Рішення

від 19.09.2022 по справі 160/10416/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Справа № 160/10416/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, 39, код ЄДРПОУ 25014919) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати: постанову №317736 від 12.05.2022 року; постанову №317789 від 23.06.2022 року; постанову №317790 від 23.06.2022 року; постанову №317791 від 23.06.2022 року; №317792 від 23.06.2022 року; №317793 від 23.06.2022 року; Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» кожна у сумі 17000,00 грн. на загальну суму 102000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі пояснення та всі документи надавалися представником ТДВ «АВТОПРОМІНЬ» для огляду до контролюючого органу під час розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак такі документи не були взяті до уваги начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Крім того, представник позивача вказав, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді), однак, як зазначає представник позивача, 23.06.2022 року були розглянуті акти перевірок, термін розгляду яких сплив ще у квітні 2022 року та винесені спірні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до Дочірнього підприємства «Таксі-сервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромінь».

20.07.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

26.07.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за результатами рейдових перевірок співробітниками державної служби України з безпеки на транспорті виявлено порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме у водіїв, якій здійснювали перевезення пасажирів, були відсутні розклади руху, схеми маршруту, про що посадовими особами складено ряд актів проведення перевірки. На підстави актів у відношенні позивача прийнято оскаржувані постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу. Вказує, що висновки Укртрансбезпеки, викладені в актах перевірки, позивачем не спростовано, а прийняті на їх підставі оскаржувані постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Автопромінь» є суб`єктом підприємницької діяльності.

Основний вид економічної діяльності: 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

На підставі направлень на рейдову перевірку №014455 від 14.02.2022 року та №014456 від 17.02.2022 року посадовими особами відповідача було здійснено рейдові перевірки ТДВ "АВТОПРОМІНЬ".

За результатами проведених посадовими особами Укртрансбезпеки рейдових перевірок додержання ТДВ "АВТОПРОМІНЬ" вимог законодавства про автомобільний транспорт було складено акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: №326625 від 20.04.2022, №326624 від 15.02.2022, №326622 від 15.02.2022, №308756 від 18.02.2022, №308760 від 21.02.2022, №326822 від 22.02.2022.

Так, порушенням, які були виявлені під час проведення перевірки позивача були: відсутні розкладу руху та схеми маршруту, тимчасовий реєстраційний талон, договір обов`язкового особистого страхування, не заповнена індивідуальна контрольна книжка водія та квитково-касовий лист.

Посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті року за результатами розгляду вищезазначених актів були винесені постанови про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 102 000,00 грн., а саме: №317736 від 12.05.2022; №317789 від 23.06.2022; №317790 від 23.06.2022; №317791 від 23.06.2022; №317792 від 23.06.2022; №317793 від 23.06.2022 №317740 від 12.05.2022.

Не погоджуючись із постановами про застосування адміністративно-господарських санкцій, позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

На виконання вимог статті 6 Закону № 2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку № 1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із п. 12 - 14 Порядку №1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку № 1567.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Здійснюючи тлумачення наведених вище правових норм, суд доходить висновку, що у направленні на рейдову перевірку обов`язково повинно бути зазначено: акти законодавства, додержання яких перевіряється, ділянка дороги, маршрут, автовокзал, автостанція, місце посадки і висікти пасажирів, стоянка таксі, стоянка інших транспортних засобів, місце вантаження і розвантаження вантажних автомобілів, під час виїзду з підприємства.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 19 цього Порядку передбачено, що рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

З системного тлумачення наведених вище приписів Порядку № 1567 можна дійти висновку, що пунктом 14 Порядку № 1567 окреслено територіально межі проведення перевірки та перераховано об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту та одночасно можуть бути об`єктами рейдової перевірки. При цьому вказаним нормативно - правовим актом встановлено єдину вимогу про те, що обов`язково має бути зазначено в направленні та такою вимогою є строк проведення перевірки. Інших вимог до змісту направлення Порядком № 1567 не визначено.

Отже, не зазначення таких реквізитів як окремо визначені ділянки дороги, маршрути руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту не може мати наслідком не дотримання проведення процедури перевірки, адже жодною правовою нормою не передбачено обов`язкове зазначення таких реквізитів в направленні на перевірку.

Дослідивши зміст направлень на рейдові перевірки суд доходить висновку, що зазначені направлення відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки містять посилання на щотижневий графік перевірок, чітко ідентифікують посадових осіб, які мають повноваження на проведення рейдових перевірок транспортних засобів, та зазначення строку проведення рейдової перевірки.

Отже, суд вказує, що відповідачем дотримано процедурні аспекти проведення рейдових перевірок.

Щодо виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення оскаржених постанов відповідачем визначено порушення ТДВ "АВТОПРОМІНЬ" ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вказана норма визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Так, частиною 1 статті 39 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно із частиною другою 39 Закону № 2344-III визначено документи для регулярних пасажирських перевезень:

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідивши зміст оскаржуваних постанов суд зазначає, що вони не містять опису вчинених позивачем порушень, за які ДП "ТАКСІ-СЕРВІС" ТДВ "АВТОПРОМІНЬ" притягнуто до відповідальності, а також посилання на докази, що підтверджують факти вчинення підприємством порушень законодавства про автомобільний транспорт, які були досліджені суб`єктом владних повноважень та покладені в основу спірних рішень.

При цьому, згідно пояснень одного з водіїв, судом встановлено, що під час проведення рейдової перевірки у останнього був наявний паспорт маршруту з усіма необхідними для здійснення пасажирського перевезення документами, у тому числі і з розкладом руху.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивача ДП "ТАКСІ-СЕРВІС" ТДВ "АВТОПРОМІНЬ"; копії посвідчень водіїв; копію договору обов`язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті № 0212.0000766 від 19.08.2021, копія зміни №164 до паспорта №049 автобусного маршруту регулярних перевезень №11115, розклади руху автобусів, схема маршруту, характеристики маршруту.

Означене, окремо свідчить про безпідставність та необґрунтованість порушень, встановлених посадовими особами відповідача, оскільки визначені останнім порушення, спростовуються наявними матеріалами справи.

Доказів, окрім актів перевірки, які б підтверджували відсутність означених документів у водіїв, саме під час здійснення рейдової перевірки, матеріали справи не містять.

При цьому, суд також вказує, що матеріали справи не містять доказів правомірності висновків контролюючого органу саме про перевезення позивачем пасажирів без оформлення розладу руху, що свідчить про безпідставність винесення відповідачем постанови про порушення позивачем абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.

За таких обставин та враховуючи, що в оскаржуваних постановах не конкретизовано які саме положення ст. 39 Закону № 2344-III порушено позивачем та відсутність яких саме документів є підставою для притягнення ТДВ "АВТОПРОМІНЬ" до відповідальності, суд вважає, що такі рішення суб`єкта владних повноважень не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд акцентує увагу, що згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач під час судового розгляду справи не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких прийнято оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані постанови є протиправними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТДВ "АВТОПРОМІНЬ" задоволенню.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, 39, код ЄДРПОУ 25014919) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати: постанову №317736 від 12.05.2022 року; постанову №317789 від 23.06.2022 року; постанову №317790 від 23.06.2022 року; постанову №317791 від 23.06.2022 року; №317792 від 23.06.2022 року; №317793 від 23.06.2022 року; Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» кожна у сумі 17000,00 грн. на загальну суму 102000,00 грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Автопромінь» (49000, м. Дніпро, вул. Філософська, 39, код ЄДРПОУ 25014919) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 14 886,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський