Постанова

від 12.09.2022 по справі 570/2656/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 570/2656/17

провадження № 61-21101св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 1 липня 1989 року перебувають у шлюбі. За час спільного проживання придбали житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га з кадастровим номером 5624685903:02:004:0004, розташовану за цією ж адресою; квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки «Kia Sportage» 2015 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 . Вказане майно є спільним майном подружжя.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб, укладений нею з ОСОБА_2 , зареєстрований Біловецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області 1 липня 1989 року (актовий запис № 3);

Виділити їй у приватну власність:

- 1/2 частку житлового будинку із надвірними будівлями

на АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га з кадастровим номером 5624685903:02:004:0004, розташовану за вказаною адресою;

- 1/4 частку квартири

АДРЕСА_3 .

Виділити у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки «Kia Sportage» 2015 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 , стягнувши з відповідача на її користь у рахунок належної їй 1/2 частки автомобіля грошову компенсацію у розмірі 260 000 грн.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 5 жовтня

2017 року виділено в окреме провадження позовні вимоги про розірвання шлюбу.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня

2018 року, ухваленим у складі судді Кушнір Н. В., позов задоволено.

Виділено у приватну власність ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га з кадастровим номером 5624685903:02:004:0004, розташовану за вказаною адресою; 1/4 частку

квартири

АДРЕСА_3 .

Виділено у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки «Kia Sportage» 2015 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок належної їй 1/2 частки автомобіля грошову компенсацію у розмірі 260 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно було придбане у період перебування сторін у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя. Приймаючи рішення про виділення у власність відповідача спірного автомобіля та стягуючи з останнього на користь позивача половину його вартості у розмірі 260 000 грн, місцевий суд вказав про те, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і відповідач не надав доказів на спростування ринкової вартості спірного автомобіля, визначену позивачем.

Справа переглядалась в апеляційному порядку неодноразово.

Останньою постановою Рівненського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Гнатущенком В. І. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року в частині виділення автомобіля у власність та визначення суми стягненої грошової компенсації за 1/2 його частку змінено.

Виключено з абзацу третього резолютивної частини рішення вказівку про виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіля марки «Kia Sportage» 2015 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 ;

Зменшено стягнену з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй 1/2 частку цього автомобіля з 260 000 грн до 249 395,50 грн.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року в частині розподілу судових витрат скасовано.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7 739,13 грн та витрати з оплати експертизи в сумі 2 604,15 грн.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що 23 липня 2019 року проведено судову автотоварознавчу експертизу № 117-СЕ, відповідно до висновку якої середня ринкова вартість (ціна) автомобіля марки «Kia Sportage» 2015 року випуску на 16 січня 2018 року складала 498 791 грн. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації вартості 1/2 частки вартості автомобіля 249 395,50 грн, виходячи з його середньої ринкової ціни, визначеної експертом.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль проданий відповідачем за 49 000 грн, оскільки у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначена за згодою сторін, яка не відповідає його дійсній вартості, тому під час вирішення спору суд враховує дійсну вартість автомобіля.

Крім того, апеляційний суд вважав помилковим зазначення у резолютивній частині рішення суду першої інстанції про виділення у приватну власність відповідача спірного автомобіля, оскільки цей автомобіль проданий. Суд апеляційної інстанції зазначив, що договір купівлі-продажу сторонами у справі не оспорюється, тому при поділі майна подружжя враховується лише вартість відчуженого автомобіля.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду

від 17 жовтня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час розгляду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, а саме суд не з`ясував думку відповідача та його представника щодо заявленого клопотання, не запропонував останнім подати додаткові питання для експерта, які необхідно встановити для правильного вирішення справи.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції безпідставно врахував висновок судової автотоварознавчої експерти № 117 від 23 липня 2019 року, оскільки таким висновком визначено середню ринкову вартість автомобіля «Kia Sportage» 2015 року випуску на 16 січня 2018 року та зазначено про неможливість встановлення вартості автомобіля «Kia Sportage» 2015 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 , який належав відповідачу, у зв`язку з ненаданням такого автомобіля для експертного огляду.

Вказує про ненадання апеляційним судом оцінки доказам передання вказаного автомобіля на реалізацію ТОВ «Бімер», де спірний автомобіль був оглянутий спеціалістами, оцінений та реалізований 31 березня 2017 року. Оцінку вказаного автомобіля під час його продажу сторони не оспорювали. Зазначає, що спірний автомобіль був у незадовільному стані, що і слугувало причиною його продажу.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача та його представника про відкладення розгляду справи та не врахував поважності причин неможливості останніх бути присутніми у судовому засіданні 17 жовтня 2019 року.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалась на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції щодо визначення вартості спірного автомобіля нормам матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 1 липня 1989 року. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 5 жовтня 2017 року шлюб розірвано.

За час перебування у шлюбі подружжям придбано майно, яке зареєстроване на праві власності, зокрема, за ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки «Kia Sportage» 2015 року випуску номерний знак НОМЕР_1 ; житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га за вказаною адресою з кадастровим номером 5624685903:02:004:0004; за ОСОБА_1 - 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 площею 36,1 кв.м.

Сторони визнали, що будинок, земельна ділянка, 1/2 частка квартири є спільним майном подружжя і погодили, що поділ цього майна відбудеться у рівних частках без будь-якої компенсації.

Під час розгляду справи автомобіль «Kia Sportage» 2015 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 не перебував у власності ОСОБА_2 , оскільки

31 березня 2017 року був відчужений ним за 49 000 грн.

З висновку судової автотоварознавчої експертизи № 117-СЕ від 23 липня

2019 року суд апеляційної інстанції встановив, що середня ринкова вартість (ціна) автомобіля марки «Kia Sportage» 2015 року випуску на 16 січня 2018 року складала 498 791 грн.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірний автомобіль придбаний сторонами за час шлюбу, тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, частиною третьою якої передбачено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Суди встановили, що на час реалізації автомобіля сторони перебували у шлюбі; доказів на підтвердження того, що відчуження автомобіля відбувалося за згодою ОСОБА_1 та у спільних інтересах подружжя відповідачем та його представником суду не надано.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц

(провадження № 61-9018сво18) вказано, що: «визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля та автобуса, суд першої інстанції виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з подружжя, визначається із суми, за яку це майно було продано, а не із вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині розміру грошової компенсації, апеляційний суд дійшов висновку про те, що така компенсація підлягає стягненню з відповідача, виходячи з вартості транспортних засобів на час розгляду справи.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови

від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні

згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно».

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що автомобіль «Kia Sportage» 2015 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 відчужено без згоди ОСОБА_1 , обґрунтовано задовольнив позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 компенсації за частку у вказаному автомобілі; і обґрунтовано визначив суму вартості компенсації, виходячи з висновку судової автотоварознавчої експертизи № 117-СЕ від 23 липня 2019 року про визначення ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) автомобіля «Kia Sportage» 2015 року випуску, розмір якої не спростований відповідачем належними і допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не з`ясував думку відповідача та представника відповідача щодо заявленого позивачем клопотання про призначення експертизи і не запропонував останнім подати додаткові питання для експерта, які необхідно встановити для правильного вирішення справи, відхиляються касаційним судом. Відповідач був присутній у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 18 червня 2019 року, проте не скористався своїм правом як надати пояснення щодо заявленого клопотання, так і поставити на вирішення експерта інші питання. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання, призначеного на 18 червня 2019 року, у зв`язку з хворобою його представника, пославшись на пункт 3 частини третьої

статті 223 ЦПК України.

Посилання заявника про безпідставне врахування апеляційним судом висновку судової автотоварознавчої експерти № 117 від 23 липня 2019 року, оскільки таким висновком визначено середню ринкову вартість автомобіля «Kia Sportage» 2015 року випуску на 16 січня 2018 року та зазначено про неможливість встановлення вартості автомобіля «Kia Sportage» 2015 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 , який був зареєстрований на відповідачем, у зв`язку з ненаданням такого автомобіля для експертного огляду, є безпідставними та спростовуються висновками Верховного Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції доказів передання спірного автомобіля на реалізацію

ТОВ «Бімер», яке реалізувало автомобіль за 49 000 грн, оскільки апеляційний суд надав оцінку змісту договору купівлі-продажу та зазначив, що вказана у договорі ціна визначена за домовленістю сторін і не свідчить про реальну ринкову вартість автомобіля.

Аргументи касаційної скарги про те, що спірний автомобіль був у незадовільному стані є безпідставними, оскільки складений ТОВ «Бімер» акт огляду реалізованого транспортного засобу № 6329/17/003737 від 20 липня 2017 року не містить такої інформації.

Доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення апеляційним судом клопотань відповідача та його представника про відкладення розгляду справи і неврахування поважності причин неможливості останніх бути присутніми у судовому засіданні 17 жовтня 2019 року відхиляються касаційним судом, оскільки, вирішуючи вказані клопотання, суд апеляційної інстанції врахував строки розгляду справи і період перебування справи у провадженні апеляційного суду після відновлення провадження (серпень 2019 року), неодноразову неявку відповідача, його представника у судові засідання. Врахувавши такі обставини, апеляційний суд визнав не поважними причини їх неявки 17 жовтня 2019 року та вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в частині вирішення позовних вимог про виділення автомобіля у власність та стягнення грошової компенсації вартості його 1/2 частки, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив у цій частині судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду у вказаній частині без змін.

Касаційна скарга не містить доводів про незаконність та необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про поділ іншого майна, тому з урахуванням статті 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, Верховний Суд у вказаній частині судове рішення апеляційного суду не переглядає.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення автомобіля«Kia Sportage» 2015 року випуску у власність та стягнення грошової компенсації вартості його 1/2 часткизалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук