Ухвала

від 03.07.2023 по справі 380/8279/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

03 липня 2023 року

м. Київ

справа №380/8279/21

адміністративне провадження № К/990/12279/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів на відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач-1), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 15.06.2021, просила:

1) витребувати від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України оригінали Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 у двох їх формах: паперовій формі та у електронній формі (на DVD/CD диску), а також витребувати належним чином завірені копії цих Поземельних книг на паперових носіях для суду і позивача (включно з копіями Поземельних книг у їх електронній формі), та дослідити вказані документи в судовому засіданні і встановити наступне:

- для кожної із вказаних Поземельних книг встановити загальну кількість її аркушів, а також відповідність (ідентичність) кількості аркушів цих книг у їх паперовій та електронній формі;

- встановити відповідність (ідентичність) інформації, відображеної на кожному з аркушів вказаних вище Поземельних книг у їх паперовій та електронній формі;

- встановити відповідність/невідповідність кожного з аркушів вказаних вище Поземельних книг вимогам законодавства (на час відкриття Поземельних книг і на час внесення змін/відомостей до них), на підставі чого встановити дійсність кожного документа (як окремих аркушів, так і Поземельних книг в цілому);

- встановити відповідність кожного з аркушів витребуваних Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0009 тим, які позивач отримав від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області при розгляді адміністративної справи №380/1366/20;

- встановити відповідність інформації, відображеної в Поземельних книгах №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 як у паперовій формі, так і в електронній формі, тим даним, які відображені в державних актах на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 4610137200:06:002:0001 (площею 0,1000 га, надана для обслуговування житлового будинку, власники ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державний акт зареєстрований 17.05.2005 за №01:05:438:00939 у Книзі записів 01-5); - 4610137200:06:002:0003 (площею 0,1123 га, надана для ведення садівництва, власник ОСОБА_2 , державний акт зареєстрований 15.01.2003 за №1147 у Книзі записів 3-5-2); - 4610137200:06:002:0009 (площею 0,1124 га, надана для ведення садівництва, власник ОСОБА_1 , державний акт зареєстрований 09.09.2004 за №01:04:438:00852 у Книзі записів 01-5);

- встановити всі зміни, які вносились у Поземельні книги №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 після дат реєстрації відповідних державних актів, зазначених вище у пункті 2.5, в частині зміни власників цих земельних ділянок;

2) у випадку, якщо у паперовій та електронній формах Поземельних книг №№ 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009 буде встановлена відмінна кількість аркушів і/або не ідентичність інформації (змісту) цих аркушів і/або встановлений факт наявності аркушів, створених з порушенням норм законодавства (недійсних документів), зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і Держгеокадастр України (як контролюючий орган) забезпечити:

- усунення виявлених порушень шляхом оформлення відповідних аркушів Поземельної книги (книг), а також інших документів (при необхідності) згідно з вимогами законодавства;

- надання позивачу належним чином завірені копії виправлених Поземельних книг;

3) дослідити і встановити обставини/факти неправомірності дій/бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а саме:

- Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, яка проявилась у формі: а) надання позивачу та іншим державним органам недостовірної земельно-кадастрової інформації і ухиленні від надання інформації; б) бездіяльності щодо фактів порушення відповідальними посадовими особами цього органу вимог нормативно-правових актів щодо процедури ведення Поземельних книг земельних ділянок із кадастровими номерами 4610137200:06:002:0001, 4610137200:06:002:0003, 4610137200:06:002:0009, які знаходяться на АДРЕСА_1 ;

- Держгеокадастру України, яка проявилась у формі бездіяльності/не реагування на повідомлення позивача про факти порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області процедури ведення Поземельних книг, надання позивачу і суду недійсних документів, а відтак - недостовірної інформації, що відбувалось за умови невиконання Держгеокадастром кінцевого рішення у адміністративній справі № 826/3985/17 щодо надання позивачу інформації;

4) визнати, що неправомірні дії та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області і Держгеокадастру України порушили права позивача: на отримання інформації, зокрема конфіденційної щодо права власності, яке захищене положеннями частини 3 статті 32 і частини 1 статті 40 Конституції України, а також частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; права на мирне володіння і вільне розпорядження своїм майном, захищене частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції і статтею 41 Конституції України; права на повне виконання у розумний строк кінцевого судового рішення, винесеного на користь позивача, захищене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частиною 1 статті 129 і Конституції України; права на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, захищене частиною 1 статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а вказані порушення у своєму взаємозв`язку та із врахуванням їх тривалості мали наслідком завдання позивачу значної матеріальної та моральної шкоди;

5) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, яка завдана ОСОБА_1 у розмірі, що становить 1931,13 розмірів мінімальної заробітної плати, розподіливши суму відшкодування між обома відповідачами із врахуванням наступного:

- судові витрати (втрати) - у розмірі, що становить 0,53 розміру мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами;

- втрати, пов`язані із неправомірними діями обох відповідачів - у розмірі, що становить 1867 розмірів мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами;

- втрати, пов`язані із неправомірними діями Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - у розмірі, що становить 4,6 розмірів мінімальної заробітної плати;

- компенсація за завдану моральну шкоду - у розмірі, що становить 59 розмірів мінімальної заробітної плати - порівну між обома відповідачами;

6) призначити судовий контроль за виконанням відповідачами судового рішення в даній справі після набрання ним законної сили.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2023 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20.04.2023 скаржником подано заяву щодо усунення недоліків касаційної скарги.

Перевіривши викладені в такій заяві обґрунтування підстав касаційного оскарження на відповідність статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд зазначає про таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.

При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 та пункт 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в "Базі правових позицій Верховного Суду".

Крім того, на думку скаржника, пункт 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень, оскільки суд першої інстанції формально частково задовольнив клопотання позивача, усно зобов`язавши відповідача-1 надати Поземельні книги, при цьому в рішенні не відображено таке клопотання, не досліджено Поземельні книги та не спростовано на підставі норм матеріального права стверджувані позивачем порушення в цих книгах.

Однак Верховний Суд вважає необґрунтованими покликання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи ) як підставу для скасування судових рішень, оскільки з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що копії Поземельних книг містяться в матеріалах справи, зміст цих книг досліджено судом апеляційної інстанції і не встановлено порушень що порядку їх ведення чи оформлення.

Суд наголошує, що скаржник фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах з огляду на таке.

Верховний Суд наголошує, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Скаржник у заяві щодо усунення недоліків касаційної скарги пропонує вісім висновків, які повинен сформувати Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Однак Суд зауважує, що зазначені скаржником висновки №1, №3, №4, №8 не містять вказівки на конкретні норми права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Сформовані ж скаржником висновки №2, №5, №6, №7 зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

При цьому слід зазначити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 360/267/19 зазначив:

«не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд не може обмежуватись лише встановленням факту процесуального порушення і фактично, вдався до такого явище як "правовий пуризм".

Слід відмітити, що поняття "правового пуризму" введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (надалі - ЄСПЛ).

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

«Правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; "правовий пуризм" може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

Тому, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Процесуальні норми є вторинними в порівнянні з матеріальними, оскільки призначення процесуальних норм полягає в забезпеченні реалізації матеріальних норм. Це означає, що характер, зміст і призначення процесуальних норм, які складають зміст процесуального права (має на меті забезпечення організаційної діяльності із застосування норм матеріального права), підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому обумовлюються ними та є похідними від них ».

Однак касаційна скарга не містить обґрунтувань, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів на відшкодування шкоди.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 380/8279/21 разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Т.Г. Стрелець