Рішення
від 07.09.2022 по справі 918/100/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/100/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Захист - Сервіс"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

про стягнення збитків в розмірі 1 137 905,45 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Величко В.М.; Гринчук С.В.

Від відповідача: Ващишина О.В.; Чудінович О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Захист - Сервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення збитків в розмірі 1 137 905,45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 27.05.2009 між ТОВ "Захист - Сервіс" та ЗАТ "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" (правонаступник якого - ПАТ "Рівнеобленерго") укладено Догові № 1-2/130, предметом якого є постачання споживачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок останнього по об`єкту за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е.

Позивач вказує, що зазначений договір є чинним на сьогоднішній день згідно до вимог законодавства України та обставин, що встановлені у мотивувальній частині рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2021 по справі № 918/1169/20, яке залишене без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021.

Проте, 08.02.2019 об`єкти позивача були відключені від електричної мережі ПАТ "Рівнеобленерго" без будь-якого належного повідомлення та законодавчого обґрунтування.

У зв`язку з відключенням від електричної мережі зазначеного об`єкта у позивача виникли фінансові збитки, у тому числі у вигляді упущеної вигоди по Договору оренди нежитлових приміщень з ТОВ "Турбовентус" від 05.02.2019, розташованих за адресою підключення по договору: Рівненська область, Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е.

Також, у зв`язку з відключення від електричної мережі, не працювало освітлення території та система відеоспостереження, та, як наслідок, за період 2021 року сталось декілька крадіжок на загальну суму 87 905,45 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача збитки в загальній сумі 1 137 905,45 грн.

Ухвалою від 11.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2022.

Ухвалою від 10.03.2022 підготовче засідання відкладено на 05.04.2022.

Ухвалою суду від 05.04.2022 підготовче засідання відкладено до завершення військової агресії російської федерації проти України.

Ухвалою суду від 25.05.2022 підготовче засідання призначене на 14.06.2022.

14.06.2022 до суду від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що Договір про постачання електричної енергії № 1-2/1030 в силу ст. 47 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 607 Цивільного кодексу України та ліцензійних умов, з 01.01.2019 припинив свою дію.

Також, відповідач не погоджується із твердженнями позивача, що встановлені у рішеннях № 918/1169/20 та № 918/860/21 обставини є обов`язковими при розгляді даного спору, оскільки, на його думку, висновки суду щодо застосування норм матеріального права по вищевказаних справах не є імперативними та неспростованими в даній справі.

Відповідач вважає, що Договір оренди нежитлових приміщень, що укладений між ТОВ фірма "Захист - Сервіс" та ТОВ "Турбовентус" від 05.02.2019 є нікчемний, оскільки він укладений на чотири роки, а тому підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Крім того, відповідач зазначає, що сам Договір оренди є неналежним доказом, оскільки укладений 01.02.2022, тобто після підключення до електричних мереж електроустановки за адресою: Рівненська область, с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е, яке відбулось 10.01.2022.

На підставі ч. 1 ст. 14, ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74, ст. 75, ч. 7 ст. 75, ст. 76 - 78, ч. 8 ст. 80, ст. 165 ГПК України, відповідач просить відмовити ТОВ фірма "Захист - Сервіс" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 14.06.2022 оголошено перерву до 30.06.2022.

24.06.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Захист - Сервіс" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

30.06.2022 до суду від Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Захист - Сервіс" від 10.06.2022 про долучення доказів.

30.06.2022, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.06.2022 підготовче засідання відкладено на 26.07.2022.

19.07.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що є помилковим твердження відповідача, що договір про постачання електричної енергії 2009 року припинив свою дію, оскільки Правилами НКРЕКП встановлено, що договори про користування електричною енергією та договору про постачання електричної енергії припиняють свою дію після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, що в даному випадку не відбулось.

26.07.2022 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив ТОВ "Захист - Сервіс" від 18.07.2022.

В судовому засіданні 26.07.2022 оголошено перерву до 16.08.2022.

Крім того, розглянувши в судовому засіданні 26.07.2022 подане клопотання про долучення доказів, суд, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив долучити подані доказів до матеріалів справи. При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, у поданому клопотання про долучення доказів позивач зазначає, що 10.02.2022 та 14.02.2022 Господарським судом Рівненської області винесено ухвали про виправлення описки в рішенні № 918/860/21 від 13.01.2022 та в ухвалі від 13.01.2022. Також, позивач просить долучити договір про внесення змін від 06.02.2019 до договору оренди нежитлових приміщень від 05.02.2019. Крім того, позивач надає докази припинення з 28.02.2022 договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.2022.

Суд враховує, що винесення зазначених ухвал та припинення договору оренди відбулось після подання даного позову до суду, тобто після 07.02.2022.

На підставі викладеного, суд прийняв подані докази та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.08.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.09.2022.

В судовому засіданні 08.09.2022 представник позивача просив позовні вимоги задоволити повністю з підстав, вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2022 просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

27.05.2009 між Закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (постачальник, правонаступником якого є відповідач, що не заперечується сторонами) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Захист - Сервіс" (споживач) укладено Договір № 1-2/1030 про постачання електричної енергії (надалі - Договір, а.с. 10 - 15).

Відповідно до пункту 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 150 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точка продажу електричної енергії: визначається відповідно до Додатку № 6 "Про розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Згідно пункту 2.1. Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

У поданій позовній заяві, ТОВ фірма "Захист - Сервіс" зазначає, що всупереч вказаному діючому Договору, 07.02.2019 відбулось незаконне відключення об`єктів позивача за адресою: Рівненська область, с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е, від електричної мережі.

Відтак, у поданій позовній заяві директор ТОВ "Захист - Сервіс" вказує, що зазначене відключення об`єктів позивача від електричної мережі ПАТ "Рівнеобленерго" відбулось незаконно та з порушенням чинного законодавства, в результаті якого позивач зазнав значних збитків, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з Наряду на відключення комутаційним апаратом ПАТ "Рівнеобленерго" від 07.02.2019 (а.с. 21) здійснено відключення абонента ТОВ "Захист - Сервіс" за адресою: с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е від електричної мережі у зв`язку із неукладенням договору про постачання електричної енергії (відключено на головному рубильнику та опломбовано).

У поданому відзиві на позовну заяву представник ПАТ "Рівнеобленерго" зазначає, що в силу положень Закону України "Про ринок електричної енергії" та наданих ліцензій умов, ПАТ "Рівнеобленерго" з 01.01.2019 не здійснює діяльність з постачання електричної енергії. Крім того, в силу вимог ч. 1 ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняються неможливістю його виконання у зв`язку із обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Відтак, відповідач вказує, що договір про постачання електричної енергії №1-2/1030 з 01.01.2019 припинив свою дію та у зв`язку з відсутністю діючого договору було здійснено відключення об`єкта позивача від електричної мережі.

При розгляді спору по суті, суд враховує, що між сторонами вже неодноразово виникали спори щодо об`єкта позивача за адресою: Рівненська область, с. Кустин вул. Шевченка, 100Е, а саме: щодо надання паспорту точки розподілу по об`єкту, щодо визнання дій з відключення від електричної мережі незаконними, щодо безкоштовного підключення до мережі.

Так, у грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Захист-Сервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" з позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у наданні паспорту точки розподілу по об`єкту за адресою - Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е та зобов`язання видати відповідний паспорт точки розподілу по наведеному об`єкту для переукладення договору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області № 918/1169/20 від 04.03.2021 вказаний позов задоволено частково та зобов`язано Приватне акціонерного товариства "Рівнеобленерго" видати Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Захист-Сервіс" паспорт точки розподілу по об`єкту за адресою: Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е, для переукладення договору.

При прийнятті рішення від 04.03.2021 суд зазначив, що на переконання суду, враховуючи суперечність між поданим відповідачем нарядом на від`єднання та відеозаписами та фотодоказами наданими позивачем, дослідженими у судовому засіданні на первісному носії з встановленням їх відповідності поданим копіям та дат їх створення, суд зазначає про відсутність в матеріалах справи належних, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про від`єднання позивача від електричних мереж відповідача на момент звернення з даним позовом до суду. Посилання позивача на те, що електроустановки позивача станом на момент звернення з позовом до суду не від`єднані від електромережі, а відключені в межах діючого договору від 2009 року, є більш вірогідними, підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростовані.

Також, суд зазначив, що оскільки Договір про постачання електричної енергії між енергопостачальною компанією та ТОВ "ЗАХИСТ-СЕРВІС" не був розірваний у встановленому законом порядку, то оператор системи розподілу ПАТ "Рівнеобленерго" мав укласти з ТОВ "ЗАХИСТ-СЕРВІС" договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у порядку, передбаченому пунктом 4 Постанови, та відповідно надати позивачу оформлений відповідно до Правил паспорт точки розподілу на електроустановку позивача за адресою: Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка 100Е, чого всупереч вимогам Правил зроблено не було.

Зазначене рішення Господарського суду Рівненської області залишене без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021.

При цьому, Північно-західний апеляційний господарський суд вказав, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що анулювання ліцензії відповідача на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними не призвело до автоматичного розірвання Договору або припинення його дії в повній мірі (повністю).

Таким чином, в межах даної справи судами встановлено, що Договір від 27.05.2009 розірваним не був та є діючим, та що відбулось фактичне відключення ТОВ фірма "Захист - Сервіс" від електричної мережі ПАТ "Рівнеобленерго".

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Захист - Сервіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про визнання дій Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" неправомірними щодо відключення об`єкта позивача від електричної мережі та про зобов`язання відповідача підключити об`єкт позивача до електричної мережі.

Після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи в суді, ПАТ "Рівнеобленерго" здійснило підключення об`єкта ТОВ фірма "Захист - Сервіс" до електричної мережі, відтак ухвалою суду від 13.01.2022 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 14.02.2022) провадження у справі в частині вимог ТОВ фірма "Захист-Сервіс" до ПАТ "Рівнеобленерго" про зобов`язання вчинити дії (підключити об`єкт за адресою: Рівненська область, с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е, до електричної мережі ПАТ "Рівнеобленерго") закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області № 918/860/21 від 13.01.2022 (з врахуванняи ухвали про виправлення описки від 10.02.2022) в задоволенні позову ТОВ фірма "Захист - Сервіс" до ПАТ "Рівнеобленерго" про визнання дій неправомірними відмовлено у зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

При цьому, суд зазначив, що відповідачем всупереч положенням укладеного та діючого на той час договору та всупереч положенням Правил роздрібного ринку електричної енергії, 07 лютого 2019 року здійснено відключення об`єкту споживача (позивача) від електропостачання.

Також, суд вказав, що вважає встановленими обставини щодо неправомірності дій відповідача, котрі полягали у протиправному відключенні об`єкта позивача від електричної мережі з посиланням на неукладення відповідного договору.

Відтак, у зазначеному рішенні Господарський суд Рівненської області вказав, що договір 2009 року є чинним та відключення ТОВ фірма "Захист - Сервіс" від електричної мережі відбулось неправомірно.

При розгляді даного спору, суд враховує, що в судовому засіданні 08.09.2022 представник відповідача неодноразово наголошувала на тому, що рішення Господарського суду Рівненської області №918/860/21 є незаконним та прийняте з порушенням приписів Господарського процесуального кодексу України.

Проте, суд критично відноситься до таких тверджень представника відповідача, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 ГПК України).

Отже, преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Суд у справі №918/860/21 встановив факт незаконного відключення позивача від електричної мережі та, в подальшому, надав оцінку таким діям.

Таким чином, у справі № 918/860/21, предметом розгляду якої було зобов`язання відповідача підключити об`єкт позивача до електричної мережі та про визнання дій щодо такого підключення неправомірними, встановлена обставина підключення об`єкта позивача до електричної мережі ще до прийняття рішення у справі (ухвалою про закриття провадження в частині) та факт незаконного відключення від електричної мережі.

При цьому, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає право учасників судового процесу та інших осіб у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" рішення Господарського суду Рівненської області № 918/860/21 від 13.01.2022 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

В судовому засіданні 08.09.2022 на запитання суду представник відповідача пояснила, що рішення № 918/860/21 в апеляційному порядку не оскаржувалось, оскільки участь в тій справі приймав інший представник ПАТ "Рівнеобленерго".

Проте, суд зазначені пояснення до увагу не приймає, як і не враховує твердження представника відповідача про незаконність рішення у справі № 918/860/21.

Відтак, не заслуговують уваги твердження представника відповідача, що рішення № 918/860/21 є незаконним та прийнятим з порушенням норм Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що встановлені у рішеннях № 918/1169/20 та 918/860/21 обставини щодо чинності Договору від 27.05.2009 та незаконного відключення ТОВ фірма "Захист - Сервіс" від електричної мережі ПАТ "Рівнеобленерго" мають преюдиційне значення при розгляді даної справи та в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

Слід також зазначити, що підключення об`єктів позивача до електричної мережі ПАТ "Рівнеобленерго" відбулось після звернення ТОВ фірма "Захист - Сервіс" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, 24.06.2021 ТОВ фірма "Захист - Сервіс" зверталось до голови правління ПАТ "Рівнеобленерго" із запитом № 53 про негайне вжиття заходів щодо підключення об`єкта за адресою: Рівненський район, с. Кистин, вул. Шевченка, 100Е до мереж ПАТ "Рівнеобленерго" та подальшого споживання електричної енергії від обраного постачальника електричної мережі для виробничих цілей товариства (а.с. 18).

У відповідь на вказаний запит ПАТ "Рівнеобленерго" надало лист № 22-13/5618 від 30.06.2021, в якому вказано, що підключення об`єкту до електромереж товариства може відбутись тільки після підписання договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та оплати послуги з підключення (а.с. 19).

В подальшому, Вимогою про усунення ПАТ "Рівнеобленерго" порушень вимог законодавства та/або ліцензійних умов № 15207/20.3/7-21 від 24.12.2021, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) зобов`язала ПАТ "Рівнеобленерго", зокрема: розглянути звернення ТОФ фірма "Захист - Сервіс" привести свої дії у відповідність до вимог законодавства, врегулювати відносини щодо укладення Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт ТОВ фірма "Захист - Сервіс" на умовах раніше діючого Договору про постачання електричної енергії від 27.05.2009 № 1-2/1030 укладеного між ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (правонаступником якого є ПАТ "Рівнеобленерго") та ТОВ фірма "Захист - Сервіс", підключити об`єкта споживача, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 100Е, с. Кустин, Рівненський район, Рівненська область (а.с. 20).

Таким чином, можна зробити висновок, що після висунення даної Вимоги НКРЕКП від 24.12.2021, ПАТ "Рівнеобленерго" 10 січня 2022 року здійснило підключення об`єкта споживача, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 100Е, с. Кустин, Рівненський район, Рівненська область, до електричної мережі та, відповідно, своїми діями також визнало неправомірність дій щодо відключення від мережі.

При розгляді спору щодо стягнення збитків по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові слідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання " Розділ І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділ V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України .

Згідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, яка завдала шкоди внаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частин першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цими збитками суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно із частиною другої статті 224 ГК України, частиною першої статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною. До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які пов`язані з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкоджені його майна, у втраті доходів, який він повинен був отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у випадку упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тож упущена вигода відображає різницю між реально можливим у останнім часом отриманим майном та вже наявним майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка визнана загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першої цієї статті визначено, що особа, яка завдала збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Крім того, при визначенні неотриманих доходів (випущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України ).

Отже для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів відповідності цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка здійснила збитки.

За відсутності одного із елементів відповідності цивільного правопорушення відповідальність за відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.

??У цивільному праві протиправною є поведінка, яка порушує імперативні норми права або встановлені законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або в неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшення немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і виникає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Частиною другої статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, підтверджується кредитором.

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у будь - якому випадку, позивач повинен довести належні, допустимі та достовірні докази протиправності (неправомірності) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

Натомість боржник, зі свого боку, має підтвердити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише в такому випадку, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. (стаття 614 ЦК України ).

За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України під збитками у вигляді випущеної вигоди розуміється: 1) неотримання стороною доходу, який вона могла реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона отримувала у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною; 3) неотриманий прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання іншою стороною.

Отже, відповідно до наведених норм, упущеною вигодою є неотриманий дохід, який кредитор міг би реально отримати за звичних обставин, якби його право не було порушено, а боржник дотримався правил здійснення господарської діяльності.

У відповідності до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише ті збитки, які могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Відтак, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладається на кредитора (позивача), який має також довести реальну можливість отримати визначені доходи, тобто, що ці доходи (вигоди) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка не дала можливості їх отримати.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка дозволила йому отримати прибуток.

Такі вимоги про відшкодування збитків у вигляді випущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтованими, підтвердженими конкретними підрахунками та доказами про реальну можливість отримати відповідні доходи, але не отримані через винні дії відповідача.

Щодо критеріїв визначення (обчислення) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина другої статті 217 ГК України ).

Крім того, за приписами ч. 3 ст. 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, утримала у зв`язку з цими доходами, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодування особи, право яку порушило, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Водночас чинний Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України містять закріплені норми, які детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорій збитків у формі упущеної вигоди, оскільки такі прибутки є лише можливими, а не наявною майновою втратою, а її розмір можливо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, оскільки досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не настали фізично), позаяк невідомо, які чинники б мати вплив на прибуток.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України") .

Функція роз`яснення та тлумачення положення національного закону належить насамперед національному суду (рішення ЄСПЛ від 28.09.99 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

При визначені (обчислені) розміру упущеної вигоди спочатку підлягає врахуванню критерій звичайних обставин (умов цивільного / господарського обороту), за яких кредитор мав достатнє очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Тобто, збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.

Відтак, розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг би утримати, за включенням його витрат на отримання доходу, який він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Обґрунтовуючи розмір завданих збитків позивачем надано копію Договору оренди нежитлових приміщень від 05.02.2019, що укладений між ТОВ фірма "Захист - Сервіс" (орендодавець) та ТОВ "Турбовентус" (орендар) (а.с. 62).

У відповідності до п. 1.1., 1.2. вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування нежитлові приміщення за адресою: Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка. 100Е, 100Ч, 100Д, 100Г, 100В, 100С загальною площею 3874,5 кв.м., які перебувають у власності орендодавця. Орендар вступає у платне користування майном з дати підписання договору та акта прийому - передачі майна.

Згідно п. 1.4. Договору оренди, орендодавець підтверджує, що орендовані приміщення підключені до електропостачання від РУ-0,4 кВ ТП-624 до РЩ відповідних будівель, прилегла територія освітлена та перебуває під цілодобовим відеоспостереженням.

Орендна плата по цьому договору встановлюється в сумі 30 000,00 грн в місяць та оплачується авансовим платежем протягом 10-ти днів від дати початку кожного календарного місяця оренди.

05.02.2019 між ТОВ фірма "Захист - Сервіс" та ТОВ "Турбовентус" підписано Акт приймання - передачі нежитлових приміщень по договору оренди віл 05.02.2019, яким ТОВ фірма "Захист - Сервіс" передало, а ТОВ "Турбовентус" прийняло у строкове платне користування приміщення, що є предметом договору оренди (а.с. 63).

Вказані Договір оренди та Акт приймання - передачі підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх.

Проте, 08.02.2019 директор ТОВ "Турбовентус" звернувся до керівника ТОВ фірма "Захист - Сервіс" із листом, в якому вказав, що з незрозумілих причин та без належного повідомлення всі орендовані об`єкти з ранку 08.02.2019 було на тривалий термін відключено від електропостачання і коли його буде відновлено невідомо. Враховуючи що використання об`єктів оренди без гарантованого електропостачання неможливе від цього залежить збереження приміщень, їх опалення та освітлення, орендар повідомив про припинення договору оренди з 08.02.2019 та просить підготувати відповідні документи щодо припинення договору та передачі приміщень (а.с. 66).

Відтак, 08.02.2019 між ТОВ фірма "Захист - Сервіс" та ТОВ "Турбовентус" підписано Додаток до Договору оренди нежитлових приміщень та Акт приймання - передачі, яким по факту повідомлення орендаря про припинення електропостачання на об`єкти оренди загальною площею 3874,5 м.кв., сторони вирішили припинити дію договору з дати підписання даного додатку - 08.02.2019 (а.с. 64, 65).

У поданій позовній заяві ТОВ фірма "Захист - Сервіс" зазначає, що у зв`язку із відключенням об`єктів позивача від електричної мережі, товариство втратило дохід від здачі цих приміщень в оренду. При цьому, намір орендувати дані приміщення ТОВ "Турбовентус" реалізувало після відновлення електропостання на об`єктах позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2022 між ТОВ фірма "Захист - Сервіс" (орендодавець) та ТОВ "Турбовентус" (орендар) підписано Договір оренди нежитлових приміщень (а.с. 67).

У відповідності до п. 1.1., 1.2. вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування нежитлові приміщення за адресою: Рівненський район, с. Кустин, вул. Шевченка. 100Е загальною площею 1 803 кв.м., які перебувають у власності орендодавця. Орендар вступає у платне користування майном з дати підписання договору та акта прийому - передачі майна.

Заперечуючи проти прийняття договору оренди від 01.02.2022 до уваги при винесенні рішення, представник відповідача зазначала, що він укладений після відновлення електропостачання на об`єкті позивача, відтак не має відношення до справи.

Проте, суд звертає увагу представника відповідача, що Договір оренди від 01.02.2022 наданий на підтвердження отриманих збитків, а відтак є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76, 77 ГПК України.

Відтак, суд вважає підтвердженими реальність намірів орендаря користуватись приміщеннями позивача, що були незаконно відключені від електричної мережі ПАТ "Рівнеобленерго", що унеможливо їх використання згідно умов укладеного договору оренди.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Тобто, така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перш за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого, що цілком узгоджується із приписами частини другої статті 216 ГК України, якою з-поміж іншого визначено, що застосування господарських санкцій, якими у розумінні частини другої статті 217 ГК України є відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Суд звертає увагу, що рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наявність діючого договору на постачання електричної енергії, незаконне відключення об`єктів позивача від електричної мережі, а також беручи до уваги, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт завдання збитків та їх розмір, а також встановлено неможливість отримання прибутку через неправомірні дії відповідача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок упущеної вигоди, наданий позивачем, суд вважає його арифметично вірним, відтак позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 1 050 000,00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення збитків у вигляді вартості викраденого майна, то суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи розмір збитків, які виникли по факту крадіжки майна на об`єкті за адресою: Рівненська область, с. Кустин, вул. Шевченка, 100Е, позивач зазначає, що через відключене електропостачання, і як наслідок, відсутність світла та відеоспостереження, було викрадено майно на загальну 87 905,45 грн.

Як доказ вартості викраденого майна позивачем надано: заяву Начальнику РВ УМВС України у Рівненській області № 50 від 04.06.2021 та № 57 від 13.09.2021, протоколи інвентаризації від 27.05.2021 та від 11.06.2021 (а.с. 69 - 70, 71, 72 - 76).

Як зазначалось вище, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Проте, суд вважає, що позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, не доведено наявність збитків від викрадення майна, що спричинені діяльністю відповідача, тобто позивачем належними до допустимими доказами не доведено причетність відповідача до вказаної крадіжки.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 87 905,45 грн, що спричинені в результаті крадіжки майна з об`єкта позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 15 750,39 грн.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Захист - Сервіс" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення збитків в розмірі 1 137 905,45 грн. - задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33000, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист - Сервіс" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 46а, код ЄДРПОУ 25317264) збитки в розмірі 1 050 000,00 (один мільйон п`ятдесят тисяч грн 00 коп.) грн та судовий збір в розмірі 15 750,39 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн 39 коп.) грн.

3. В частині стягнення 87 905,45 грн збитків - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. У зв`язку із відсутністю у суду належного фінансування, надсилання паперових примірників судових рішень є тимчасово зупиненим. У зв`язку з цим копію рішення направити на електронні адреси учасників справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.09.2022.

Суддя А.М. Горплюк

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення07.09.2022
Оприлюднено21.09.2022
Номер документу106303615
СудочинствоГосподарське
КатегоріяІнші справи

Судовий реєстр по справі —918/100/22

Ухвала від 26.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Білоус В.В.

Ухвала від 06.04.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Білоус В.В.

Ухвала від 20.12.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 13.12.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 07.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Білоус В.В.

Судовий наказ від 11.11.2022

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Горплюк А.М.

Постанова від 01.11.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 13.10.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Рішення від 07.09.2022

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Горплюк А.М.

Рішення від 07.09.2022

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Горплюк А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні