Ухвала

від 29.09.2022 по справі 2-556/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 4-с/754/78/22

Справа № 2-556/10

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Сінєльніковій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 в порядку 447 ЦПК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із скаргою в порядку 447 ЦПК України.

В обґрунтування вказаної скарги боржник зазначає, що на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт згідно постанови ВП № 42133957 від 24.02.2014 року Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі виконавчого листа № 2-556 виданого Деснянським районним судом міста Києва від 02.11.2010 року щодо стягнення грошових коштів. З відповіді виконавчої служби вбачається, що у відділі перебувало виконавче провадження № 42133957, виконавчий документ було повернуто, а матеріали виконавчого провадження були знищені у зв`язку з закінченням терміну зберігання. В зв`язку з вище викладеним скаржник просить суд, зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного згідно постанови ВП № 42133957 від 24.02.2014 року на підставі виконавчого листа № 2-556 виданого Деснянським районним судом міста Києва від 02.11.2010 року.

Скаржник та його представник в судове засідання не з`явилися. До суду представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив проводити розгляд скарги у його відсутність.

Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд скарги у відсутність представника відділу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження" неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

Враховуючи вимоги статті 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності сторін, що не з`явились та які були повідомлені своєчасно та належним чином про розгляд скарги.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши письмові матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на виконанні у Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 42133957 з примусового виконання виконавчого листа №2-556, виданого 02.11.2010 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Шевченківського відділу № 5441 в м. Києві кошти в сумі 202586,44 грн.

24.02.2014 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 42133957.

22.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник скаржника звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та отримав відповідь про те, що у Відділі перебувало на виконанні виконавче провадження № 42133957 з примусового виконання виконавчого листа №2-556 виданого Деснянським районним судом м. Києва 02.11.2010 року, виконавчий документ було повернуто, а матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Питання про зняття арешту може бути вирішено тільки в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Враховуючи встановлені факти та наведені вище положення закону, суд приходить до висновку, що арешт мав бути скасований державним виконавцем безпосередньо під час повернення виконавчого провадження, проте цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Згідно з ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З наведених вище обґрунтувань, суд приходить до висновку, що заявлені у скарзі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки, судом встановлено порушення права скаржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 352, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на подання скарги ОСОБА_1 в порядку 447 ЦПК України.

Скаргу ОСОБА_1 в порядку 447 ЦПК України - задовольнити.

Зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із всього нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного згідно постанови ВП № 42133957 від 24.02.2014 року на підставі виконавчого листа № 2-556 виданого Деснянським районним судом міста Києва від 02.11.2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.О. Сенюта