Рішення

від 06.08.2010 по справі 2-2574-10

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

                                                                                                                   

          Р І Ш Е Н Н Я

     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                        № 2-2574-10

6 серпня 2010 року                                                  м. Запоріжжя  

                   Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді         Зарютіна П.В.,

при секретарі           Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни», -

        ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду  з вище названими позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він є «дитиною війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право одержувати пенсію, яка повинна бути підвищена на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вище вказаним  Законом, розмірі, позивач  просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, та зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок її пенсії та сплатити недоплачену суму.

Сторони в судове засідання не явилися, просили справу слухати без їх участі, через що в порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача заперечив на позов та зазначив, що дії Шевченківського управління ПФУ повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Всебічно дослідивши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу встановлено статус «дитина війни». Позивач отримує пенсію за віком, яка нараховується і виплачується  управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя.    

Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді відмови суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом  України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг.

Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання з 09.07.2007 року  передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом  України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг.

З набранням чинності 01.01.2006 року Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дія його ст. 6 була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».  

У 2007 році підвищення до пенсії, як «дитині війни» позивачеві не нараховувалося, з 01.01.2008 року – виплачувалось в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22.05.2008 року – в розмірах, передбачених Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року.

Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинялась.

Законом України ««Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладалась в такій редакції:  "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту")  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року були визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 року, були визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

До винесення рішень Конституційним судом України, правовідносини регулювались законами України про державний бюджет на відповідний рік. Рішення Конституційного суду України не мають зворотної сили у часі, а повноваженнями перевіряти названі Закони на відповідність їх Конституції України наділений лише Конституційний суд України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»  дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась та зміни до неї не вносилися. Закон має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, на яку посилався відповідач.  

З огляду на викладене, відповідач має здійснювати виплату позивачу підвищення його пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На правильність висновку суду не впливають ані посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати, ані вимоги частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», бо до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А відповідно, суд має застосувати подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідач зобов’язаний застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим,  виходячи з кола повноважень управління праці та соціального захисту населення щодо виплати разової грошової допомоги, джерел фінансування цих виплат - суд вважає передчасним вирішення щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і забезпечити її виплату у конкретно визначеній грошовій сумі.

Так, на час розгляду справи в суді відповідачем не була донарахована недоотримана позивачем щомісячна соціальна допомога у належному розмірі.

Така грошова допомога забезпечується виплатою Міністерством фінансів і Державним казначейством шляхом направлення на конкретно визначені рахунки.

Суд вважає, що навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат допомоги, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України, і використовуючи надані йому  повноваження  з  метою, з якою ці повноваження надані, після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень бюджетних Законів України, відповідач повинен був донарахувати позивачу допомогу  до розмірів, визначених Законом  України «Про соціальний захист дітей війни».  І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме, щодо визнання незаконною бездіяльності  відповідача щодо непризначення, ненарухвання та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу таке підвищення до пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  з урахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-66, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд,  

В И Р І Ш И В:

Позов   задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя  щодо непризначення, ненарухвання та невиплати   ОСОБА_1  підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., та з 01.01.2010 р. по 06.08.2010 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  з урахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії, за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., та з 01.01.2010 р. по 06.08.2010 року.

В іншій частині позову – відмовити.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                  П.В. Зарютін