Ухвала

від 18.03.2024 по справі 908/2916/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

18.03.2024 м.Дніпро Справа № 908/2916/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 (суддя Ніколаєнко Р.А.)

у справі № 908/2916/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТ І К

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 у справі № 908/2916/20 боржника - ТОВ "ВІТ І К" (код ЄДРПОУ 33272641) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ ВІТ І К призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича (свідоцтво від 28.02.2013 №302), про що міститься повідомлення на офіційному вебпорталі судової влади України за номером публікації 66235.

Ліквідатор арбітражний керуючий Забродін О.М. 05.12.2022 надав суду з супровідним листом вих.№02-01/59/95 від 25.11.2022 звіт ліквідатора по справі вих.№02-01/01 від 05.12.2022, звіт арбітражного керуючого Забродіна О.М. про нарахування і виплату основної грошової винагороди, додаткової винагороди, здійснення та відшкодування витрат під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ ВІТ І К з 08.04.2021 по 05.12.2022 включно.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТ І К арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича про нарахування та виплату основної грошової винагороди, додаткової грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі за період виконання повноважень ліквідатора у справі №908/2916/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТ І К з 08.04.2021 по 05.12.2022 включно (вих.№02-01/02 від 05.12.2022) в сумі 375 000,00 грн основної грошової винагороди, 47109,03 грн додаткової грошової винагороди (за період з 08.04.2021 по 30.11.2022) та в сумі 277 598,73 грн витрат у ліквідаційній процедурі (за період з 08.04.2021 по 05.12.2022) затверджено.

Звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича (вих.№02-01/01 від 05.12.2022) за підсумками ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю ВІТ І К затверджено.

Банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю ВІТ І К ліквідовано.

Провадження у справі закрито.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.12.2023 у справі № 908/2916/20, передати справу до господарського суду Запорізької області на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху став пропуск строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу суду від 13.12.2022, повний текст якої складено та підписано 29.12.2022, подано 25.01.2024, тобто зі значним пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження та зазначив, що є засновником ліквідованого ТОВ «ВІТ І К» із розміром частки 100%. Ухвалу суду не отримувала, справами підприємства займався директор. В 2022 році у ОСОБА_1 народилася дитина. Враховуючи зазначене, а також наявність повномасштабної війни із державою агресором росією, ОСОБА_1 було об`єктивно не до того, щоб цікавитися перебігом даної справи про банкрутство. Про ухвалу дізналася випадково, коли їй після нового 2024 року зателефонував директор ТОВ «ВІТ І К» та повідомив про ліквідацію товариства. Заяву про ознайомлення із матеріалами цієї справи ОСОБА_1 подала 09.01.2024 , а ознайомилася із матеріалами справи 15.01.2024.

Апеляційним судом визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначено, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску строку встановленого законом на подання апеляційної скарги, оскільки несвоєчасне звернення з апеляційною скаргою викликане суб`єктивним обставинами та не є тими обставинами, з якими норми Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість поновлення строку.

Від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому наводить ті ж самі причини пропуску строку. Окрім того зазначає, що звернулась до директора з листом щодо надання пояснень щодо ліквідації підприємства та погашення боргів.

Від арбітражного керуючого Забродіна О.М. надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, в яких останній зазначає, що між прийняттям ухвали від 13.12.29022 до подання скарги минуло більше двох років. Апелянт в обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що пропустила строк з огляду на вагітність та воєнний стан. Разом з тим вагітність не є поважною причиною у даній справі, оскільки народила апелянт майже за шість місяців до прийняття ухвали. окрім того сам по собі факт запровадження воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку. Окрім того звертає увагу, що ст. 1 КУзПБ визначене коло учасників у справі про банкрутство, зокрема учасником може бути уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Проте апеляційна скарга подана безпосередньо Позняковою Н.О., а не уповноваженою особою.

Розглянувши подане апелянтом клопотання про поновлення строків колегія зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Як вже було зазначено апеляційну скаргу на оскаржуване судове рішення суду від 13.12.2022, повний текст якої складено та підписано 29.12.2022, подано 25.01.2024, тобто з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України понад один рік.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає про необізнаність про закриття провадження у справі про банкрутство, ненадіслання на його адресу оскаржуваної ухвали, отримання копії в суді лише 15.01.2024.

Разом з тим, колегія зазначає, що в клопотанні про поновлення строку апелянт стверджує, що була обізнана про порушення справи про банкрутство.

Отже апелянт, як засновник був обізнаний про наявність з 2021 року в суді справи про банкрутство ТОВ "ВІТ І К". При цьому як зазначає сам апелянт, їй об`єктивно було не до того, щоб цікавитися перебігом справи про банкрутство. Остання випадково дізналася в 2024 році про ліквідацію підприємства.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду. Скаржник, подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно з вимогами ст. 43 ГПК України повинен був виявляти інтерес до відомого йому провадження, зокрема, щодо руху поданої ним скарги та результату розгляду її судом, а саме щодо усунення можливих недоліків апеляційної скарги на стадії відкриття провадження у справі чи вчинення інших процесуальних дій.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Згідно частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Окрім того колегія звертає увагу, що всі процесуальні документи оприлюднювалися судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у справі не позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про рух справи завдяки відкритому безоплатному цілодобовому доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатися наданими їм процесуальними правами та зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням по їхній справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже колегія вважає, що несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру та залежало виключно від волевиявлення самого скаржника. Обставини на які посилається апелянт та які спричинили порушення вказаного строку, не можна вважати об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо оскарження ухвали суду від 13.12.2022.

Тому наведені у клопотанні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку визнаються судом неповажними.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").Апеляційний суд враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідно не усунено недоліки апеляційної скарги у повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ст. 260, п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20 повернути заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.Ф.Мороз

СуддяЛ.А.Коваль

СуддяА.Є.Чередко