Постанова

від 19.09.2022 по справі 420/15446/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/15446/20Місце ухвалення судового рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту судового рішення

суду 1 інстанції: 14.04.2022 року;

Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ковальчук Зоряни Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 року №61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917) до комунальної власності в частині передачі земельної ділянки за кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га);

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 17.12.2020 року №15-17980/13-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким було відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка передана у комунальну власність;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: категорія земель землі сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

В обґрунтування позову зазначено, що в листопаді 2020 року позивачка в інтересах своєї дитини, керуючись положеннями ст.ст. 3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст. 79-1 ч. 5, 84 ч. 1, 118, 121, 122 ч. 4 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України «Про землеустрій», звернулась до Головного управління Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.

Позивачка вказує, що нею дотримано вимоги земельного законодавства, у тому числі звернення із клопотанням здійснено до уповноваженого державного органу, до відповідного клопотання додано письмову згоду землекористувача на розроблення документації із землеустрою, викопіювання орієнтовного місця розташування земельної ділянки, але відповідачем свій обов`язок не виконано, клопотання по суті вимог розглянуто не було та відмовлено у його задоволенні з підстав, не передбачених законодавством і поза межами установлених строків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про скасування наказу відповідача від 10.12.2020 року № 61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917) до комунальної власності.

Суд роз`яснив, що розгляд справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

Проаналізувавши положення ст.ст. 2, 4, 19 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

З огляду на те, що в результаті прийняття оспорюваного наказу від 10.12.2020 року №61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області набуто право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:01:001:0099, площею 9,7917 га, суд першої інстанції визначив, що даний спір стосується приватноправових відносин і, виходячи з суб`єктного складу сторін спору, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляюючи проти обґрунтованості та правомірності висновків суду, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та помилково залишено поза увагою ту обставину, що оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 року №61-ОТГ є розпорядчим актом, оскарження якого має реалізовуватись в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у вказаних положеннях термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Сукупний аналіз наведених норм адміністративного процесуального законодавства показав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцією адміністративних судів є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Таким чином, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №823/325/16.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як з`ясовано судом першої інстанції та встановлено колегією суддів, предметом спору у цій справі є, у тому числі протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 року №61-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 (загальна площа 9,7917) до комунальної власності.

Вказаний наказ виданий відповідачем на виконання приписів ст.ст. 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року №1113, Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року №308 (у редакції відповідно до наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №53).

Також, 10.12.2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, за яким Управління передає, а селищна рада приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком (зокрема: за кадастровим номером 5123782000:01:001:0099; місце розташування земельної ділянки: Одеська обл., Овідіопольський район, Молодіжненська сільська рада (за межами населеного пункту); площа: 9,7917 га; цільове призначення земельної ділянки: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: оренда).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 18.12.2020 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:01:001:0099, площею 9,7917 га, за територіальною громадою в особі Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що передача відповідачем у комунальну власність селищній раді свідчить про зміну суб`єкта, уповноваженого розпоряджатися такими земельними ділянками в порядку, передбаченому ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України.

Проведення державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на таку земельну ділянку на підставі відповідного рішення про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність та підписання акту приймання-передачі земельної ділянки лише свідчить про дотримання суб`єктами владних повноважень у цій сфері адміністративних процедур.

Вказане свідчить на користь обґрунтованості доводів апелянта про те, що оспорюваний наказ сам по собі є розпорядчим актом з врегулювання повноважень щодо розпорядження землею.

Поряд з цим, сукупність обставин справи дає колегії суддів правові підстави одночасно враховувати положення ст. 116 Земельного кодексу України, за змістом яких громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом наказу відповідача від 10.12.2020 року №61-ОТГ (в оспорюваній частині) бажана позивачем до одержання у власність частина (2 га) земельна ділянка за кадастровим номером 5123782000:01:001:0099; місце розташування: Одеська обл., Овідіопольський район, Молодіжненська сільська рада (за межами населеного пункту); площа: 9,7917 га, на момент виникнення спірних правовідносин перебуває на правах оренди у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору від 02.06.2020 року №37, укладеному з Головним управлінням Держгеокадастру, та ці права користування в установленому порядку не припинені.

Отже, спір в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:01:001:0099 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в основі спору виникають правовідносини з питань права користування земельною ділянкою, яке реалізовано громадянином, тобто має приватноправовий характер.

Враховуючи викладене, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відтак - про наявність підстав для закриття провадження у цій справі відповідає приписам п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги їх спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ковальчук Зоряни Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв