Рішення

від 05.08.2010 по справі 2-2494-2010

ДЕБАЛЬЦЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                          Справа №2-2494

                                                                          2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 серпня 2010 року Дебальцевський міський суд в складі:

головуючого: судді Афанасьєвої Ю.О.

при секретарі: Турченковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті  Дебальцеве  Донецької області про визнання неправомірною відмову у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії та зобов»язання провести перерахунок та виплату підвищення  до  пенсії , суд -    

ВСТАНОВИВ:

15.06.2010 року  ОСОБА_1 звернулась  до суду з вказаним позовом до відповідача та просить визнати неправомірною відмову у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії за період: з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а також зобов’язати відповідача провести такий перерахунок та виплату підвищення пенсії за вказаний період у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом.

В обґрунтування позову зазначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків. Вважає невиплату відповідачем зазначеного підвищення протиправною.  

В судове засідання позивач не з ’ явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність, вказавши, що позовні вимоги підтримує, позов просить задовольнити.

Представник відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м.Дебальцеве  Донецької області в судове засідання  не з’явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність та    заперечення проти задоволення  позовних  вимог.  

 У своїх запереченнях посилається на те, що відповідач отримує пенсію в Управлінні ПФУ в м.Дебальцеве. Відповідно до ст.6 Закону України від 18.11.2004р. № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.06р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.    

 Статтею 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону   України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 01.01.06р., а статтею 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, отже, відсутні підстави для їх не застосування. Крім того, у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону   України “Про соціальний захист дітей війни”.

   Відповідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст.6 Закону   України “Про соціальний захист дітей війни”. Статтею 111 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено підвищення до пенсії “дітям війни” особам , які були признані інвалідами  ( крім тих, на кого поширюється Закон України “ Про статус ветеранів війни, гарантій їх  соціального захисту ”)  в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії  з 01.01.07р. у розмірі 19 грн., з 01.04.08р. – 19,35 грн., з 01.10.07р. – 19,75 грн.   В пенсійної справі відсутня довідка МСЕК  про встановленні групи інвалідності, в зв’язку з тим  надбавка  “ Дітям війни ” не виплачувалася .  

    09.07.07 року Конституційним Судом України у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Однак, оскільки ст. 7 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то  і після рішення Конституційного суду України вище наведене підвищення не виплачувалось.

Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно до пункту 5 статті 18 Закону України від 09.07.2003р. № 1058- IV “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.

Відповідно до частини 2 статті  73 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів  страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом.

У зв‘язку із Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. у справі № 1-29/2007р. законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Таким чином, немає підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду.  

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: “ Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.

Відповідно до ст.14  Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.41 розділу II Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв‘язку з прийняттям нової редакції  ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  (пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”), редакція зазначеної статті до 01.01.08р. втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р. втратила чинність нова редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою нового нормативного акту, може поширювати свою дію на відповідні правовідносини. А ні Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08р., а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01 08 року.

Для врегулювання ситуації, 28.05.08 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Таким чином,  розмір надбавки “ Дітям війни ” визначається автоматично по тих особових рахунках , по яких дата народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 року по 02.09.1945 року , та відсутнє  підвищення відповідно до Закону України “ Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ”.

На підставі вищевикладеного , управлінням Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве  не порушено прав позивача , підвищення “Дітям війни” виплачується управлінням Пенсійного фонду  України в м. Дебальцеве відповідно до чинного  законодавства.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, але на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “ Про державне мито ” від 21.01.1993 року за № 7-93 органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.

Просив відмовити у задоволенні позову в  повному обсязі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги     підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які  є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в м. Дебальцевому та отримує пенсію за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с.8).    

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.    

Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинена.  

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність

Таким чином, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.  

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов’язання нарахувати та виплатити  недоплачену щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року підлягають задоволенню повністю.

Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, у тому числі після внесення відповідних змін статтею 6 вказаного Закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Конституційний Суд України дійшов до переконання, що Законами про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. Так, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані вище зміни до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, які внесені Законом України ,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними). З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача щодо  нарахування соціальної допомоги, як дитині війни за 2008 рік підлягають задоволенню лише з 22.05.2008 року ( день прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2008 року включно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року підлягають задоволенню повністю.

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009-2010 роки, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволення з наступних підстав.  

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та статтею 73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.    

Згідно абз.2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.    

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.    

Згідно ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, встановлено у 2009 та 2010 роках прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 та 2009 роках.    

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах.    

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як „Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2009 року та надалі доки діє Закон, суд виходить з того, що в період 2009 року та до дня ухвалення рішення було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивачу як "Дитини війни" на підвищення її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.    

Згідно абз.1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.    

Пунктом  1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду  України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.    

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.      

Враховуючи відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно – правовий характер, суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій  - зобов’язати провести нарахування (перерахування)  та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум, оскільки вимоги позивача щодо стягнення конкретної суми на вимогах закону не базуються, оскільки розрахунок та виплата певної суми є обов'язком відповідача, а не суду.

 Позовні вимоги у частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у майбутньому є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно частини 1 статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.  

Крім того, відповідно до ст.3 ЦПК України, кожний громадянин має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,  у   зв»язку з чим захисту   підлягають тільки порушенні права, а не ті які можуть бути порушені у майбутньому, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.  

Враховуючи наведене, слід зобов’язати УПФУ в м. Дебальцеве  здійснити  нарахування та виплату   ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з  01.01.2010р. по   5.08.2010 року .  

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декретe Кабінету Міністрів України „Про Державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.  

Згідно  із ст.  88    ЦПК  України,    суд   вважає  за  необхідним стягнути з відповідача     сплачені позивачем при  зверненні  до  суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи у розмірі 37 грн.      

На підставі 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, ст. 71 п. 12 Закону України від 19.12.2006 року ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007,  ст. 62 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ч.1 ст. 28 Закону України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ  ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року,   ЗУ  ,,Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ЗУ ,,Про Державний бюджет України на 2010 рік ”  та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

П озов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті  Дебальцеве  Донецької області, про визнання неправомірною відмову у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії та зобов»язання провести перерахунок та виплату підвищення  до  пенсії - задовольнити частково.

 Визнати неправомірною відмову Управління  пенсійного  фонду   України  у  м. Дебальцеве  Донецької  області,  щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої  суми   підвищення  пенсії    відповідно  до ст. 6  Закону  України « Про соціальний захист дітей війни» за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з  01.01.2010 р. по 5.08.2010 року .

 Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Дебальцеве Донецької області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з  01.01.2010 р. по 5.08.2010 року  включно з урахуванням фактично отриманих позивачем сум.  

Стягнути з   Управління Пенсійного Фонду України в м. Дебальцеве  Донецької  на  користь   ОСОБА_1 витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи у сумі 37  грн.      

 В іншій частині позовних вимог відмовити.

 Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.      

 Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Дебальцевського

Міського суду                                                                                                     Афанасьєва Ю.О.