Постанова

від 20.05.2024 по справі 908/2916/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2916/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2691/2024)

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024

у складі колегії суддів: Мороза В.Ф. (головуючий), Коваль Л.А., Чередка А.Є.

у справі № 908/2916/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К"

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи

1. 13.12.2022 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2916/20 (повний текст якої складено та підписано 29.12.2022) затверджено звіт ліквідатора ТОВ "ВІТ І К" - арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича про нарахування та виплату основної грошової винагороди, додаткової грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 908/2916/20 про банкрутство ТОВ "ВІТ І К" з 08.04.2021 по 05.12.2022 включно в сумі 375 000,00 грн основної грошової винагороди, 47109,03 грн додаткової грошової винагороди (за період з 08.04.2021 по 30.11.2022) та в сумі 277 598,73 грн витрат у ліквідаційній процедурі (за період з 08.04.2021 по 05.12.2022). Затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича за підсумками ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "ВІТ І К". Банкрута - ТОВ "ВІТ І К" ліквідовано. Провадження у справі закрито.

Подача апеляційної скарги у справі

2. 25.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі № 908/2916/20 та передати справу до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури.

3. Також ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у цій справі.

4. 16.02.2024 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.

5. На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 908/2916/20 ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

6. 18.03.2024 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від у справі № 908/2916/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20 повернуто заявникові.

7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

8. За висновком апеляційного суду, несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру та залежало виключно від волевиявлення самого скаржника. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 та які спричинили порушення вказаного строку, не можна вважати об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у цій справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. 09.04.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 908/2916/20 та направити справу до Центрального апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20.

10. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

11. Вважає, що апеляційний суд мав врахувати, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України. Цей висновок викладений також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112.

12. ОСОБА_1 наголошує, що вона є засновником ліквідованого ТОВ "ВІТ І К", не була учасником справи про банкрутство у суді першої інстанції, відповідно суд не надсилав їй судові рішення у справі.

13. Стверджує, що датою фактичного отримання ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі № 908/2916/20 є 15.01.2024 - дата ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується відповідною заявою з відміткою про ознайомлення, яка міститься в матеріалах ї справи.

14. Наголошує на наявності у неї конституційного права на судовий захист і на оскарження судових рішень у судах першої та апеляційної інстанцій, а також права на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

15. Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

16. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

20. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

21. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

22. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

23. Абзацом третім підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

24. Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).

25. У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).

26. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, п. 34, від 20.06.2011).

27. Відповідно до частин першої і другої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

28. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частини третя статті 256 ГПК України).

29. Частиною другої статті 261 ГПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

30. Згідно з частиною третьою статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

31. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 908/2916/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у цій справі залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.

32. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху став пропуск встановленого частиною першою 1 статті 256 ГПК України строку на апеляційне оскарження. Апеляційним судом визнано неповажними наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі № 908/2916/20 та зазначено, що несвоєчасне звернення з апеляційною скаргою викликане суб`єктивним обставинами та не є тими обставинами, з якими норми ГПК України пов`язують можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

33. На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 908/2916/20 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

34. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

35. Таким чином, статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

36. Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (близька правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, тощо).

37. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).

38. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

39. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

40. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20 ОСОБА_1 зазначила, що вона є засновником ліквідованого ТОВ "ВІТ І К" із розміром частки 100%, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 не отримувала, справами підприємства займався директор, який у червні 2021 року повідомив про відкриття провадження у справі № 908/2916/20 про банкрутство ТОВ "ВІТ І К", а у листопаді 2023 року поініформував, що "розгляд справи затягується у зв`язку з воєнним станом". При цьому ОСОБА_1 послалась на те, що 19.06.2022 у неї народилася дитина, через повномасштабну війну на території України виїхала з м.Запоріжжя і "їй було об`єктивно не до того, щоб цікавитися перебігом справи про банкрутство ТОВ "ВІТ І К". Наголошувала, що про ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі №908/2916/20 дізналася випадково, коли у січні 2024 року зателефонував директор ТОВ "ВІТ І К" та повідомив про ліквідацію товариства; заяву про ознайомлення із матеріалами цієї справи подала 09.01.2024, а ознайомилася із матеріалами справи - 15.01.2024. Окрім того зазначає, що вже звернулась до директора ТОВ "ВІТ І К" з листом щодо надання пояснень щодо ліквідації підприємства та погашення боргів.

41. Надавши оцінку наведеним доводам ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не встановлено, що наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

42. Апеляційним судом досліджено, що ОСОБА_1 як засновник ТОВ "ВІТ І К" була обізнана з 2021 року про наявність провадження у справі № 908/2916/20 про банкрутство ТОВ "ВІТ І К", проте, як зазначала сама, не цікавилася перебігом цієї справи про банкрутство.

43. Колегія суддів вважає за необхідне також зауважити, що попри обмежені повноваження касаційного суду при розгляді справи, які визначені, зокрема, нормами частин першої, другої статті 300 ГПК України (на підставі встановлених фактичних обставин справи, без права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним тощо), суд касаційної інстанції наділений достатнім обсягом повноважень щодо перевірки та надання оцінки доказам, наданим на підтвердження вчинення або невчинення учасниками справи процесуальних дій, що є складовою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права і впливає на відповідні висновки Суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 12.02.2020 у справі № 925/782/18, від 28.04.2023 № 904/272/22, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 910/7184/20.

44. Верховний Суд акцентує, що відповідно до статті 211 ГК України, засновники (учасники) суб`єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

45. Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

46. Таким чином, обов`язок здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів та товариства покладено саме на учасників (засновників) цього товариства з метою запобігання порушень їх прав.

47. Виходячи з аналізу наведених норм, встановлених апеляційним судом обставин обізнаності ОСОБА_1 як єдиного засновника ТОВ "ВІТ І К" про провадження у справі про банкрутство останнього, можливості ОСОБА_1 як резидента України своєчасно ознайомитись з відповідним судовими рішеннями у справі про банкрутство в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформація з якого є відкритою, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

48. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

49. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.12.2022 у справі № 908/2916/20.

50. Колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, з огляду на нерелевантність зазначеної практики обставинам справи, яка розглядається, та зазначає таке.

51. Так, за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

52. Однак, з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

53. Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

54. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

55. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19 та від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

56. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та про порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України не знайшли свого підтвердження, а колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали суду апеляційної інстанції.

57. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

58. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання при розгляді спору у даній справі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. (стаття 309 ГПК України).

61. Верховний Суд дійшов висновків про те, що ухвала апеляційного господарського суду у цій справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

62. Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 908/2916/20 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

63. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 908/2916/20 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік