Ухвала

від 29.09.2022 по справі 469/422/21

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.09.22 Справа 469/422/21

2/469/254/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області, третя особа Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання права довічного успадковуваного володіння і постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 25 травня 2021 року звернувся до Березанського районного суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати за ним право довічного успадковуваного володіння і постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства ЖУЖА площею 22,00 га, наданою спадкодавцю ОСОБА_2 у постійне користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серії МК № 452, та земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 1,77 га, надану спадкодавцю ОСОБА_2 у постійне користування на підставі державного акта на право власності, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею на землю Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за №10.

У обгрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 та отримав свідоцтво на право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна; у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 1,77 га та 22,0 га йому відмовлено у зв"язку з тим, що вказані земельні ділянки не належали спадкодавцеві на праві приватної власності.

Посилаючись на те, що смерть особи користувача земельної ділянки не є підставою припинення права користування земельною ділянкою, та на наявність власного бажання вести особисте підсобне господарство і продовжувати господарську діяльність фермерського господарства на земельній ділянці, яка була передана померлому для цієї мети і фактично є матеріальною основою фермерського господарства, позивач вважає, що до нього перейшло належне спадкодавцеві право користування земельними ділянками.

10 листопада 2021 року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

16 вересня 2022 року позивач надав до суду заяву "Про доповнення обгрунтувань позовних вимог, доповнення позову новими даними, додаткові пояснення позовних вимог", у якій, зокрема, доповнив позовні вимоги, виклавши їх у новій редакції, просив визнати за ним право довічного успадковуваного володіння, постійного користування, право власності на вказані земельні ділянки з тих підстав, що відповідно до ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2021 року ним сплачено судовий збір у розмірі 6426,93 грн. як за позовні вимоги майнового характеру.

У підготовчому засіданні позивач пояснив, що підтримує надану заяву та просить у рішенні суду визнати за ним право довічного успадковуваного володіння, право постійного користування і право власності на земельні ділянки як спадкоємця померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Підпунктами 1, 2 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, у разі надходження до суду заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини, якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову, як визначено нормою ч.3 ст.49 ЦПК України, не допускається. Доповнення позовних вимог новими вимогами та новими обставинами по своїй суті є новим позовом.

Отже, доповнивши позовні вимоги про визнання права довічного успадковуваного володіння та права постійного користування земельними ділянками вимогами про визнання права власності на ці земельні ділянки, посилаючись при цьому на обставини, які не зазначались у позовній заяві, позивач одночасно змінив і предмет, і підставу позову, що протирічить змісту ч.3 ст.49 ЦПК України.

У зв"язку з цим заява позивача "Про доповнення обгрунтувань позовних вимог, доповнення позову новими даними, додаткові пояснення позовних вимог" в частині заявлення вимог про визнання права власності на спірні земельні ділянки підлягає поверненню позивачеві з роз"ясненням права звернення до суду з позовною заявою у загальному порядку.

За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.49,185, 258-261 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву позивача "Про доповнення обгрунтувань позовних вимог, доповнення позову новими даними, додаткові пояснення позовних вимог" в частині заявлення вимог про визнання права власності на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства ЖУЖА площею 22,00 га, надану спадкодавцю ОСОБА_2 у постійне користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серії МК № 452, та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 1,77 га, надану спадкодавцю ОСОБА_2 у постійне користування на підставі державного акта на право власності, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею на землю Дмитрівської сільської ради Березанського району Миколаївської області за №10, повернути позивачу.

Продовжити розгляд справи за вимогами, викладеними у позовній заяві.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: