Ухвала

від 07.12.2022 по справі 918/100/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 918/100/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Захист-Сервіс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 01.11.2022

та на рішення Господарського суду Рівненської області

від 08.09.2022

у справі № 918/100/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Захист-Сервіс"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

про стягнення 1 137 905,45 грн,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма "Захист-Сервіс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2022 у справі № 918/100/22, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Захист-Сервіс" у справі № 918/100/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.11.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 918/100/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Захист-Сервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2022 слід відмовити, виходячи з наступного.

При цьому Суд зазначає, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 9 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відтак, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2 481 грн.

Предметом позову у справі № 918/100/22 є стягнення збитків у розмірі 1 137 905,45 грн., що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2022 році - 1 240 500,00 грн).

У касаційній скарзі та у додатках до касаційної скарги скаржником не наведено обґрунтування наявності випадків, передбачених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2022 у справі № 918/100/22, а тому, виходячи із вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2022 у справі № 918/100/22 не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь - яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 918/100/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю- фірма "Захист-Сервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2022 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 918/100/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Захист-Сервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.09.2022.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О.В. Васьковський

В.Я. Погребняк