Постанова

від 03.09.2021 по справі 469/422/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.09.21

22-ц/812/1546/21

Провадження 22-ц/812/1546/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді- Бондаренко Т.З.,

суддів- Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м. Миколаєві цивільну №469/422/21 за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2021 року під головуванням судді Гапоненко Н.О. в приміщенні того ж суду, за позовом

ОСОБА_1 до Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області треті особи - Державна нотаріальна контора Березанського району Миколаївської області та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання права довічного успадкованого володіння і постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування,-

встановив:

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області про визнання права довічного успадкованого володіння і постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк із дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ній недоліків (а.с. 43).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, позивачем заявивши позовні вимоги про одночасне визнання права довічного успадкованого володіння та права постійного користування спірними земельними ділянками, не зазначив, яким законом чи договором передбачені зазначені ним способи захисту прав, не виклав обставини, які свідчать про наявність у спадкодавця права довічного успадкованого володіння цими ділянками, не зазначив та не надав відповідні докази; не зазначив ціну позову (дійсну вартість витребуваного майна на момент звернення до суду) та не надав докази на її підтвердження (інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок або висновок про оцінку майна), враховуючи, що вимоги позивача про визнання за ним права довічного успадкованого володіння і постійного користування земельними ділянками є вимогами майнового характеру. Після визначення ціни позову, позивач, у разі необхідності, повинен був доплатити судовий збір. Також позивачем в позовній заяві не викладено обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, не зазначено та не додано відповідні докази, у тому числі (але не повністю) довідку про склад сім"ї спадкодавця та місце його проживання на момент відкриття спадщини, документи щодо оцінки земельних ділянок на час звернення до суду, витяги з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФГ "Жужа" станом на дату звернення до суду.

На виконання вимог вказаної ухвали, 11 червня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків в якій позивач посилався на відповідні висновки Верховного Суду, яким як ним зазначено він обґрунтовує свою позовну заяву (а.с. 46-57).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2021 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала, оскільки останнім не виконано вимоги ухвали цього суду від 04 червня 2021 року.

ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу про повернення позовної заяви розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу , протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу , сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Тобто, підставою для залишення без руху позовної заяви на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі є виключно недотримання позивачем вимог ст. ст. 175 , 177 ЦПК України .

Відповідно до п. п. 4, 6, 9,10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Із наведених судом першої інстанції недоліків позовної заяви, які стали підставою для її повернення позивачу, можна зробити висновок, що вони полягають в невиконанні ОСОБА_1 вимог положень ч.3 ст. 175 та ст. 177 ЦПК України, а саме позивач не виклав обставини, які свідчать про наявність у спадкодавця права довічного успадкованого володіння (а не постійного користування) спірними земельними ділянками, не зазначив та не надав відповідні докази. Позивач також не зазначив ціну позову (дійсну вартість витребуваного майна на момент звернення до суду) та не надав докази на її підтвердження, посилаючись на те, що позов про визнання права довічного успадкованого володіння є позовом немайнового характеру та не підлягає грошовій оцінці, оскільки у результаті задоволення позову не відбувається зміна приналежності спірного майна, а захищаються інтереси спадкоємця, які можуть проявитися до відповідача у зобов`язально-правовій формі, тобто позов є немайновим як вимога про захист права та інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ОСОБА_1 реалізуючи своє право на захист звернувся до суду із вказаним позовом, який за своєю формою та змістом викладений із дотриманням вимог положень ст. 175 ЦПК України , оскільки містить викладений зміст позовних вимог, в ньому викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, також до позову додані письмові докази на підтвердження викладених обставин, в додатковій заяві позивач зазначив клопотання про витребування відповідних письмових доказів, посилаючись на труднощі в їх отриманні.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається порушення ст. 177 ЦПК України , на яку міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, оскільки у позовній заяві зазначено, що до неї додаються копії документів та документ, який підтверджує сплату судового збору.

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги щодо визнання права довічного успадкованого володіння і постійного користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства позивач вказував на те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 проте у видачі свідоцтва про спадкування земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, площею 1, 77 га, та земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 22,0 га, які належали спадкодавцю відповідно на підставі Державного акту від 12 березня 1993 року який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10 та Державного акту від 05 квітня 1994 року, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 73, нотаріусом йому було відмовлено, як він вважає безпідставно.

В своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що це спір немайнового характеру та в свою чергу навів висновки Верховного Суду.

В той же час, суд не погоджуючись с таким твердженням позивача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 176 ЦПК України, не визначив розмір судового збору попередньо з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про повернення позовної заяви, тому ця ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України , з направленням матеріалів вказаної позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367 , 369 , 374 , 379 , 382 384 , 389 ЦПК України , суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2021 року скасувати, матеріали вказаної позовної заяви направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України .

Судді Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова