Постанова

від 28.09.2022 по справі 280/1380/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 280/1380/19

провадження № К/9901/13488/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (головуючий суддя Ясенова Т.І., судді Суховаров А.В., Головко О.В.)

у справі №280/1380/19

за позовом Приватного підприємства "Рада-Сервіз"

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування припису, постанови

І. РУХ СПРАВИ

1. Приватне підприємство "Рада-Сервіз" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28 лютого 2019 року № ЗП592/563/АВ/П/ТД-1ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами; визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 19 лютого 2019 року № ЗП592/563/АВ/П.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року Приватному підприємству "Рада-Сервіз" у позові відмовлено.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов Приватного підприємства "Рада-Сервіз" задоволено.

4. Не погодившись з таким судовим рішення суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року.

5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 13 лютого 2019 року по 14 лютого 2019 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Запорізькій області Буднік О.А. (службове посвідчення №563) відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), у присутності головного бухгалтера ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування Приватного підприємства «Рада-Сервіз» за адресою АДРЕСА_1 .

7. Підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стало повідомлення від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02 квітня 2018 року вх.№3463-08, від 29 серпня 2018 року №10115-08 про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно - правовими договорами в одного роботодавця більше року та від 29 серпня 2018 року №10115-08, від 28 січня 2019 року №1211-08 про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно - правових договорів.

8. За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 14 лютого 2019 року №ЗП592/563/АВ, який отримано бухгалтером ОСОБА_1 14 лютого 2019 року.

9. Так, в ході інспекційного відвідування було встановлено порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи 15 осіб без укладення трудового договору, оформленого наказом директора Приватного підприємства «Рада-Сервіз»:

- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , прийняли на себе зобов`язання з виконання охорони території підприємства та підтримування її в належному стані, перевіряти наявність усіх замків, утримувати і охороняти об`єкт, споруди та будівлі, підігрів води для миття робочих, приготування їжі для собак, підмітання сміття, листя, винесення сміття;

- ОСОБА_8 прийняла на себе зобов`язання з виконання одноразових доручень керівника щодо організації прийому відвідувачів, оперативного розгляду прохань і пропозицій працівників, прийняття документів для підпису керівником, ведення діловодства, прийняття кореспонденції, що надходить, передає й приймає інформацію по приймально-переговорним пристроям, слідкує за забезпеченням керівника і персоналу канцелярським приладдям, засобами організаційної техніки, здійснення роботи з підготовки засідань або нарад, які проводяться керівником, ведення і оформлення протоколів, прийняття і передача телефонограми, записування при відсутності керівника прийнятих повідомлень і доводення їх до відома керівника, організація телефонних переговорів керівника, отримання для керівника інформації від робітників підрозділів, виклик їх за його дорученням;

- ОСОБА_9 прийняв на себе зобов`язання з виконання електрозварювальних робіт з ремонту обладнання на ПрАТ «Дніпроспецсталь»;

- ОСОБА_10 , ОСОБА_11 прийняли на себе зобов`язання з виконання слюсарних робіт з ремонту обладнання на ПрАТ «Дніпроспецсталь»;

- ОСОБА_12 прийняв на себе зобов`язання з виконання наладки інструменту;

- ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 прийняли на себе зобов`язання з виконання прибирання побутових приміщень, кабінетів, туалетів, протирання пилу з кришок столів, полиць, шафів, тумбочок, ручок дверей, підвіконь, висотою не більше 2 м, чищення дзеркал і скляних поверхонь, допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом директора ПП «Рада-Сервіз» та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10. На підставі акта від 14 лютого 2019 року № ЗП592/563/АВ інспектором праці Буднік О.А. 19 лютого 2019 року складено припис №ЗП592/563/АВ/П про зобов`язання директора Приватного підприємства «Рада-Сервіз» ОСОБА_17 усунути виявлені порушення до 19 березня 2019 року та надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування до Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

11. 28 лютого 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненком О.О. за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 14 лютого 2019 року № ЗП592/563/АВ складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП592/563/АВ/П/ТД-1ФС, відповідно до якої на Приватне підприємство «Рада-Сервіз» накладено штраф у розмірі 1877850,00 грн.

12. Незгода позивача з приписом і постановою стала підставою для звернення до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем було залучено третіх осіб за договорами підряду для виконання ремонтних робіт, на які у ПП «Рада-Сервіз» є дозвіл виконувати роботи підвищеної небезпеки №841.14.23, який діє з 10 листопада 2014 року по 10 листопада 2019 року, проте у фізичних осіб, залучених позивачем за цивільно-правовими договорами, відсутні дозволи на виконання зазначених робіт. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав правомірним висновок відповідача, що за цивільно-правовими договорами, які укладені між фізичними особами та уповноваженою особою позивача, мають місце трудові відносини та в порушення статті 24 КЗпП України, зазначені працівники фактично допущені до роботи без укладання трудового договору.

14. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, задовольняючи позов, керувався тим, що у правовідносинах між позивачем та вказаними громадянами містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат, а тому відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову та припис.

15. Також апеляційний адміністративний суд зробив висновок про порушення відповідачем процедури прийняття припису та накладення штрафу, а саме: в порушення вимог пункту 23 Порядку №295, спірний припис складено не на наступний робочий день, після підписання акта інспекційного відвідування від 14 лютого 2019 року, а фактично на третій робочий день після його складання (19 лютого 2019 року); спірна постанова винесена з порушенням порядку розгляду справи про порушення позивачем законодавства про працю, оскільки відповідачем не дотримано вимог пунктів 6 та 7 Порядку №509 та розглянуто справу без участі представника підприємства, незважаючи на те, що від нього надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду через хворобу директора Приватного підприємства «Рада-Сервіз».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку цивільно-правовим договорам, у зв`язку з чим помилково вважав про відсутність порушень трудового законодавства.

17. У касаційній скарзі зазначено про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про наявність процедурних порушень при складанні припису та прийнятті постанови про накладення штрафу за порушення трудового законодавства.

18. У відзиві на касаційну скаргу позивач наголошує на тому, що відповідачем протиправно було позбавлено можливості директору підприємства взяти участь у засіданні, на якому вирішувалося питання про накладення штрафу у значному розмірі. Щодо цивільно-правових договорів, то позивач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність саме цивільно-правових, а не трудових відносин у підприємства з вказаними вище 15 особами.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

20. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

21. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

22. Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

23. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

24. Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

25. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

26. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

27. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 КЗпП України).

28. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

29. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

30. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

31. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулювано - чинним законодавством України.

32. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

33. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, 06 березня 2019 року у справі №802/2066/16-а, 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 та інших.

34. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, варто врахувати, що судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватним підприємством «Рада-Сервіз» укладено з 15 особами цивільно-правові угоди на виконання певних послуг, також з вказаними особами підписано Акти здавання-приймання виконаних робіт.

35. Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі договори, зробив висновок про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 здійснювали трудову функцію, а не надавали послуги, оскільки предметом угод, які укладені між уповноваженою особою позивача та фізичними особами, є виконання певної роботи відповідно до обраного основного виду господарської діяльності позивача, тобто, праця за цими угодами з боку громадян не була юридично самостійною, а здійснювалася в межах діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій за вказаними в договорі посадами. Види робіт, які виконували вищезазначені особи, свідчать про процес праці, а не його результат, що притаманне саме трудовим відносинам. В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

36. Колегія суддів погоджується з оцінкою договорів, наданих судом першої інстанції, вважає вірними висновки про наявність прихованих трудових відносин, оскільки зміст договорів свідчить про систематичність виконання функцій, відсутність конкретно визначених результатів за договорами, внутрішню підпорядкованість осіб.

При цьому Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, у зв`язку з чим апеляційний адміністративний суд зробив помилковий висновок про недоведеність відповідачем порушень частини 3 статті 24 КЗпП України.

37. Верховний Суд має наголосити на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

38. Також слід погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність у виконавців за договорами дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки. Так, колегія суддів враховує те, що предметом цивільно-правових угод, укладених з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зазначено надання послуг з виконання охорони території підприємства та підтримування її в належному стані, перевіряти наявність усіх замків, утримувати і охороняти об`єкт, споруди та будівлі, підігрів води для миття робочих, приготування їжі для собак, підмітання сміття, листя, винесення сміття.

Вказані роботи є комплексними, при цьому до таких робіт входять роботи з охорони майна.

39. Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України та Закону України «Про охоронну діяльність» за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються.

40. Так, організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначає Закон України «Про охоронну діяльність», відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 1 якого суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Персонал охорони - працівники, які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня; фахівець з організації заходів охорони - керівник суб`єкта охоронної діяльності або його заступник, начальник філії, іншого відокремленого структурного підрозділу або його заступник, до посадових обов`язків якого належать організація та проведення заходів охорони, контроль за виконанням персоналом охорони покладених на нього обов`язків

41. Колегія суддів вважає, що роботи, пов`язані з охоронною діяльністю, можуть виконуватися виключно працівниками за трудовими договорами, а не будь-якими особами за цивільно-правовими договорами, у зв`язку з тим, що саме роботодавець одержує дозвіл на виконання таких робіт і саме на нього покладаються вимоги щодо додержання правил охорони праці при здійсненні небезпечних робіт. Натомість правова природа цивільно-правового договору свідчить про те, що особа, яка виконує роботу здійснює її на власний ризик і власними засобами. Встановлені чинним законодавством додаткові вимоги для охоронної діяльності направлені на додержання основних цінностей - збереження життя та здоров`я людини.

42. За таких обставин, відповідачем при проведенні перевірки було вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України було допущено працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

43. Щодо процедурних порушень, Суд враховує таке.

44. Відповідно до пункту 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

45. Згідно з пунктом 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

46. У пункті 24 Порядку №295 передбачено, що припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

47. Суд апеляційної інстанції встановив, що спірний припис складено не на наступний робочий день, після підписання акта інспекційного відвідування від 14 лютого 2019 року, а на фактично на третій робочий день після його складання (19 лютого 2019 року).

48. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем строків складання припису, проте вказане не може бути єдиною і безумовною підставою для скасування припису, зважаючи на суттєвість виявлених під час інспекційного відвідування порушень норм трудового законодавства.

49. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок №509).

50. Згідно з пунктом 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

51. За змістом пунктів 3, 6 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

52. Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п.6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

53. У цій справі підприємство було повідомлено про розгляд питання про накладення штрафу. Як встановлено судами, листом від 27 лютого 2019 року вих.№ 3 головний бухгалтер позивача звернувся до відповідача із проханням відкласти розгляд справи у зв`язку із хворобою директора підприємства.

54. Представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що було прийнято рішення не відкладати розгляд справи у зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів хвороби директора та можливістю (надання всіх документів) розгляду справи про правопорушення за відсутності представника підприємства.

55. Верховний Суд вважає, що положення пункту 7 Порядку №509 надають відповідачу право, а не обов`язок відкладати справу, у зв`язку з цим вказане не може бути самостійною підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

56. Зазначення судом апеляційної інстанції про те, що не відкладення розгляду справи про накладення штрафу є процедурним порушенням відповідача не відповідає положенням пункту 7 Порядку №509.

57. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

58. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №280/1380/19 - скасувати.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №280/1380/19 - залишити у силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Шарапа