Постанова

від 18.09.2022 по справі 917/244/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 917/244/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича (далі - Виконавець)

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 (головуючий суддя - Склярук О.І., судді: Гетьман Р.А., Сгара Є.В.)

у справі №917/244/21

за заявою фермерського господарства "Актив С.М."

про визнання наказу господарського суду Полтавської області від 07.07.2021 таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (далі - Товариство)

до фермерського господарства "Актив С.М." (далі - Господарство)

про стягнення 484 491,67 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст обставин справи

Товариство звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Господарства 744 195,73 грн заборгованості за договором поставки сільськогосподарської техніки від 30.09.2019 № 30/09-19ЛО-103, з якої 491 556,20 грн основного боргу, 66 361,22 грн плата за користування чужими коштами, 58 037,08 грн пені, 103 963,22 грн 24% річних, 24 278,01 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Господарства на користь Товариства 223 038,59 грн основного боргу; 75 174,77 грн плати за користування чужими грошовими коштами; 58 037,08 грн пені; 103 963,22 грн 24% річних; 24 278,01 грн інфляційних втрат; 7 267,38 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення господарського суду Полтавської області видано наказ від 07.07.2021 про стягнення з Господарства на користь Товариства 223 038,59 грн основного боргу; 75 174,77 грн плати за користування чужими грошовими коштами; 58 037,08 грн пені; 103 963,22 грн 24% річних; 24 278,01 грн інфляційних втрат; 7 267,38 грн витрат по сплаті судового збору.

07.10.2021 до господарського суду Полтавської області надійшла заява Господарства про визнання наказу №917/244/21 від 07.07.2021 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника 223 038,59 грн основного боргу.

28.10.2021 до господарського суду Полтавської області надійшла заява Господарства про визнання наказу №917/244/21 від 07.07.2021 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника 75 174,77 грн плати за користування чужими грошовими коштами; 58 037,08 грн пені; 100 962,99 грн 24% річних; 24 278,01 грн інфляційних втрат з посиланням на добровільне виконання рішення на зазначену суму.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.11.2021 заяву Господарства задоволено. Визнано наказ господарського суду Полтавської області від 07.07.2021 в частині стягнення з Господарства на користь Товариства заборгованості у розмірі 488758,82 грн таким, що не підлягає виконанню.

Виконавець звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області у справі №917/244/21 від 04.11.2022 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та стягнути з Господарства на користь приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавця на ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.11.2021 у справі № 917/244/21.

Ухвала мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою безпосередньо не вирішувалося питання про права та обов`язки Виконавця, а його залучення до розгляду заяв про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не передбачено статтею 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з чим апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

Виконавець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просив скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №917/244/21 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду такої справи по суті та стягнути з Господарства на користь Виконавця витрати по сплаті судового збору у сумі 2 600,00 грн

Скаржник посилається на те, що Господарство виконало зобов`язання не добровільно, а у межах примусового виконання наказу за виконавчим провадженням № 66368786 у результаті вчинених Виконавцем дій, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.11.2021 не вирішувалось питання про права та обов`язки Виконавця.

Доводи інших учасників справи

Від Господарства надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Виконавця на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022. Зокрема, Господарство зазначає, що ним виконано зобов`язання добровільно поза межами виконавчого провадження, а тому права Виконавця не зачіпалися.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

На виконання рішення господарського суду Полтавської області видано наказ від 07.07.2021 про стягнення з Господарства на користь Товариства 223 038,59 грн основного боргу; 75 174,77 грн плати за користування чужими грошовими коштами; 58 037,08 грн пені; 103 963,22 грн 24% річних; 24 278,01 грн інфляційних втрат; 7 267,38 грн витрат по сплаті судового збору.

До господарського суду Полтавської області 07.10.2021 надійшла заява Господарства про визнання наказу від 07.07.2021 № 917/244/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника 223 038,59 грн основного боргу.

Також 28.10.2021 до господарського суду Полтавської області надійшла заява Господарства про визнання наказу від 07.07.2021 №917/244/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника 75 174,77 грн плати за користування чужими грошовими коштами; 58 037,08 грн пені; 100 962,99 грн 24% річних; 24 278,01 грн інфляційних втрат з посиланням на добровільне виконання рішення на зазначену суму.

Судом встановлено, що боржник погасив заборгованість за рішенням господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 у справі № 917/244/21 на загальну суму 488 758,82 грн.

Зазначене підтверджується:

квитанцією від 27.09.2021 № 0.0.2281756677.1 на суму 7267,38 грн, в графі «призначення платежу» зазначено: «судовий збір зг рішення госп. суду від 15.06.2021 року №917/244/21»;

квитанцією від 27.09.2021 № 0.0.2281692167.1 на суму 65000,00 грн, від 27.09.2021 № 0.0.2281698855.1 на суму 58038,59 грн, від 27.09.2021 № 0.0.2281695441.1 на суму 70 000,00 грн, від 20.09.2021 №0.0.2274240015.1 на суму 20 000,00 грн, від 16.08.2021 №0.0.2231929114,1 на суму 10 000,00 грн (всього 223 038,59 грн). В графі «призначення платежу» квитанцій зазначено: «за навісний оборотний плуг EurOpal 5 3+1L 100 зг рахунку від 20 травня 2021 р.»;

згідно з квитанціями від 21.10.2021 №0.0.2312151616.1 на суму 50 000,00 грн, від 21.10.2021 №0.0.2312150778.1 на суму 50 962,99 сплачено 24% річних на загальну суму 100962,99 грн;

квитанцією від 21.10.2021 № 0.0.2312132260.1 сплачено 58 037,08 грн пені;

квитанцією від 21.10.2021 № 0.0.2312129180.1 сплачено 75 174,77 грн сплачено за користування чужими грошовими коштами;

квитанцією від 21.10.2021 № 0.0.2312144747.1 сплачено 24 278,01 грн інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.11.2021 визнано наказ господарського суду Полтавської області від 07.07.2021 в частині стягнення з Господарства на користь Товариства заборгованості у розмірі 488758,82 грн таким, що не підлягає виконанню на підставі частини першої статті 328 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою суду першої інстанції не приймалося рішення про права та обов`язки Виконавця, зокрема і щодо його права на стягнення виконавчого збору, а його залучення до розгляду заяв про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не передбачено статтею 328 ГПК України у зв`язку з чим апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту3 частини першої статті 264 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Водночас відповідно до статті першої Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Закон України "Про виконавче провадження" передбачає низку заходів примусового виконання рішень, серед яких, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").

За загальним правилом при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

При цьому суд апеляційної інстанції не повинен формально підходити до вирішення цього питання, а повинен з огляду на предмет та підстави позову, а також встановлені судом першої інстанції обставини справи обґрунтувати яким чином суд вирішив питання про права та обов`язки такої особи та у випадку їх підтвердження визначити її процесуальний статус як учасника справи шляхом прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 15.02.2022 зазначив, що приписи частини третьої статті 328 ГПК України вимагають при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, повідомляти про це виключно стягувача та боржника.

Також Східний апеляційний господарський суд встановив, що у даному випадку, стягувачем по цій справі є Товариство, а боржником Господарство, яких було повідомлено про розгляд заяви боржника, а тому повідомлення інших учасників справи, або органу, який здійснює примусове виконання наказу, частиною третьою статті 328 ГПК України не передбачено.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що твердження заявника апеляційної скарги про необхідність його залучення до розгляду цієї заяви, не відповідають приписам статті 328 ГПК України.

Водночас суд апеляційної інстанції посилаючись на приписи статті 328 ГПК України не дослідив, з огляду на предмет та підстави заяви, правомірність застосування такої норми. Зокрема суд апеляційної інстанції не перевірив яким чином було виконане судове рішення (у порядку добровільного виконання боржником чи на стадії його примусового виконання) і виходячи з встановленого не дослідив яким чином дії Господарства та прийнята господарським судом Полтавської області ухвалою від 04.11.2021 могла вплинути на права та обов`язки Виконавця.

Таким чином оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з огляду на неповноту дослідження обставин у справі №917/244/21 та порушення приписів статей 236, 238 ГПК України, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до частин шостої та четвертої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі; справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича задовольнити.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 917/244/21 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя І. Колос