Ухвала

від 30.09.2022 по справі 908/2916/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 908/2916/20

Провадження № 4478/2022

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Банаська О.О., Картере В.І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс-7"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022

у складі колегії суддів: Мороза В.Ф. (головуючого), Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

у справі за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс-7"

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє вимог на предмет спору, - Державне підприємство "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України"

про визнання недійсними в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства договору про відступлення права вимоги від 08.09.2020 № 02/2020 між ТОВ "ВІТ І К" та ТОВ "Корс-7", договору про відступлення права вимоги від 08.09.2020 № 01/2020 між ТОВ "ВІТ І К" та ТОВ "Корс-7"

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К"

Кредитор - Комунальне підприємство "Водоканал"

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2916/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" (далі - ТОВ "ВІТ І К").

Ліквідатором ТОВ "ВІТ І К" арбітражним керуючим Забродіним О.М. до господарського суду в межах справи про банкрутство ТОВ "ВІТ І К" подано заяву в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) про визнання правочинів недійсними.

15.11.2021 ухвалою Господарського суду Запорізької області, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022, заяву ліквідатора ТОВ "ВІТ І К" арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича про визнання недійсними вчинених боржником правочинів в порядку статті 42 КУзПБ задоволено. Визнано недійсними Договір про відступлення права вимоги від 08.09.2020 № 02/2020, укладений між ТОВ "ВІТ І К" та ТОВ "Корс-7"; Договір про відступлення права вимоги від 08.09.2020 № 01/2020, укладений між ТОВ "ВІТ І К" та ТОВ "Корс-7". Стягнуто з відповідачів на користь арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича по 2 270грн відшкодування судового збору.

13.09.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ "Корс-7" надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду 04.07.2022 у справі № 908/2916/20.

Крім того, скаржником подано клопотання зупинити виконання рішення у справі № 908/2916/20.

16.09.2022 автоматизованою системою документообігу суду зазначену касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. (судді-доповідача), Банаська О.О., Картере В.І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Корс-7", Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 ГПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Останнім днем строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду 04.07.2022 було 24.07.2022.

В порушення зазначених норм скаржником направлено до Верховного Суду касаційну скаргу 13.09.2022, тобто з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження.

Проте, ТОВ "Корс-7", звертаючись з касаційною скаргою, не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження та не наводить підстав для поновлення цього строку.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Також, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270 грн.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 9 080 грн (4 540 х 200%).

Проте, згідно з актом Касаційного господарського суду від 16.09.2022 № 29.1-11/282 при відкритті поштового відправлення (штриховий код 6912302123595), яке надійшло від ТОВ "Корс-7", не виявилося вказаних у додатку до касаційної скарги доказів сплати судового збору.

Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо обов`язкового та конкретного зазначення скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 ГПК України.

Частиною другою статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 311 ГПК України встановлено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується касатор, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 ГПК України та їх змістовне обґрунтування.

Так, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому слід враховувати, що за приписами частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

До того ж, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Касаційна інстанція переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Відповідно до ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам скаржник не викладав у тексті касаційної скарги.

Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.

Касаційна скарга у цій справі хоча і містить посилання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, однак її зміст не відповідає вимогам пункту п`ять частини другої статті 290 ГПК України, незважаючи на наявність посилання на постанову Верховного Суду, оскільки не містить належного обґрунтування наявності підстав, визначених відповідним(и) пунктом (пунктами) частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права скаржник не зазначає, на якій (яких) із підстав, зазначених у пунктах 1-4 частини другої статті 287 ГПК України, ним оскаржуються судові рішення, а також яка конкретно норма права є неправильно застосованою.

Обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на підстави, унормовані у відповідному пункті (пунктах) другої статті 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Крім того, як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник у прохальній частині просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду 04.07.2022 у справі № 908/2916/20 без зазначення того, яке рішення, зазначене у пунктах 1-6 частини першої статті 308 ГПК України, має прийняти суд касаційної інстанції.

Отже, скаржнику слід уточнити вимоги касаційної скарги, чітко зазначити, яке рішення, викладене у пунктах 1-6 частини першої статті 308 ГПК України, має прийняти суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Корс-7" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 908/2916/20 підлягає залишенню без руху, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - надати Суду докази сплати судового збору в сумі 9 080 грн; навести обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та подати відповідне клопотання про поновлення строку; вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) та належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав), а також уточнити вимоги касаційної скарги, чітко зазначивши, яке рішення, викладене у пунктах 1-6 частини першої статті 308 ГПК України, має прийняти суд касаційної інстанції.

Заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.

Усунувши недоліки, касаційної скарги скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною другою статті 174 ГПК України, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Крім того, скаржником подано клопотання зупинити виконання рішення у справі № 908/2916/20, однак це клопотання Судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишається без руху.

Керуючись статтями 13, 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс-7" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі № 908/2916/20 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Корс-7" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Повідомити учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо), письмові та електронні докази на електронну адресу суду, поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере