Постанова

від 20.09.2022 по справі 700/94/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 700/94/22Провадження № 22-ц/821/955/22категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Ярошенко Б.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся із позовом до СТОВ «Агрофірма Злагода» про витребування земельної ділянки та розірвання договору оренди землі .

Вимоги вказаної позовної вимоги мотивовані тим, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно він являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Лисянської селищної ради (с. Почапинці ) Черкаської області площею 2,3797 га. Дана земельна ділянка отримана ним у спадщину від батька, після чого стало відомо, що він нібито 03.10.2011 року уклав договір оренди, який зареєстрований 10.03.2015 року. Йому достовірно відомо,що такий договір є сфальсифікованим та не міг бути підписаний батьком. Крім того, на запит адвоката відповідач не надав оригіналу договору оренди. Але позивач вважає, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом, оскільки є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, зокрема чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання договору оренди, а державна реєстрація лише через три роки, адже орендодавець мав підстави розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться саме у 2021 році. Вказана обставина є безумовною підставою для розірвання договору оренди, що і стало причиною звернення до суду із вказаним позовом. На підставі викладеного просить вказаний договір оренди землі розірвати та повернути йому вказану вище земельну ділянку стягнувши з відповідача понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2022 року позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди землі, укладений 03 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Злагода», код ЄДРПОУ 32115439, який зареєстрований 10 березня 2015 року державним реєстратором Виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області.

Зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Злагода» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,3797 га., що розташована в на території Лисянської об`єднаної територіальної громади з кадастровим номером 7122885200:03:001:0692 в стані придатному для її використання за цільовим призначенням.

Рішення суду першої інстанції мотивована тим, що дії відповідача щодо тривалого (протягом трьох років) не проведення державної реєстрації оскаржуваного договору оренди землі свідчать про істотне порушення умов договору, що призвело до фактичного продовження терміну оренди земельної ділянки, належної позивачу на праві власності, на три роки поза волею орендодавця, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував орендодавець при укладенні договору.

Такі дії відповідача призвели до штучного збільшення строку дії договору без урахування волевиявлення орендодавця та фактично створили умови, за яких строк дії договору збільшився з 10 років, визначених умовами договору, до 13 років.

Крім цього, відповідач не надав суду доказів сплати орендної плати та її індексації згідно законодавства, тому його посилання у судовому засіданні щодо повного виконання умов договору, судом теж відхиляються.

Більше того, п. 39 договору передбачає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2022 року, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода» оскаржило його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що 03.10.2011 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,38 га, яка знаходиться в адміністративних межах Почапинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Відповідно до п.8 вказаного договору договір укладено строком на 10 років.Даний договір зареєстрований 10.03.2015 року. Згідно п.43 укладеного договору - договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказує, що враховуючи, що в оспорюваному договорі оренди землі сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору діють загальні правила, передбачені законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій. За таких обставин оспорюваний договір оренди землі діє до 10.03.2025 року.

Стверджує, що при цьому умови договору оренди землі відповідачем виконуються належним чином, дана обставина підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку позивача.

Також, зазначає, враховуючи, що з часу укладення договору оренди землі від 03.10.2011р. і до смерті ОСОБА_2 минув термін понад 3 роки, а також з часу відкриття спадщини і до подачі позовної заяви до суду минув термін понад 6 років, таким чином вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

20 червня 2022 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року справу призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, в порядку спадкування, належить земельна ділянка площею 2,3797 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між ОСОБА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Злагода» 03.10.2011 року був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,3797 га..

При цьому сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 10 років, у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Із Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що договір оренди землі, укладений 03.10.2011 між орендарем СТОВ «А.Ф.«Злагода» та орендодавцем ОСОБА_2 , зареєстрований в державному реєстрі 11.03.2015 року.

Згідно рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2021 року, що набрало законної сили 01 листопада 2021 року, встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 2,3797 (2,38) га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в адмінмежах Почапинської сільської ради, кадастровий номер 7122885200:03:001:0692, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧР №028910, виданого на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 січня 2022 року позивач 19 листопада 2021 року зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку, та саме з цього часу набув усіх правомочностей власника.

Отже, саме з цього часу починає перебіг дії строк позовної давності, який на час звернення позивачем до суду не сплив, отже заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не є обґрунтованою.

Крім цього, згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За таких обставин, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець орендодавця ОСОБА_2 набув усіх прав та обов`язків орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2011 року, копію якого надав відповідач та судом оглянуто у судовому засіданні оригінал.

Отже, право позивача про захист якого він вказує у позовній заяві є порушеним як орендодавця земельної ділянки.

Типовим договором на орендаря покладено обов`язок нести витрати з оформлення та реєстрації договору та орендодавець не був наділений правом контролювати дії орендодавця щодо реєстрації спірного договору оренди, оскільки договір оренди зареєстрований після смерті орендодавця.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦПК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Рішенням суду встановлено, що орендодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а договір оренди зареєстрований орендарем 10 березня 2015 року.

Тому, абсолютно неможливо було орендодавцю контролювати дії орендаря щодо реєстрації договору оренди, а сам орендар діяв недобросовісно, на що вказує також те, що земельну ділянку він отримав за актом передачі у користування 10 жовтня 2011 року, а договір зареєстрував більше ніж через три роки, після смерті орендодавця, таким чином штучно продовживши його дію.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода» підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Аналогічні положення містить ст. 6 Закону України "Про оренду землі", згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст. 124 ЗК України, ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

У статті 13 Закону N 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону N 161-XIV).

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації.

Сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі N 0426/14068/2012 (провадження N 6-162цс13).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, в порядку спадкування, належить земельна ділянка площею 2,3797 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між ОСОБА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Злагода» 03.10.2011 року був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,3797 га..

При цьому сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 10 років, у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Із Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що договір оренди землі, укладений 03.10.2011 між орендарем СТОВ «А.Ф.«Злагода» та орендодавцем ОСОБА_2 , зареєстрований в державному реєстрі 11.03.2015 року.

Згідно рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2021 року, що набрало законної сили 01 листопада 2021 року, встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 2,3797 (2,38) га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в адмінмежах Почапинської сільської ради, кадастровий номер 7122885200:03:001:0692, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧР №028910, виданого на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 січня 2022 року позивач 19 листопада 2021 року зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку, та саме з цього часу набув усіх правомочностей власника.

Отже, саме з цього часу починає перебіг дії строк позовної давності, який на час звернення позивачем до суду не сплив, отже заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не є обґрунтованою.

Крім цього, згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За таких обставин, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець орендодавця ОСОБА_2 набув усіх прав та обов`язків орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2011 року, копію якого надав відповідач та судом оглянуто у судовому засіданні оригінал.

Отже, право позивача про захист якого він вказує у позовній заяві є порушеним як орендодавця земельної ділянки.

Типовим договором на орендаря покладено обов`язок нести витрати з оформлення та реєстрації договору та орендодавець не був наділений правом контролювати дії орендодавця щодо реєстрації спірного договору оренди, оскільки договір оренди зареєстрований після смерті орендодавця.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦПК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Рішенням суду встановлено, що орендодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а договір оренди зареєстрований орендарем 10 березня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо тривалого (протягом трьох років) не проведення державної реєстрації оскаржуваного договору оренди землі свідчать про істотне порушення умов договору, що призвело до фактичного продовження терміну оренди земельної ділянки, належної позивачу на праві власності, на три роки поза волею орендодавця, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував орендодавець при укладенні договору. Такі дії відповідача призвели до штучного збільшення строку дії договору без урахування волевиявлення орендодавця та фактично створили умови, за яких строк дії договору збільшився з 10 років, визначених умовами договору, до 13 років. Крім цього, відповідач не надав суду доказів сплати орендної плати та її індексації згідно законодавства, тому його посилання щодо повного виконання умов договору, судом теж відхиляються. Більше того, п. 39 договору передбачає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

Тому, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд 1 інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, що перший власник земельної ділянки ОСОБА_2 як орендодавець та СТОВ «А.Ф.Злагода» як орендар підписали договір оренди землі 03 жовтня 2011 року.

При цьому сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 10 років, у пункті 31 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрованим у відповідності до закону, та у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що договір оренди зареєстрований 10 березня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Черкаської області міняйло Вікторією Станіславівною (стор. 52).

Відповідач обґрунтовано вказує в апеляційній скарзі, що строк договору закінчиться 10 березня 2025 року.

Стаття 31 Закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки відповідно до статті 31 Закону № 161-XIV, позивач не зазначив і суд не встановив.

У такому разі підстав для задоволення позову не вбачається.

Однак з такого висновку не випливає, що орендодавець є більш вразливою стороною у договорі, ніж орендар, та не має правового захисту своїх прав власності у разі неналежного виконання орендарем свого обов`язку з державної реєстрації договору оренди та, як наслідок, протиправного збільшення строку оренди.

Обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті «ї» частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, зокрема: чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання договору оренди, а державна реєстрація лише через чотири роки, та чи мав орендодавець підстави розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться саме у 2021 році.

Анатолігчні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17.

Тому, з урахуванням вищевикладеного та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтування вимог апеляційної скарги є доведеними і дають підстави для скасування судового рішення з постановленням нового висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода» задовольнити.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2977грн. 50коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2022 року.

Головуючий: В.Г. Бородійчук

Судді : Л.І. Василенко

О.В. Карпенко