Рішення

від 21.09.2022 по справі 260/3154/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2022 року м. Ужгород№ 260/3154/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Рошко Л.М.

учасники справи:

прокурор Андрейчик Алла Миколаївна;

відповідач Ужгородська міська рада представник не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса Державного агентства водних ресурсів України представник Пуглик Роман Ігорович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса Державного агентства водних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся Заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; 2. Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на гідротехнічну споруду, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", довжина якої становить 1200 м., що розташована на території міста Ужгорода; 3. Зобов`язати Ужгородську міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на гідротехнічну споруду, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", довжина якої становить 1200 м., розташованої на території міста Ужгорода; 4. Стягнути з Ужгородської міської ради до загального фонду Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір на розрахунковий рахунок UА 22820172034313000100001475, ДКС України м. Київ, код 02909967.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання було прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року було залучено Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса Державного агентства водних ресурсів України до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог, позивач вказує, що відповідно до отриманої інформації Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса станом на 01 квітня 2021 року в комунальній власності Ужгородської міської ради перебуває гідротехнічна споруда, що входять до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств, а саме "Л/б дамба в районі Радванка", однак згідно інформації Ужгородської міської ради від 22 червня 2021 року вказана гідротехнічна споруда, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств на балансі ради не перебуває. У зв`язку із чим, Ужгородська міська рада, будучи органом, уповноваженим на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, не вжила жодних заходів з метою взяття на облік такого гідротехнічну споруду, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", яка розташована на території міста Ужгорода. Вважає, що вказаною бездіяльністю відповідач порушив норми Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Цивільного кодексу України, що унеможливлює вирішення питання збереження водних об`єктів для загального та спеціального водокористування, надання в оренду шляхом укладення договорів оренди нерухомого майна, збереження та належну експлуатацію гідротехнічних споруд, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, пов`язаних з водним фактором, безаварійного пропуску льодоходу, повені та паводків на водних об`єктах.

У відповідності до відзиву на позовну заяву, відповідач заперечив щодо заявлених позивних вимог та вказав, що відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Л/б дамба мікрорайону Радванка" є земляним насипом (дамбою), який є некапітальною спорудою, а тому не являється об`єктом нерухомого майна та речові права на неї не підлягають державній реєстрації, в порядку передбаченому Законом. Крім того, вказав, що питання щодо вжиття заходів спрямованих на набуття права власності на безхазяйне майно - гідротехнічної споруди (дамби), що розташована в мікрорайоні "Радванка" є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким є Ужгородська міська рада. При цьому, чинному законодавстві не існує жодної імперативної норми, щодо обов`язку Ужгородської міської ради на вчинення дії щодо набутій права власності на безхазяйне майно.

У поясненні на позов третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача вказав, що лівобережна дамба мікрорайону "Радванка" - це є водозахисна дамба, протяжністю 1200 м., цільовим призначенням якої є захист мікрорайону "Радванка" від шкідливої дії паводкових вод р.Уж у межах м. Ужгорода, яку неможливо перемістити без її знецінення та зміни цільового призначення. Саме ці ознаки притаманні нерухомим речам, що закріплено в основному акті цивільного законодавства - Цивільному кодексі України, а тому гідротехнічна споруда - лівобережна дамба мікрорайону "Радванка", є капітальною спорудою, нерухомим майном.

Під час розгляду справи по суті прокурор позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Під час розгляду справи по суті представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, однак 20 вересня 2022 року надіслав на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, оскільки витребовувані судом документи від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме: проект "Нарощування і будівництво дамби на р. Уж в мікрорайоні "Радванка" м.Ужгород", на адресу Ужгородської міської ради не надходили (а.с.а.с. 234-237).

З даного приводу суд зазначає, що третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача на вимогу суду 19 липня 2022 року, разом із поясненням щодо позову було надано проект "Нарощування і будівництво дамби на р. Уж в мікрорайоні "Радванка" м. Ужгород", а тому у відповідача був достатній проміжок часу для ознайомлення з матеріалами справи, однак із клопотанням представник звернувся до суду 20 вересня 2022 року.

Відповідач - Ужгородська міська рада являється суб`єктом владних повноважень, який наділений певним штатом, не позбавлений був можливості починаючи із липня 2022 року завчасно ознайомитися із матеріалами справи до призначеного судового засідання 20 вересня 2022 року. Разом з тим, положеннями КАС України не передбачено надіслання учасникам справи доказів, які надходять до суду на виконання ухвали про витребування доказів.

Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, у даному випадку, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

А відтак, клопотання представника відповідача про відкладення судового засіданні є необґрунтованим.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України неявка відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на території міста Ужгорода знаходиться гідротехнічна споруда, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", довжина якої становить 1200 м.

В матеріалах справи міститься Зведена таблиця інвентаризації стану захисних гідротехнічних споруд, що входять до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств та орієнтовної вартості ремонтних робіт по Ужгородському району станом на 01 квітня 2021 року Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса відповідно, з якої вбачається, що "Л/б дамба мікрорайону Радванка" є об`єктом комунальної власності балансоутримувачем якої є Ужгородська міська рада. Оцінка технічного стану аварійний (а.с. 14).

Згідно отриманої інформації з Ужгородської міської ради за № 1918/03-18 від 10 червня 2021 року, дамба в районі мікрорайону Радванка не обліковується на балансі Департаменту міського господарства та інших структурних підрозділів Ужгородської міської ради. Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно гідротехнічні споруди за Ужгородською міською радою не зареєстровано (а.с. 16).

Також, КП "Архітектурно-планувальне бюро" Ужгородської міської ради повідомило окружну прокуратуру листом від 16 червня 2021 року № 07.53-104, що в архіві КП "АПБ" (колишній архів КП "БТІ м. Ужгорода" відсутня інвентаризаційна справа на гідротехнічну споруду (дамбу в районі Радванка в м. Ужгороді) (а.с. 25).

Як вбачається з акту обстеження дамби на р.Уж в мікрорайоні "Радванка" затвердженого першим заступником міського голови Ужгородської міської ради 19 квітня 2013 року, було встановлено руйнування дамби в районі вул. Прикордонно-Радванська у зв`язку з виїмкою ґрунту, що деяким чином ослабило захисні властивості дамби. Вищевказаним актом обстеження встановлено, що документи, які посвідчують замовника та виконавця робіт по будівництву дамби в мікрорайоні "Радванка" - відсутні. У 2004 році Закарпатським облводгоспом (Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса) було розроблено проект "Нарощування і будівництво дамби на р. Уж в мікрорайоні "Радванка" м. Ужгород" (а.с. 22).

Так, судом встановлено, що у 2004 році Відділом комплексного проектування Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству ("ВКП Закарпатського облводгоспу") було розроблено Робочий проект: "Нарощування і будівництво дамби на р. Уж в мікрорайоні "Радванка" м.Ужгород". Шифр проекту 25439926-2904.1.ПЗКД. Розробник проекту: "ВКП Закарпатського облводгоспу". Юридична адреса: м. Ужгород, Слов`янська набережна ,5. Код ЄДРПОУ 25439926. Ліцензія розробника: Ліцензія на проектування серія АА № 497520 від 01 березня 2004 року. Замовник проекту: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (а.с.а.с. 149-228). Підстава: Акт обстеження захисної дамби та місця самовільної забудови в міждамбовому просторі в мікрорайоні "Радванка" комісією від 20 травня 2003 року, утвореною розпорядженням Ужгородського міського голови від 24 квітня 2003 року № 151 (а.с. 225-227); Лист-звернення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28 листопада 2003 року № 02-21/844 щодо укладення договору на проектні роботи, за підписом заступника міського голови Повхан Й.І (а.с. 224); Завдання на проектування по об`єкту: "Нарощування і будівництво дамби на р. Уж в мікрорайоні "Радванка" м.Ужгород", затверджене заступником міського голови Повхан Й.І. від 25 березня 2004 року (а.с. 223).

Вважаючи бездіяльність Ужгородської міської ради, що полягає у не невжитті заходів щодо оформлення права власності на гідротехнічну споруду, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", довжина якої становить 1200 м, протиправною та такою, що створює перешкоди у її цільовому використанні та збереженні, прокурор звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до статті 23 частини 1 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII (далі по тексту Закон України № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 23 частини 3 Закону України № 1697- VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з вимогами статті 53 частини 3 КАС України: у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

За даним позовом прокурор набуває статусу позивача, оскільки орган уповноважений здійснювати функції щодо визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання оформити належним чином права власності на гідротехнічну споруду, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", довжина якої становить 1200 м відсутній.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 частиною 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі по тексту Закон України № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 16 частини 3 Закону України № 280/97-ВР, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Нормами статті 29 Закону України № 280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, в тому числі, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із статтею 60 частиною 1 Закону України № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до статті 1 частини 1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) це об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод;

Статтею 12 Закону України "Про аквакультуру" передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Тобто, відповідачу у справі, органу місцевого самоврядування, чинним законодавством України надані повноваження щодо ведення обліку гідротехнічних споруд, здійснення контролю за їх використанням.

Вказане кореспондується також з положеннями статті 327 Цивільного кодексу України, відповідно до яких у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (стаття 60 частина 2 Закону України № 280/97-ВР).

Відповідно до статті 60 частини 5 Закону України № 280/97-ВР, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Положеннями статті 60 частини 8 Закону України № 280/97-ВР передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене, питання визначення, ведення обліку комунального майна та право на розпорядження вказаним майном територіальної громади Ужгородської міської ради належить до повноважень органу місцевого самоврядування Ужгородської міської ради.

Нормами статті 328 частини 1 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (стаття 329 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не мас власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Так, судом встановлено, що згідно отриманої інформації з Ужгородської міської ради за № 1918/03-18 від 10 червня 2021 року, дамба в районі мікрорайону "Радванка" не обліковується на балансі Департаменту міського господарства та інших структурних підрозділів Ужгородської міської ради. Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухомого майно гідротехнічні споруди за Ужгородською міською радою не зареєстровано (а.с. 16).

Разом з тим, Ужгородської міської рада жодних дій, спрямованих на оформлення права власності на таку споруду, не вчиняла.

При цьому, відповідач заперечуючи щодо позовних вимог зазначає, що "Л/б дамба мікрорайону Радванка" є земляним насипом (дамбою), який є некапітальною спорудою, а тому не являється об`єктом нерухомого майна та речові права на неї не підлягають державній реєстрації, в порядку передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі по тексту Закон України № 1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в розумінні статті 2 Закону України № 1952-IV це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3 частина 2 Закону України № 1952-IV).

Відповідно до статті 5 частини 1 Закону України № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Поряд з цим, статтею 5 частиною 4 Закону України № 1952-IV закріплено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміїні призначення, а також окремо па споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі).

Згідно із статтею 181 частинами 1 та 2 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 року № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 року за №466/1002 гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Таким чином, гідроспоруда - це узагальнююча назва усіх споруд, які служать для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливою дією вод (греблі, дамби, водопідпірні споруди, водоскиди, водовипуски, водозабірні споруди та ін.) і є єдиним цілим з водоймою і їх функціонування (використання) без гідроспоруд не можливе, тобто вони є складовими (невід`ємною частиною) водойми.

Відповідно до статті 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі. І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Отже, аналізуючи вищезазначені положення норм чинного законодавства України, державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації. Відтак, дамба, гребля, водоскиди не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру прав.

З матеріалів справи вбачається лівобережна дамба мікрорайону "Радванка" - це є водозахисна дамба, протяжністю 1200 м., цільовим призначенням якої є захист мікрорайону "Радванка" від шкідливої дії паводкових вод р.Уж у межах м. Ужгорода, яка входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств.

Вказану дамбу неможливо перемістити без її знецінення та зміни цільового призначення, а відтак гідротехнічна споруда - "Лівобережна дамба мікрорайону "Радванка", є капітальною спорудою, нерухомим майном.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, та те, що Ужгородської міської рада є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном територіальної громади, на території якої розташована спірна гідротехнічна споруда, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", довжина якої становить 1200 м., що розташована на території міста Ужгорода, то саме на неї покладено обов`язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на таку.

В той же час, Ужгородської міської рада, як суб`єкт права комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальної громади відповідні права щодо володіння та розпорядження комунальним майном, не здійснювала жодних дій, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на гідротехнічну споруду. Вищевказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Отже, дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса Державного агентства водних ресурсів України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, Слов`янська набережна, 5 код ЄДРПОУ 01037057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо невжиття заходів з приводу набуття права власності на гідротехнічну споруду, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", довжина якої становить 1200 м., що розташована на території міста Ужгорода.

Зобов`язати Ужгородську міську раду вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на гідротехнічну споруду, що входить до складу інженерного захисту населених пунктів і підприємств "Л/б дамба мікрорайону Радванка", довжина якої становить 1200 м., розташованої на території міста Ужгорода.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 21 вересня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 23 вересня 2022 року.

СуддяС.Є. Гаврилко