Постанова

від 02.11.2022 по справі 127/34722/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/34722/21

Провадження № 22-ц/801/1955/2022

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 рокуСправа № 127/34722/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А.,

за участю сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Сільченка О.В., представника КЗ «Вінницький ліцей №18» - Поджаренко К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/34772/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей №18», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача директора Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» Поджаренко Катерини Євгенівни, Департаменту освіти Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 вересня 2022 року,яке ухвалено суддею Шаміною Ю.А. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст рішення складено 15 вересня 2022 року,

в с т а н о в и в :

У грудні2021року ОСОБА_1 звернулась всуд зпозовом до Комунального закладу «Вінницький ліцей №18», Департаменту освіти Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку, мотивуючі позовні вимоги тим, що вона з 30 серпня 2008 року працює на посаді вчителя біології та основ здоров`я КЗ «Вінницький ліцей №18».

08 листопада 2021 року Наказом №231 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » її було відсторонено від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України, з посиланням на положення ч.2 ст.12 «Про захист населення від інфекційних хвороб» Постанови КМ України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

ОСОБА_1 вважає, що Наказ №231 від 08 листопада 2021 року прийнято з порушенням норм Конституції та законів України, вважає його протиправними, оскільки спірним наказом роботодавець безпідставно включив до вичерпного переліку підстав для відсторонення від роботи за ініціативою власника або уповноваженим ним органу, - й «інші випадки», однак, на думку позивачки «інші випадки» мають оцінюватися як інші випадки відсторонення в загальному порядку, а не саме з ініціативи власника. Вказані норми, на які посилається відповідач не є належними правовими підставами для відсторонення працівника від роботи за посадою з причин відмови від проведення щеплення проти гострої респіраторної інфекції COVID-19. Крім того, щеплення від COVID-19 в установленому законом порядку не включено до переліку обов`язкових щеплень від інших інфекційних хвороб (календаря щеплень), що виключає вимогу про проведення такого щеплення як обов`язкового та як передумови для доступу до роботи.

Також, законом передбачене право на відмову від щеплення, у тому числі визначеного в установленому законом порядку як обов`язкове, з наданням на запит лікаря, а не роботодавця відповідного письмового підтвердження про таку відмову. Позивач яка вважає, що займана нею посада не є такою, що пов`язана із ризиком зараження позивача та поширення нею інфекційної хвороби COVID-19, що виключає віднесення цього виду робіт до переліку професій, виробництв та організацій, які підлягають обов`язковим щепленням. Таким чином, відповідачем було порушено законне право позивача на працю, шляхом позбавлення доступу до роботи та отримання заробітної плати на підставі спірного Наказу, що є формою дискримінації позивачки, а саме за ознакою її правомірної відмови від проведення медичної процедури, що має ознаками медичного експерименту.

Таким чином, позивач просила суд визнати протиправним та скасувати Наказ Комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 Вінницької міської ради» від 08 листопада 2021 року №231 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », із забезпеченням комунальним закладом «Вінницький ліцей №18» фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи за посадою згідно укладеного договору. Оскільки спірним Наказом позивачку було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на період відсторонення, також просила суд нарахувати та стягнути з Департаменту освітиВінницької міськоїради середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Вінницькогоміського судуВінницької областівід 07вересня 2022року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившисьз судовимирішеннями, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду є необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не враховано норми чинного законодавства України, які повинні бути враховані при вирішені даного спору, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що наказ МОЗ від 04.10.2021 №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19, а лише затверджує перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальна установа «Вінницький ліцей №18» ОСОБА_2 проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначено, що директор комунального закладу, діяла в межах покладених на неї обов`язків, щодо забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 26 жовтня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Позивач ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній, і просила задовольнити.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 05.11.2021 ОСОБА_1 було повідомлено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників Комунального закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 Вінницької міської ради». На підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 ОСОБА_1 було запропоновано до 08.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або ж надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595. У разі ненадання до 08.11.2021 одного із зазначених документів, ОСОБА_1 відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, що підтверджується копією повідомлення Комунальної установи «Вінницький ліцей №18» від 05.11.2021 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» (а.с.127).

08.11.2021 відповідно до наказу директора Комунальної установи «Вінницький ліцей №18» «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » № 231, ОСОБА_1 , вчителя біології та основ здоров`я, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, що підтверджується копією даного наказу (а.с.10).

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис.

Зокрема, в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що у заяві про зменшення позовних вимог представником позивача ОСОБА_3 (а.с.189), було помилково вказано про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Департаменту освіти Вінницької міської ради, оскільки вона є третьою особою, а відповідачем є Комунальний заклад «Вінницький ліцей №18» з якого і просив стягнути середній заробіток.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанцій не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог. Так, на думку суду першої інстанції відсторонення ОСОБА_1 від роботи ґрунтується на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та за існування для цього всіх правових та фактичних підстав.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитись.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, зазначена норма передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

З матеріалів справи слідує, що підставою відсторонення ОСОБА_1 від роботи стало повідомлення директора закладу К. Поджаренко про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, видане 05.11.2021.

Згідно статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі Закон) та статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік N 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку N 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за N 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 №2070).

Згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, працівники закладів освіти обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають лише на період дії карантину.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Так, пунктом 8 Положення встановлено, що медичний огляд перед щепленням є обов`язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару пункт 15 Положення.

У оскаржуваному наказі відсутні відомості про те, що позивач починаючи з 05 листопада 2021 року до моменту відсторонення - 08 листопада 2021 року відмовилася або ухилилася від проходження обов`язкового щеплення та якими доказами (документами) підтверджується факт відмови чи ухилення.

Таку підставу для відсторонення позивачки від роботи, як відмова або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення у наказі не зазначено, а підставою для відсторонення вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 27 жовтня 2021 року, на час якої підзаконні нормативно-правові акти щодо обов`язкового щеплення від COVID-19 ще не набрали чинності.

Отже зі змісту наказу слідує, що позивачку фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення проти COVID-19.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 датовано 05 листопада 2021 року, тобто днем видання оскаржуваного наказу. 6 і 7 листопада вихідні дні, а в перший після цього робочий день позивачка вже була відсторонена від роботи.

Отже відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що починаючи з дня повідомлення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 до моменту відсторонення від роботи, у позивачки було достатньо часу для проходження такого щеплення і остання у встановленому законом порядку відмовилася від обов`язкового профілактичного щеплення.

Сама по собі наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посиланням на ст. 46 КЗпП України та на ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» передбачено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивачки, також покладено обов`язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов`язаних з проходженням працівниками обов`язкового профілактичного щеплення.

Відповідач, з урахуванням необхідності для проходження у встановленому законодавством порядку вакцинації достатнього розумного часу з дня набрання чинності підзаконним нормативно-правовим актом про обов`язковість щеплення від COVID-19, в тому числі і часу для проходження медичного огляду перед щепленням, не надав суду жодних доказів про те, які заходи, спрямовані на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівників, зокрема, і позивачки, діяльність якої, поряд з іншим, полягає у проведенні занять учням згідно з чітким затвердженим графіком таких занять, були ним здійсненні, поряд з іншим, і у взаємодії з відповідними установами та пунктами щеплень проти COVID-19 (закладами охорони здоров`я) та з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що позивач відмовилися або ухилилася від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірне відсторонення позивача від роботи у зв`язку з відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягає задоволенню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року в справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зроблено висновок, про те, що у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.6 Постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки про доходи, ОСОБА_1 за останні два місяці роботи (вересень 11608,04 грн, жовтень -14537,80 грн) нарахована заробітна плата у розмірі - 25145,84 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 598,71 грн (з розрахунку нарахована заробітна плата за два останні місяці 25145,84 грн / 42 - кількість робочих днів за вересень-жовтень 2021 року).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом директора Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» №55 від 28.02.2022 р., її поновлено на роботі (допущено до виконання службових обов`язків) з 01 березня 2022 року.

Отже, кількість робочих днів з моменту відсторонення ОСОБА_1 до допущення її до виконання посадових обов`язків, з 08 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року, складає 78 робочих днів (листопад 17 днів; грудень 22 дня; січень 19 днів; лютий 20 днів,).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті, складає 46699,38 грн (598,71 грн х 78 робочих днів), який підлягає стягненню з відповідача, з урахування утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частин 1, 6 та13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Якщо сторону, на користь якоїухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 3178 грн (1816 грн за подання позову до суду першої інстанції + 1362 грн за подання апеляційної скарги).

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просив стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000 грн.

На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано Ордер Серія АВ №1033854 від 19 квітня 2022 року на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції, детальний опис виконаних робіт від 20 травня 2022 року на суму 3000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера №41 від 20 травня 2022 року про сплату адвокатських послуг у розмірі 3000 грн, Ордер Серія АВ №1042964 від 12 жовтня 2022 року на представництво інтересів ОСОБА_1 в апеляційній інстанції, Акт виконаних робіт від 12 жовтня 2022 року на суму 2000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 12 жовтня 2022 року про сплату адвокатських послуг у розмірі 2000 грн.

Апеляційний суд вважає, що 5000 грн витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку про стягнення з Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 вересня 2022 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей №18», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача директора Комунального закладу «Вінницький ліцей №18» Поджаренко Катерини Євгенівни, Департаменту освіти Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи і стягнення середнього заробітку за період відсторонення, задовольнити.

Визнати незаконнимта скасуватинаказ директораКомунальної установи«Вінницькийліцей №18» (відповідач) №231 від 08.11.2021 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Стягнути з Комунальної установи «Вінницький ліцей№18» (код ЄДРПОУ 26235396) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 46699,38 грн (сорок шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень тридцять вісім копійок). Сума вказана без урахування утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунальної установи «Вінницький ліцей№18» (код ЄДРПОУ 26235396) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн.

Стягнути з Комунальної установи «Вінницький ліцей№18» (код ЄДРПОУ 26235396) на користь держави 3178 грн судового збору.

Стягнути з Комунальної установи «Вінницький ліцей№18» (код ЄДРПОУ 26235396) на користь ОСОБА_1 за надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2022 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Сало Т.Б.