Постанова

від 17.10.2019 по справі 570/2656/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року м. Рівне

Справа № 570/2656/17

Провадження № 22-ц/4815/917/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

за участю представника позивачки - адвоката Яреми С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником -адвокатом Гнатущенком Володимиром Івановичем на рішення Рівненського районного суду Рівненської області в складі судді Кушнір Н.В. від 16 січня 2018 року, проголошене в 10 год. 37 хв. в м. Рівне, дата складання повного судового рішення - 22 січня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 1 липня 1989 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. За час спільного сімейного життя ними було придбано житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га, кадастровий номер 5624685903:02:004:0004, за цією ж адресою, квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль марки Kia Sportage , 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказане майно є спільним майном подружжя.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 1 липня 1989 року Біловецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області , актовий запис № 3, виділити їй у приватну власність 1/2 частину житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_3 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га, за вказаною адресою, 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 . Виділити у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки Kia Sportage , 2015 року випуску, стягнувши з відповідача на її користь у рахунок належної їй 1/2 частки автомобіля грошову компенсацію у розмірі 260 000 грн.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 5 жовтня 2017 року виділено в окреме провадження позовні вимоги про розірвання шлюбу.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року виділено у приватну власність ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_3 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624685903:02:004:0004; ј частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 36,1 кв. м. Виділено у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки Kia Sportage , 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок належної їй 1/2 частини автомобіля грошову компенсацію у розмірі 260 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно було придбане у період перебування сторін у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя. Приймаючи рішення про виділення спірного автомобіля у власність відповідача та, стягуючи із останнього на користь позивача половину його вартості у розмірі 260 000грн. місцевий суд вказав про те, що вказаний автомобіль належить до спільної сумісної власності подружжя і відповідач не надав доказів на спростування ринкової вартості спірного автомобіля, яку визначив позивач.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідача-адвокат Гнатущенко В.І. вказує, що в ході розгляду справи сторона відповідача повідомляла про те, що вказаний автомобіль в березні 2017 року ОСОБА_2 був зданий на реалізацію і в подальшому проданий приватною фірмою іншій фізичній особі за 49000 грн., але суд першої інстанції безпідставно не врахував цього при винесенні оскаржуваного рішення, виділивши у власність одного із подружжя майно, якого фактично вже не було у власності сторін на той момент.

Крім того, стороні відповідача не зрозуміло з яких розрахунків виходила позивач, заявляючи в позовній заяві про стягнення з відповідача належної їй 1/2 частини вартості автомобіля в сумі 260000 грн., коли за спірний автомобіль при його придбанні було сплачено 462399,08 грн., що підтверджується квитанцією від 10.07.2015 року.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки Kia Sportage , 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок належної їй 1/2 автомобіля грошової компенсації в сумі 260 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Ярема С.В. вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга - безпідставна, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 5 квітня 2018 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року скасовано у частині виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіля марки Kia Sportage , 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі стягненням із останнього на користь ОСОБА_1 половини вартості цього автомобіля у розмірі 260 000 грн., і ухвалено у цій частині нове рішення, яким останній відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для виділення у приватну власність ОСОБА_2 спірного автомобіля зі стягненням із останнього на користь ОСОБА_1 половини його вартості, розмір якої відповідач категорично заперечував. Позивачка не надала будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що половина вартості спірного автомобіля становить 260 000 грн. Її посилання на те, що вартість спірного автомобіля ними була визначена відповідно до оголошень, розміщених у мережі інтернет щодо продажу аналогічних транспортних засобів, не може бути взято до уваги, оскільки такі пропозиції не можуть визнаватись належним та достатнім доказом при розгляді справ щодо поділу спільного майна подружжя. Клопотання про призначення відповідної судової експертизи з даного приводу стороною позивача заявлено не було.

Постановою Верховного суду від 8 травня 2019 року постанову Апеляційного суду Рівненської області від 5.042018 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що суд не сприяв сторонам у реалізації їх права на заявлення відповідного клопотання про проведення експертизи, та відмовляючи у позові-фактично ухилився від вирішення спору по суті, залишивши право позивача не захищеним.

В судове засідання апеляційного суду повторно не з`явився ОСОБА_2 та втретє його представник -адвокат Гнатущенко В.І. В поданих клопотаннях про відкладення розгляду справи відповідач причиною неявки вказав перебування його 17.10.2019 року за межами області, а адвокат Гнатущенко В.І.- продовження лікування.

Враховуючи строки розгляду справи та строки перебування справи після відновлення провадження (серпень 2019 року), неодноразову неявку відповідача, його представника у судові засідання, апеляційний суд визнав причини їх неявки 17.10.2019 року не поважними та можливим розгляд справи за їх відсутності.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1 липня 1989 року. Рішенням Рівненського районного суду від 5 жовтня 2017 року розірвано.

За час перебування у шлюбі подружжям придбано майно, яке зареєстроване на праві власності, зокрема, за ОСОБА_2 : легковий автомобіль марки Kia Sportage , 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624685903:02:004:0004.

1/2 частина квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 36,1 кв. м, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1

Сторони визнали, що будинок, земельна ділянка, 1/2 частина квартири є спільним майном подружжя і погодили, що розподіл цього майна відбудеться у рівних частках без будь-якої компенсації.

Під час розгляду справи автомобіль марки Kia Sportage , 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перебував у власності ОСОБА_2 , оскільки 31 березня 2017 року був відчужений ним третій особі за 49 000грн., що стверджується договором купівлі-продажу. (а.с.83)

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України ).

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Встановлено, що, спірний автомобіль придбаний сторонами під час шлюбу, тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які мають право на його поділ, при цьому, частки дружини та чоловіка у зазначеному майні, які являються неподільними речами, є рівними.

У випадку, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В ході повторного апеляційного розгляду, 23 липня 2019 року було проведено судову автотоварознавчу експертизу № 117-СЕ, відповідно до висновку якої середня ринкова вартість (ціна) автомобіля марки Kia Sportage , 2015 року випуску, станом на 16.01.2018 року складала 498 791 грн.

Таким чином, оскільки шлюб між сторонами було припинено за рішенням суду від 5 жовтня 2017 року, на час придбання та реалізації автомобіля шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем не припинялися, при цьому доказів на підтвердження того, що відчуження автомобіля відбувалося за згодою ОСОБА_1 та в спільних інтересах подружжя, відповідачем та його представником суду у встановленому законом порядку не надано, тому, виходячи із роз`яснень, наданих у п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року , суд вважає підставними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки в рахунок компенсації 1/2 частини вартості автомобіля - 249395,50 грн., виходячи з його середньої ринкової ціни, визначеної експертом. (498 791 грн.)

Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль проданий відповідачем за 49 000грн. до уваги не приймаються, оскільки у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначена за згодою сторін, яка не відповідає його дійсній вартості, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний врахувати дійсну його вартість.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із вказівкою у резолютивній частині рішення суду про виділення у приватну власність відповідача спірного автомобіля, оскільки він останнім проданий. Договір купівлі-продажу сторонами у справі не оспорюється, а тому при поділі майна подружжя враховується лише вартість відчуженого автомобіля.

За наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення із резолютивної частини вказівки про виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіля та зменшення суми стягнутої компенсації у рахунок належної позивачці Ѕ частини автомобіля з 260 000 грн. до 249395,50 грн.

За правилами частини першої та частини тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

При подачі позову судовий збір позивачкою сплачений у сумі 2989 грн., а при подачі касаційної скарги -5200 грн. Відповідачем судовий збір при подачі апеляційної скарги сплачено у сумі 4483,5 грн. Позов задоволено на 96,45% (288158х100:298765,5). Відповідачу у рахунок відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору підлягає стягненню з позивачки 159,16 грн. (4483,5 х 3,55%), позивачці з відповідача - 7898,29 грн. (2989 + 5200 = 8189 х 96,45%).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, понесені витати по сплаті судового збору при розгляді справи судами трьох інстанцій підлягають пропорційному розподілу та стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 7739,13 грн. ( 7898,29-159,16).

Крім цього, за проведену експертизу позивачкою сплачено експерту Картавову Ю.О. 2 700 грн. Вказані кошти, відповідно до ст.133 ЦПК України відносяться до судових витрат, які також покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 96,45%, то з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 2604,15 грн. (2700х96,45%), понесених останньою при проведенні експертизи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, ст.ст.60,61,63,65,70 СК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Гнатущенком Володимиром Івановичем задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року в частині виділення у власність автомобіля та суми стягнутої грошової компенсації за Ѕ частку автомобіля марки Kia Sportage , 2015 року випуску змінити:

виключити із абзацу третього резолютивної частини рішення вказівку про виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіля марки Kia Sportage , 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

зменшити стягнуту із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй Ѕ частину цього автомобіля з 260 000 грн. до 249395 ( двісті сорок дев`ять тисяч триста дев`яносто п`ять)грн.50 коп.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року в частині розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору при розгляді справи судами трьох інстанцій у сумі 7739 (сім тисяч сімсот тридцять дев`ять)грн.13коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті експертизи у сумі 2604(дві тисячі шістсот чотири)грн.15 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 17 жовтня 2019 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.