Рішення
від 13.09.2022 по справі 380/8279/21
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

справа №380/8279/21

провадження № П/380/8400/21

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Савки В.А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 Терлак М.М., згідно наказу,

представника відповідача 2 Будлянського В.М., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідач 1), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі Держгеокадастр, відповідач 2), в якому, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 15.06.2021 вх. № 43125, просить:

- витребувати від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України оригінали Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 у двох їх формах: паперовій формі та у електронній формі (на DVD/CD диску), а також витребувати належним чином завірені копії цих Поземельних книг на паперових носіях для суду і позивача (включно з копіями Поземельних книг у їх електронній формі), та дослідити вказані документи в судовому засіданні і встановити наступне:

для кожної із вказаних Поземельних книг встановити загальну кількість її аркушів, а також відповідність (ідентичність) кількості аркушів цих книг у їх паперовій та електронній формі;

встановити відповідність (ідентичність) інформації, відображеної на кожному з аркушів вказаних вище Поземельних книг у їх паперовій та електронній формі;

встановити відповідність/невідповідність кожного з аркушів вказаних вище Поземельних книг вимогам законодавства (на час відкриття Поземельних книг і на час внесення змін/відомостей до них), на підставі чого встановити дійсність кожного документа (як окремих аркушів, так і Поземельних книг в цілому);

встановити відповідність кожного з аркушів витребуваних Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009 тим, які позивач отримав від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області при розгляді адміністративної справи № 380/1366/20;

встановити відповідність інформації, відображеної в Поземельних книгах №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 як у паперовій формі, так і в електронній формі, тим даним, які відображені в державних актах на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 4610137200:06:002:0001 (площею 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку, власники ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державний акт зареєстрований 17.05.2005 за № 01:05:438:00939 у Книзі записів 01-5); - 4610137200:06:002:0003 (площею 0,1123 га, надана для ведення садівництва, власник ОСОБА_2 , державний акт зареєстрований 15.01.2003 за № 1147 у Книзі записів 3-5-2); - 4610137200:06:002:0009 (площею 0,1124 га, надана для ведення садівництва, власник ОСОБА_1 , державний акт зареєстрований 09.09.2004 за № 01:04:438:00852 у Книзі записів 01-5);

встановити всі зміни, які вносились у Поземельні книги №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 після дат реєстрації відповідних державних актів, зазначених вище у пункті 2.5, в частині зміни власників цих земельних ділянок.

У випадку, якщо у паперовій та електронній формах Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 буде встановлена відмінна кількість аркушів і/або не ідентичність інформації (змісту) цих аркушів і/або встановлений факт наявності аркушів, створених з порушенням норм законодавства (недійсних документів), зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і Держгеокадастр України (як контролюючий орган)забезпечити:

усунення виявлених порушень шляхом оформлення відповідних аркушів Поземельної книги (книг) а також інших документів (при необхідності) згідно з вимогами законодавства;

надання позивачу належним чином завірені копії виправлених Поземельних книг.

- дослідити і встановити обставини/факти неправомірності дій/бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме:

Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, яка проявилась у формі: а) надання позивачу та іншим державним органам недостовірної земельно-кадастрової інформації і ухиленні від надання інформації; б) бездіяльності щодо фактів порушення відповідальними посадовими особами цього органу вимог нормативно-правових актів щодо процедури ведення Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009, які знаходяться на АДРЕСА_1 ;

Держгеокадастру України, яка проявилась у формі бездіяльності/не реагування на повідомлення позивача про факти порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області процедури ведення Поземельних книг, надання позивачу і суду недійсних документів, а відтак - недостовірної інформації, що відбувалось за умови невиконання Держгеокадастром кінцевого рішення у адміністративній справі № 826/3985/17 щодо надання позивачу інформації.

- визнати, що неправомірні дії та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області і Держгеокадастру України порушили права позивача: на отримання інформації, зокрема конфіденційної щодо права власності, яке захищене положеннями частини 3 статті 32 і частини 1 статті 40 Конституції України, а також частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; права на мирне володіння і вільне розпорядження своїм майном, захищене частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції і статтею 41 Конституції України; права на повне виконання у розумний строк кінцевого судового рішення, винесеного на користь позивача, захищене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частиною 1 статті 129 і Конституції України; права на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, захищене частиною 1 статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а вказані порушення у своєму взаємозв`язку та із врахуванням їх тривалості мали наслідком завдання позивачу значної матеріальної та моральної шкоди;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, яка завдана ОСОБА_1 у розмірі, що становить 1931,13 розмірів мінімальної заробітної плати, розподіливши суму відшкодування між обома відповідачами із врахуванням наступного:

судові витрати (втрати) - у розмірі, що становить 0,53 розміру мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами;

втрати, пов`язані із неправомірними діями обох відповідачів - у розмірі, що становить 1867 розмірів мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами;

втрати, пов`язані із неправомірними діями Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - у розмірі, що становить 4,6 розмірів мінімальної заробітної плати;

компенсація за завдану моральну шкоду - у розмірі, що становить 59 розмірів мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами.

Також позивач просить призначити судовий контроль за виконанням відповідачами судового рішення в даній справі після набрання ним законної сили.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що їй та її чоловіку, ОСОБА_2 , належать на праві власності три земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009, які знаходяться на АДРЕСА_1 . 1.2 Звернувшись до нормативно-правового акта, який згадувався у листі Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. від 24.07.2020 № 1044/409- 20-0.37 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виявили ряд порушень в оформленні аркушів поземельних книг на свої земельні ділянки. Зазначає, що на день відкриття Поземельної книги № 4610137200:06:002:0001 (17.05.2005), який відображений на її титульному аркуші, був чинним Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (далі Тимчасовий порядок), затверджений Наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174 у редакції від 09.05.2005 року. Згідно з п. 12.1 цього Тимчасового порядку форма Поземельної книги та порядок її ведення є єдиними на всій території України. Так, на титульному аркуші Поземельної книги № 4610137200:06:002:0001 відсутній підпис керівника оператора (реєстратора) і немає печатки, на цьому аркуші є лише штамп «Копія». Кадастровий план земельної ділянки № 4610137200:06:002:0001 не виготовлений на бланку, який має серію та номер, нанесені друкарським способом, що суперечить вимогам підп. 12.7 Тимчасового порядку. На день відкриття Поземельної книги № 4610137200:06:002:0009 (09.09.2004), який відображений на її титульному аркуші, був чинним Тимчасовий порядок, затверджений наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174, у його першій редакції - від 02.07.2003. Так, титульний аркуш і аркуш змісту Поземельної книги № 4610137200:06:002:0009 не відповідають вимогам вказаних вище підпунктів Тимчасового порядку: вони не виготовлені на бланках, які мають серію та номер, нанесені друкарським способом, причому серія та номер цих аркушів повинні були бути однаковими; на титульному аркуші відсутній підпис керівника оператора (реєстратора) і немає печатки. Кадастровий план земельної ділянки № 4610137200:06:002:0009 не виготовлений на бланку, який має серію та номер, нанесені друкарським способом, що суперечить вимогам підпункту 12.7 Тимчасового порядку. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що у верхній частині цього аркуша 5 додатку [33] проставлений номер сторінки/аркуша «- 12 -». В той самий час, згідно з аркушем змісту Поземельної книги № 4610137200:06:002:0009 (додаток [33], аркуш 2) порядковий номер кадастрового плану земельної ділянки № 4610137200:06:002:0009 повинен знаходитись у книзі в аркуші № 4. У пунктах V.2.1 і V.2.2 прохальної частини заяви від 01.10.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили Держгеокадастр України дати обґрунтоване пояснення щодо відповідності/невідповідності вимогам законодавства аркушів Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009. Держгеокадастр у відповідь на заяву позивача від 01.10.2020 надіслав лист від 04.11.2020 № КО-2928/1-0.21-8119/6-20, в якому у частині «Щодо пунктів V.2.1 і V.2.2 прохальної частини колективного звернення» зазначив наступне:«Поземельні книги на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009 доданих до колективного звернення частково не відповідають вимогам пункту 12 Тимчасового порядку, зокрема: Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:06:002:0001 не відповідає вимогам підпунктів 12.7.4 - 12.7.6, 12.8.1, 12.10 пункту 12 Тимчасового порядку у редакції від 09.05.2005; Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:06:002:0009 не відповідає вимогам 12.7.4 - 12.7.6, 12.8.1, 12.10 пункту 12 Тимчасового порядку у редакції від 02.07.2003.» . Отже, лише на підставі наведеного вище можна стверджувати, що, зокрема, в обох Поземельних книгах №№ 4610137200:06:002:0001 та 4610137200:06:002:0009 аркуші «Зміст Поземельної книги» не є дійсними (достовірними) документами, а тому на підставі цих аркушів не можна зробити жодного висновку про ті документи і наявну у них інформацію, які знаходились/знаходяться у решті аркушів вказаних Поземельних книг. Листом від 24.07.2020 № 1044/409-20-0.37 Відділ у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що «... Поземельні книги щодо інших, зазначених в ухвалі, земельних ділянок у архіві Відділу відсутні, оскільки ці земельні ділянки було сформовано (праве власності/користування на них виникло) до дати видачі наказу на той час Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174, яким передбачалось відкриття та ведення Поземельних книг.». Позивач погоджується із тим, що земельні ділянки із кадастровими номерами №№ 4610137200:06:002:0002, 4610137200:06:002:0003 і 4610137200:06:002:0004 були сформовані до дати видачі наказу Держкомзему від 02.07.2003 № 174, яким передбачалось відкриття та ведення Поземельних книг. Проте, всі редакції Тимчасового порядку, затвердженого наказом Держкомзему № 174 від 02.07.2003 (до 20.08.2012, коли вказаний наказ № 174 втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики № 408 від 07.07.2012), містили п. п. 13 «Надання витягів з державного реєстру земель» і 14 «Процедура отримання відомостей, які знаходяться в архівах територіальних органів земельних ресурсів». Відповідно до положень підп. 14.1 Тимчасового порядку для внесення до Поземельної книги відомостей про земельну ділянку, на яку було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі до введення в дію цього Порядку, оператор (реєстратор) звертається з письмовим запитом про отримання відомостей про земельну ділянку до територіальних органів земельних ресурсів. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернули увагу Держгеокадастру у заяві від 01.10.2020 на те, що на ділянку із кадастровим номером № 4610137200:06:002:0003 був оформлений витяг з Державного реєстру земель, виданий Львівською регіональною філією Центру державного земельного кадастру. А це, на думку заявників, доводить, що оператор (реєстратор) на підставі згаданих вище п.п. 13 і 14 Тимчасового порядку при оформленні цього витягу повинен був звертатись до територіального органу земельних ресурсів, оскільки Державний акт і технічна документація на ділянку були оформлені до введення в дію вказаного вище Тимчасового порядку. При цьому, оператор (реєстратор) повинен був згідно з підп. 14.1 Тимчасового порядку внести відомості про земельну ділянку № 4610137200:06:002:0003 до Поземельної книги. У відповідь на питання V.2.4 прохальної частини заяви позивача від 01.10.2020 (стосовно наявності Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003) Держгеокадастр у листі від 04.11.2020 повідомив, що пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відповідно до вимог п. 116 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), у разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:06:002:0003 відкрито відповідно до вимог Закону та Порядку.». Таким чином, лист Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24.07.2020 № 1044/409-20-0.37, який був наданий відповідачем-1 на вимогу суду при розгляді справи № 380/1366/20 як доказ відсутності Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003, містив недостовірну інформацію про відсутність такої книги. Отже, відповідач 1 при розгляді адміністративної справи № 380/1366/20 ввів суд і позивача в оману не тільки тим, що надав їм недійсні аркуші Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009, але і тим, що ухилився від надання Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003 для її дослідження в судовому засіданні. Це доводить, що дії відповідача 1 були недобросовісними і скерованими на приховання від позивача інформації, яка стосується його особисто і його сім`ї та необхідна йому для захисту своїх прав. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що у прохальній частині заяви (скарги) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 01.10.2020 «Щодо проведення розслідування і надання інформації» скаржники просили Держгеокадастр надати їм інформацію щодо Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003 та 4610137200:06:002:0009 на предмет їх відповідності вимогам законодавства на підставі перевірки, здійсненої Відділом з питань запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру України. Також слід зазначити, що у підпункті V.I.6. заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 01.10.2020 вони просили «Перевірити факт наявності/відсутності Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003 у її паперовому та електронному варіанті. У випадку наявності Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003 у паперовому і/або електронному варіанті надати копії всіх її аркушів заявникам.». Держгеокадастр листом від 04.11.2020 № КО-2928/1-0.21-8119/6-20 без належного обґрунтування відмовив заявникам у здійсненні перевірки за їх скаргою та наданні їм запитуваної інформації саме Відділом з питань запобігання та виявлення корупції. Крім того, Держгеокадастр без жодного пояснення не надав ОСОБА_2 , ОСОБА_1 копій аркушів Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003, які вони просили у підпункті V.1.6 прохальної частини своєї заяви від 01.10.2020. на думку позивача, відповідач 1 вказав очевидно недостовірну інформацію щодо дати внесення запису до Поземельної книги 4610137200:06:002:0003: 15.01.2003. Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель був затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. № 174, про що позивачем згадано вище. Отже, датою внесення запису (відкриття) Поземельної книги 4610137200:06:002:0003 не могло бути 15.01.2003, оскільки на цю дату ще не існувало самих Поземельних книг (вимог до їх оформлення тощо), які були впроваджені згаданим Тимчасовим порядком лише з 02.07.2003. Підсумовуючи викладене у пунктах 121 - 142, позивач звертає увагу суду на те, що вчинення земельно-кадастровими органами в особі відповідача 1 фальсифікацій документів щодо земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з подальшим приховуванням інформації від них щодо цього за співучасті відповідача 2 (за наявності кругової поруки всередині органу) мало прямим наслідком порушення їх основоположних прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: ст. 8 - на повагу до приватного і сімейного життя, яка, зокрема, захищає право особи на отримання достовірної конфіденційної інформації про себе; ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції, яка захищає право особи на мирне володіння і вільне розпорядження своїм майном; ст. 13 - на ефективний засіб правового захисту у національному органі. Крім того, позивач вказує таке. У підпункті V.I. прохальної частини заяви від 01.10.2020 позивач просив про наступне: «Дати розпорядження начальнику Відділу з питань запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру України здійснити перевірку земельно-кадастрових документів, які зберігаються у структурних підрозділах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щодо земельних ділянок із кадастровими номерами: 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003 та 4610137200:06:002:0009 на предмет їх відповідності вимогам законодавства у зв`язку із підозрою щодо вчинення відповідальними посадовими особами цих підрозділів корупційних або пов`язаних із корупцією дій/правопорушень. Для цього, зокрема: ...». У листі Держгеокадастру від 04.11.2020 № КО-2928/1-0.21-8119/6-20 відповідач 2, посилаючись на Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19», наказ Держгеокадастру від 16.03.2020 № 85 «Про додаткові заходи запобіганню поширення корона вірусу (COVID-19)» (із змінами) повідомив, що «... в апараті Держгеокадастру до 03 квітня 2020 року або до покращення епідемічної ситуації в Україні вводяться обмежувальні заходи, зокрема, призупинено відрядження працівників Держгеокадастру, проведення засідань колегій робочих груп тощо.». На підставі наведеного вище Держгеокадастр повідомив, що не має можливості відрядити своїх працівників для перевірки документів у відділі у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області і рекомендував звернутись до правоохоронних органів. Держгеокадастр визнав, що викладене позивачем у заяві від 01.10.2020 дає підстави для звернення до правоохоронних органів, тобто для проведення перевірки у відділі у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області. Типове положення від 17.03.2020 окреслює завдання, функції тощо як уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, так і уповноваженої особи з цих питань. Відповідач 2 не заперечив викладеному у заяві позивача від 01.10.2020, що в апараті Держгеокадастру діє Відділ з питань запобігання та виявлення корупції. В той самий час, Держгеокадастр у своїй відповіді не довів (не зазначив), що в Головному управлінні Держгеокадастру у Львівській області діє уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції. За наявності такої уповноваженої особи, пояснення Держгеокадастру про неможливість відрядження ним працівників по причині епідемічної ситуації можна трактувати лише як спосіб ухилення від проведення перевірки, оскільки у цьому випадку немає потреби відряджати працівників. Держгеокадастром не доведено, що для проведення перевірки і надання на її підставі інформації позивачу є необхідність у «проведенні засідань колегій чи робочих груп». Адже перевірка трьох Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003 та 4610137200:06:002:0009, на думку позивача, не вимагає створення робочої групи. Пояснюється це тим, що, наприклад, Поземельна книга № 4610137200:06:002:0001 складається лише з 4 аркушів (один з яких двосторонній). Така ж кількість аркушів і у Поземельної книги № 4610137200:06:002:0009. Отже, позивач вважає, що і даний аргумент відповідача 2 щодо підстав не проведення перевірки спростовано, а інших у листі Держгеокадастру від 04.11.2020 № КО-2928/1-0.21-8119/6-20 немає. Навіть якщо припустити, що пояснення Держгеокадастру про неможливість відрядження своїх працівників, проведення засідань робочих груп тощо є обґрунтованим, то і в цьому випадку відповідач 2 зобов`язаний був здійснити перевірку і надати позивачу інформацію за його заявою у максимальному обсязі, який був йому доступним. Проте, Держгеокадастр не виконав цього, що доводиться наступним. Для відповіді на підпункти V.1.2, V.1.4 і V.1.5 відповідач 2 повинен був порівняти аркуші Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009 у їх цифровій/електронній формі (варіанті) з аркушами, що були надані ГУ Держгеокадастру у Львівській області Львівському окружному адміністративному суду. Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» № 1021 від 09.09.2009, що втратив чинність, було передбачено, що Поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку у паперовому та в електронному вигляді. Відповідно до п. 3 загальної частини Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Згідно з пунктом 50 цього ж Порядку (документ чинний), Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Позивачу не відомо, чи Держгеокадастр володіє копіями Поземельних книг у електронній формі. Навіть у випадку, коли Держгеокадастр не має безпосереднього доступу до Поземельних книг у електронній формі, а вони зберігаються у територіальних органах, то згідно з пунктом 1 частини 3 розділу II Типового положення від 17.03.2020 уповноважений підрозділ (уповноважена особа) з метою виконання покладених на нього (неї) завдань має право витребувати, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 Закону України «Про запобігання корупції», від інших структурних підрозділів відповідального суб`єкта документи, у тому числі ті, що містять інформацію з обмеженим доступом (крім державної таємниці), та робити чи отримувати їх копії. Таким чином, Держгеокадастр мав всі правові підстави і можливості для того, щоб працівник Відділу з питань запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру витребував у відповідача-1 копії вказаних вище Поземельних книг у електронній формі та надав позивачу запитувану інформацію за підпунктами V.1.2, V.1.4 і V.I.5. Також позивач вказує, що у підпункті V.I.6. прохальної частини заяви від 01.10.2020 позивач просив про наступне: «Перевірити факт наявності/відсутності Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003 у її паперовому та електронному варіанті. У випадку наявності Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003 у паперовому і/або електронному варіанті надати копії всіх її аркушів заявникам.». У листі Держгеокадастру від 04.11.2020 № КО-2928/1-0.21-8119/6-20 відповідач 2 визнав, що «Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:06:002:0003 відкрито відповідно до вимог Закону та Порядку.». Проте, до вказаного вище листа відповідача 2 не були додані копії аркушів Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003, а сам лист не містить жодних пояснень, чому такі копії документів не надано. Аргументи позивача щодо неправомірності відмови Держгеокадастру надати інформацію наведені нижче. На думку позивача, доведено, що Держгеокадастр мав право витребувати копії Поземельних книг у електронній формі в порядку, передбаченому п. 1 ч. 3 розділу II Типового положення від 17.03.2020. Отже, Держгеокадастр міг надати копії аркушів запитуваного позивачем документа, здійснивши попередньо запит до відповідача-1 та отримавши від нього електронну копію Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003. Щодо системних (неперервних і тривалих) порушень прав позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, то системність і тривалість порушень прав позивача з боку ГУ Держгеокадастру у Львівській області і земельно-кадастрових органів, щодо яких відповідач 1 є правонаступником, підтверджують наступні докази. Поземельні книги №№ 4610137200:06:002:0001 та 4610137200:06:002:0009, надані ГУ Держгеокадастру у Львівській області Львівському окружному адміністративному суду та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , містять аркуші, які є недійсними документами, що доведено вище у пунктах 85 - 98 і підтверджено листом Держгеокадастру від 04.11.2020 № КО-2928/1-0.21-8119/6-20. Тобто, на підставі таких аркушів Поземельних книг не можна встановити достовірну інформацію щодо вказаних земельних ділянок (зокрема, щодо всіх власників, які володіли/володіють ділянками тощо). Лист Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24.07.2020 № 1044/409-20-0.37, який ГУ Держгеокадастру у Львівській області надало Львівському окружному адміністративному суду та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , містив недостовірну інформацію про відсутність Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003, що підтвердив Держгеокадастр листом від 04.11.2020 № КО-2928/1- 0.21-8119/6-20. Таким чином, відповідач 1 протиправно ухилився від надання вказаної Поземельної книги (доказу) для дослідження у судовому засіданні. У стислому підсумку щодо неправомірних дій обох відповідачів і порушених прав позивача ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що вся основна інформація про земельну ділянку відображена у Поземельній книзі. Відповідно до положень ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа ділянки; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; г) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів. Згідно з положеннями ч. ч. 2-3 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки; Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» № 1021 від 09.09.2009 Поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку у паперовому та в електронному вигляді. Відповідно до п. 3 загальної частини Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Крім того, згідно з п. 12.10 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» № 174 від 02.07.2003 Поземельна книга зберігається довічно. Таким чином, на переконання позивача, викладені вище факти багаторічного ухиляння обох відповідачів від надання позивачу повної і достовірної інформації, що підтверджено судовими рішеннями, невиконання судових рішень, надання іншим органам, суду і позивачу недостовірної інформації та недійсних документів при тому, що вся інформація відображена на паперових та електронних носіях в Поземельних книгах, які зберігаються постійно (довічно), свідчить виключно про вчинення працівниками земельно-кадастрового органу порушень (фальсифікацій документів) за умови кругової поруки з корупційною метою в інтересах третіх осіб для рейдерського захоплення землі позивача і його сім`ї. А це призвело до численних порушень основоположних прав позивача. При обґрунтуванні порушення її прав, позивач покликається на Конституцію України та практику Європейського Суду з прав людини». Зазначає про неможливість позивача вільно продати свою власність, зокрема, внаслідок виявленої потенційними покупцями «проблемності» земельної ділянки позивача (його сім`ї), а з іншого боку, неможливість отримати повну інформацію про суть «проблеми» для її усунення, порушили право позивача на мирне володіння своїм майном, яке є захищене частиною 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Інформація у листах відповідачів про те, що позивач залишається власником земельних ділянок, може означати, наприклад, що спроба рейдерського захоплення землі позивача була тимчасово невдалою і для її приховання у відповідних земельно-кадастрових документах були внесені зміни. А імовірною причиною не завершення рейдерського захоплення власності позивачів могло стати, наприклад, звернення позивачів до Держгеокадастру України і розгляд в адміністративних судах справи № 826/3985/17. Всі надані позивачем докази (як окремо, так і у своєму взаємозв`язку) доводять, що у базі даних відповідачів наявні документи щодо земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , які не відповідають державним актам на ці ділянки, що видавались ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у 2003 - 2005 роках. Щодо понесених витрат, то зазначає, що до основних витрат позивача, пов`язаних із поданням позову належать наступні витрати: 1) витрати, пов`язані із друкуванням скарги, а також виготовленням копій долучених до них документів; 2) поштові витрати на вислання на адресу суду позовної заяви. Крім того, протиправними діями відповідачів ОСОБА_1 було заподіяно матеріальної шкоди, детальний розрахунок якої наведено у позовній заяві. При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Дана позовна заява подається у зв`язку із виявленням позивачем нових фактів (доказів) протиправних дій Держгеокадастру і ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо створення цим земельно-кадастровим органом (його структурними підрозділами) документів з недостовірною інформацією, що мало наслідком тривалі і численні порушення основоположних прав позивача і його сім`ї. Позивач вважає, що системність і тривалість порушень його прав з боку ГУ Держгеокадастру у Львівській області і земельно-кадастрових органів, щодо яких відповідач 1 є правонаступником, підтверджуються основними доказами (документами). Виявлені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 документально підтверджені факти фальсифікації Поземельних книг їх ділянок з кадастровими №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009, які представлені у цьому позові, а також факт надання ГУ Держгеокадастру у Львівській області на вимогу суду недостовірної інформації про відсутність Поземельної книги № 4610137200:06:002:0003 листом від 24.07.2020 № 1044/409-20-0.37, на переконання позивача, остаточно доводять те, що вказаним органом були створені фіктивні документи, які спонукали третіх осіб до вчинення інших неправомірних дій, які не є предметом дослідження у даній позовній заяві. Враховуючи викладені у позовній заяві положення нормативно-правових актів, а також те, що Поземельна книга є одним із базових документів Державного земельного кадастру, який зберігається постійно (довічно), причому як на паперових, так і на електронних носіях інформації, викладені вище факти багаторічного ухиляння обох відповідачів (за умови кругової поруки) від надання позивачу повної і достовірної інформації, невиконання судових рішень, надання іншим органам, суду і позивачу недостовірної інформації та недійсних документів, можуть свідчити виключно про вчинення працівниками земельно-кадастрового органу порушень (фальсифікацій документів) з корупційною метою в інтересах третіх осіб для рейдерського захоплення землі. При здійсненні розрахунку моральної шкоди позивач зазначає, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , почавши продаж свої нерухомості (фактично землі, що доводить представлена вище грошова оцінка), звернулись у липні 2006 року за отриманням довідок про присвоєння кадастрових номерів їх земельним ділянкам, без яких тоді неможливо було здійснити нотаріальний продаж землі. Щойно зазначене підтверджує лист Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 24.07.2006 року № 102. Позивач звертає увагу суду на те, що нерухомість позивача становить єдиний майновий комплекс, а тому не отримання належного документа, необхідного для оформлення продажу, хоча б на одну із ділянок, унеможливило б продаж решти нерухомості. Проте, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 так і не отримали вказаних вище довідок, а подальші обставини (звернення до правоохоронних органів, судові процеси тощо), які викладені у позові, доводять, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 упродовж 2006 - 2021 років намагались всіма доступними їм законними методами, які були обмежені їх незадовільним майновим станом і протиправною круговою порукою різних державних органів, отримати інформацію щодо своєї землі. Відповідно, позивач закладає у розрахунок моральної шкоди те, що системні порушення його прав з боку обох відповідачів тривають, починаючи з кінця липня 2006 року.

31.05.2021 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.

15.06.2021 за вх. № 43125 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про уточнення позовних вимог.

22.06.2021 ухвалою судді відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

16.07.2021 за вх. № 51197 від відповідача 2 надійшов відзив на адміністративний позов. Так, у відзиві представник Держгеокадастру зазначає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі і є безпідставним та необґрунтованим. Так, щодо вимоги витребувати, зокрема, від Держгеокадастру оригінали Поземельних книг земельних ділянок за списком і встановити певну інформацію, то п. 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2015 № 15 встановлено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пунктом 3 та підп. підп. 9, 12, 23 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 № 248 передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Львівської області. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює ведення Державного земельного кадастру, веде поземельні книги забезпечує створення, формування і ведення місцевого фонду документації із землеустрою. Крім того, ст. 32 Закону України «Про землеустрій» визначено, що обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою. Порядок надходження та зберігання документації із землеустрою, визначений Положенням про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553 (далі - Положення). Пунктами 3, 5 Положення визначено, що Державний фонд складається з: Головного фонду документації із землеустрою, регіональних фондів документації із землеустрою - Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, місцевих фондів документації із землеустрою - адміністративних районів та міст обласного значення. Регіональний фонд створюється, формується і ведеться головними управліннями Держгеокадастру в областях та м. Києві. Отже, в Держгеокадастрі відсутні на зберіганні Поземельні книги, а тому надавати їх за запитом будь-кого не вбачається за можливе. Щодо вимоги зобов`язати Держгеокадастр (як контролюючий орган) забезпечити усунення неточностей/відмінностей за наявності їх між Поземельними книгами в паперовій та електронній формах, то ця вимога є похідною, і для того щоб зобов`язати усунути неточності спочатку треба встановити наявність зазначених неточностей. По-друге, звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру. Частинною 1 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Порядок внесення відомостей до Поземельної книги регулюється ст. 26 Закону, та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Частиною 3 зазначеної статті, зокрема, визначено, що зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом. Пунктом 49 вказаного Порядку встановлено, що Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до п. п. 107-137 цього Порядку. Пунктом 120 Порядку встановлено, що внесення до Поземельної книги змін до відомостей про зареєстровану земельну ділянку здійснюється Державним кадастровим реєстратором. Частинами 6, 7 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом. Враховуючи викладене, навіть у разі встановлення неточностей/невідповідностей у Поземельних книгах, вносити зміни буде Державний кадастровий реєстратор і контроль з боку Держгеокадастру над внесенням змін порушуватиме приписи передбачені у ч. 2 ст. 19 Конституції України. Щодо дослідження і встановлення обставин/фактів неправомірності дій/бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме Держгеокадастру, яка проявилась у формі бездіяльності/не реагування на повідомлення позивача про факти порушення ГУ Держгеокадастру у Львівській області процедури ведення Поземельних книг, надання позивачу і суду недійсних документів, а відтак недостовірної інформації, що відбувалось за умови невиконання Держгеокадастром кінцевого рішення у адміністративній справі № 826/3985/17 щодо надання позивачу інформації, то зазначає таке. Відповідно до системи електронного документообігу «ДОК ПРОФ З» звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 01.10.2020 надійшло до Держгеокадастру 05.10.2020 на зареєстровано за № КО-2928/1/5-20. У прохальній частині зазначеної скарги заявники просили, зокрема, здійснити перевірку Поземельних книг. Держгеокадастр листом від 04.11.2020 № КО-2928/1-0.21-8119/6-20 надав відповідь заявникам по всім пунктам прохальної частини заяви, в якій зазначив, зокрема, всі факти невідповідності Поземельних книг вимогам законодавства. Враховуючи викладене незрозуміло, що малося на увазі під бездіяльністю Держгеокадастру (копія звернення від 05.10.2020 та лист-відповідь від 04.11.2020 за № 9-1058/0/75-21, додаються). Щодо невиконання Держгеокадастром кінцевого рішення у адміністративній справі № 826/3985/17, то зазначає, що по-перше: предметом позову справи № 380/8279/21 не може бути справа № 826/3985/17, по-друге: Держгеокадастром неодноразово на виконання зазначеного рішення суду та ухвал про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень були розглянуті звернення від 24.06.2016 № 01/06, від 07.08.2016 № 02/08, від 19.09.2016 № 01 /09 та надано відповідь листам від 27.12.2018 № 31 -28-0.21 - 13489/2-18, від 27.12.2018 № 31-28-0.21-13488/2-18, від 27.12.2018 № 31-28- 0.21-13487/2-18, від 28.11.2019 № 31-28-0.21-9802/2-19, від 28.11.2019 № 31- 28-0.21-9803/2-19 та протоколу від 29.07.2020 № 472/1/3-20-0.17. Крім того, на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2020 по справі № 826/3985/17 (надійшла до Держгеокадастру 22.06.2021) готується чергова відповідь. Також представник відповідача 2 звертає увагу на наступне. Позивач тричі зверталась до Держгеокадастру зі зверненнями (листи від 24.06.2016 № 01/06, від 07.08.2016 № 02/08, від 19.09.2016 № 01/09). Держгеокадастром в межах компетенції розглянуто зазначені звернення та надано відповіді листами від 20.07.2016 № КО-3717/0-0.21-2690/6-16, від 20.10.2016 № КО-5256/0-0.21-2690/6-16, від 07.09.2016 № Х-3717/1-0.21-3216/6-16. Незважаючи на це ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з підстав незаконності дій відповідача щодо розгляду листів від 24.06.2016 № 01/06, 07.08.2016 № 02/08 та 19.09.2016 № 01/09, оскільки вважали, що керівник Держгеокадастру не використав наявних у нього повноважень для забезпечення незалежної перевірки за заявами. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2018, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, визнано протиправними дії Держгеокадастру, які виразилися у наданні неповної відповіді на заяви Хліпальського Ю.3. та ОСОБА_1 від 24.06.2016 № 01/06, від 07.08.2016 № 02/08 та від 19.09.2016 № 01/09 та зобов`язано Держгеокадастр повторно розглянути зазначені заяви ОСОБА_1 . Держгеокадастром неодноразово на виконання зазначеного рішення суду та ухвал про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень були розглянуті звернення від 24.06.2016 № 01/06, від 07.08.2016 № 02/08, від 19.09.2016 № 01/09 та надано відповідь листам від 27.12.2018 № 31 -28-0.21 - 13489/2-18, від 27.12.2018 № 31-28-0.21-13488/2-18, від 27.12.2018 № 31-28- 0.21-13487/2-18, від 28.11.2019 № 31-28-0.21-9802/2-19, від 28.11.2019 № 31- 28-0.21-9803/2-19 та протоколомвід 29.07.2020 № 472/1/3-20-0.17. Крім того на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2020 по справі № 826/3985/17 (надійшла до Держгеокадастру 22.06.2021) готується чергова відповідь. Таким чином, незрозумілим є посилання позивача на зазначену справу, оскільки рішення вже було неодноразово виконано, проте позивачі, перекручуючи дійсні. Вказує, що відповідно до п. 15 Положення про ГУ Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (в редакції затвердженій наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53, станом на сьогодні наказ втратив чинність) Головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Підпунктами 1, 16 п. 10 зазначеного Положення визначено, що начальник Головного управління здійснює керівництво Головним управлінням, є відповідальним за організацію та результати його діяльності, у межах повноважень, передбачених законом, дає обов`язкові для виконання державними службовцями і працівниками Головного управління доручення. Враховуючи викладене, надавати доручення уповноваженій особі з питань запобігання та виявлення корупції ГУ Держгеокадастру у Львівській області, має право начальник ГУ Держгеокадастру у Львівській області. У Держгеокадастра відсутні зазначені повноваження. Покликається на ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якого Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру. Надання відомостей з Державного земельного кадастру, зокрема, копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру відповідно до п. 62 Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523, є адміністративною послугою, яка надається через центр надання адміністративних послуг. Частиною восьмою статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що якщо адміністративні послуги надаються у центрах надання адміністративних послуг, суб`єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб`єктам звернення оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг) поза зазначеними центрами, їх територіальними підрозділами та віддаленими (у тому числі пересувними) робочими місцями адміністраторів, крім випадків подання заяв з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг. Щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності, зокрема, Держгеокадастру в частині порушення ряду прав позивача, що мало наслідком завдання позивачу значної матеріальної та моральної шкоди та зобов`язання відшкодувати завдану шкоду Держгеокадастром та ГУ Держгеокадастру у Львівській області, то необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є одночасна наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Водночас, позивачем не надано підтвердження того, що нею були понесені певні витрати, пов`язані з розглядом даної справи. Всі розрахунки щодо розрахунку часу роботи позивачем над позовом та вартості такої роботи є надуманими, суб`єктивними та не підтверджується жодним офіційним документом. Крім того, той факт, що позивач протягом 15 років не може продати свою нерухомість ще раз свідчить про те, що така ціна є значно завищеною. Не є офіційною інформацією про вартість земельної ділянки, вартість, наведена в оголошенні у інтернет мережі. Також не зрозумілим є зв`язок між предметом позову та тим, що позивач не може продати нерухомість протягом 15 років, рівно як і відсутній причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно з ч. 2 пункту 5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто на відповідача покладено лише обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності інші три складові, а саме наявність такої шкоди; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; вини останнього в її заподіянні покладається на позивача. Чого, однак, зроблено не було.

26.07.2021 за вх. № 53657 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2.

26.07.2021 за вх. № 53600 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1.

04.10.2021 за вх. № 72096 від позивача надійшли додаткові пояснення та обґрунтування позову.

13.10.2021 за вх. № 74484 від відповідача 1 надійшов відзив на адміністративний позов. Представник відповідача 1 у відзиві зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області заперечує проти позовних вимог повністю, оскільки вимоги Позивача суперечать встановленому порядку діяльності, функціональним обов`язкам, завданням, повноваженням ГУ Держгеокадастру у Львівській області як органу виконавчої влади на місцях щодо неухильного виконання законів України, постанов, наказів, розпоряджень Кабінету Міністрів України, зокрема у регулюванні земельних відносин в Україні. Вказує, що для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та |де право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести залежними та допустимими доказами саме позивач. Не зрозумілим є ствердження позивача про наявність причинно-наслідкового зв`язку між купівлею - продажем ділянок та діями відповідача 1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Звертає увагу суду, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 перебувають у приватній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відтак, жодних заборон на розпорядження земельних ділянок у позивача та її чоловіка немає. Вся інформація про дані земельні ділянки міститься у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523 (в редакції із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 969-р від 18.08.2021) визначено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, зокрема, визначено такі адміністративні послуги як надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Всю інформацію стосовно права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 можна дізнатись з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, замовивши відповідні витяги, а також замовивши у Центрі надання адміністративних послуг послугу «Надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру земельну ділянку» з відповідними кадастровими номерами: 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009. Якщо брати до уваги положення ст. 655 Цивільного кодексу України, а саме: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, то не зрозуміла негативна роль ГУ Держгеокадастру у Львівській області, адже воно стороною договором купівлі - продажу не виступає. Звертає увагу суду, що позивачі підтверджують лише виявлене бажання щодо продажу земельних ділянок, однак не містяться в матеріалах справи документи, які свідчили про наявність експертної грошової оцінки нерухомості. Відповідно до Закону України «Про оцінку земель» експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказану ціну нерухомості вважає не завищеною, посилаючись лише на публікації в журналі. Однак, дані посилання на інформацію у статті жодним чином не містить офіційних даних, відтак, не може виступати належним доказом по справі. У позовній заяві не міститься жодних офіційних підтверджень, що дії Держгеокадастру України та територіальних органів чи їх бездіяльність негативно впливають на укладання договору купівлі-продажу. І всі доводи - це лише припущення і суб`єктивне бачення позивачів. А відсутність необхідного пакету документів при укладанні договору купівлі - продажу - це реальна неможливість укладання угоди. Стосовно припущень позивача щодо кругової поруки про приховування від позивача інформації, слід зазначити, що на численні звернення позивача були надані офіційні відповіді, оскільки у позовних вимогах не зазначено реквізити конкретних звернень, не можливо ідентифікувати про яку інформацію йдеться. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Статтею 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру. Відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону. Поруч з цим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523 (в редакції із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням KM № 969-р від 18.08.2021) визначено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, зокрема визначено такі адміністративні послуги як: надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Частиною 8 ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» встановлено, що якщо адміністративні послуги надаються у центрах надання адміністративних послуг, суб`єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб`єктам звернення оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг) поза зазначеними центрами, їх територіальними підрозділами та віддаленими (у тому числі пересувними) робочими місцями адміністраторів, крім випадків подання заяв з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг. Відтак, надати копії поземельних книг позивача та її чоловіка на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 є можливим лише через Центр надання адміністративних послуг, оскільки це адміністративна послуга. Відповідно ст. 9 Закону «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом. Таким чином, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, позивач визначила неналежного відповідача, зазначивши ГУ Держгеокадастру у Львівській області, оскільки внесення будь - їх відомостей, змін чи доповнень до Поземельних книг відноситься до повноваження державного кадастрового реєстратора, який діє на власний розсуд. Звертає увагу суду, що відповідно до наказу від 02.07.2003 № 174 « Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (втратив чинність від 20.08.2012). адміністратор державного реєстру земель (далі - адміністратор) - Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - Центр ДЗК), що забезпечує створення та функціонування державного реєстру земель, відповідає за достовірність і збереження даних, захист від несанкціонованого доступу та руйнування бази даних АС ДЗК, має повний прямий доступ до бази даних АС ДЗК. Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК. Оператори державного реєстру земель (далі-оператори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, що проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу та не мають прямого доступу до бази даних АС ДЗК. Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора). ГУ Держгеокадастру у Львівській області не відкривало даних Поземельних книг, оскільки це здійснював Львівський міський відділ ЛРФ ДП «Центр ДЗК», відтак, відповідач 1 жодних порушень чинного законодавства не здійснював. Щодо моральної шкоди, то відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Крім того, ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків і через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювана та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження І престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього І стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами І справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача. Так, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони їй інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Надаючи розрахунки моральної шкоди позивач, нічим не підтвердив її настання, більше того, звертаємо увагу, що предмет спору не має відношення до моральної шкоди. Відповідно до ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

20.12.2021 за вх. № 96377 від позивача надійшли додаткові обґрунтування позову.

27.01.2022 за вх. № 7805 від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення у справі.

08.02.2022 за вх. № 11821 від позивача надійшли додаткові обґрунтування позову. Ухвалою суду від 10.05.2022 задоволено клопотання представника відповідача 2 щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача 1 проти позову заперечив повністю, просив відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача 2 проти позову заперечив повністю, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Слід одразу зазначити, що земельна ділянка за кадастровим номером 4610137200:06:002:0003, про яку позивач згадує в своїй позовній заяві, належить на праві власності ОСОБА_2 , який не учасником справи.

А, отже, судом не досліджуються обставини, пов`язані з цією земельною ділянкою.

Щодо інших позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2015 № 15 встановлено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 та підп. підп. 9, 12, 23 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 № 248, передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Львівської області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює ведення Державного земельного кадастру, веде поземельні книги забезпечує створення, формування і ведення місцевого фонду документації із землеустрою.

Статтею 32 Закону України «Про землеустрій» визначено, що Державний фонд документації із землеустрою формується на основі збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою.

Порядок надходження та зберігання документації із землеустрою, визначений Положенням про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553

Пунктами 3, 5 Положення про Державний фонд документації із землеустрою визначено, що Державний фонд складається з Головного фонду документації із землеустрою, регіональних фондів документації із землеустрою - Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, місцевих фондів документації із землеустрою - адміністративних районів та міст обласного значення.

Регіональний фонд створюється, формується і ведеться головними управліннями Держгеокадастру в областях та м. Києві.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача 2 про те, що до компетенції Держгеокадастру не входить зберігання Поземельних книг та такі книги у нього відсутні.

Крім того, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Стаття 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначає, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України «Про адміністративні послуги», або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин.

Вказаною нормою запроваджено механізм персоніфікації відповідальності посадових осіб, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, шляхом визначення особливого правового статусу державного кадастрового реєстратора, що здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання відомостей із нього у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор:

здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації;

формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (ч.ч. 6, 7 ст. 9).

Вказана норма кореспондується із п. 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, яка визначає, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі:

витягів з Державного земельного кадастру;

довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території);

викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Для фізичних та юридичних осіб відомості Державного земельного кадастру надаються за бажанням заявника:

у паперовій формі;

в електронній формі через Публічну кадастрову карту, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».

Доступ до відомостей Державного земельного кадастру надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, нотаріусам, банкам та особам, які в установленому законом порядку внесені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у тому числі через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за умови ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Відомості Державного земельного кадастру, отримані в паперовій чи електронній формі, мають однакову юридичну силу.

Для отримання відомостей Державного земельного кадастру в паперовій формі заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору, адміністратору центру надання адміністративних послуг або уповноваженій посадовій особі виконавчого органу місцевого самоврядування (якщо надання таких відомостей здійснюється таким центром або виконавчим органом органу місцевого самоврядування):

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

документ про оплату послуг за отримання відомостей Державного земельного кадастру, крім випадків, визначених цим Законом;

документ, що підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).

У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування в заяві зазначаються підстави надання відповідних відомостей з посиланням на норму закону, що передбачає право відповідного органу запитувати такі відомості, а також реквізити справи, у зв`язку з якою виникла потреба в отриманні відомостей.

Заява з доданими до неї документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто, надсилається поштою рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або подається через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі подання заяви з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оплата послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру здійснюється із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».

Державний кадастровий реєстратор або інша особа, яка відповідно до абзацу першого цієї частини надає відомості з Державного земельного кадастру, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру - у день надходження заяви) надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або мотивовану відмову в наданні такого документа.

Надання відомостей з Державного земельного кадастру або мотивованої відмови в наданні таких відомостей за бажанням заявника здійснюється Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування особисто заявнику або шляхом направлення зазначеними особами поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення чи у формі електронного документа засобами телекомунікаційного зв`язку.

Статтею 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку:

а) кадастровий номер;

б) площа;

в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця);

г) склад угідь;

ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

д) нормативна грошова оцінка;

е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки;

є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

ж) кадастровий план земельної ділянки;

з) дата державної реєстрації земельної ділянки;

и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей;

і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

ї) дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.

Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі.

Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.

Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:

заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, обраний за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо:

із заявою звернулася неналежна особа;

подані документи не відповідають вимогам законодавства;

заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей про відповідну земельну ділянку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2021 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, відповідно до якого Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку (п. 49).

Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки (п. 50).

Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру (п. 51).

До Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї (п. 52).

Поземельна книга в паперовій формі відкривається шляхом роздрукування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відповідної Поземельної книги в електронній (цифровій) формі.

Кожний аркуш Поземельної книги в паперовій формі засвідчується підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюється його печаткою. Не завірені підписом і не скріплені печаткою Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в паперовій формі вважаються недійсними (п. 53).

До Поземельної книги в паперовій формі додаються всі документи, що є підставою для внесення відомостей до неї (п. 54).

Поземельна книга відкривається одноразово в електронній і паперовій формі (крім випадку відновлення втраченої Поземельної книги) та ведеться постійно і безперервно.

У разі внесення відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку такі відомості вносяться до Поземельної книги:

в паперовій формі - Державним кадастровим реєстратором за місцем розташування земельної ділянки;

в електронній формі - Державним кадастровим реєстратором, обраним за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості (п. 54-1).

Державний кадастровий реєстратор забезпечує зберігання Поземельної книги в паперовій формі у порядку, визначеному Мінагрополітики (п. 55).

Державний кадастровий реєстратор несе відповідальність за:

1) ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку;

2) відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення;

3) тотожність відомостей, зазначених у паперовій та електронній (цифровій) формі Поземельної книги.

Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, що є підставою для їх внесення до Поземельної книги, несуть особи, які видали (склали) такі документи (п. 56).

Виправлення технічних помилок у Поземельній книзі або на окремих її аркушах здійснюється відповідно до пунктів 138-161 цього Порядку (п. 63).

Невід`ємною складовою частиною Поземельної книги є кадастровий план земельної ділянки - картографічний документ, який створюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 11 під час:

1) формування земельної ділянки;

2) надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (п. 64).

Кадастровий план земельної ділянки складається в електронній (цифровій) та паперовій формі у масштабі, який забезпечує обов`язкове чітке відображення відомостей, визначених статтею 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (п. 65).

Таким чином, законодавцем передбачений чіткий порядок дій в разі необхідності внести зміни до Поземельної книги. Крім того, визначено відповідне коло осіб, які можуть звернутись до кадастрового реєстратора (і тільки до нього) з заявою про внесення змін, виправлення помилок тощо.

Щодо виправлення технічних помилок у Поземельній книзі або на окремих її аркушах, то як вже було зазначено вище, таке здійснюється відповідно до пунктів 138-161 цього Порядку (п. 63).

Так, п. 138. Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 1 січня 2013 р. та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Відповідно до п. 139 Порядку ведення Державного земельного кадастру у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 органові, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення разом із доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, чи іншого альтернативного засобу електронної ідентифікації особи з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронній формі з Державного аграрного реєстру з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

Відповідно до п. 146 Порядку ведення Державного земельного кадастру виправлення технічної помилки здійснюється Державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі, витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру та всіх документах, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі) та містять відповідні відомості, шляхом повторного виготовлення (в електронній та паперовій формі) відповідних документів (їх аркушів).

Слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 222 Порядку ведення Державного земельного кадастру рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру або до суду.

Також, відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523 (в редакції із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 969-р від 18.08.2021) визначено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, зокрема визначено такі адміністративні послуги як: надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Частиною 8 ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» встановлено, що якщо адміністративні послуги надаються у центрах надання адміністративних послуг, суб`єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб`єктам звернення оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг) поза зазначеними центрами, їх територіальними підрозділами та віддаленими (у тому числі пересувними) робочими місцями адміністраторів, крім випадків подання заяв з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Отже, надати копії поземельних книг на земельні ділянки є можливим лише через Центр надання адміністративних послуг.

Водночас, законодавством чітко визначено, що виключно державні кадастрові реєстратори здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Підсумовуючи все викладене вище, суд зазначає, що оскільки відповідач 1 не наділений правом самостійно і на власний розсуд вносити до даних Державного земельного кадастру виправлення, вимога позивача про зобов`язання відповідача 1 самостійно усунути виявлені порушення шляхом оформлення відповідних аркушів Поземельних книг згідно з вимогами законодавства задоволенню не підлягає.

Так само, як і вимога про надання належним чином завірених копій виправлених Поземельних книг.

Відповідно, не підлягає задоволенню і вимога позивача встановити невідповідність Поземельної книги в електронній (цифровій) формі її паперовій формі.

Суд вказує, що позивачем не надано доказів того, що не повне заповнення Поземельної книги на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001 та 4610137200:06:002:0009 спричиняє порушення прав позивача.

Водночас, захисту підлягають лише порушені права та законні інтереси.

Доводів неможливості реалізації вказаних земельних ділянок через неповноту Поземельних книг суду не представлено.

Також матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталась до державного кадастрового реєстратора з заявою про виправлення помилок, описок тощо у порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача 2 та зобов`язання провести перевірку земельно-кадастрових документів ОСОБА_1 . Відділом з питань запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про запобігання та виявлення корупції» визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 131 Закону України «Про запобігання та виявлення корупції», яка визначає, що основними завданнями уповноважених підрозділів (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції є:

1)розроблення, організація та контроль за проведенням заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням та правопорушенням, пов`язаним з корупцією;

2)організація роботи з оцінки корупційних ризиків у діяльності відповідного органу, підготовки заходів щодо їх усунення, внесення керівнику такого органу відповідних пропозицій;

3)надання методичної та консультаційної допомоги з питань додержання законодавства щодо запобігання корупції;

4)здійснення заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, інформування керівника відповідного органу та Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання;

5)перевірка факту подання суб`єктами декларування декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному відповідно до цього Закону порядку;

6)здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, у тому числі розгляд повідомлень про порушення вимог цього Закону, у тому числі на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях;

7)забезпечення захисту працівників, які повідомили про порушення вимог цього Закону, від застосування негативних заходів впливу з боку керівника або роботодавця відповідно до законодавства щодо захисту викривачів;

8)інформування керівника відповідного органу, Національного агентства або інших спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції про факти порушення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей; неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції визначені ст. 131 Закону України «Про запобігання корупції». Так, з метою організації та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції, передбачених цим Законом, утворюються (визначаються) уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції.

Уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції утворюються (визначаються) в:

Офісі Президента України, Апараті Верховної Ради України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України, Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

апаратах Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Конституційного Суду України, Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; секретаріатах Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

апаратах та територіальних органах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України (крім Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства);

апараті Ради міністрів Автономної Республіки Крим, апаратах органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у місті Києві державних адміністраціях;

апаратах Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських рад, Севастопольської міської ради, секретаріаті Київської міської ради;

на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління державного органу (крім юридичних осіб, у яких відповідно до цього Закону затверджуються антикорупційні програми);

у державних цільових фондах.

Наказами Національного агентства з питань запобігання корупції № 102/20 від 17.03.2020 та № 277/21 від 27.05.2021 було затверджено Типові положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції.

Аналіз типових положень про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції дає підстави для висновку, що такі передбачали і не передбачають необхідності уповноваженими підрозділами з питань запобігання та виявлення корупції в Держгеокадастрі та його територіальних органах здійснювати перевірку земельно-кадастрових документів. Так, Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування. Відповідно Закон України «Про землеустрій» встановлює вимоги як до змісту наповнення до документації з землеустрою, так і визначає види документації з землеустрою. В свою чергу ст. ст. 186 та 1861 Земельного кодексу України (яку було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021) визначали та визначають погодження і затвердження документації із землеустрою та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Проте і приписи ст. ст. 186 та 1861 Земельного кодексу України не передбачали і не передбачають на даний час необхідності уповноваженими підрозділами з питань запобігання та виявлення корупції в Держгеокадастрі та його територіальних органах здійснювати перевірку земельно-кадастрових документів

Тобто, твердження позивача про необхідність проведення перевірки земельно-кадастрових документів Відділом з питань запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру є необґрунтованими і безпідставними.

Крім того, позивачем не наведено жодних доказів використання посадовими чи службовими особами Держгеокадастру наданих їм службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей у правовідносинах з ОСОБА_1 з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на їх вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Враховуючи викладене, зазначена позовна вимога є безпідставною.

Щодо зобов`язання відповідачів відшкодувати моральну та матеріальну шкоду, то суд зазначає таке.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (Заява № 67534/01) Європейським судом у п. 52 зазначено, що Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25.05.2001 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 (справа № 464/3789/17). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Слід врахувати, що аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась і в інших постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 173/424/17(2-а/173/41/2017), від 27.02.2020 року у справі за № 813/731/18, а також від 24.03.2020 року у справі за № 818/607/17.

З наданого ОСОБА_1 обґрунтування слідує, що остання пов`язує заподіяння їй моральної шкоди неправомірною бездіяльністю та діями відповідачів у цій справі, наслідки якої зумовили для неї нервові напруження, переживання через неможливість продажу земельних ділянок тощо.

Верховний Суд у п. 51 постанови від 27.11.2019 (справа № 750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Однак, у контексті правовідносин, які є спірними у цій справі, судом не встановлено порушень прав позивача діями/бездіяльністю відповідачів, що унеможливлює стягнення з нього в користь позивача моральної шкоди.

Так само як і матеріальної шкоди, щодо якої позивачем не надано суду жодних доказів її заподіяння.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд вказує, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене ст. 5 КАС України, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "прав" має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Застосовуючи цей підхід в контексті обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними і у їх задоволенні слід відмовити, оскільки під час судового розгляду не встановлено фактів порушення прав позивача, про які йдеться в позові.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2022.

Суддя Потабенко В.А.

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.09.2022
Оприлюднено28.09.2022
Номер документу106433758
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —380/8279/21

Ухвала від 03.07.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Коваленко Н.В.

Ухвала від 20.04.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Коваленко Н.В.

Постанова від 01.02.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гуляк Василь Васильович

Ухвала від 24.01.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гуляк Василь Васильович

Ухвала від 12.01.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гуляк Василь Васильович

Ухвала від 05.12.2022

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гуляк Василь Васильович

Рішення від 13.09.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Потабенко Варвара Анатоліївна

Ухвала від 15.06.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Потабенко Варвара Анатоліївна

Ухвала від 24.05.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Потабенко Варвара Анатоліївна

Ухвала від 09.05.2022

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Потабенко Варвара Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні