Постанова

від 01.02.2023 по справі 380/8279/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/8279/21 пров. № А/857/17154/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів:Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (суддя Потабенко В.А., час ухвалення 16:12 год., місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 23.09.2022),

в адміністративній справі №380/8279/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів на відшкодування шкоди,

встановив:

У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі відповідач-1), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 15.06.2021 року, просила:

1) витребувати від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України оригінали Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 у двох їх формах: паперовій формі та у електронній формі (на DVD/CD диску), а також витребувати належним чином завірені копії цих Поземельних книг на паперових носіях для суду і позивача (включно з копіями Поземельних книг у їх електронній формі), та дослідити вказані документи в судовому засіданні і встановити наступне:

- для кожної із вказаних Поземельних книг встановити загальну кількість її аркушів, а також відповідність (ідентичність) кількості аркушів цих книг у їх паперовій та електронній формі;

- встановити відповідність (ідентичність) інформації, відображеної на кожному з аркушів вказаних вище Поземельних книг у їх паперовій та електронній формі;

- встановити відповідність/невідповідність кожного з аркушів вказаних вище Поземельних книг вимогам законодавства (на час відкриття Поземельних книг і на час внесення змін/відомостей до них), на підставі чого встановити дійсність кожного документа (як окремих аркушів, так і Поземельних книг в цілому);

- встановити відповідність кожного з аркушів витребуваних Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009 тим, які позивач отримав від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області при розгляді адміністративної справи №380/1366/20;

- встановити відповідність інформації, відображеної в Поземельних книгах №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 як у паперовій формі, так і в електронній формі, тим даним, які відображені в державних актах на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 4610137200:06:002:0001 (площею 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку, власники ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державний акт зареєстрований 17.05.2005 за №01:05:438:00939 у Книзі записів 01-5); - 4610137200:06:002:0003 (площею 0,1123 га, надана для ведення садівництва, власник ОСОБА_2 , державний акт зареєстрований 15.01.2003 за №1147 у Книзі записів 3-5-2); - 4610137200:06:002:0009 (площею 0,1124 га, надана для ведення садівництва, власник ОСОБА_1 , державний акт зареєстрований 09.09.2004 за №01:04:438:00852 у Книзі записів 01-5);

- встановити всі зміни, які вносились у Поземельні книги №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 після дат реєстрації відповідних державних актів, зазначених вище у пункті 2.5, в частині зміни власників цих земельних ділянок;

2) у випадку, якщо у паперовій та електронній формах Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 буде встановлена відмінна кількість аркушів і/або не ідентичність інформації (змісту) цих аркушів і/або встановлений факт наявності аркушів, створених з порушенням норм законодавства (недійсних документів), зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і Держгеокадастр України (як контролюючий орган) забезпечити:

- усунення виявлених порушень шляхом оформлення відповідних аркушів Поземельної книги (книг), а також інших документів (при необхідності) згідно з вимогами законодавства;

- надання позивачу належним чином завірені копії виправлених Поземельних книг;

3) дослідити і встановити обставини/факти неправомірності дій/бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме:

- Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, яка проявилась у формі: а) надання позивачу та іншим державним органам недостовірної земельно-кадастрової інформації і ухиленні від надання інформації; б) бездіяльності щодо фактів порушення відповідальними посадовими особами цього органу вимог нормативно-правових актів щодо процедури ведення Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009, які знаходяться на АДРЕСА_1 ;

- Держгеокадастру України, яка проявилась у формі бездіяльності/не реагування на повідомлення позивача про факти порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області процедури ведення Поземельних книг, надання позивачу і суду недійсних документів, а відтак - недостовірної інформації, що відбувалось за умови невиконання Держгеокадастром кінцевого рішення у адміністративній справі № 826/3985/17 щодо надання позивачу інформації;

4) визнати, що неправомірні дії та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області і Держгеокадастру України порушили права позивача: на отримання інформації, зокрема конфіденційної щодо права власності, яке захищене положеннями частини 3 статті 32 і частини 1 статті 40 Конституції України, а також частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; права на мирне володіння і вільне розпорядження своїм майном, захищене частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції і статтею 41 Конституції України; права на повне виконання у розумний строк кінцевого судового рішення, винесеного на користь позивача, захищене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частиною 1 статті 129 і Конституції України; права на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, захищене частиною 1 статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а вказані порушення у своєму взаємозв`язку та із врахуванням їх тривалості мали наслідком завдання позивачу значної матеріальної та моральної шкоди;

5) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, яка завдана ОСОБА_1 у розмірі, що становить 1931,13 розмірів мінімальної заробітної плати, розподіливши суму відшкодування між обома відповідачами із врахуванням наступного:

- судові витрати (втрати) - у розмірі, що становить 0,53 розміру мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами;

- втрати, пов`язані із неправомірними діями обох відповідачів - у розмірі, що становить 1867 розмірів мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами;

- втрати, пов`язані із неправомірними діями Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - у розмірі, що становить 4,6 розмірів мінімальної заробітної плати;

- компенсація за завдану моральну шкоду - у розмірі, що становить 59 розмірів мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами;

6) призначити судовий контроль за виконанням відповідачами судового рішення в даній справі після набрання ним законної сили.

Відповідач позовних вимог не визнали, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, в суді першої інстанції кожен подав відзив на позовну заяву. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при винесенні оскарженого рішення суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини справи, наявні докази і правове обґрунтування позивача, здійснив порушення норм процесуального і матеріального права та прийняв рішення, яке не можна вважати обґрунтованим і законним, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідач-1 на момент подання позову: а) ухилявся протягом 6 років (з 2015 року) від виконання кінцевого судового рішення у справі №813/4276/14, яким зобов`язаний був надати інформацію за запитом позивача (зокрема, щодо змін, внесених у Поземельні книги земельних ділянок на АДРЕСА_1 ); б) ухилився від надання повних і обґрунтованих відповідей на нове звернення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від 27.08.2019, що було встановлено у рішенні суду від 11.08.2020 у справі №380/1366/20; в) надав недостовірну земельно-кадастрову інформацію податковому органу щодо земельних ділянок позивача, що дозволило останньому ухилитись від виконання судового рішення у справі №813/6766/14, яке було також винесене на користь позивача; г) увів в оману Львівський окружний адміністративний суд під час розгляду справи №380/1366/20, а також позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , стверджуючи про відсутність у цьому органі Поземельної книги №4610137200:06:002:0003; д) надав на виконання рішення суду від 11.08.2020 у справі №380/1366/20 позивачці інформацію листом від 25.01.2021 №31-13-0.6-449/2-21, в якому вже визнав наявність Поземельної книги №4610137200:06:002:0003, проте навів завідомо недостовірну інформацію щодо дати внесення записів у цю книгу. Вважає апелянт, що відповідач-1 перевищив встановлений судом допустимий строк подання відзиву на позовну заяву. Суд першої інстанції порушив також принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Суд першої інстанції порушив базові норми, які визначають засади правосуддя і конституційний порядок в Україні. У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не відобразив і не дослідив на відповідність нормам права ті порушення у веденні Поземельних книг, на які вказала позивачка у своїй заяві від 17.12.2021. Суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, які не відповідають обставинам справи і нормам права. Так, жоден з відповідачів у своїх відзивах чи інших документах по суті справи не спростував в будь-якій формі того, що отримані позивачкою Поземельні книги №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009 у паперовій формі є недійсними документами. Суд ухилився від дослідження Поземельних книг земельних ділянок №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009. Також суд першої інстанції не дав оцінки правовій позиції (доводам) позивача стосовно того, що вказані вище Поземельні книги є недійсними документами. Водночас суд підтримав очевидно незаконну позицію відповідача-1, який для уникнення відповідальності намагався перекласти всю вину створення недійсних Поземельних книг на Державних кадастрових реєстраторів, які «діють на власний розсуд». Суд першої інстанції у своєму обґрунтуванні упустив надзвичайно важливі обставини справи, які стосуються відповідача-1, чим знехтував доводами позивачки стосовно того, що відповідач-1 порушив її право на отримання достовірної інформації та документів, що стосуються Поземельних книг. Суд першої інстанції не зробив висновку стосовно того, що відповідач-1 порушив право позивачки на отримання достовірної інформації та дійсних документів (захищене статтею 8 Конвенції), на підставі яких вона могла б вибрати правильний та ефективний спосіб подальшого захисту своїх прав. Також суд першої інстанції спотворив позовні вимоги позивачки. Суд першої інстанції не дослідив і не відобразив у своєму рішенні, що Держгеокадастр увів позивачку в оману, надаючи недостовірну інформацію щодо Поземельних книг, які є базовими документами Державного земельного кадастру. Не відобразив у своєму рішенні суд і наданих позивачкою доказів того, що відповідач-2 упродовж 4 років ухилявся від виконання рішення суду від 22.05.2018 року в адміністративній справі №826/3985/17 щодо надання позивачці інформації з питань, які мають безпосереднє відношення до предмету даного позову. Не дослідження судом щодо позовної вимоги стосовно надання відповідачем-1 позивачу та іншим органам недостовірної земельно-кадастрової інформації. Не відповідають висновки суду першої інстанції обставинам справи при розгляді позовної вимоги щодо зобов`язання відповідачів відшкодувати моральну та матеріальну шкоду. Суд спочатку не дослідив всіх істотних обставин справи, проігнорував відповідні докази і доводи позивачки, а після цього прийшов до очевидного висновку, що за відсутності таких обставин і доказів позивачці не завдано матеріальної і моральної шкоди.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить:

1) забезпечити захист її основоположних прав і свобод при розгляді даної справи та винесенні рішення, гарантованих положеннями статей 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Протоколу № 1 до цієї Конвенції; з цією метою відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та провести розгляд справи з викликом сторін у судове засідання;

2) дослідити і зробити висновки щодо порушень норм процесуального і матеріального права, допущених Львівським окружним адміністративним судом при винесенні рішення від 13 вересня 2022 року у справі №380/8279/21, а також щодо обставин справи, які не були представлені та досліджені судом у вказаному рішенні, зокрема:

- на підставі викладеного в апеляційній скарзі встановити, що Львівський окружний адміністративний суд при винесенні рішення від 13 вересня 2022 року у справі №380/8279/21 порушив принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальності сторін;

- встановити, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало Львівському окружному адміністративному суду в судовому засіданні 01 грудня 2021 року Поземельні книги земельних ділянок №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 (завірені копії роздрукованих книг в електронній/цифровій формі), які не були судом досліджені, як докази, та зробити висновок про дійсність/недійсність цих документів;

- дослідити невідповідність висновків Львівського окружного адміністративного суду обставинам справи в частині оцінки судом правомірності дій Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо створення, зберігання недійсних Поземельних книг земельних ділянок №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 (у паперовій та цифровій формах) та надання іншим органам на підставі цих документів недостовірної інформації або ухилення від надання такої;

- встановити, що Львівський окружний адміністративний суд не дослідив обставин, пов`язаних із завданням відповідачами позивачці матеріальної та моральної шкоди, та дослідити хибність висновків суду у питанні оцінки завданої відповідачами позивачці моральної та матеріальної шкоди; зокрема, встановити неправомірність посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Ромашов проти України» (від 27.07.2004, № 67534/01), «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994, № 18390/91), «Салов проти України» (від 06.09.2005, № 65518/01);

3) скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 року у справі №380/8279/21 повністю;

4) за результатами розгляду апеляційної скарги прийняти постанову, якою:

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо фактів порушення відповідальними посадовими особами цього органу вимог нормативно-правових актів щодо процедури створення і ведення Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200.06.002.0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009, які знаходяться на АДРЕСА_1 ;

- визнати неправомірним надання Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області до суду недійсних Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009, а також надання іншим органам недостовірної інформації на підставі цих книг;

- визнати, що неправомірні дії та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області і Держгеокадастру України порушили права позивача: на отримання достовірної інформації, зокрема конфіденційної щодо права власності, яке захищене положеннями частини 3 статті 32 і частини 1 статті 40 Конституції України, а також частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; на мирне володіння і вільне розпорядження своїм майном, захищене частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції і статтею 41 Конституції України; на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, захищене частиною І статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а вказані порушення у своєму взаємозв`язку та із врахуванням їх тривалості мали наслідком завдання позивачу значної матеріальної та моральної шкоди;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (як контролюючий орган) забезпечити усунення встановлених судом порушень у веденні вказаних вище Поземельних книг, які чинять ці книги недійсними документами;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, яка була завдана ОСОБА_1 у розмірі, що встановить суд на підставі повного з`ясування всіх обставин справи та із врахуванням позиції позивача, викладеної у позовній заяві.

Відповідач-1 з апеляційними вимогами позивача не погодився, подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято рішення у справі з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Поземельна книга №4610137200:06:002:0001 (кадастровий номер земельної ділянки) стосується земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності у частці 1/3 ОСОБА_1 та у частці 2/3 ОСОБА_2 .. Ця поземельна книга відкрита органом Держгеокадастру у Львівській області 17.05.2005 року (а.с. 147-151 т.1, а.с. 251-258 т.2).

Поземельна книга №4610137200:06:002:0009 (кадастровий номер земельної ділянки) стосується земельної ділянки площею 0,1124 га, що розташована: АДРЕСА_1 , яка належить вцілому на праві приватної власності ОСОБА_1 .. Ця поземельна книга відкрита органом Держгеокадастру у Львівській області 09.09.2004 року (а.с. 152-156 т.1, а.с. 259-266 т.2).

Поземельна книга №4610137200:06:002:0003 (кадастровий номер земельної ділянки) стосується земельної ділянки площею 0,1123 га, що розташована: АДРЕСА_1 , яка належить вцілому на праві приватної власності ОСОБА_2 .. Ця поземельна книга відкрита органом Держгеокадастру у Львівській області 15.01.2003 року (а.с. 267-276 т.2).

01.10.2020р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з заявою, у якій, зокрема, просили:

1. Дати розпорядження начальнику Відділу з питань запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру України здійснити перевірку земельно-кадастрових документів, які зберігаються у структурних підрозділах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щодо земельних ділянок із кадастровими номерами: 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003 та 4610137200:06:002:0009 на предмет їх відповідності вимогам законодавства у зв`язку із підозрою щодо вчинення відповідальними посадовими особами цих підрозділів корупційних або пов`язаних із корупцією дій/правопорушень. Для цього, зокрема:

- перевірити відповідність кількості аркушів та відображеної у них інформації Поземельної книги №4610137200:06:002:0001 у її паперовому варіанті аркушам цієї книги, наданим ГУ Держгеокадастру у Львівській області Львівському окружному адміністративному суду;

- перевірити відповідність кількості аркушів та відображеної у них інформації Поземельної книги №4610137200:06:002:0001 у її електронному (цифровому) варіанті аркушам: а) цієї книги, що були надані Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області Львівському окружному адміністративному суду, б) Поземельної книги №4610137200:06:002:0001 у її паперовому варіанті;

- перевірити відповідність кількості аркушів та відображеної, у них інформації Поземельнії книги №4610137200:06:002:0009 у її паперовому варіанті аркушам цієї книги, наданим ГУ Держгеокадастру у Львівській області Львівському окружному адміністративному суду;

- перевірити відповідність кількості аркушів та відображеної у них інформації Поземельної книги №4610137200:06:002:0009 у її електронному (цифровому) варіанті аркушам: а) цієї книги, що були надані ГУ Держгеокадастру у Львівській області Львівському окружному адміністративному суду; б) Поземельної книги №4610137200:06:002:0009 у її паперовому варіанті;

- повідомити заявникам всі випадки невідповідності кількості аркушів та відображеної, у них інформації Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001 та 4610137200:06:002:0009 у їх паперовому і електронному варіанті відповідним аркушам які зберігаються і у матеріалах справи №380/1366/20 Львівського окружного адміністративного суду, та надати заявникам копії всіх аркушів зазначених поземельних книг (представлених у паперовому і/або електронному варіанті вказаних книг), які не відповідають за змістом (відрізняються) від аркушів, в тому числі ті аркуші, які взагалі не були надані ГУ Держгеокадастру у Львівській області суду;

- перевірити факт наявності/відсутності Поземельної книги №4610137200:06:002:0003 у її паперовому та електронному варіанті. У випадку наявності Поземельної книги №4610137200:06:002:0003 у паперовому і/або електронному варіанті надати копії всіх її аркушів заявникам;

2. Дати заявникам обґрунтовані і вичерпні відповіді (інформацію) щодо наступного:

- по кожному аркушу Поземельної книги №4610137200:06:002:0001, дати обґрунтоване пояснення щодо його відповідності/невідповідності вимогам законодавства, чинного у період відкриття і/або внесення відомостей до даної книги, із врахуванням зауважень заявників;

- по кожному аркушу Поземельної книги №4610137200:06:002:0009; дати обґрунтоване пояснення щодо його відповідності/невідповідності вимогам законодавства, чинного у період відкриття і/або внесення відомостей до даної книги, із врахуванням зауважень заявників;

- з посиланням на норми законодавства, чинного на час створення Поземельної книги №4610137200:06:002:0009, підтвердити або заперечити, що при формуванні земельної ділянки із кадастровим номером №4610137200:06:002:0009, яка була утворена в результаті об`єднання земельних ділянок з кадастровими №№ 4610137200:06:002:0002 і 4610137200:06:002:0004, у Поземельній книзі №4610137200:06:002:0009 повинні були бути наявні відомості (аркуші), в яких відображена інформація про земельні ділянки із скасованими кадастровими №№ 4610137200:06:002:0002 і 4610137200:06:002:0004;

- чи згідно законодавства, чинного у період з 15 січня 2003 року (дати видачі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1123 га з кадастровим №4610137200:06: 002:0003, виданого ОСОБА_2 на підставі ухвали Львівської міської ради №102 від 31.10.2002, зареєстрованого 15.01.2003 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 3-5-2 за № 1147) по 24 липня 2020 року (дати появи листа Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. від 24.07.2020 №1044/409-20-0.37 з інформацією щодо поземельних книг, нормативно-правовими актами було передбачено відкриття поземельної книги для земельної ділянки з вже присвоєним кадастровим номером і виданим Державним актом на право приватної власності на неї, із подальшим внесення до цієї книги інших відомостей про земельну ділянку. Відповідь надати із посиланням на конкретні пункти, частини тощо відповідних норм права, а також із врахуванням викладеного у пунктах 41 - 47 даної заяви;

- просили дати повний перелік всіх нормативно-правових актів (включно з інструкціями і методичними вказівками, якщо такі розроблялись), чинних у період з 01 січня 2003 р. по 01 жовтня 2020 року, які визначали вимоги до переліку та змісту (наповнення) документів, що були підставою для формування поземельних книг (внесення у них інформації), а також визначали перелік всіх документів і відомостей, які повинні були бути відображені на аркушах поземельних книг;

- просили дати повний перелік тих первинних документів, на підставі яких формуються дані/файли щодо земельних ділянок із кадастровими номерами №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009, які передаються з 2003 року (у випадку земельної ділянки з кадастровим №4610137200:06:002:0009 - з 2004 р.) до податкового органу для нарахування земельного податку;

- просили дати повний перелік тих первинних документів, на підставі яких формувались дані щодо земельних ділянок із кадастровими номерами №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009, які вносились для відображення в публічній електронній кадастровій карті України (а.с. 157-169 т.1).

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.10.2020 надала 04.11.2020 відповідь за №КО-2928/1-0.21-8119/6-20, повідомивши заявників, що перевірка повідомлень про вчинення корупційних та/або пов`язаних з корупцією правопорушень, за які передбачена кримінальна або адміністративна відповідальність, віднесена до повноважень спеціально уповноважених суб`єктів у сфері запобігання корупції, визначених Законом України «Про запобігання корупції» в межах їх компетенції, зокрема, щодо можливого підроблення (на думку заявників) документів. У зв`язку з цим заявники можуть звернутися до правоохоронних органів. У цьому листі вказано, що Поземельні книги на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009 частково не відповідають вимогам пункту 12 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель. Також вказано, що формою Поземельної книги не передбачалась наявність відомостей про кадастрові номери земельних ділянок, на підставі яких утворилась нова земельна ділянка. Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:06:002:0003 відкрито відповідно до вимог Закону та Порядку. Формування поземельних книг до 01.01.2013 здійснювалося відповідно до Земельного кодексу України (в редакції до 01.01.2013), Тимчасового порядку, Порядку ведення Поземельної книги. З 01.01.2013 формування поземельних книг здійснюється відповідно до Закону та Порядку державними кадастровими реєстраторами відповідно до повноважень, визначених пунктом 6 Порядку. Згідно з вимогами статті 286.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Порядок взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 №1066. Згідно з відомостями Державного земельного кадастру: земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:06:002:0001 сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 04.11.2004; земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:06:002:0003 сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 18.02.2002; земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:06:002:0009 сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 17.03.2004 (а.с. 170-172 т.1).

Вважаючи, що Поземельні книги земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 ведуться відповідачем-1 неналежно, без контролю зі сторони відповідача-2, що заподіяло позивачу матеріальну і моральну шкоду, позивач звернулася із вказаним позовом до адміністративного суду.

Рішенням суду першої інстанції від 13.09.2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх безпідставністю.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вимоги апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції від 13.09.2022 року різняться від заявлених позовних вимог, які були визначені в адміністративному позові, з врахуванням уточненої позовної заяви від 15.06.2021 року.

Відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч.5 ст.308 КАС України).

Таким чином, предметом апеляційного розгляду справи являється питання щодо законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції від 13.09.2022 року в межах предмету спору та підстав позову, які були заявлені до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI (далі Закон №3613-VI, в редакції від 16.07.2020) установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За визначенням статті 1 Закону №3613-VI, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ст.4 Закону №3613-VI).

Приписами частин 1 та 2 статті 5 Закону №3613-VI визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №3613-VI, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Положеннями про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. №15 (далі Положення №15, в редакції від 31.07.2020), встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (п.1).

Відповідно до п.7 Положень №15, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 та п.п. 9, 12, 23 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248, передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Львівської області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює ведення Державного земельного кадастру, веде поземельні книги забезпечує створення, формування і ведення місцевого фонду документації із землеустрою.

Статтею 32 Закону України Про землеустрій визначено, що Державний фонд документації із землеустрою формується на основі збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою.

Порядок надходження та зберігання документації із землеустрою, визначений Положенням про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1553.

Пунктами 3, 5 Положення про Державний фонд документації із землеустрою визначено, що Державний фонд складається з Головного фонду документації із землеустрою, регіональних фондів документації із землеустрою - Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, місцевих фондів документації із землеустрою - адміністративних районів та міст обласного значення.

Регіональний фонд створюється, формується і ведеться головними управліннями Держгеокадастру в областях та м. Києві.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача-2 про те, що до компетенції Держгеокадастру не входить зберігання Поземельних книг та такі книги у нього відсутні.

Відповідно до ст.1 Закону України Про землеустрій, документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Відповідно до ст.9 Закону №3613-VI, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України Про адміністративні послуги, або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин.

Вказаною нормою запроваджено механізм персоніфікації відповідальності посадових осіб, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, шляхом визначення особливого правового статусу державного кадастрового реєстратора, що здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання відомостей із нього у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.

Так, відповідно до ч.4 ст.9 Закону №3613-VI, державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (ч.ч. 6, 7 ст.9 Закону №3613-VI).

Вказана норма кореспондується із п.5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, яка визначає, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених Законом України Про Державний земельний кадастр.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст.38 Закону №3613-VI, відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Для фізичних та юридичних осіб відомості Державного земельного кадастру надаються за бажанням заявника: у паперовій формі; в електронній формі через Публічну кадастрову карту, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України Про платіжні послуги.

Доступ до відомостей Державного земельного кадастру надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, нотаріусам, банкам та особам, які в установленому законом порядку внесені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у тому числі через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за умови ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Відомості Державного земельного кадастру, отримані в паперовій чи електронній формі, мають однакову юридичну силу.

Для отримання відомостей Державного земельного кадастру в паперовій формі заявник або уповноважена ним особа подає Державному кадастровому реєстратору, адміністратору центру надання адміністративних послуг або уповноваженій посадовій особі виконавчого органу місцевого самоврядування (якщо надання таких відомостей здійснюється таким центром або виконавчим органом органу місцевого самоврядування): заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; документ про оплату послуг за отримання відомостей Державного земельного кадастру, крім випадків, визначених цим Законом; документ, що підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою особою заявника).

У разі подання заяви органом державної влади, органом місцевого самоврядування в заяві зазначаються підстави надання відповідних відомостей з посиланням на норму закону, що передбачає право відповідного органу запитувати такі відомості, а також реквізити справи, у зв`язку з якою виникла потреба в отриманні відомостей.

Заява з доданими до неї документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто, надсилається поштою рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або подається через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі подання заяви з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оплата послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру здійснюється із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України Про платіжні послуги.

Державний кадастровий реєстратор або інша особа, яка відповідно до абзацу першого цієї частини надає відомості з Державного земельного кадастру, протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (у разі подання заяви про надання витягу з Державного земельного кадастру - у день надходження заяви) надає заявнику документ, передбачений частиною першою цієї статті, або мотивовану відмову в наданні такого документа.

Надання відомостей з Державного земельного кадастру або мотивованої відмови в наданні таких відомостей за бажанням заявника здійснюється Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування особисто заявнику або шляхом направлення зазначеними особами поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення чи у формі електронного документа засобами телекомунікаційного зв`язку.

Статтею 25 Закону №3613-VI передбачено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.

Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї. Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Згідно ст.26 Закону №3613-VI, при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, обраний за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей про відповідну земельну ділянку.

Апеляційний суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі Порядок №1051), відповідно до якого Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку (п.49).

Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки (п.50 Порядку №1051).

Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру (п.51 Порядку №1051).

До Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї (п.52 Порядку №1051).

Поземельна книга в паперовій формі відкривається шляхом роздрукування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відповідної Поземельної книги в електронній (цифровій) формі.

Кожний аркуш Поземельної книги в паперовій формі засвідчується підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюється його печаткою. Не завірені підписом і не скріплені печаткою Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в паперовій формі вважаються недійсними (п.53 Порядку №1051).

До Поземельної книги в паперовій формі додаються всі документи, що є підставою для внесення відомостей до неї (п.54 Порядку №1051).

Поземельна книга відкривається одноразово в електронній і паперовій формі (крім випадку відновлення втраченої Поземельної книги) та ведеться постійно і безперервно.

У разі внесення відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку такі відомості вносяться до Поземельної книги: в паперовій формі - Державним кадастровим реєстратором за місцем розташування земельної ділянки; в електронній формі - Державним кадастровим реєстратором, обраним за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості (п.54-1 Порядку №1051).

Державний кадастровий реєстратор забезпечує зберігання Поземельної книги в паперовій формі у порядку, визначеному Мінагрополітики (п.55 Порядку №1051).

Державний кадастровий реєстратор несе відповідальність за: 1) ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку; 2) відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення; 3) тотожність відомостей, зазначених у паперовій та електронній (цифровій) формі Поземельної книги.

Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, що є підставою для їх внесення до Поземельної книги, несуть особи, які видали (склали) такі документи (п.56 Порядку №1051).

Виправлення технічних помилок у Поземельній книзі або на окремих її аркушах здійснюється відповідно до пунктів 138-161 цього Порядку (п.63 Порядку №1051).

Невід`ємною складовою частиною Поземельної книги є кадастровий план земельної ділянки - картографічний документ, який створюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 11 під час: 1) формування земельної ділянки; 2) надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (п.64 Порядку №1051).

Кадастровий план земельної ділянки складається в електронній (цифровій) та паперовій формі у масштабі, який забезпечує обов`язкове чітке відображення відомостей, визначених статтею 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (п.65 Порядку №1051).

Наведені правові норми дають підстави вважати, що законодавцем передбачений чіткий порядок дій в разі необхідності внесення змін до Поземельної книги. Також визначено відповідне коло осіб, які можуть звернутись до кадастрового реєстратора (і тільки до нього) з заявою про внесення змін, виправлення помилок тощо.

Отже, питання щодо виправлення технічних помилок у Поземельній книзі або на окремих її аркушах здійснюється відповідно до пунктів 138-161 Порядку №1051 (п.63).

Так, пунктом 138 Порядку №1051 передбачено, що помилками у Державному земельному кадастрі є: 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 1 січня 2013 р. та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Відповідно до п.139 Порядку №1051, ведення Державного земельного кадастру у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 органові, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення разом із доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, чи іншого альтернативного засобу електронної ідентифікації особи з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронній формі з Державного аграрного реєстру з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

Відповідно до п.146 Порядку №1051, виправлення технічної помилки здійснюється Державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі, витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру та всіх документах, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі) та містять відповідні відомості, шляхом повторного виготовлення (в електронній та паперовій формі) відповідних документів (їх аркушів).

Відповідно до п.222 Порядку №1051, рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру або до суду.

Судом враховується, що за визначенням, наведеним у Законі України Про адміністративні послуги, адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 №523 (в редакції із змінами, внесеними станом на 22.07.2020) визначено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, зокрема визначено такі адміністративні послуги як: надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Частиною 8 ст.12 Закону України Про адміністративні послуги встановлено, що якщо адміністративні послуги надаються у центрах надання адміністративних послуг, суб`єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб`єктам звернення оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг) поза зазначеними центрами, їх територіальними підрозділами та віддаленими (у тому числі пересувними) робочими місцями адміністраторів, крім випадків подання заяв з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Водночас, законодавством чітко визначено, що виключно державні кадастрові реєстратори здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру.

У спірних правовідносинах суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки відповідач-1 не наділений правом самостійно на власний розсуд вносити до даних Державного земельного кадастру виправлення, вимога позивача про зобов`язання відповідача-1 самостійно усунути виявлені порушення шляхом оформлення відповідних аркушів Поземельних книг згідно з вимогами законодавства задоволенню не підлягає. Відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги про надання належним чином завірених копій виправлених Поземельних книг.

Судом також враховується, що позивачу належать на праві власності частково земельна ділянка із кадастровим номером 4610137200:06:002:0001 та повністю земельна ділянка із кадастровим номером 4610137200:06:002:0009.

Засвідчені копії цих поземельних книг містяться в матеріалах адміністративної справи (а.с. 251-266 т.2). Зміст цих Поземельних книг досліджено апеляційним судом і не встановлено порушень щодо порядку їх ведення чи оформлення.

При цьому, як видно із доводів позивача, звернення до адміністративного суду зумовлено припущеннями позивача про те, що такі Поземельні книги ведуться неналежним чином. У позовній заяві не конкретизовано, які саме порушення чи недоліки містять вказані вище Поземельні книги, та якими мають бути виправлення їхнього змісту чи форми.

Відносно покликання позивача (апелянта) на лист-відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.11.2020 за №КО-2928/1-0.21-8119/6-20, то колегія суддів враховує, що у цьому листі-відповіді вказано, що Поземельні книги на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009 частково не відповідають вимогам пункту 12 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, а саме, вимогам пунктів 12.7.4-12.7.6, 12.8.1, 12.10 пункту 12, в редакціях відповідно від 09.05.2005р. і від 02.07.2003р..

Так, наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003р. було затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель. Однак, цей Тимчасовий порядок втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №408 від 07.07.2012 року.

Пунктами 12.7-12.10 цього Тимчасового Порядку (станом на момент його чинності) було визначено питання щодо структури Поземельної книги, формування Поземельної книги, оформлення і зберігання Поземельної книги.

Як уже було вказано апеляційним судом вище, на час розглядуваних правовідносин і по даний час діє Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою КМ України від 17.10.2012 за №1051.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що земельна ділянка із кадастровим номером 4610137200:06:002:0003 належить вцілому на праві приватної власності ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі №18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». В тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17.

Апеляційний суд, зауважує, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З врахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог щодо невідповідності інформації, відображеної в досліджуваних Поземельних книгах, як у паперовій формі так і в електронній формі, вимогам законодавства і тим даним, які відображені в державних актах на право власності на земельні ділянки.

Відносно доводів позивача про визнання протиправними дій відповідача-2 та зобов`язання провести перевірку земельно-кадастрових документів Відділом з питань запобігання та виявлення корупції Держгеокадастру, то судом першої інстанції вірно враховано, що Закон України Про землеустрій визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування. Цей Закон встановлює вимоги як до змісту наповнення до документації з землеустрою, так і визначає види документації з землеустрою. У свою чергу, ст.ст. 186 та 186-1 Земельного кодексу України (яку було виключено на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин №1423-ІХ від 28.04.2021) визначали та визначають погодження і затвердження документації із землеустрою та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Приписи ст.ст. 186 та 186-1 Земельного кодексу України не передбачають необхідності уповноваженими підрозділами з питань запобігання та виявлення корупції в Держгеокадастрі та його територіальних органах здійснювати перевірку земельно-кадастрових документів.

Крім того, позивачем не наведено жодних доказів використання посадовими чи службовими особами Держгеокадастру наданих їм службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей у правовідносинах з ОСОБА_1 з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на їх вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Відносно вимог позивача про встановлення обставин/фактів неправомірності дій/бездіяльності відповідача ГУ Держгеокадастру у Львівській області, яка проявилась у формі: а) надання позивачу та іншим державним органам недостовірної земельно-кадастрової інформації і ухиленні від надання інформації; б) бездіяльності щодо фактів порушення відповідальними посадовими особами цього органу вимог нормативно-правових актів щодо процедури ведення Поземельних книг земельних ділянок, та відповідача Держгеокадастру України, яка проявилась у формі бездіяльності/не реагування на повідомлення позивача про факти порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області процедури ведення Поземельних книг, надання позивачу і суду недійсних документів, а також щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності цих відповідачів, які порушили права позивача, то такі позовні вимоги являються необгрунтованими і жодними доказами не підтверджуються. Такі доводи позивача грунтуються лише на особистих припущеннях.

Відносно вимог позивача про зобов`язання відповідачів відшкодувати моральну та матеріальну шкоду, суд враховує, що підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України (далі ЦК України).

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальними положеннями про відшкодування шкоди майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Суд зазначає, що з`ясуванню підлягають фактичні обставини можливого заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, зокрема, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З наданого ОСОБА_1 обґрунтування слідує, що остання пов`язує заподіяння їй моральної шкоди неправомірною бездіяльністю та діями відповідачів у цій справі, наслідки якої зумовили для неї нервові напруження, переживання через неможливість продажу земельних ділянок тощо.

Верховний Суд у п.51 постанови від 27.11.2019 (справа №750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Однак, у контексті правовідносин, які є спірними у цій справі, суд не встановив порушень прав позивача діями/бездіяльністю відповідачів, що унеможливлює стягнення з нього в користь позивача моральної шкоди.

Також позивачем не надано доказів суду щодо спричиненої позивачу матеріальної чи моральної шкоди діями/бездіяльністю відповідачів.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій адміністративній справі щодо визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів на відшкодування шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції приймаються до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

З врахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об`єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням чинного законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року в адміністративній справі №380/8279/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів на відшкодування шкоди залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 13.02.2023 року