Рішення

від 05.07.2007 по справі 33/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 33/97                                                                                                         05.07.07 р.

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Агні»

до                      товариства з обмеженою відповідальністю «Кийархбуд»

про                     стягнення 14 031,77 грн.

                                                  При секретарі судового засідання Демиденко К.А.

За участю представників сторін:

від позивача:          Жовноватюк О.М. –дов. № 126 від 24.04.2007 року;

від відповідача:     не з'явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агні»звернулося до Господарського суду м. Києва з позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Кийархбуд»про стягнення заборгованості в сумі 14 031,77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.01.2004 року між ним та відповідачем було досягнуто згоди стосовно купівлі останнім у позивача продукції у вигляді стержня нержавіючого полірованого та кріплення до стержня на загальну суму 21 728,04 грн. на підтвердження зазначеного факту позивачем було виписано рахунок-фактура № 122 від 20.01.2007 року.

20.04.2004 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кийархбуд»здійснило часткову оплату згідно вищезазначеного рахунку-фактури в розмірі 13 036,00 грн. Підтвердженням зазначеного факту в матеріалах справи є виписка з особистого рахунку позивача від 20.04.2004 року.

01.06.2004 року відповідачем була отримана продукція відповідно до домовленості на загальну суму 21 728,04 грн. Підтвердженням зазначеного факту є видаткова накладна:

№ 830 від 01.06.2004 року на суму 21 728,04 грн.

Товар за вищезазначеною видатковою накладною був отриманий уповноваженим представником товариства з обмеженою відповідальністю «Кийархбуд»Никоненко Олександром Віталійовичем згідно довіреності на отримання товару:

Серія ЯЗК № 697915 від 28.05.2004 року дійсна до 08.06.2004 року.

Враховуючи попередню часткову оплату товариства з обмеженою відповідальністю «Кийархбуд»у розмірі 13 036,00 грн., розмір боргу на день отримання продукції становив 8 692,04 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 17.09.2004 року стосовно здійснення останнім розрахунку за продукцію, проте належної реакції з боку відповідача не було.

Розмір основного боргу на момент подання позовної заяви становить 8 692,04 грн.

У судове засідання 19.06.2007 року представник позивача через канцелярію подав заяву про часткову відмову від позовних вимог стосовно стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в розмірі 43,34 грн.  

Представник відповідача в судове засідання не з'являвся, про поважні причини суд не повідомляв. У зв'язку з цим суд неодноразово відклав розгляд справи.

В ході судового розгляду 05.07.2007 року представник позивача надав письмові пояснення з приводу нормативно-правового обґрунтування з чітким розрахунком збитків. В зазначених поясненнях просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 8 692,04 грн., неустойку (пеню) у сумі 43,34 грн., 3% річних у розмірі 650,13 грн., суму збитків спричинених інфляцією у розмірі 369,06 грн., збитків в сумі 4 277,20 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 141,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Розгляд справи відкладався. Представник відповідача в судове засідання не з'являвся, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 8 692,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до увагу заяву позивача про часткову відмову від позовних вимог стосовно стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені в розмірі 43,34 грн., а також те, що нарахована позивачем неустойка (пеня) в сумі 43,34 грн. є недоведена та не обґрунтована, тому суд відмовляє в її задоволені.  

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків спричинених інфляцією у розмірі 369,06 грн. та три відсотки річних у розмірі 650,13 грн. підлягають задоволенню.

Окрім того, однією з вимог позивача є стягнення збитків в сумі 4 277,20 грн., в поясненні з приводу нормативно-правового обґрунтування з чітким розрахунком збитків вих. №1/05-07/0 від 05.07.2007 року він зазначає, що з метою здійснення своєї господарської діяльності позивач постійно залучає кредитні кошти. Оскільки, на ринку господарської діяльності на даний час не завжди можна очікувати бажаних результатів стосовно строків виконання зобов'язань сторонами та опонентами. Під час здійснення господарської діяльності та надання послуг відповідачу позивач розрахував на дотримання останнім строків виконання зобов'язань стосовно оплати продукції та отримання послуг. Проте, відповідач проігнорував не лише ініціативу виконання зобов'язань, а також і вимогу позивача від 17.09.2004 року про сплату залишку коштів. В зв'язку з чим, позивач вимушений був вчиняти правочини стосовно отримання кредитних коштів з  урахуванням залишкової заборгованості відповідача у розмірі 8 692,04 грн., з метою ведення власної господарської діяльності. Під час користування кредитними коштами в розмірі заборгованості відповідача позивач вимушений був сплачувати відсоток за користування, що призвело до виникнення збитків.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що позивачем було укладено кредитні договори:

№ 03-1/39-220-03/03 від 23.12.2003 року у сумі, яка не може перевищувати 400 000,00 грн.,

№ 03-1/32-636-03/04 від 26.10.2004 року у сумі, яка не може перевищувати 200 000,00 грн.,

№ 22105К4 від 27.10.2005 року на суму 500 000,00 грн.,

№ 03-1/50-190-03/06 від 01.08.2006 року у сумі, яка не може перевищувати 800 000,00 грн.,

№ 18-01-07 від 30.05.2007 року на суму 1 279 670,00 грн.

Сума збитків та загальна сума кредитних договір не є співрозмірними, оскільки заборгованість відповідача становить 8 682,04 грн., а отриманих кредитів - 3 179 670,00 грн., таким чином позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі 4 277,20 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 43,71 грн., на відповідача –97,29 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 36,58 грн., на відповідача –81,42 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кийархбуд» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, корп. 4, кв. 131, ідентифікаційний код –20074733, р/р 26004779 в АППБ «Аваль»м. Київ, МФО 300335) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агні»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 20, ідентифікаційний код 24725713, р/р 26007327163301 в КРУ Банку «Фінанси та Кредит», МФО 300937; р/р 26007301255910 у філії «Московське відділення Промінвестбанку в м. Київ», МФО 322175) суму основного боргу 8 692 (вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 04 коп., індекс інфляції у розмірі 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 06 коп., три відсотки річних у сумі 650 (шістсот п'ятдесят) грн. 13 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 97 (дев'яносто сім) грн. 29 коп. та 81 (вісімдесят одну) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 9 889 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 94 коп.

3.В частині стягнення збитків в розмірі 4 277,20 грн. відмовити.

        4.Після набрання рішенням законної силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                         С.М.Мудрий