Рішення

від 15.09.2022 по справі 906/437/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/437/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.,

секретар судового засідання: Шмойлова Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача-1: Томашевська С.Б., довіреність №60-03-10 від 21.07.2022;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

за участю прокурора: Степаницька О.М., посвідчення №058863 від 21.12.2020;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Бердичівської районної ради; 2. Бердичівської міської ради

до 1. ОСОБА_1 ;

2. Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради Житомирської області

про скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі продажу, скасування

державної реєстрації, повернення майна та визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформлених протоколом №UA-PS-2020-09-25-000211-3 (згідно із заявою про зміну предмета позову від 11.02.2022 №50-90-557вих-22)

Процесуальні дії по справі.

Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Бердичівської районної ради та Бердичівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просить: визнати недійсним та скасувати рішення сесії Бердичівської районної ради Житомирської області від 26.06.2020 №592 "Про приватизацію нежитлових будівель"; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.11.2020; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади с.Скраглівка в особі Бердичівської міської ради нежитлові будівлі: літ А-1 загальною площею 102,5 кв.м, літ Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглівка, вул.Чуднівська, 85 б ; скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 55232026) на нежитлові будівлі: літ А-1 загальною площею 102,5 кв.м, літ Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглівка, вул.Чуднівська, 85 б , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226052418208.

Разом із позовною заявою керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області подав заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, у тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно нежитлових будівель: літ А-1 загальною площею 102,5 кв.м, літ Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглівка, вул.Чуднівська, 85 б , яке наразі зареєстровано за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) (т.1, а.с.93-106).

Ухвалою господарського суду від 22.04.2022 відмовлено у задоволенні заяви керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області про забезпечення позову (вх. №02-44/684/21 від 21.04.2021).

Іншою ухвалою від 22.04.2022 постановлено Управлінню ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 , який не є підприємцем.

05.05.2022 на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2022 від Управлінню ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради надійшов лист від 27.04.20214 №10-09/530 (т.1, а.с.132).

Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву керівника Бердичівської окружної прокуратури від 19.04.2021 залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

17.05.2021 до суду від прокуратури надійшла заява від 17.05.2021 №50-90-816вих-21 про усунення недоліків позовної заяви (т.1, а.с.135-159).

Ухвалою господарського суду від 24.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 16.06.2019, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради Житомирської області.

Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися, строк підготовчого провадження продовжувався на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

05.10.2021 на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам і обставинам справи, просив залишити позов без задоволення (т.2, а.с.45-48).

23.10.2021 до суду від Бердичівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 20.120.2021 №50-90-2646вих-21, за змістом якої прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими, а відзив просив залишити без розгляду (т.2, а.с.57-77).

17.01.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання від 17.01.2022 №7/22 про витребування доказів, а саме витребування для огляду в судовому засіданні оригіналу журналу вихідної кореспонденції Бердичівської міської ради за 2021 рік на предмет оформлення листа-звернення Бердичівської міської ради до Бердичівської окружної прокуратури за захистом законних інтересів щодо купівлі-продажу нерухомості в с.Скраглівка (т.2, а.с.117-118).

20.01.2022 через діловодну службу (канцелярію) суду від представника відповідача надійшли пояснення, згідно з якими останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю (т.2. а.с.121-123).

20.01.2022 електронним зв`язком та 24.01.2022 на поштову адресу суду від Бердичівської окружної прокуратури надійшли пояснення від 20.01.2022 №50-90-213вих-22 щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі та обраного ним ефективного способу захисту (т.2, а.с.124-131, 137-154).

Протокольною ухвалою від 21.01.2022 суд відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про витребування доказів від 17.01.2022 №7/22.

14.02.2022 до суду від Бердичівської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову та залучення співвідповідача від 11.02.2022 №50-90-557вих=22, у якій прокурор просив доповнити позов новою позовною вимогою про визнання недійсними результатів електронного аукціону, оформлених протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-09-25-000211-3, затвердженим наказом Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради від 19.10.2020 №32-о. Також прокурор просив залучити до участі у справі Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради Житомирської області як співвідповідача, посилаючись на те, що вказаний орган відповідно до делегованих повноважень був органом приватизації об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста, а також здійснює від імені Бердичівської районної ради правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним об`єктом (т.2, а.с.159-178).

Ухвалою суду від 18.02.2022 підготовче засідання, яке було відкладено на 09.02.2022, перепризначено на 03.03.2022 у зв`язку з перебуванням судді Прядко О.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 23.03.2022 підготовче засідання перепризначено на 16.05.2022 у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та перебуванням судді Прядко О.В. у відпустці.

10.05.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання від 09.05.2022 вих.№24/22 про зупинення провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні №42021062340000002 від 24.03.2021, оскільки останній вважає, що досудове розслідування, яке проводиться СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області у вказаному провадженні від 24.03.2021 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України, відносно посадових осіб Бердичівської районної ради, безпосередньо пов`язане з даною справою, що розглядається, враховуючи, що стороною у справі є саме Бердичівська районна рада, а предметом спору - її дії та рішення, що стали предметом досудового кримінального провадження (т.2, а.с.198-202).

Ухвалою господарського суду від 16.05.2022 вказану заяву Бердичівської окружної прокуратури про зміну предмета позову та залучення співвідповідача від 11.02.2022 №50-90-557вих-22 прийнято та ухвалено здійснювати розгляд справи №906/437/21 з урахуванням її вимог; залучено до участі у справі №906/437/21 співвідповідача - Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради Житомирської області, вилучивши його зі складу третіх осіб; відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі від 09.05.2022 вих.№24/22; продовжено строк підготовчого провадження у справі на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 08.06.2022.

03.06.2022 представник відповідача-1 подав до суду клопотання про витребування доказів від 03.06.2022 вих.№33/22, згідно з яким просить витребувати у позивача матеріали кримінального провадження №42021062340000002 від 24.03.2021 (т.2, а.с.210-211).

Ухвалою господарського суду від 08.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про витребування доказів від 03.06.2022 вих.№33/22; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання на 21.07.2022 в режимі відеоконференції (з урахуванням ухвали від 19.07.2022).

11.07.2022 до суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання від 11.07.2022 №39/22 про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням останнього у відпустці (т.2, а.с.222).

Ухвалою суду від 21.07.2022 відкладено розгляд справи по суті на 17.08.2022 за клопотанням представника відповідача-1.

Представник позивача-2 у засідання не з`явився, натомість подав до суду клопотання від 16.08.2022 вих. №453 про розгляд справи без його участі у зв`язку із зайнятістю (т.2, а.с.239-240).

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився повторно.

Під час розгляду справи по суті прокурор позовні вимоги підтримав за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі. Представники позивача-1 та відповідача-2 щодо задоволення позову заперечили, надали усні пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 17.08.2022 відкладено розгляд справи по суті на 15.09.2022 для надання учасникам справи можливості належним чином підготуватися до судових дебатів.

Представники позивача-2 і відповідачів у засідання 15.09.2022 не з`явилися.

На електронну пошту суду надійшли такі клопотання:

- клопотання відповідача-2 від 13.09.2022 №20 про розгляд справи без його участі, у якому також зазначено, що при ухваленні рішення останній покладається на розсуд суду (т.3. а.с.1);

- заява позивача-2 від 14.09.2022№136/06-06 про розгляд справи без участі його представників (т.3, а.с.2);

- клопотання представника відповідача-1 від 15.09.2022 №57/22 про проведення судового засідання без його участі, у якому також вказано, що останнім подано всі необхідні пояснення та докази у справі, позовні вимоги вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на належних доказах, просив відмовити у їх задоволенні повністю (т.3, а.с.3).

Прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача-1 щодо задоволення таких заперечив.

У судовому засіданні 15.09.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Бердичівська районна рада Житомирської області, приймаючи рішення №592 вiд 26.06.2020 «Про приватизацію нежитлових будівель», діяла поза межами наданих їй повноважень і незаконно передала комунальне майно територіальної громади у приватну власність, що унеможливило подальше функціонування стадіону «Колос» як цілісного об`єкта фізичної культури та спорту.

Прокурор посилається на те, що продаж майна територіальної громади відбувся з порушенням законодавчо визначеної процедури, з порушенням приписів Закону України «Про приватизацію державного i комунального майна», а саме не зазначено таку умову приватизації, як збереження профілю використання спірного майна за конкретним призначенням як об`єкта фізичної культури та спорту, не проведено інвентаризацію стадіону «Колос» з усіма його активами, протиправно визначено стартову ціну об`єкта приватизації, яка є істотною умовою договору купівлі-продажу, а відтак результати електронного аукціону і укладений на їх підставі договір купівлі-продажу нежитлових будівель є недiйсними, спірне майно підлягає поверненню у комунальну власність територiальних громад району, а відновлення становища, яке існувало до передачі у приватну власність нерухомого майна, можливе шляхом скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 11.02.2022 №50-90-557вих-22).

Згідно відзиву на позовну заяву від 05.10.2021 та пояснень відповідача-1 від 17.01.2022 №8/22, останній позовні вимоги не визнав за їх безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки вважає, що у даному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Бердичівської районної ради, яка не зверталася до останнього за захистом власних інтересів, порушених укладенням договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.11.2020, та в особі Бердичівської міської ради, яка не повідомила причин неможливості самостійного звернення до суду за захистом своїх прав. Окрім того, відповідач-1 наголосив на відсутності порушень щодо цільового призначення або використання приміщень не за цільовим призначенням, повідомив, що 11.02.2021 та 16.03.2021 звертався до Бердичівської РДА та Бердичівської районної ради з приводу надання в оренду земельної ділянки на право користування землею, на якій розташовані нежитлові будівлі лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б -1 загальною площею 19,6 кв.м, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглівка, вул.Чуднівська, 85б, для проведення спортивних заходів та обслуговування об`єктів фізичної культури i спорту, для передачі в суборенду без зміни її цільового призначення, для презентування проекту розвитку спортивного напрямку в Бердичівському районі. Враховуючи викладене, відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т.2, а.с.45-48, 121-122).

Прокурор на спростування доводів відповідача подав відповідь на відзив 20.120.2021 №50-90-2646вих-21, у якій зазначив, що з часу прийняття оспорюваного рiшення ceciї Бердичівської районної ради, укладення незаконного договору купівлі-продажу анi Бердичiвська районна рада, анi Бердичiвська міська рада Житомирської області не вжили заходів щодо оскарження цього рiшення та визнання недійсним вказаного договору з метою повернення складових цілісного майнового комплексу стадіону «Колос» в комунальну власність територіальної громади та недопущення припинення його функціонування як фізкультурно-оздоровчого об`єкта, що свідчить про бездіяльність зі сторони позивачів і є достатньою підставою для представництва Бердичівською окружною прокуратурою інтересів держави в суді, вiдповiдно до ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (т.2, 57-69).

Окрім того, у поясненнях від 20.01.2022 №50-90-21вих-22 прокурор додав, що звернення з цим позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження нерухомого майна комунальної власностi на користь iнших ociб та повернення об`єкта нерухомості територіальній громаді, який вибув з її власностi незаконно шляхом грубого порушення порядку та умов вiдчуження, встановлених чинним законодавством; цей спір зачіпає економічні iнтереси держави у сфері комунальної власностi, оскiльки кошти, виручені вiд продажу стадіону як цілісного майнового комплексу, беззаперечно становили значно більший розмір, аніж вiд реалізації його складових, а відсутність належного самоврядного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання майна комунальної власностi територіальної громади. На думку прокурора, обраний ним спосіб захисту є ефективним, відповідає правовій природі правовідносин, що виникли між сторонами, спрямований на відновлення прав територіальної громади, унеможливлює необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (т.2, а.с.137-147)

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із позовної заяви, Бердичівською окружною прокуратурою в ході досудового розслідування кримiнального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021062340000002 вiд 24.03.2021 за ознаками кримiнального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, виявлено грубі порушення під час приватизації комунального майна (т.1, а.с.65).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України вiд 13.08.2003 №1253 «Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників» СТОВ «Скраглівецьке» в ocoбi арбітражного керуючого Роговченка В.М. звернулося до сільського голови с.Скраглівка Орлюка П.О. з листом №7 від 06.05.2005 про прийняття на баланс сільської ради приміщення стадіону (весь комплекс) балансового вартiстю 180699,00грн, залишковою вартiстю - 76531,00 грн (т.1, а.с.45).

Відповідно до акта приймання-передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власнiсть, який затверджено головою Скраглівської сільської ради, з балансу СТОВ «Скраглівецьке» на баланс Скраглівської сільської ради передано стадiон, введений в експлуатацію 1980 року. Вартiсть основних фондів: відновна вартiсть - 180699 тис.грн, залишкова вартість - 76531 тис.грн (т.1, а.с.43-44).

Рішенням 24-ої ceciї 24-го скликання Скраглівської сільської ради Бердичiвського району Житомирської областi вiд 20.07.2005 «Про надання згоди на передачу в районну комунальну власнiсть стадіону «Колос» надано згоду на передачу в районну комунальну власнiсть стадіону «Колос» в с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85б (т.1, а.с.40).

20.09.2005 Державним комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності за Бердичівською районною радою Житомирської області на нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл.102,5 кв.м., літ Б-1 заг.пл.19,6 кв.м. в книзі 25, номер запису 1344, реєстраційний номер 12117169 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 02.09.2005 виконкомом Скраглівської сільської ради (т.1, 62, 61).

Актом приймання-передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власнiсть (крім житла) вiд 26.10.2005, який затверджено головою Бердичівської районної ради, у комунальну власність районної ради передано районний стадіон «Колос» - 2-х поверхова спортивна споруда, глядацькі споруди, літній павільйон, вбиральня, огорожа з металевої сітки. Загальні відомості об`єкта передачі: 1980 рік введення в експлуатацію; будівельний об`єм (загальний) - 476 куб.м; площа забудови (загальна) - 102,5 кв.м; площа земельноі ділянки - 5 га, корисна площа приміщень в будівлях - 42,5 кв.м. Вартiсть основних фондів; відновна вартість - 180699 тис.грн, залишкова вартiсть- 75531 тис.грн (т.1, а.с.41-42).

Розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської областi вiд 21.01.2011 №15 нежитловi будівлі (майновий комплекс районного стадiону «Колос»), розташовані за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднiвська, 85б, дитячо-юнацькій спортивній школі Бердичівського району оформити на праві оперативного управління (т.1, а.с.32).

Рішенням 46-ої сесії 7-го скликання Скраглівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області №338 від 04.03.2020 надано дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної - грошової оцінки земельної ділянки площею 4,2201 га, кадастровий номер: 1810886000:08:000:0060 на території Скраглівської сільської ради, на якій розміщено стадіон «Колос» Бердичівської районної ради Житомирської області (т.1, а.с.47).

Рішенням 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради Житомирської областi вiд 26.06.2020 №589 «Про передачу на баланс нерухомого майна» вирішено передати нежитловi будівлі: лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м., лiт Б-1 загального площею 19,6 кв.м., які знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднiвська, 85б, що є спільною власністю територіальної громади сіл, селища району, з балансу дитячо-юнацької спортивної школи Бердичівського району в оперативне управлiння (на баланс) Районного малого комунального ремонтно-експлуатацiйного підприємства Бердичівської районної ради (т.1, а.с.33-34).

Згідно з актом приймання-передачі майна від 17.07.2020 в оперативне управлiння (на баланс) Районного малого комунального ремонтно-експлуатацiйного підприємства Бердичівської районної ради передано нежитловi будiвлi: лiт. А-1 загальною площею 102,5 кв.м, та лiт. Б-1 загальною площею 19,6 кв.м. 3агальні відомості: стадіон «Колос» введено в експлуатацію в 1980 poцi, до його складу входять: 2 х поверхова спортивна споруда (будівля лiт. А-1), глядацькі трибуни, літній павільйон, вбиральня (лiт. Б-1), металева огорожа. Вартість основних фондів: відновна вартість: загальна стадіону «Колос» - 63244 тис.грн, залишкова вартість - 7571,59 тис.грн (т.1, а.с.35-36).

Рішенням 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради Житомирської області від 26.06.2020 №592 «Про приватизацiю нежитлових будiвель» вирішено провести приватизацiю нежитлових будiвель: лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, якi знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднiвська, 85б, шляхом продажу на електронному аукціоні за умови збереження профілю діяльності за цільовим призначенням як об`єкт фiзичної культури i спорту; визначено Районне мале комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство Бердичівської районної ради органом приватизації об`єктів малої приватизацiї спільної власності територіальних громад сіл, селища району та доручено укласти договiр з органiзатором аукціону; доручено голові районної ради підписати договiр купівлі-продажу об`єкта приватизації (т.1, а.с.60).

Рiшенням 39-ої ceciї 7-го скликання Бердичівської районної ради Житомирської областi вiд 26.06.2020 №590 доповнено перелік об`єктів спільної власностi територiальних громад сіл, селища Бердичiвського району, якi можуть бути приватизовані, затвердженого рiшенням районної ради вiд 18.04.2019 №461, зокрема, пунктом 6 такого змісту: нежитлові будівлі лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, якi знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85б (т.1, а.с.63-64).

18.09.2020 РМ КРЕП видано наказ №27-о про затвердження умов продажу нерухомого комунального майна, визначених протоколом засідання аукціонної комісії №6 від 18.09.2020 щодо нежитлових будівель: лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85б, а саме: продаж об`єкта з умовою збереження профілю діяльності за цільовим призначенням як об`єкт фізичної культури і спорту та додатковими умовами продажу щодо відшкодування витрат на підготовку та проведення аукціону (оплата робіт з технічної інвентаризації, проведення незалежної оцінки нежитлових приміщень, оформлення договору купівлі-продажу) (т.1, а.с.49).

24.09.2020 РМ КРЕП видано наказ №28-о про внесення змін до інформаційного повідомлення на сайті електронної системи ПРОЗОРРО щодо продажу нерухомого майна за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85б з метою висвітлення в основній інформації затверджених умов продажу: продаж об`єкта з умовою збереження профілю діяльності за цільовим призначенням як об`єкт фізичної культури і спорту та додатковими умовами продажу щодо відшкодування витрат на підготовку та проведення аукціону (оплата робіт з технічної інвентаризації, проведення незалежної оцінки нежитлових приміщень, оформлення договору купівлі-продажу) (т.1, а.с.48).

Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-09-25-000211-3 від 25.09.2020, нежитловi будiвлi лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б-1 загальною площею 19,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85б, продано шляхом викупу ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ). Стартова ціна лоту: 65206,00 грн, запропонована ціна лоту (ціна продажу лоту) без урахування ПДВ: 201000,00 грн (т.2, а.с.171-172).

09.11.2020 між Бердичівською районного радою Житомирської області (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будiвель (т.1, а.с.26-29), відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов`язується передати майно - нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл.102,5 кв.м., літ Б-1 заг.пл.19,6 кв.м. у власність покупця (продати), а покупець зобов`язується прийняти майно (купити) і сплатити за нього обговорено грошову суму. Нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл.102,5 кв.м., літ Б-1 заг.пл.19,6 кв.м., які відчужуються за цим договором, розташовані за адесою: Житомирська область, Бердичівський район, с.Скраглівка, вул.Чуднівська, буд.85б , знаходяться на земельній ділянці площею 4,2201 га, кадастровий номер: 1810886000:08:000:0060, власником якої є Бердичівська районна рада.

Цей договір укладено на підставі рішення 39 ceciї Бердичівської районної ради Житомирської області за №592 вiд 26.06.2020 «Про приватизацію нежитлових будівель» та Протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-09-25-000211-3 вiд 25.09.2020, затверджений наказом уповноваженого органу приватизації - Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради №32-0 вiд 19.10.2020.

За п.2.1 вказаного договору, продаж нежитлових будівель: літ А-1 заг.пл.102,5 кв.м., літ Б-1 заг.пл.19,6 кв.м. вчинено за 201000,00 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 19.11.2020 приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Житомирської області Юрчук Н.І. зареєстровано право приватної власності на нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл.102,5 кв.м., літ Б-1 заг.пл.19,6 кв.м. за ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2020 (т.1, а.с.66-68).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1 - 3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України і ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Разом із тим у розумінні положень п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Перший - "виключний випадок" - передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом ыз тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Суд зазначає, що даний позов подано прокурором в інтересах держави в особі Бердичівської районної ради та Бердичівської міської ради.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження перспективного плану формування територiй громад Житомирської областi» вiд 15.04.2020 №481-р села Скраглівка та Підгородне Бердичівського району увійшли до складу спроможної територігальної громади - Бердичівської міської ради.

Відповідно до постанови Верховної ради України «Про утворення та ліквідацію районів» вiд 17.07.2020 №807-IХ, у Житомирській областi утворено Бердичівський район (з адміністративним центром у місті Бердичів) у складі територiй Андрушівської міської, Бердичівської міської, Вчорайшенської сільської, Гришковецької селищної, Краснопільської сільської, Райгородоцької сільської, Ружинської селищної, Семенівської сільської, Червоненської селищної, Швайківської сільської територiальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування i районних державних адміністрацій» вiд 17.11.2020, внесено зміни до законодавчих актів, зокрема до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з пп.4 п.6-1 розд. V «Прикiнцевi та перехідні положення» Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Україні», сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених пп.5 i 6 цього пункту.

У абз.4 п.10 розд. V «Прикiнцевi та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, пiсля припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 01 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територiальних громад yci об`єкти спільної власностi територiальних громад району, які знаходяться на території цих територiальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.

Враховуючи ту обставину, що позов подано прокурором до 01.07.2021, позивачем зазначено Бердичiвську районну раду як орган, який здійснює повноваження власника ycix об`єктів спільної власностi вiд імені територіальних громад району.

Водночас, з огляду на те, що нерухоме майно знаходиться на території с.Скраглівка, яке входить до територіальної громади - Бердичівської міської ради, і пiсля 01.07.2021 на виконання Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» може бути повернуто лише до комунальної власностi саме Бердичівської міської ради, останню визначено прокурором як позивача у справі.

З огляду на викладене, прокурор, визначивши органи, уповноважені державою здiйснювати відповідні функції у спiрних правовiдносинах, позначив позивачами осiб, права яких порушені та на користь яких має бути виконано рiшення суду, що унеможливлює набуття ними іншого статусу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі Бердичівської районної ради, оскільки така не зверталася до останнього за захистом власних інтересів, та в особі Бердичівської міської ради, яка не повідомила причин неможливості самостійного звернення до суду за захистом своїх прав, вважає, що вказані суб`єкти владних повноважень можуть здійснити захист власних інтересів в судi належним чином.

Суд відзначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 також зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає такі правила: якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.п.77- 83)).

Матеріалами справи підтверджується, що Бердичівською окружною прокуратурою в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено на адресу Бердичівської районної ради та адресу Бердичівської міської ради Житомирської області повiдомлення від 31.03.2021 за №50-90-207вих-21 із детальним описом порушень та інформацією про вибуття із комунальної власностi спірного майна, пропозицією про вжиття заходiв представницького характеру до захисту інтересів держави (т.1, а.с.73-83).

У відповідь на вказане повідомлення Бердичівська районна рада надіслала лист вiд 19.04.2021 №03-11/116, у якому зазначила, що не вбачає підстав для внесення на розгляд сесії питання про визнання незаконною процедури підготовки та відчуження нерухомого майна і не має наміру звертатись з відповідним позовом (т.1, а.с.84-86).

У свою чергу Бердичівська міська рада листом вiд 19.04.2021 № 02-15/913 повідомила, що підтримує ініціативу Бердичівської окружної прокуратури щодо подання позову, оскільки не має необхідних документів для самостійного звернення до суду (т.1, а.с.87-91). Вказану позицію Бердичівська міська рада підтвердила і у клопотанні від 16.06.2021 №1/06-06 (т.1, а.с.204-211).

Суд зазначає, що невжиття заходів для усунення виявлених порушень у розумний строк з боку вказаних органів або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави в особі Бердичівської районної ради та Бердичівської міської ради.

Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави за даним позовом є безпідставними і до уваги не приймаються.

Cуд відзначає, що норми законодавства наводяться в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 19, 143, 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За приписами ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності (п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

До повноважень районних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власностi територіальних громад сiл, що перебуватоть у управлінні районних рад (п.20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Положеннями ч.ч.1, 4-7 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Згідно з ч.8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон № 2269-VIII).

Приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (п.22 ч.1 ст.1 Закону № 2269-VIII).

Основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику (ч.1 ст.2 Закону № 2269-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2269-VIII, з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

До об`єктів малої приватизації належать, зокрема, об`єкти соціально-культурного призначення. До об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств (п.4 ч.2 ст.5 Закону № 2269-VIII).

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про фізичну культуру i спорт», спортивна споруда - нерухоме майно, призначене для занять фізичною культурою і спортом.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельнiй дiлянцi, переміщення яких є неможливим без їх знищення та зміни їх призначення (ст.181 ЦК України). Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст.182 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цiльового призначення (ст.183 ЦК України).

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (ст.187 ЦК України).

Поняття стадіону означає комплексну спортивну споруду, яка складається з футбольного поля, майданчиків, бігових доріжок, трибун для глядачів, допоміжних приміщень і признач. для тренувань і змагань з різних видів спорту.

За Державним класифікатором будівель та споруд (ДК БС), затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та

огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін. До інженерних споруд відносяться, зокрема, спортивні споруди.

Відповідно до Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-13-2003 Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди, затверджених наказом Держбуду України № 184 від 10.11.2003, стадіон - комплекс споруд, призначених для проведення навчальної, тренувальної роботи та демонстрації спортивних змагань з одного чи різних видів спорту. До його складу можуть входити: спортивне ядро чи арена з місцями для глядачів, комплекс приміщень для глядачів, поле та майданчики для тренувально-навчальної роботи, а також інші відкриті та криті спортивні споруди з допоміжними приміщеннями та територіями. Спортивне ядро - площинна спортивна споруда, що складається з поля для футболу, оточеного легкоатлетичною доріжкою для бігу по колу, місць для штовхання ядра, легкоатлетичних стрибків, метання диска, молота і списа. Допоміжні приміщення (будинки) - приміщення (будинки), призначені для обслуговування осіб, які займаються, глядачів, а також необхідні для забезпечення експлуатації споруди (Додаток В (обов`язковий)).

Стадіони є основними спортивними та фізкультурно-оздоровчими спорудами, які бувають відкритими та закритими (Додаток И (довідковий)). Спортивні та фізкультурно-оздоровчі будинки і споруди за функціональним призначенням поділяються на комплекси та групи: основні, призначені безпосередньо для спортивних та фізкультурно-оздоровчих занять; допоміжні, призначені для осіб, які займаються, тренерів та суддів, а також медичні, службово-адміністративні, складські тощо; комплексу для глядачів (п.1.2 вищевказаних Державних будівельних норм).

Як вже зазначалося вище, актом приймання-передачі об`єктів соціальної сфери у комунальну власнiсть (крім житла) вiд 26.10.2005, у комунальну власність районної ради передано районний стадіон «Колос» - 2-х поверхова спортивна споруда, глядацькі споруди, літній павільйон, вбиральня, огорожа з металевої сітки (т.1, а.с.41-42).

На підтвердження того, що до комунальної власності передано стадіон «Колос» саме як цілісний комплекс до матеріалів справи також додано інформацію з Державного архіву Житомирської областi вiд 30.03.2021 №07-12/236, відповідно до якої рішенням виконавчого комітету Бердичівської районної Ради народних депутатів Житомирської областi вiд 19.08.1980 №323 «Про надання шефської допомоги колгоспу імені Леніна в будівництві стадіону» зобов`язано суб`єктів господарювання вжити ряд заходів, як наприклад, побудувати відкриту бесідку і закінчити влаштування огорожі, побудувати туалет і виготовити лави для глядачів, оформити місце забудови криниці, виготовити спортивне обладнання та в`їзну арку стадіону, виготовити дренажні роботи футбольного поля, побудувати автодорогу, встановити телефонний апарат, побудувати бігові доріжки тощо, з метою завершення своєчасного будівництва стадiону (т.1, а.с.69-72).

З огляду на викладене, стадіон є цілісним комплексом спортивних споруд, а 2-х поверхова спортивна споруда (будівля літ А-1) (суддівська) та вбиральня (літ Б -1) є його складовими частинами і не можуть бути самостійним об`єктом права власності.

Таким чином продажу підлягало не окреме майно, а об`єкт соціально-культурного призначення, а саме - фізичної культури та спорту.

Суд відзначає, що об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності (ч.4 ст.15 Закону №2269-VIII).

Відповідно до ст.48 Закону України «Про фізичну культуру i спорт», приватизація спортивних споруд здійснюється відповідно до закону. Зміна цільового призначення приватизованих спортивних споруд не допускається.

Попри те, в порушення вимог чинного законодавства, рішенням 39-ої сесії 7-го скликання Бердичівської районної ради Житомирської області від 26.06.2020 №592 «Про приватизацiю нежитлових будiвель» вирішено провести приватизацiю нежитлових будiвель: лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, якi знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднiвська, 85б, що унеможливило подальше функціонування стадiону «Колос» як цілісного комплексу.

Згідно з ч.ч.1, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та iншi акти у формі рішень. Акти органів та посадових ociб мiсцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Приписами ч.1 ст.393 ЦК України унормовано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи викладене та керуючись наведеними нормами, суд дійшов висновку, що Бердичівська районна рада в порушення вимог чинного законодавства щодо приватизації спортивних споруд як цілісного комплексу безпідставно прийняла рішення щодо окремих складових частин комунального майна територіальної громади - стадiону «Колос», а відтак позовні вимоги в частині визнання рішення 39-ої cecii 7-го скликання Бердичівської районної ради вiд 26.06.2020 №592 «Про приватизацію нежитлових будівель» незаконним та його скасування є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 10 Закону № 2269-VIII визначено порядок приватизації державного і комунального майна, який передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону №2269-VIII, перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.12 Закону №2269-VIII, опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності здійснюється на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі протягом п`яти робочих днів з дня ухвалення місцевою радою рішення, передбаченого частиною четвертою статті 11 цього Закону.

Приватизація державного або комунального майна здійснюється шляхом: продажу об`єктів права державної або комунальної власності на аукціоні (спосіб продажу об`єкта приватизації, за яким власником об`єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну) та викупу об`єкта приватизації (спосіб продажу об`єкта приватизації одному покупцю) (п.п.2, 9 ч.1 ст.1, ст.13 Закону № 2269-VIII).

Об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах (ч.1 ст.15 Закону №2269-VIII).

Механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначає Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок).

Як вбачається із позовної заяви та заяви про зміну предмета позову від 11.02.2022, однією з обставин, якою прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги, є допущене порушення органом приватизації встановленого законодавством порядку інвентаризації та оцінки майна.

Згідно з п.21 Порядку №432 від 10.05.2018, інформація, яка підлягає внесенню до електронної торгової системи під час опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, має включати: щодо об`єктів нерухомого майна, зокрема, інформацію про балансову вартість або її відсутність.

Частиною 4 ст.22 Закону №2269-VIII визначено, що стартова ціна об`єкта малої приватизації визначається аукціонною комісією на рівні балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації. У разі відсутності балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації така вартість встановлюється аукціонною комісією на підставі вартості, визначеної відповідно до Методики оцінки, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма закріплена у п.22 Порядку.

Відповідно до п.1 Методики оцінки майна, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 (далі - Методика), остання застосовується для проведення оцінки, зокрема, об`єктів державної і комунальної власності, які відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" належать до об`єктів малої приватизації (за умови відсутності балансової вартості об`єктів державної (комунальної) власності).

До матеріалів даної справи долучено довідку №7а від 06.05.2004, видану виконкому Скраглівської сільської ради, про те, що балансова вартість об`єкта - стадіон становить 180699,00 грн, а залишкова вартість - 76531,00 грн; відомість розрахунку про вартість нерухомого майна - стадіону «Колос» (інвентарний номер - 10133001), що пропонується до передачі, станом на 17.07.2020, відповідно до якої балансова вартість об`єкта становить 63244,00 грн (по об`єктах окремо не виділено), загальний знос - 55672,41 грн, залишкова вартість - 7571,59 грн (т.1, а.с.46, 37).

Окрім того, у матеріалах справи знаходиться складений ТОВ «М-БТІ» висновок про вартість майна (об`єкта оцінки) - нежитлової двохповерхової адміністративно-побутової будівлі (літ А-1) загальною площею 107,8 кв.м., вбиральні (літ Б-1) загальною площею 19,6 кв.м., будівлі I гр. капітальності, 1980 року будівництва, відповідно до якого станом на 31.07.2020 вартість нежитлової будівлі складає - 56946,00 грн, а вбиральні - 8260,00 (т.1, а.с.59). Також наявна рецензія №16/20 від 31.08.2020 на звіт про оцінку нежитлової будівлі (пл.107,8 кв.м.) та будівлі вбиральні (пл.19,6кв.м.), що розташовані за адресою: Житомирська області Бердичівський район. с.Скраглівка, вул.Чуднівська, 85б, відповідно до якої, за висновком рецензента ТОВ «Експертна група «Соломон», звіт про оцінку майна відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна (т.1, а.с.55-58).

Прокурор стверджує, що експертом при визначенні ринкової вартості об`єктів залишено поза увагою та не враховано вартiсть земельної ділянки площею 4,2201 га, кадастровий номер 1820886000:08:000:0060, на якій розміщується стадіон «Колос», складові частини якого i були об`єктом приватизації. Окрім того, оцінювачем вартості майна для аналізу взято об`єкти ринку комерційної нерухомості Житомирської області та м.Бердичів, якi є значно менш економічно вигідні, аніж складові частини цілого стадiону. З аналогічних мотивів, на думку прокурора, неспроможним є і висновок рецензента ТОВ «Експертна група «Соломон» вiд 31.08.2020. Прокурор також відмітив, що під час проведення оцінки суб`єктом оціночної діяльності не використовувались дані поточної інвентаризації стадіону «Колос», оскільки така не проводилась.

З аналізу положень п.52 Методики вбачається, що процес оцінки об`єкта полягає у: 1) проведенні інвентаризації об`єкта його балансоутримувачем або органом приватизації, 2) відборі органом приватизації суб`єкта оціночної діяльності та укладенні з ним договору на проведення оцінки об`єкта, 3) наданні органом приватизації вихідних даних для незалежної оцінки об`єкта приватизації.

За змістом п.8 Методики, інвентаризація майна здійснюється інвентаризаційною комісією, утвореною за рішенням органу приватизації (іншого суб`єкта управління об`єктами державної власності або органу місцевого самоврядування).

Положеннями пп.4 п.8 Методики встановлено, що за результатами інвентаризації складається зведений акт інвентаризації майна за формою згідно з додатком 6, який підписується головою та членами інвентаризаційної комісії і затверджується керівником органу приватизації (іншого суб`єкта управління об`єктами державної власності або органу місцевого самоврядування) або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п.16 Методики, погодження, затвердження або прийняття оцінки майна органом приватизації (іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування) у випадках, визначених законодавством, без залучення суб`єктів господарювання здійснюється за результатами рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки), що проводиться згідно із статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами оцінки. Обов`язковою умовою для погодження, затвердження або прийняття висновку про вартість майна (акта оцінки) є наявність висновку рецензента, що міститься в рецензії, складеній рецензентом відповідно до вимог законодавства, про відповідність звіту про оцінку майна (акта оцінки) ознакам, зазначеним в абзаці другому або третьому пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, на відповідний звіт про оцінку майна (акт оцінки).

Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки або висновку про вартість майна органом приватизації (іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування), додатками до якого є акт оцінки або висновок про вартість, що затверджується, і рецензія на акт оцінки або звіт про оцінку майна. Погодження висновку про вартість майна здійснюється шляхом скріплення його печаткою та підписом керівника відповідного органу або уповноваженої ним особи (п.17 Методики).

З підстав викладеного, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд встановив, що всупереч вимог ст.10 Закону України «Про приватизацію державного i комунального майна» інвентаризація районного стадіону «Колос» з усіма його активами не проводилась, оцінка майна органом приватизації не затверджувалась, що є підставою для визнання результатів електронного аукцiону за лотом №UА-РS-2020-09-25- 000211-3 недійсними. Доказів протилежного сторонами не надано.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що стартова ціна та ціна у договорі купівлі-продажу спірного об`єкта приватизації не відповідають його справедливій ринковій вартості, чим порушуються майнові інтереси територіальної громади.

Разом із тим, як уже наголошувалось вище, об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю їх дiяльностi, однак у договорі купівлі-продажу нежитлових будiвель від 09.11.2020 відсутня умова обов`язкового збереження профілю дiяльностi як об`єкта фізичної культури та спорту.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов`язання у ст.ст. 11, 629 ЦК України.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і у ст.180 ГК України. Зокрема, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом, 09.11.2020 між Бердичівською районного радою Житомирської області (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будiвель (т.1, а.с.26-29).

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Частиною 4 ст.656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на бiржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорiв купівлі-продажу або не випливае з їхньої суті.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ч.ч.9,11 ст.26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За результатами розгляду такого спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що порушення порядку відчуження комунального майна саме по собі завдає шкоди інтересам громади, оскільки лише врегульований Законом порядок приватизації комунального майна є найбільш сприятливим для територіальної громади в разі розпорядження майном.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.11.2020 укладено з порушенням приписів Закону України «Про приватизацію державного i комунального майна», приймаючи до уваги положення ст.ст.203, 215 ЦК України, суд дійшов висновку, що вказаний договір слід визнати недійсним, оскільки продаж майна територіальної громади відбувся з порушенням встановленого законодавством порядку підготовки і проведення його приватизації, у договорі купівлі-продажу нежитлових будiвель від 09.11.2020 відсутня умова обов`язкового збереження профілю дiяльностi як об`єкта фізичної культури та спорту.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).

Враховуючи, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.11.2020 є обґрунтованою і підлягає задоволенню, нежитлові будiвлі: лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, якi знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85б, підлягають поверненню у комунальну власність територіальної громади с.Скраглiвка в oco6i Бердичівської міської ради. Отже позовні вимоги прокурора в цій частині слід задовольнити.

Разом із тим суд зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, прокурор вважає, що відновлення становища, яке існувало до передачі у власність ОСОБА_1 комунального нерухомого майна, можливе шляхом скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 55232026 вiд 19.11.2020.

Суд встановив, що 19.11.2020 приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Житомирської області Юрчук Н.І. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності на нежитлові будівлі: літ А-1 заг.пл.102,5 кв.м., літ Б-1 заг.пл.19,6 кв.м. за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2020, який визнається судом недійсним.

Згідно з положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.26 Закону (у редакції після 16.01.2020 та яка діяла на час прийняття оспорюваного договору), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Разом із тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" та рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України", судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

За таких обставин, зважаючи на факт визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.11.2020, на підставі якого була проведена державна реєстрація права приватної власності, що свідчить про припинення речового права, суд приходить до висновку про ефективність обраного прокурором способу захисту, його відповідність змісту відповідного права і характеру його порушення. Отже заявлені прокурором вимоги в частині скасування державної реєстрації права приватної власностi за ОСОБА_1 (номер запису про право власностi: 55232026) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати у вигляді сплати судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недiйсним та скасувати рішення ceciї Бердичівської районної ради Житомирської області вiд 26.06.2020 №592 «Про приватизацію нежитлових будівель».

3. Визнати недiйсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель вiд 09.11.2020.

4. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність територіальної громади с.Скраглівка в особi Бердичівської міської ради нежитловi будiвлi: лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, якi знаходяться за адресою:

Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85 б. 5 . Скасувати державну реєстрацію права приватної власностi за ОСОБА_1 (номер запису про право власностi: НОМЕР_2 ) на нежитловi будiвлi: лiт А-1 загальною площею 102,5 кв.м, лiт Б-1 загальною площею 19,6 кв.м, якi знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичiвський район, с.Скраглiвка, вул.Чуднівська, 85 б , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2226052418208.

6. Визнати недiйсними результати електронного аукцiону оформлені протоколом про результати електронного аукцiону №UА-РS-2020-09-25- 000211-3, затверджені наказом Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради вiд 19.10.2020 №32-о.

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 5780,50 грн судового збору.

8. Стягнути з Районного малого комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства Бердичівської районної ради Житомирської області (вул.Шевченка, 11, с.Бистрик, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13370, код ЄДРПОУ 31763084) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950) 5780,50 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.10.22

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - Бердичівській окружній прокуратурі (рек.) та на ел.пошту: prokberd@ukr.net;

3 - Житомирській обласній прокуратурі (рек.) та на ел. пошту: prokzt@gp.gov.ua;

4 - позивачу-1 - Бердичівській районній раді (рек.) та на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3;

5 - позивачу-2 - Бердичівській міській раді (рек.) та на ел.пошту: vukonomkom@gmail.com;

6 - відповідачу-1 (рек.) та на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

7 - відповідачу-2 (рек) та на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_4.