Постанова

від 28.09.2022 по справі 562/1441/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року

м. Рівне

Справа № 562/1441/22

Провадження № 22-ц/4815/1223/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Гордійчук С.О.,

Ковальчук Н.М.

секретар - Пиляй І.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 серпня 2022 року, повний текст ухвали складено 03 серпня 2022 року, у складі судді Мичка І.М., про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ

19 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 (батьком відповідача), з 7 липня 1992 року по 16 січня 2022 року; визнання за позивачем права власності на Ѕ частку триповерхового цегляного житлового будинку з двома господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 2,7498 га (кадастровий номер 5622680600:03:001:0123) для реконструкції під АТП вантажних автомашин, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 20.03.2007 серії ЯБ № 085055, що виданий на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки серії АЕБ № 986497 від 10.09.2001 № 3297 за адресою: за межами населеного пункту с.Ільпінь-2 Рівненського (колишнього Здолбунівського) району Рівненської області.

В обґрунтування позову зазначила, що з 7 липня 1992 року до 16 січня 2022 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. За час спільного проживання ними було придбано вказані у позові будинок та земельна ділянка зареєстровані на праві власності за ОСОБА_3 . Разом з тим позивач вказує, що набуття зазначеного майна відбулось саме внаслідок їх спільної праці, як подружжя. Син померлого не визнає її право на половину спільно набутого майна, в зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав.

Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 звернулась до Здолбунівського районного суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову в якій просила суд :

- накласти арешт на триповерховий цегляний житловий будинок з двома господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2,7498 га (кадастровий номер 5622680600:03:001:0123) для реконструкції під АТП вантажних автомашин за межами населеного пункту с. Ільпінь-2 Рівненського (колишнього Здолбунівського) району Рівненської області.

- заборонити будь-якому державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо триповерхового цегляного житлового будинку з двома господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 2,7498 га (кадастровий номер 5622680600:03:001:0123) для реконструкції під АТП вантажних автомашин за межами населеного пункту с.Ільпінь-2 Рівненського (колишнього Здолбунівського) району Рівненської області.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 серпня 2022 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не довела необхідності застосування заходів забезпечення позову та їх співмірності із заявленими вимогами. Суд зазначив також, що оскільки, до матеріалів справи відповідачем додано свідоцтво про укладення шлюбу померлого з матір`ю відповідача ОСОБА_2 , то є підстави вважати що майно померлого може належати ще іншим особам, які не являються учасниками справи, що у разі прийняття рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів не лише відповідача а й осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на співмірність обраних заходів забезпечення позову, оскільки під час розгляду заяви нею було підтримано застосування заходів забезпечення позову щодо Ѕ частки спірного майна. Зазначає, що відповідач безпідставно в запереченнях проти позову та проти заяви про забезпечення позову посилається на норми Сімейного Кодексу, оскільки вона доводить набуття спільного майна з померлим до набрання чинності Сімейним Кодексом в період дії ЗУ «Про власність». Вказує на існування реальної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам з огляду на можливість відчуження відповідачем після отримання свідоцтва про спадщину спірного майна, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою та просить її залишити без змін.

ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу, також заперечує проти її задоволення, вказує на те, що з покійним ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.01.1977 року до його смерті і підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , як підстави для накладення арешту на майно відсутні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, на адресу суду апеляційної інстанції адвокат Грозік І.І. - представник ОСОБА_1 , надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши доповідача, представника відповідачів, яка заперечує проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із надісланих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 (батьком відповідача) з 7 липня 1992 року по 16 січня 2022 року, та визнання за нею права власності на Ѕ частку майна, що зареєстроване за померлим.

Позивач вважає, що отримання відповідачем свідоцтва на спадщину надасть йому можливість реалізувати зазначені об`єкти нерухомості, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення заявлених нею вимог.

Заперечуючи проти позову та заяви про забезпечення позову відповідач надав суду копії документів з яких слідує, що крім нього, спадкоємцем померлого ОСОБА_3 є його мати ОСОБА_4 , яка згідно наданої відповідачем копії свідоцтва про шлюб від 30 січня 1977 року, є дружиною померлого ОСОБА_3 .. Відповідач вказує, що 26 січня вони з ОСОБА_4 звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини.

З матеріалів справи, що направлені суду апеляційної інстанції, вбачається, що ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 серпня 2022 року за клопотанням представника позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучено спадкоємицю померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ..

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), та відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неспівмірність заходів забезпечення позову які просить застосувати позивач, оскільки предметом спору у цій справі є встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача та спадкодавця відповідачів та визнання за позивачкою права власності на Ѕ частку майна, що зареєстроване за померлим. Тобто вимоги позову направлені на захист прав позивача, зокрема права власності на вказане нерухоме майно і заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне майно є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Тому колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в частині забезпечення Ѕ частки спірного майна, оскільки існує ризик відчуження спірного нерухомого майна відповідачами, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно та вважає, що у разі оформлення спадкоємцями права на спадщину на все майно, що зареєстроване наразі за спадкодавцем ОСОБА_3 існує ризик відчуження спірного майна спадкоємцями до вирішення справи по суті.

Відповідно до положень ч.3 ст.1223 та ч.5 ст.1268 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Колегія суддів вважає, що обрані позивачем види забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

З матеріалів справи убачається, що предметом спору є майно, що може входити до спадкового майна, яке може бути успадковано відповідачами.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник виклала обґрунтування суті спору та ризиків, які можуть настати у разі невжиття заходів забезпечення позову. Вирішення питання підставності позовних вимог та їх законності здійснюється судом, в провадженні якого перебуває відповідний спір. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не установлює прав та обов`язків сторін, а лише на підставі викладених обставин і наявних доказів, переконавшись, що поза розумним сумнівом дійсно є підстави уважати про спір, застосовує заходи забезпечення позову.

Посилання суду першої інстанції про те, що в заяві про забезпечення позову не зазначено про пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, колегія суддів вважає таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З огляду на обрані види забезпечення позову, які не впливають на матеріальний стан відповідачів, та не призводять до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, не зазначення пропозицій зустрічного забезпечення не є підставою для відмови в задоволенні заяви.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що накладення арешту на спірне майно та встановлення заборони будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на спірне майно у забезпечення даного позову є правомірним.

Зазначені заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам, оскільки відчуження вказаного майна, призведе до неможливості виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог, ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача, обрані позивачем види забезпечення позову мають тимчасовий характер та не порушуватимуть права та інтереси інших осіб.

Враховуючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог заява підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин апеляційний суд приходить висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Накласти арешт на Ѕ частку триповерхового цегляного житлового будинку з двома господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та на Ѕ частку земельної ділянки площею 2,7498 га (кадастровий номер 5622680600:03:001:0123) для реконструкції під АТП вантажних автомашин за межами населеного пункту с. Ільпінь-2 Рівненського (колишнього Здолбунівського) району Рівненської області.

Заборонити будь-якому державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо Ѕ частки триповерхового цегляного житлового будинку з двома господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки площею 2,7498 га (кадастровий номер 5622680600:03:001:0123) для реконструкції під АТП вантажних автомашин за межами населеного пункту с.Ільпінь-2 Рівненського (колишнього Здолбунівського) району Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2022 року.

Головуючий І. В. Вейтас

Судді Н. М. Ковальчук

С. О. Гордійчук