Постанова

від 05.04.2018 по справі 570/2656/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області у складі :

головуючого - Григоренка М.П.,

суддів : Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання Шептицька С.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року в справі № 570/2656/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, ухваленого під головуванням судді Кушнір Н.В. об 10 год. 37 хв. в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області, повний текст якого складено 22 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

27 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в Рівненський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року виділено в окреме провадження позовні вимоги про розірвання шлюбу. Виділені матеріали передано до канцелярії суду для оформлення цивільної справи. Продовжено судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018

Провадження № 22-ц/787/ 616 /2018 Головуючий у 1 інстанції : Кушнір Н.В. Доповідач : Григоренко М.П.

року задоволено цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Виділено у приватну власність ОСОБА_1 1/2 житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_2, 1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1185 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1; 1/4 квартири,загальною площею 36,1 кв.м., АДРЕСА_1.

Виділено у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки Kia Sportage, 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок належної їй 1/2 автомобіля грошову компенсацію у сумі 260 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 989 грн. 00 коп.

Вважаючи незаконним вказане судове рішення в частині виділення ОСОБА_2 у власність автомобіля марки Kia Sportage, 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 та стягнення із останнього на користь позивача половини його вартості, в розмірі 260 000 грн. 00 коп., представник відповідача адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій вказує, що в ході розгляду справи сторона відповідача повідомляла про те, що вказаний автомобіль в березні 2017 року ОСОБА_2 був зданий на реалізацію і в подальшому проданий приватною фірмою іншій фізичній особі за 49000 грн., але суд першої інстанції безпідставно не врахував цього при винесенні оскаржуваного рішення, виділивши у власність одного із подружжя майно, якого фактично вже не було у власності сторін на той момент.

Крім того, стороні відповідача не зрозуміло з яких розрахунків виходила позивач, заявляючи в позовній заяві про стягнення з відповідача належної їй 1/2 частини вартості автомобіля в сумі 260000 грн., коли за спірний автомобіль при його придбанні було сплачено 462399,08 грн., що підтверджується квитанцією від 10.07.2015 року.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіль марки Kia Sportage, 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок належної їй 1/2 автомобіля грошову компенсацію в сумі 260 000 грн. 00 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат ОСОБА_4 вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача- адвокат ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та її представник - адвокат ОСОБА_4 просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 липня 1989 року по 05 жовтня 2017 року і під час цього шлюбу ними було придбано у 2015 році легковий автомобіль марки Kia Sportage, 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2.

Крім того, сторона відповідача повідомляла про те, що вказаний автомобіль на день подання позову вже не перебував у власності ОСОБА_2, так як 31 березня 2017 року був відчужений іншій особі за 49000 грн.

При цьому, відповідач висловлював свою згоду виплатити позивачу половину отриманої ним вартості автомобіля, приблизно в розмірі 25000 грн., але ОСОБА_1 наполягала на стягненні на її користь саме 260000 грн.

Приймаючи рішення про виділеня спірного автомобіля у власність відповідача та стягуючи із останнього на користь позивача половину його вартості, в розмірі 260000 грн., суд першої інстанції послався лише на те, вказаний автомобіль належить до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і сторона відповідача не надала відповідних доказів на спростування ринкової вартості автомобіля, яку визначила позивач.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На розсуд колегії суддів, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року в оскаржуваній частині вказаним вимогам цивільно-процесуального законодавства України не відповідає.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 22-24, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК ) .

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Приймаючи до уваги, що на час розгляду вимог ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя спірний автомобіль вже був відчужений відповідачем без згоди своєї дружини іншій особі, тому, на розсуд колегії суддів, суд першої інстанції мав врахувати цю обставину при поділі іншого наявного у сторін майна, шляхом збільшення частки позивача за рахунок іншого спільного майна, яке на час розгляду справи ще перебувало у спільній сумісній власності сторін, а не вирішувати питання про стягнення із відповідача грошової компенсації, розмір якої останній категорично заперечував.

Положеннями статтей 78 та 81 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Наполягаючи на стягненні із свого чоловіка половини вартості спірного автомобіля, в розмірі 260000 грн., ОСОБА_5 не надала будь-яких належних та допустимих доказів, які б підвтерджували ту реальну ринкову вартість автомобіля, яку вона вказала у своїй позовні заяві.

Висновок суду першої інстанції про те, що саме відповідач мав доводити реальну ринкову вартість спірного автомобіля, суперечить положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

ОСОБА_5 мав би спростовувати вказану позивачем ринкову ціну автомобіля тільки у тому разі, якби останньою були надані з данного приводу належні та допустимі докази при зверненні до суду.

Посилання сторонни позивача на те, що вартість спірного автомобіля ними була визначена відповідно до оголошень, розміщених в Інтернеті щодо продажу аналогічних траноспортних засобів, не може бути взято до уваги, оскільки такі пропозиції не можуть визнаватись належним та допустим доказом при розгляді справ щодо поділу спільного майна подружжя.

Статтею 3 та 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону

(далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом

практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Клопотання про призначення відповідної судової експертизи з данного приводу стороною позивача також заявлено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року в частині виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіля марки Kia Sportage, 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, із стягненням і останнього на користь ОСОБА_1 половини вартості цього автомобіля, в розмірі 260 000 грн. 00 коп., підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року в частині виділення у приватну власність ОСОБА_2 автомобіля марки Kia Sportage, 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, із стягненням із останнього на користь ОСОБА_1 половини вартості цього автомобіля, в розмірі 260 000 грн. 00 коп. скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про віділення останньому у приватну власність автомобіля марки Kia Sportage, 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, із стягненням на її користь із відповідача половини вартості цього автомобіля, в розмірі 260 000 грн. 00 коп. - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4483 грн. 50 коп., в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, крім випадків, перелічених у частині 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину, з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10.04.2018 року.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : С.О. Гордійчук

С.С. Шимків