Рішення

від 28.09.2022 по справі 307/3036/19

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3036/19

Провадження № 2/307/208/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

за участі: секретаря Ком`яті Н.А.

прокурора Варга І.В.

представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Тячів, в режимі відеоконференції з особистих засобів зв`язку адвоката Олійник Р.Б., цивільну справу за позовом Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах Буштинської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника місцевої прокуратури звернувся в суд з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 180708630 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 9320 від 16.10.2008 та договору купівлі-продажу № 1225 від 14.05.2019 належить на праві приватної власності нежитлове приміщення будівлі фруктосховища, площею 8261.3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке в період з 06.04.2016 по 14.05.2019 належало на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (частка 68/100) та ОСОБА_3 (частка 32/100) на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2792.

Рішенням Буштинської селищної ради № 1168 від 21.12.2018, договором про сплату авансового платежу в рахунок оплати ціни земельної ділянки № 3 від 03.05.2019 та вказаною інформаційною довідкою підтверджується, що зазначена нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, за кадастровим номером - 2124455300:04:001:0440, площею 2.1022 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в АДРЕСА_1 .

Разом з цим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 180708630 від 12.09.2019 вбачається, що договір оренди земельної ділянки між Буштинською селищною радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 протягом 2016-2019 рр., не укладався. Наведене також підтверджується листами Буштинської селищної ради № 378/02-31 від 11.06.2019 та № 46502/31 від 07.08.2019.

Відповідачі протягом 2016-2019 рр. не були ані власниками, ані постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не були суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю протягом 2016-2019 рр. для них, як землекористувачів, була орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Таким чином у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно, виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під вищевказаним нерухомим майном.

Відповідачі з часу виникнення права власності на нежитлову будівлю та відповідно користуючись земельною ділянкою, речові права на таку не оформили та за період з 01.10.2016 по 30.04.2019 не сплачували за користування земельною ділянкою плату за землю у вигляді орендної плати.

Відповідно до розрахунку № 1 від 12.07.2019, проведеного Буштинською селищною радою, з 01.10.2016 по 31.12.2016 розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачами до місцевого бюджету, становив 33236.31 гривень.

Згідно розрахунку № 2 від 12.07.2019, проведеного Буштинською селищною радою, з 01.01.2017 по 31.12.2017 розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачами до місцевого бюджету, становив 132945.30 гривень.

Відповідно до розрахунку № 3 від 10.07.2019, проведеного Буштинською селищною радою, з 01.01.2018 по 31.12.2018 розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачами до місцевого бюджету, становив 132945.30 гривень.

Згідно розрахунку № 4 від 10.07.2019, проведеного Буштинською селищною радою з 01.01.2019 по 30.04.2019, розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачами до місцевого бюджету, становив 44315.08 гривень.

Загальна сума недоотриманих Буштинською селищною радою коштів у вигляді орендної плати за використання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер - 2124455300:04:001:0440, площею 2.1022 га, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в період з 01.10.2016 по 30.04.2019 склала 343441.99 гривень.

В період з 01.10.2016 по 30.04.2019 нежитлове приміщення будівлі фруктосховища належало ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності, її частка складала 68/100, то з такої слід стягнути на користь Буштинської селищної ради неодержані доходи у вигляді орендної плати в розмірі 233540.55 грн (34441.99 грн х 68% = 233540.55 грн).

ОСОБА_3 належало нежитлове приміщення будівлі фруктосховища в період з 01.10.2016 по 30.04.2019 на праві приватної спільної часткової власності, її частка складала 32/100, то з неї слід стягнути на користь Буштинської селищної ради неодержані доходи у вигляді орендної плати в розмірі 109901.44 грн (343441.99 грн х 32% = 109901.44 грн).

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що в розумінні статті 79-1 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, позивач має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі власником цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми.

Як вбачається з наданої позивачем інформаційної довідки № 180708630 від 12.09.2019, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2124455300:04:001:0440, площею 2.1022 га, в АДРЕСА_1 , була проведена лише 10.12.2018, а право власності на вищевказану земельну ділянку за Буштинською селищною радою було зареєстровано 23.04.2019 року.

В той же час прокурором не надано доказів формування даної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у порядку встановленому статтею 79-1 ЗК України у період з 2016 року по 23.04.2019 року або раніше.

Здійснені Буштинською селищною радою розрахунки суми втрат бюджету за користування відповідачами земельною ділянкою у період з 2016 по квітень 2019 роки є недоведеними, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка у цей період не була сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

При здійсненні розрахунків розміру орендної плати нібито не сплаченої позивачами за період з 01.06.2016 по 30.04.2019 року було застосовано розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2124455300:04:001:0440, площею 2.1022 га, відповідно до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № 387 від 03.06.2019, виданого відділом у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, тобто при розрахунку орендної плати за 2016, 2017 і 2018 роки, використовувалась нормативно-грошова оцінка (вартості) відповідної земельної ділянки станом на 2019 рік.

При цьому інформації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2124455300:04:001:0440 за 2016, 2017 і 2018 роки позивачем не надано.

Крім того, помилковою є використана при розрахунку нормативно-грошова оцінка (вартість) відповідної земельної ділянки у 2019 році. Зокрема, згідно наявного у ОСОБА_1 витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.08.2019, № 498, що видний відділом у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2124455300:04:001:0440 становить 1392991.30, а не 4431509.86 грн.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та місце рогзляду справи повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статті 16 ЦК України кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу.

Ізстатті 4 ЦПК Українивбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 частин 1-4цього ж Кодексуцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами статті 13 ч.ч. 1, 2 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексувизначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст.76, ст.77 ч.ч. 1, 2, ст.78,79,80 ч. 2, ст.81 ч.ч. 1, 5, 6, ст.83 ч. 1 ЦПК Українивбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 95 ч. 1 ЦПК Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником будівлі фруктосховища, площею 8261.3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . В період з 06.04.2016 по 14.05.2019 співвласником цього майна, крім неї, була і відповідачка ОСОБА_5 . Її частка становила 32/100.

Прокурор просить стягнути з відповідачів на користь Буштинської селищної ради 233540.55 грн. та 109901.44 грн. відповідно, оскільки вважає, що з моменту виникнення у них права власності на нерухоме майно, фруктосховище площею 8261.3 кв.м., у них виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку за кадастровим номером - 2124455300:04:001:0440, площею 2.1022 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться під вищевказаним нерухомим майном, в АДРЕСА_1 .

Суд також встановив, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2124455300:04:001:0440, площею 2.1022 га, в АДРЕСА_1 , була проведена 10.12.2018, а право власності на вищевказану земельну ділянку за Буштинською селищною радою було зареєстровано 23.04.2019 року.

Доказів того кому належала вказана земельна ділянка до її реєстрації за Буштинською селищною радою, а також доказів того, що відповідачки з 2016 року по 2019 рік користувалися земельною ділянкою площею 2.1022 га, суду надано не було.

Відповідно статей 78-79-1 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатисяземельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленимимежами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянкупоширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також наводні об`єкти,лісиі багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Правовласності наземельну ділянкурозповсюджується напростір,що знаходитьсянад тапід поверхнеюділянки нависоту іна глибину,необхідні длязведення житлових,виробничих таінших будівельі споруд. Формування земельної ділянки полягає у визначенніземельної ділянкияк об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї доДержавного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі у порядкувідведення земельнихділянок ізземель державноїта комунальноївласності; шляхом поділучи об`єднанняраніше сформованихземельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності запроектами землеустроющодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальнихсільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Сформовані земельні ділянки підлягаютьдержавній реєстраціїу Державномуземельному кадастрі. Земельна ділянкавважається сформованою з моменту присвоєння їйкадастрового номера.Земельна ділянкаможе бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди,сервітутущодо частинземельних ділянок)та державноїреєстрації прававласності нанеї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок уДержавному земельному кадастрі.

Мотивуючи позовні вимоги прокурор посилався на норми статей 1212 та 1214 ЦК України згідно яких особа, яка набуламайноабо зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного занедійсним правочином; 2) витребуваннямайнавласником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Особа, яка набуламайноабо зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачі набули майно (земельну ділянку) без достатніх правових підстав, а також відсутні докази, які доходи відповідачки отримали чи могли отримати від цього майна.

За таких обставин, керуючись стст. 258,259,264,265 ЦПК України,стст. 78-79-1ЗК України, стст 1212, 1214 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Повний текст складено 07.10.2022 року.

Головуючий В.І. Гримут