№18» Поджаренко Катерина Євгенівна, Департамент освіти Вінницької міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Комунальний заклад «Вінницький ліцей №18», код ЄДРПОУ 26235396, місцезнаходження: вул. Келецька, буд. 97, м. Вінниця, Вінницька область;

третя особа: директор Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» Поджаренко Катерина Євгеніївна, місце роботи: вул. Келецька, буд. 97, м. Вінниця, Вінницька область;

третя особа: Департамент освіти Вінницької міської ради код ЄДРПОУ02141532,місцезнаходження:вул.Мури,буд.4,м.Вінниця, Вінницька область.

Повний текст рішення суду виготовлено 15 вересня 2022 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна