Рішення

від 21.09.2022 по справі 401/2975/20

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 401/2975/20

Провадження № 2/401/34/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя - Андріянова С.М.

за участю секретаря - Федоренко О.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача №1 ОСОБА_3

представника відповідача №1 - Радченко С.О.

відповідача №3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Державного реєстратора виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Долгого В`ячеслава Олеговича, ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександра Едуардовича про визнання права власності на Ѕ частку закритої трансформаторної підстанції, визнання незаконними дій щодо реєстрації підстанції, скасування рішення державного реєстратора за №39036585 від 28 грудня 2017 року; визнання недійсним договору дарування за №609 від 01.07.2020 року; витребування майна із незаконного володіння, визнання незаконними дії приватного нотаріуса Прокопа О.Е. щодо посвідчення договору дарування №609 від 01.07.2020 року та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Державного реєстратора виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Долгого В.О., ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп О.Е. про визнання за ним права власності на Ѕ частку закритої трансформаторної підстанції, розташованої в складі комплексу будівель по АДРЕСА_1 , визнання незаконними дій державного реєстратора щодо реєстрації підстанції як цілої одиниці за ОСОБА_3 , скасування рішення державного реєстратора за №39036585 від 28 грудня 2017 року; визнання недійсним договору дарування за №609 від 01.07.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; витребування майна із незаконного володіння, визнання незаконними дії приватного нотаріуса Прокопа О.Е. щодо посвідчення договору дарування №609 від 01.07.2020 року та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав. Крім того, просив стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати у справі. (Т.1 а.с.2-6)

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 14 березня 2001 року ним та ОСОБА_3 в рівних частках придбано приміщення складу-магазину та побутове приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 . Так як вони є рідними братом та сестрою, то всі питання родинної справи вони здійснювали за спільною згодою. Рішенням Світловодської міської ради від 21 червня 2001 року за №502 йому та ОСОБА_3 надано у спільне сумісне користування строком на 5 років земельну ділянку площею 0,03892 га, для обслуговування складу-магазину та побутового приміщення. У подальшому, протягом 2002-2004 років вони разом з ОСОБА_3 , за спільні кошти, у рівних частинах, збудували на тій земельній ділянці закриту трансформаторну підстанцію для обслуговування виробничої бази. Оскільки, об`єкти нерухомості вони придбавали спільно в рівних частинах, земельна ділянка була надана їм у спільне сумісне користування, то і рішення щодо будівництва закритої трансформаторної підстанції вони ухвалювали спільно, так як вона була необхідна саме для забезпечення функціонування і розвитку виробничої бази, яку вони придбали. Для отримання дозволу на будівництво, фізичні та юридичні особи мають надати документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Отже, питання забудови мало вирішуватися і вирішувалося ними спільно. Будівництво трансформаторної підстанції могло бути проведено або ж у складі об`єкту нерухомого майна, що вже був розташований на зазначеній вище земельній ділянці, або ж як самостійний об`єкт нерухомого майна із відведенням нової земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки вони не змінювали по теперішній час. Документальними доказами, які додано до позову підтверджується факт спільного будівництва спірного нерухомого об`єкта, а саме закритої трансформаторної підстанції по АДРЕСА_1 . Оплати послуг за всі експертні висновки та їх погодження вони проводили разом. Проставляючи свій підпис, що затверджує завдання на проектування трансформаторної підстанції для обслуговування складу-магазину і побутових приміщень (виробничої бази) від 12 серпня 2002 року, він вважав, що процес створення нерухомого майна (будівництво) ним з ОСОБА_3 розпочато відповідно до закону і в нього виникли законні сподівання про право власності на новозбудоване майно. Договором оренди земельної ділянки №374 від 16 серпня 2006 року їм продовжено строкове платне спільне користування земельною ділянкою площею 3892,3 кв.м. (кадастровий номер 3510900000:50:231:0008), без виділення в окреме платне користування землі ОСОБА_3 під закриту трансформаторну підстанцію. В подальшому, 18 вересня 2008 року він та ОСОБА_3 спільно, у рівних частинах придбали 3892,3 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в тому числі і землю під закритою трансформаторною підстанцією і на той час жодних зауважень з цього приводу у ОСОБА_3 не було. 11 березня 2009 року ОСОБА_3 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку, в якому зазначено, що і він, і ОСОБА_3 володіють земельною ділянкою площею 3892,3 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 . Цільовим призначення вказаної земельної ділянки є розміщення виробничої бази, а не лише закритої трансформаторної підстанції. Питання експлуатації трансформаторної підстанції належало до його кола обов`язків, як співвласника цього майна. З цією метою він отримав посвідчення щодо допуску до роботи в електроустановках. Оскільки, вони з ОСОБА_3 перебувають у родинних відносинах,то і бізнес вони вели разом, а з метою економії витрат на підприємницьку діяльність, він був оформлений у ПП ОСОБА_3 за трудовим договором. Трансформаторна підстанція і комплекс інших будівель і споруд мають однакову юридичну адресу, окремо під будівництво земельна ділянка не надавалася, поштова адреса новозбудованому об`єкту як окремому об`єкту архітектури не присвоювалася, будівельну техніку та оплату робіт будівельників він робив за власні готівкові кошти. Натомість, ОСОБА_3 недобросовісно, привласнивши собі правовстановлюючі документи на земельну ділянку і комплекс будівель, обманним шляхом провела 27 грудня 2017 року реєстрацію права власності виключно закритої трансформаторної підстанції, як окремого нерухомого об`єкта по АДРЕСА_1 . У той час, як за цією адресою розташований цілий комплекс будівель та споруд, який перебуває у їх спільній частковій власності з ОСОБА_3 . Відповідне рішення за №39036585 від 28 грудня 2017 року про державну реєстрацію цілої одиниці закритої трансформаторної підстанції за ОСОБА_3 прийняв державний реєстратор Долгий О.О. В березні 2018 року, отримавши листа від ОСОБА_3 про поділ спільного майна, він дізнався про реєстрацію підстанції лише за ОСОБА_3 . У зв`язку з його зверненням, державний реєстратор Долгий О.В. був вимушений внести зміни до вже відкритого розділу реєстру за вказаною вище адресою розташування об`єктів нерухомого майна, оскільки при першій реєстрації допустив незаконну бездіяльність і не перевірив у ОСОБА_3 чи виключно вона володіє земельною ділянкою та чи присвоювалася новозбудованому об`єкту нерухомості окрема адреса, а також не перевірив наявність технічного паспорту на новозбудований об`єкт. Не бажаючи визнавати за ним право власності на Ѕ частку підстанції, ОСОБА_3 в судовому порядку оскаржувала дії державного реєстратора. Скориставшись тривалим розглядом справи, ОСОБА_3 подарувала своєму чоловікові ОСОБА_4 закриту трансформаторну підстанцію в цілому та Ѕ частку земельної ділянки, на якій розташована підстанція. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О.Е. 01 липня 2020 року. Отже, нотаріус незаконно надав можливість ОСОБА_4 незаконно користуватися Ѕ частки земельної ділянки, що перебуває в його власності. Дарування ОСОБА_3 ОСОБА_4 приналежності від головної речі, яка не може бути зареєстрована за правом власності самостійно та без виділення окремої земельної ділянки, суперечить ст.ст.186, 358 ЦК України, ст.120 Земельного кодексу України. Судовими витратами у справі є судовий збір в сумі 4522 грн. 40 коп. за подання позовної заяви та 420 грн. 40 коп. за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 28 грудня 2020 року судом відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. (Т.1 а.с.66-67)

Ухвалою від 29 січня 2021 року відкрито провадження у справі. (Т.1 а.с.78-79)

16 лютого 2021 року до суду, в порядку ст.178 ЦПК України, надійшов відзив ОСОБА_4 на позовну заяву. (Т.1 а.с.89)

В своєму відзиві відповідач ОСОБА_4 вказує на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними, протиправними, не підтвердженими жодними належними, допустимими та достовірними доказами, а тому не підлягають задоволенню повністю.

Того ж дня, до суду, в порядку ст.178 ЦПК України, надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву. (Т.1 а.с.91-104)

В обгрунтуванні відзиву вказує на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними, протиправними, не підтвердженими жодними належними, допустимими та достовірними доказами, а тому не підлягають задоволенню повністю. Вказує на те, що трансформаторну підстанцію було збудовано нею як нове будівництво з її матеріалів та за її рахунок на земельній ділянці площею 3892,27 кв.м., кадастровий номер 3510900000:50:231:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згодом вказана земельна ділянка була викуплена ними з позивачем, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 11 березня 2009 року. Будівництво станції здійснювалося нею на підставі рішення Світловодської міської ради №282 від 13 березня 2003 року та дозволу на виконання будівельних робіт №8 від 15 квітня 2003 року. Після будівництва, станцію було введено нею в експлуатацію, що підтверджується Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію від 10 лютого 2004 року. В Акті чітко зазначено, що цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності. Перелічені дозвільні документи є чинними, ніким не оскаржені, не визнані недійсними, що є свідченням того, що будівництво та введення в експлуатацію окремого об`єкту нерухомого майна здійснено лише нею. 26 грудня 2017 року вона звернулася до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на вказану підстанцію. З 28 грудня 2017 року, дня державної реєстрації права власності на підстанцію за нею, вона стала єдиним законним власником цього нерухомого майна. Якщо б трансформаторна підстанція будувалася, як частина складу-магазину та побутового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , то мала б місце реконструкція цього об`єкту з оформленням відповідних дозвільних документів саме на реконструкцію, а не на будівництво окремого об`єкту нерухомого майна. Добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. В даному випадку будівництво підстанції не порушувало та не порушує будь-яких прав позивача, оскільки він завдяки побудованій підстанції користується електричною енергією без будь-якої оплати. Враховуючи те, що нею надано докази, які чітко вказують на правомірність набуття права приватної власності на новозбудоване нею нерухоме майно та факт належної реєстрації права власності та підстанцію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вважає, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на Ѕ частку, визнання незаконними дії державного реєстратора та скасування рішення державного реєстратора Долгого В.О. є необґрунтованими та безпідставними. 27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за ним права власності на Ѕ частку комплексу будівель, до якого самовільно включив і вказану трансформаторну підстанцію, право власності на яку належало лише їй. На підставі вказаної заяви державним реєстратором було винесено незаконні рішення про внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та здійснено дії щодо фактичного позбавлення її права власності на Ѕ частину трансформаторної підстанції, шляхом реєстрації права власності на підстанцію по Ѕ частки за нею та ОСОБА_1 . Внаслідок цього вона вимушена було звернутися з позовом до суду, а потім апеляційної скаргою з вимогами визнати протиправними та скасувати повністю рішення державного реєстратора №40424634 від 02 квітня 2018 року, №40655395 від 17 квітня 2018 року, №40445389 від 03 квітня 2018 року. Внаслідок розгляду цієї справи, постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року у справі №401/1241/19 її позовні вимоги були задоволенні повністю, відповідні незаконні реєстраційні дії були скасовані і фактично було відновлено її право власності та трансформаторну підстанцію. Відповідно 01 липня 2020 року, керуючись ст.ст.361-363, 717, 718, 719 ЦК України, вона за власним волевиявленням, як власник нерухомого майна, подарувала своєму чоловікові ОСОБА_4 Ѕ частку права власності земельної ділянки та трансформаторну підстанцію.

22 лютого 2021 року, в порядку ст.178 ЦПК України, до суду від приватного нотаріуса Прокоп О.Е. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги ним не визнаються повністю. Оскільки, ОСОБА_1 не зазначив в позові будь-яку обставину, з якою закон пов`язує недійсність договору дарування, незаконні дії нотаріуса та яку шкоду нанесено позивачу укладеним договором. (Т.1 а.с.164-166)

Разом з відзивом подав до суду клопотання про виключення його зі складу відповідачів та залучення до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову. (Т.1 а.с.167)

01 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив в якому вказав, що нотаріус помилково вважає, що його діями не порушено право приватної власності на Ѕ частину земельної ділянки. Оскільки, до посвідчення договору дарування нотаріусом, він і ОСОБА_3 спільно, у рівних частинах володіли 3892,27 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в тому числі і землею під закритою трансформаторною підстанцією, яка незаконно була зареєстрована нотаріусом лише за ОСОБА_3 (Т.1 а.с.172-173)

Того ж дня, позивач подав до суду відповідь на відзив ОСОБА_3 , в якій вказує, що посилання на Акт прийняття в експлуатацію і дозвіл на виконання будівельних робіт, як на докази самостійного створення об`єкта нерухомого майна є необґрунтованими, так як не містять інформації про власників будівельних матеріалів і користувачів земельної ділянки на якій створено такий об`єкт нерухомого майна і є доказом лише того, що об`єкт нерухомості створений фізично і відповідно до державних будівельних норм. (Т.1 а.с.179-180)

Ухвалою від 07 квітня 2021 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та відмовлено в задоволенні клопотання нотаріуса про залучення його до участі у справі, як третьої особи. (Т.1 а.с.204-206)

Ухвалою від 28 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (Т.2 а.с.128-130)

На підставі ст.ст.92, 234 ЦПК України, ОСОБА_1 був допитаний в судовому засіданні, як свідок, та надав свої пояснення, які є аналогічними вказаним в позові обґрунтуванням. Крім того, доповнив, що у нього було два документи на землю і на склад-магазин. Документи зберігалися вдома у їх батьків, а ОСОБА_3 їх викрала. Батьки померли і між ними почалися суперечки, хоча вони є рідними братом та сестрою. Будували підстанцію разом. Будівельні матеріали купляли разом. Він був оформлений у сестри по трудовому договору. В 2018 році він дізнався про реєстрацію права власності на підстанцію. Письмових дозволів ОСОБА_3 на будівництво не давав, оскільки він брав безпосередню участь у будівництві трансформаторної підстанції.

Представник позивача, адвокат Єременко Р.І. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, просив їх задовольнити та надав свої пояснення, які повністю відповідають обставинам зазначеним в позовній заяві та відповідях на відзиви.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що ОСОБА_1 участі у будуванні підстанції не брав, ні фізично, ні матеріально. Письмово дозвіл ОСОБА_1 на будівництво підстанції не надавав, оскільки була усна домовленість. Введення в експлуатацію підстанції проводилося виключно за її рахунок. Тому і реєстрація права власності була проведена на неї. Щодо договору дарування, то це її право, як власника, розпоряджатися своїм майном на свій власний розсуд. Ніяких перешкод, щоб подарувати частину підстанції своєму чоловікові не було.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав свої пояснення, які є ідентичними викладеними у відзиві обґрунтуванням.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Радченко С.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що трансформаторну підстанцію було збудовано ОСОБА_3 як нове будівництво з її матеріалів та за її рахунок на земельній ділянці площею 3892,27 кв.м., кадастровий номер 3510900000:50:231:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згодом вказана земельна ділянка була викуплена ними з позивачем, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 11 березня 2009 року. Будівництво станції здійснювалося нею на підставі рішення Світловодської міської ради №282 від 13 березня 2003 року та дозволу на виконання будівельних робіт №8 від 15 квітня 2003 року. Після будівництва, станцію було введено нею в експлуатацію, що підтверджується Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію від 10 лютого 2004 року. 28 грудня 2017 року на підставі даного Акту було зареєстровано право власності на підстанцію виключно за нею. 01 липня 2020 року, вона за власним волевиявленням, як власник нерухомого майна, подарувала своєму чоловікові ОСОБА_4 Ѕ частку права власності земельної ділянки та трансформаторну підстанцію, що передбачено ст..64 Сімейного кодексу України.

Державний реєстратор ОСОБА_5 , будучи присутнім раніше в судових засіданнях, пояснив, що позовні вимоги визнає повністю. Дійсно, ним під час реєстрації права власності виключно за ОСОБА_3 не було детально вивчено Державний акт на землю, де зазначено 2 власника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В технічному паспорті було вказано, що це добудова, тому і зареєстрував право власності за ОСОБА_3 . Помилився в назві об`єкта та із складовою об`єкта. Адреса взагалі не мала присвоюватися. В зв`язку з чим, в березні 2018 року за заявою ОСОБА_1 він вносив зміни до даних реєстру, оскільки він надав дублікат договору купівлі-продажу приміщення, який приховала і не надала ОСОБА_3 .

Згідно заяви міського голови Маліцького А.І. від 16 грудня 2021 року, державний реєстратор ОСОБА_5 звільнений з посади 09 листопада 2021 року. (Т.2 а.с.188)

Приватний нотаріус Прокоп О.Е. в судове засідання не з`явився. 22 лютого 2021 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги ним не визнаються повністю. (Т.1 а.с.168)

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні не допитувалася, через прийняту судом відмову представника позивача про її допит.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, судом встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем надано до суду наступні докази.

Згідно копії дублікату договору купівлі-продажу приміщення складу-магазину та побутового приміщення від 14 березня 2001 року, укладеного між Світловодським районним споживчим товариством та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1-48, вбачається що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 купили в рівних частках кожний приміщення складу-магазину та побутове приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (Т.1 а.с.11)

Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 11 квітня 2001 року, позивач, як фізична особа, звернувся до міського голови м.Світловодська з проханням виділити в постійне користування земельну ділянку для обслуговування виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3892,27 м2. (Т.1 а.с.7)

Згідно копії рішення Світловодської міської ради №502 від 21 червня 2001 року «Про надання земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 », вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано в спільне сумісне тимчасове користування строком на 5 років земельну ділянку площею 0,03892 га (забудовані землі), для обслуговування складу магазину та побутового приміщення по АДРЕСА_1 . (Т.1 а.с.8, Т.2 а.с.39)

Згідно копії рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради №893 від 22 серпня 2002 року, встановлено, що схвалено проект рішення шостої сесії міської ради про надання дозволу підприємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на складення проекту відводу земельної ділянки площею 0,389 га (промислова зона) для проектування та будівництва виробничої бази по АДРЕСА_1 . (Т.1 а.с.39)

Актом встановлення та узгодження меж землеволодіння земельної ділянки по АДРЕСА_1 , встановлено та узгоджено межі земельної ділянки площею 0,3892 га надані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (Т.2 а.с.46-48)

Згідно копії рішення Світловодської міської ради №99 від 03 вересня 2002 року, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки площею 0,389 га (промислова зона) для проектування та будівництва виробничої бази по АДРЕСА_1 . (Т.1 а.с.40)

Згідно копії завдання на проектування, Акту здачі-прийомки проектно-кошторисної та інженерно-вишукувальної продукції від 02 жовтня 2002 року, зобов`язання представника авторського нагляду від 15 квітня 2003 року та робочого проекту будівництва закритої трансформаторної підстанції Р=250 кВа на виробничій базі по АДРЕСА_1 за 2002 рік, вбачається, що замовниками вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та відповідно містяться їх підписи. (Т.1 а.с.31, 32, 33, 37)

Згідно копії експертного висновку територіального управління Державної інспекції енергозбереження по Кіровоградській області №02-В-18-11.123П від 09 грудня 2002 року, де замовником є ПП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на підставі договору від 16 серпня 2001 року №3/2001 встановлено, що проектна документація РП «Будівництво закритої ТП 250 кВа на продбазі АДРЕСА_1 , вимогам нормативних актів з питань енергозбереження відповідає при умові усунення зауважень. Дія експертного висновку до 09 грудня 2004 року. (Т.1 а.с.9)

Згідно копії експертного висновку відділу пожежної безпеки від грудня 2002 року у робочому проекті «Будівництво закритої трансформаторної підстанції Р=250 кВа на виробничій базі по АДРЕСА_1 (замовник ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ) порушень вимог пожежної безпеки не виявлено. (Т.1 а.с.10)

Згідно копії договору оренди земельної ділянки №374 від 16 серпня 2006 року, укладеного між Світловодською міською радою та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вбачається, що орендарі прийняли в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення на підставі рішення міської ради №41 від 27.06.2006 року «Про передачу в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцеві ОСОБА_3 та фізичній особі підприємцеві ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », категорія земель за основним цільовим призначенням у відповідності до ст.19 Земельного кодексу України. В оренду передано земельну ділянку загальною площею 3892,3 кв.м., на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна виробнича база. Земельна ділянка передана в оренду для обслуговування виробничої бази. (Т.1 а.с.25-27, 28, Т.2 а.с.40-45)

Згідно копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 вересня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-2000 та Витягу з Державного реєстру правочинів від 18 вересня 2008 року встановлено, що Світловодська міська рада передала ОСОБА_3 , ОСОБА_1 земельну ділянку несільськогосподарського призначення у власність покупцям, по Ѕ частині земельної ділянки кожному, площею 3892,27 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 . (Т.1 а.с.12, 13)

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 від 14 жовтня 1982 року народження, встановлено, що позивач в період з 01 березня 2004 року до 30 вересня 2004 року працював у ПП ОСОБА_3 підсобним робітником за трудовим договором, а з 03 жовтня 2006 року до 25 квітня 2007 року комерційним директором за трудовим договором. (Т.1 а.с.42-43)

Згідно копії посвідчення №204-23, встановлено, що ОСОБА_1 , заступник начальника ПП «Гірняк», допущений до роботи в електроустановках з напругою до 1000 В та вище, починаючи з 21 січня 2008 року. (Т.1 а.с.41)

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №423202 від 11 березня 2009 року виданого ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 18 вересня 2008 року №2-2000, вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3892 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В розділі «Список співвласників земельної ділянки» вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які є співвласниками по Ѕ частині земельної ділянки. (Т.1 а.с.53)

Згідно копії технічного паспорту комплексу будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками по Ѕ частині майна. (Т.1 а.с.14-24)

21 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 письмово, з пропозицією щодо поділу спільного майна за адресою: АДРЕСА_1 та укласти відповідний нотаріальний договір про поділ нерухомого майна. (Т.1 а.с.29-30)

Згідно інформації Світловодського КМ БТІ від 19 листопада 2018 року №103, окремий технічний паспорт на трансформаторну підстанцію по АДРЕСА_1 в БТІ не виготовлявся. (Т.1 а.с.34)

Згідно інформації Світловодської міської ради від 16 листопада 2017 року, робочий проект розроблявся на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Надаючи дозвіл на будівництво міська рада виходила з наведених документів та того, що ОСОБА_3 діяла в інтересах обох співвласників, в результаті чого збудоване майно буде спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (Т.1 а.с.35)

Згідно довідки Світловодської міської ради від 12 листопада 2018 року, трансформаторній підстанції за адресою: АДРЕСА_1 , окрема поштова адреса не присвоювалася. (Т.1 а.с.36)

Згідно архівної довідки Світловодського КМБТІ від 06 березня 2018 року, право власності на приміщення складу-магазину та побутового приміщення по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . (Т.1 а.с.54)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 квітня 2018 року, комплекс будівель розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складовими частинами об`єкта нерухомого майна є склад, побутове приміщення, вбиральня, ганок, трансформаторна підстанція, навіс, ганок, вимощення, огорожа належить з 26 грудня 2017 року ОСОБА_3 в розмірі Ѕ частки.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 квітня 2018 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510900000:50:231:0008 площею 0,3892 га, для розміщення виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 належить по Ѕ частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу від 18 вересня 2008 року та комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 по Ѕ частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 18 лютого 2017 року. (Т.1 а.с.49-52)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 грудня 2020 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510900000:50:231:0008 площею 0,3892 га, для розміщення виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1 належить в розмірі Ѕ частки ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку та Ѕ частку ОСОБА_4 , на підставі договору дарування від 01 липня 2020 року. Трансформаторна підстанція загальною площею 20,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 01 липня 2020 року. (Т.1 а.с.44-47)

На обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, ОСОБА_3 разом з відзивом надала наступні докази.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 грудня 2017 року, трансформаторна підстанція загальною площею 20,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 в цілому належить ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, Акту комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 10 лютого 2004 року. (Т.1 а.с.105)

Згідно рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради №282 від 13 березня 2003 року, дозволено підприємцеві ОСОБА_3 будівництво закритої трансформаторної підстанції Р=250 кВА на виробничій базі по вул.Макаренка, 7, м.Світловодськ. Підставами вказано рішення зазначено: заява від 14 лютого 2003 року ОСОБА_3 , позитивний висновок державної інвестиційної експертизи на проект будівництва, рішення сесії Світловодської міської ради від 21 червня 2001 року №502 «Про надання земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ». (Т.1 а.с.106)

Згідно копії дозволу на виконання будівельних робіт №8 від 15 квітня 2003 року виданого ПП ОСОБА_3 , зі строком дії дозволу ІІІ квартал 2004 року, ОСОБА_3 надано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва закритої трансформаторної підстанції ЗТП-250-10/0.4 кВ. (Т.1 а.с.107)

Згідно копії Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію №04-05 від 10 лютого 2004 року, встановлено, що закриту трансформаторну підстанцію ЗТП-250-10/0.4 кВ по АДРЕСА_1 підприємця ОСОБА_3 та комірку типу К-47 №15 на ПС-35/10 кВ «Таборище» прийнято в експлуатацію. Вказаний Акт є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності. (Т.1 а.с.108-109)

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року, скасовано рішення Світловодського міськрайонного суду від 23 грудня 2019 року та визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Долгого В.О. про реєстрацію виправлення права власності від 02 квітня 2018 року та 17 квітня 2018 року. (Т.1 а.с.110-119)

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 березня 2020 року скасовано, а рішення Світловодського міськрайонного суду від 23 грудня 2019 року змінено. (Т.2 а.с.31-38)

Згідно накладних, платіжних доручень та квитанцій за період 2003-2004 років вбачається, що ПП ОСОБА_3 проводила оплату за монтажні роботи, трансформатор, кирпи, комплектуючі матеріали. (Т.1 а.с.120-137)

Також надано договір про постачання електричної енергії №642 від 18 березня 2004 року між ВАТ «Кіровоградобленерго» та ПП ОСОБА_3 , Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, роздруківку з Приватбанку про проведення сплати за послуги з постачання ЕЕ, договір №415 про надання послуг щодо організації обслуговування та безпечної експлуатації електроустановок від 01 червня 2016 року. (Т.1 а.с.138-143, 144-149, 150-156, 157-158, 159-160, 161)

Згідно копії Свідоцтва про укладення шлюбу від 05 листопада 1982 року встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 05 листопада 1982 року. (Т.2 а.с.28)

На виконання ухвали суду від 07 квітня 2021 року, приватний нотаріус Прокоп О.Е. надав до суду:

- копію договору дарування Ѕ частки земельної ділянки та розташованої на ній трансформаторної підстанції від 01 липня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_3 безоплатно передала, подарувала ОСОБА_4 у власність Ѕ частку земельної ділянки площею 0,3892 га, кадастровий номер 3510900000:50:231:0008, цільове призначення для розміщення виробничої бази та розташовану на ній трансформаторну підстанцію загальною площею 20,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; (Т.1 а.с.215-217)

- копію заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про те, що Ѕ частка земельної ділянки і трансформаторна підстанція є об`єктом права спільної сумісної власності, набуті ними за час зареєстрованого шлюбу з 05 листопада 1982 року; (Т.1 а.с.218)

- копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 квітня 2020 року; (Т.1 а.с.219)

- копію Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію №04-05 від 10 лютого 2004 року; (Т.1 а.с.220)

- копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №423202 від 11 березня 2009 року виданого ОСОБА_3 ; (Т.1 а.с.221)

- копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; (Т.1 а.с.222-224)

- інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 липня 2020 року (Т.1 а.с.225-234)

- інформацію з Єдиного реєстру боржників від 01 липня 2020 року; (Т.1 а.с.235)

- копію паспорту ОСОБА_3 , ОСОБА_8 (Т.1 а.с.236-241).

На виконання ухвали суду від 07 квітня 2021 року, виконавчий комітет Світловодської міської ради надав до суду:

-копію рішення Світловодської міської ради №502 від 21 червня 2001 року «Про надання земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 »; (Т.1 а.с.244)

-копії заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки для обслуговування виробничої бази; (Т.1 а.с.245-246)

-копію договору купівлі-продажу приміщення складу-магазину та побутового приміщення від 14 березня 2001 року. (Т.1 а.с.247)

-копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (Т.1 а.с.248)

-план території по АДРЕСА_1 . (Т.1 а.с.250).

На виконання ухвали суду від 07 квітня 2021 року, Комунальне підприємство «Архітектурно-виробниче бюро» надало до суду:

-зведений висновок комплексної державної інвестиційної експертизи на проект будівництва, робочий проект «Будівництво закритої трансформаторної підстанції» Р=250 кВА на виробничій базі по АДРЕСА_1 , затверджений 11 грудня 2002 року. (Т.2 а.с.2-3)

-експертний висновок відділу пожежної безпеки від 10 грудня 2002 року, де замовниками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (Т.2 а.с.4)

-експертний висновок №02-В-18-11.123П про відповідність проектної документації нормативним актам з питань енергозбереження РП «Будівництво закритої ТП 250 кВА на продбазі вул..Макаренка, 7 м.Світловодськ від 09 грудня 2002 року, де замовниками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (Т.2 а.с.5)

-завдання на проектування будівництва трансформаторної підстанції; (Т.2 а.с.6)

-Акт здачі-прийомки проектно-кошторисної та інженерно-вишукувальної продукції від 02 жовтня 2002 року, де замовниками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (Т.2 а.с.7)

-Робочий проект будівництва закритої трансформаторної підстанції Р=250 кВА на виробничій базі по АДРЕСА_1 , де замовниками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (Т.2 а.с.8-12)

На виконання ухвали суду від 07 квітня 2021 року, державний реєстратор Світловодської міської ради надав до суду копію реєстраційної справи №1453027035000, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні. (Т.2 а.с.49-101)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є рідними братом та сестрою, 14 березня 2001 року, в рівних частках (по Ѕ частці) придбали приміщення складу магазину та побутове приміщення, що розташовані у АДРЕСА_1 .

Рішенням Світловодської міської ради від 21 червня 2001 року за №502 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано у спільне сумісне користування строком на 5 років земельну ділянку площею 0,03892 га, для обслуговування складу магазину та побутового приміщення по АДРЕСА_1 у відповідності до статті 30 Земельного кодексу України (1990 року).

У подальшому, протягом 2002 2004 років вони спільно збудували на цій земельній ділянці закриту трансформаторну підстанцію для обслуговування їх виробничої бази.

Факт спільного будівництва нового об`єкту нерухомості на земельній ділянці, яка надана ним у спільне сумісне користування підтверджується вимогами законодавства та відповідними доказами.

Так, згідно із статтею 95 Земельного кодексу України (1992 року), користувачі земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників. Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов`язаннях, пов`язаних із спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування. Для отримання дозволу на будівництво, фізичні та юридичні особи мають, серед іншого, надати документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки (ч.3 ст.24 Закону України "Про планування і забудову територій").

Враховуючи те, що таке право надане двом особам - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то і питання забудови мало вирішуватися ними спільно.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 року за №910/2861/18 ухвалений наступний правовий висновок: виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності набуває той, хто має речове право на землю.

Таким чином, будівництво трансформаторної підстанції могло бути проведено або ж у складі об`єкту нерухомого майна, що вже був розташований на зазначеній вище земельній ділянці, або ж як самостійний об`єкт нерухомого майна із відведенням нової земельної ділянки.

Так, згідно із ч.4 ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій», планування земельних ділянок, пов`язане із зміною їх цільового призначення, здійснюється власниками або користувачами цих ділянок у встановленому законодавством порядку. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

Відповідно до статті 331 ЦК України ( чинної на дату введення в експлуатацію спірного нерухомого майна 2004 рік) власним будівництвом є не просто формальна кількість використаних матеріалів, а увесь процес будівництва від стадії відведення земельної ділянки для нього і до введення його в експлуатацію. При цьому, матеріалом (річчю) для виготовлення нової речі, що є нерухомим майном, має бути не лише рухомий об`єкт матеріального світу як то будівельні матеріали, але й нерухомий об`єкт матеріального світу, як то земельна ділянка (або ж інші права на неї), на якій має бути розташоване новостворюване нерухоме майно. Крім цього, до початку будівництва забудовник має замовити отримати проектну документацію на будівництво, що передбачає власні матеріальні витрати як на створення проектної документації, так і на реалізацію проекту, включаючи висновки і експертизи відповідних державних органів.

Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі, зокрема,:

- проектної документації;

- документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою;

- документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

Згідно із ч.1 ст.28 цього ж Закону, проектна документація на будівництво об`єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Доказами спільного будівництва спірного нерухомого об`єкту, а саме закритої трансформаторної підстанції по АДРЕСА_1 є:

- рішення Світловодської міської ради від 21 червня 2001 року за №502 «Про надання земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 »;

- експертний висновок №02-В-18-11.123П «Про відповідність проектної документації нормативним актам питань енергозбереження» від 09.12.2002 року;

- експертний висновок відділу пожежної безпеки від 10.12.2002 року №11/1/6431;

- завдання на проектування будівлі закритої трансформаторної підстанції від 12.08.2002 року відділу архітектури та містобудування Світловодської міської ради, в яких замовниками проекту будівництва зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- акт здачі прийомки проектно-кошторисної та інженерно-вишукувальної продукції від 02.10.2002 року, який підписаний обома замовниками;

- робочим проектом будівництва закритої трансформаторної підстанції р=250 кВа на виробничій базі по АДРЕСА_1 , у яких замовниками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- лист Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 16.11.2018 року, згідно із яким встановлено, що земельна ділянка перебуває у спільному користуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , робочий проект розроблявся на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а надаючи дозвіл на будівництво міська рада виходила з наведених документів та того, що ОСОБА_3 діяла в інтересах обох співвласників;

- зобов`язання представника авторського нагляду від 17.02.2003 року;

- наказ №7 від 17.02.2003р. КП «Архітектурно-виробниче бюро»;

- рішення Світловодської міської ради від 22.08.2002 року за №893;

- рішення Світловодської міської ради від 03.09.2002 року за №99.

Таким чином, замовлення проектної документації, замовлення висновків та експертиз державних органів є підготовчим етапом, що передує початку фізичного створення об`єкту нерухомого майна і такі дії, що направленні на створення нової речі є складовою частиною будівництва закритої трансформаторної підстанції, а отже і участю ОСОБА_1 в її будівництві.

Пунктом 4 Перехідних і Прикінцевих положень Цивільного кодексу України (в редакції 01.01.2004 року) чітко встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Наданими суду доказами встановлено, що факт створення об`єкту нерухомості мав місце на кінець 2003 року, як і підключення його до електропостачання.

Отже, стаття 357 ЦК України (в редакції 2004 року), на яку посилається представник відповідача №1 не може бути застосована до об`єкту нерухомості і з причини того, що його фізичне створення розпочато і завершено до 31.12.2003 року.

Доказами спільної власності на закриту трансформаторну підстанції є також договір оренди земельної ділянки №374 від 16.08.2006 року, згідно із яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжили строкове платне спільне користування земельною ділянкою площею 3892,3 кв.м. (кадастровий номер 3510900000:50:231:0008), без виділення в окреме платне користування землі ОСОБА_3 під закриту трансформаторну підстанцією.

У подальшому, 18 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно, у рівних частинах, придбали 3892,27 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в тому числі і землю під закритою трансформаторною підстанцією.

11 березня 2009 року ОСОБА_3 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №423202, у якому зазначено що і ОСОБА_3 і ОСОБА_1 володіють земельною ділянкою площею 3892 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 . Цільовим призначенням земельної ділянки згідно із Державним актом є розміщення виробничої бази.

Отже, наведеними вище доказами повністю доводиться факт спільного господарювання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на зазначеній вище земельній ділянці та факт спільного будівництва закритої трансформаторної підстанції.

Щодо Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію №04-05 від 10.02.2004 року. Дійсно, цей Акт є підставою для оформлення права власності, проте сам по собі Акт не доводить того факту, що об`єкт нерухомості створений виключно ОСОБА_3 , оскільки в ньому зазначено, що у введенні в експлуатацію вона брала участь як представник замовника.

Акт прийняття в експлуатацію і дозвіл на виконання будівельних робіт не є доказами самостійного створення об`єкта нерухомого майна, оскільки не містять інформації про власників будівельних матеріалів і користувачів земельної ділянки на якій створено такий об`єкт нерухомого майна і є доказом лише того, що об`єкт нерухомості створений фізично і відповідно до державних будівельних норм.

Щодо фактичного забезпечення об`єкта нерухомості електричною енергією після введення його в експлуатацію. Враховуючи те, що трансформаторна підстанція будувалася для забезпечення електричною енергією спільного майна сторін, то виходить, що договір про постачання електричної енергії ОСОБА_3 уклала в інтересах обох співвласників електроустановок.

Рішення за №39036585 від 28.12.2017 року (номер запису про право власності: 24228159) про державну реєстрацію цілої одиниці закритої трансформаторної підстанції за ОСОБА_3 прийняв державний реєстратор Долгий Вячеслав Олегович.

27 березня 2018 року, ОСОБА_1 звернувся до державних реєстраторів Світловодської міської ради із заявою щодо реєстрації свого права власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за цією адресою, де дізнався, що ОСОБА_3 вже зареєструвала закриту трансформаторну підстанцію за адресою їх спільної земельної ділянки не у складі комплексу будівель і споруд, а як окреме нерухоме майно.

У зв`язку з його зверненням, державний реєстратор ОСОБА_5 вніс зміни до вже відкритого розділу реєстру за вказаною вище адресою розташування об`єктів нерухомого майна, оскільки при першій реєстрації допустив незаконну бездіяльність і не перевірив у ОСОБА_3 чи виключно вона володіє земельною ділянкою та чи присвоювалася новозбудованому об`єкту нерухомості окрема адреса, а також не перевірив наявність технічного паспорту на новозбудований об`єкт, як того вимагає ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна,що затвердженаНаказом Державногокомітету будівництва,архітектури тажитлової політикиУкраїни від24.05.2001року за№127.

Так, відповідно до п.58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. за №1127, для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта, також подається технічний паспорт на такий об`єкт. Оскільки, раніше право власності на закриту трансформаторну підстанцію спільними власниками не оформлялося і не реєструвалося, то цей об`єкт нерухомості був включений до переліку усього нерухомого майна за вказаною вище юридичною (поштовою) адресою, що були розміщені на одній земельній ділянці. У випадку дотримання норм законодавства, державний реєстратор за технічним паспортом та Державним актом на право власності на земельну ділянку мав встановити, що трансформаторна підстанція належить двом співвласникам та мав відмовити ОСОБА_3 в державній реєстрації закритої трансформаторної підстанції.

Відповідно до п.2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року за №1141, ідентифікатором об`єкта нерухомого майна є саме адреса об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, об`єкт нерухомого майна із відповідною адресою (юридичною, поштовою) є унікальним об`єктом в силу ч.1 ст.184 Цивільного кодексу України, оскільки річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Згідно із ч.1 ст.186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст.186 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

Оскільки, закрита трансформаторна підстанції збудована для обслуговування виробничої бази на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (у рівних частках), то неможливо було зареєструвати право власності на окрему споруду. Увесь об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель, до якого входить і будівля закритої трансформаторної підстанції, має єдину унікальну ідентифікуючу ознаку юридичну (поштову) адресу об`єкта нерухомості: АДРЕСА_1 .

При цьому комплекс будівель є головною річчю, а трансформаторна підстанція, що зведена для його забезпечення електроенергією, є приналежністю головної речі, а отже не може бути зареєстрована окремо від головної речі (ч.4 статті 5 Закону №1952 IV).

Таким чином, державний реєстратор допустив незаконну бездіяльність, оскільки не перевірив приналежність земельної ділянки та документ, що підтверджує новозбудованому об`єкту адресу. У разі відсутності таких документів, державний реєстратор повинен був відмовити ОСОБА_3 у реєстрації на підставі п.1 та п.4 ч.1 статті 24 Закону №1952 IV, оскільки приналежність до головної речі самостійно не реєструється, а з поданих документів неможливо було встановити, що право власності на новозбудований об`єкт належить виключно ОСОБА_3 і земельна ділянка, на якій збудований новий об`єкт нерухомості, знаходиться у спільній частковій власності.

Крім того, державний реєстратор допустив незаконні дії в частині реєстрації приналежності (закритої трансформаторної підстанції) в порушення ч.4 ст.5 Закону №1952-ІV.

Отже, реєстрація державним реєстратором Долгий В.О. закритої трансформаторної підстанції за ОСОБА_3 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Оскаржуючи дії державного реєстратора Гірняк В.В., незаконно подарувала своєму чоловікові ОСОБА_4 закриту трансформаторну підстанцію в цілому. Договір дарування за №609 від 01.07.2020 року був посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп Олександром Едуардовичем.

Відповідно до інформаційної довідки №236533078 від 11.12.2020 року, приватним нотаріусом Прокоп О.Е. 01.07.2020 року посвідчено договір дарування ОСОБА_3 ОСОБА_4 Ѕ частки земельної ділянки та розташованої на ній трансформаторної підстанції, внаслідок чого за відповідне речове право на трансформаторну підстанцію зареєстровано за номером 37120840. Право власності ОСОБА_4 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення приватного нотаріуса Прокопа Олександра Едуардовича за №52913955 від 01.07.2020 року (номери записів про право власності: 37120781 та 37120840).

Трансформаторна підстанція є приналежністю комплексу будівель і споруд (стаття 186 ЦК України), оскільки будувалася для забезпечення електроенергією виробничої бази по АДРЕСА_1 та не має власного технічного паспорту, хоча такий є обов`язковим для нерухомого майна.

Крім того, на наявність на земельній ділянці виробничої бази, а не виключно трансформаторної підстанції, вказує і державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого земельна ділянка надана для розміщення виробничої бази, а співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Оскільки, відповідна частина земельної ділянки за домовленістю між співвласниками не виділена їм у користування в натурі, то кожний квадратний метр земельної ділянки є спільною власністю обох співвласників, а право власності здійснюється за згодою співвласників (ч.1 ст.358 ЦК України).

Водночас, ч.2 ст.358 ЦК України встановлено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Проте, доказів тому, що така домовленість існувала, не надано.

Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, у разі дарування одиниці трансформаторної підстанції, до ОСОБА_4 мала перейти у власність і одиниця земельної ділянки під трансформаторною підстанцією, яка мала бути також зареєстрована в Державному реєстрі прав, але в ньому зареєстрована лише Ѕ частка земельної ділянки, а отже приватний нотаріус незаконно надав можливість ОСОБА_4 незаконно користуватися Ѕ часткою земельною ділянкою, що перебуває в його власності.

Крім того, відповідно до абзацу 2 ч.6 ст.120 Земельного кодексу України, укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Проте, ОСОБА_3 не виділяла частину земельної ділянки під трансформаторною підстанцією в окрему ділянку, а окремий кадастровий номер їй не присвоювався.

Посилання відповідачів на статті 717 - 719 та 363 ЦК України є безпідставним, оскільки вказані норми права передбачають правомірність набуття права власності як на об`єкт нерухомого майна, що відмінний від земельної ділянки, так і на саму ділянку та на рівність часток будівлі і земельної ділянки під нею.

У даному випадку, навіть за наявності зареєстрованого права на трансформаторну підстанцію за ОСОБА_3 , земельна ділянка під цим об`єктом належить їй лише частково. Водночас, Ѕ земельної ділянки це ідеальна частка. Тобто, кожний квадратний метр їх земельної ділянки є спільним: Ѕ частки ОСОБА_1 і Ѕ частки ОСОБА_3 . За таких обставин цілком очевидним є той факт, що для набуття договором дарування законних підстав, ідеальна Ѕ частка має перетворитись на реальну частку цілу, шляхом виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 в натурі.

Отже, дарування ОСОБА_3 ОСОБА_4 приналежності від головної речі, яка не може бути зареєстрована за правом власності самостійно та без виділення окремої земельної ділянки, суперечить як статтям 186, 358 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України, так і ч.4 статті 5 Закону №1952 IV.

Крім того, дослідженою у судовому засіданні копією нотаріальної справи встановлено, що нотаріус мав докази про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 є подружжям і мав докази дати укладення шлюбу та придбавання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, і приміщень складу-магазину, а також дату введення в експлуатацію трансформаторної підстанції. Зазначені відомості доводили той факт, що право власності на перелічені вище об`єкти вже є об`єктом права спільної власності подружжя, а тому договір дарування суперечить вимогам законодавства та вчиняється фіктивно.

Таким чином, відповідно до п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус мав відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в посвідченні договору дарування трансформаторної підстанції, а державну реєстрацію права власності на трансформаторну підстанцію не мав права здійснювати на підставі ч.4 статті 5 №1952 IV.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 статті 215 ЦК України).

Згідно із ч1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили права володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа правовий висновок, який викладений в постанові ВП Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дійсно відповідачі у справі своїми протиправними діями порушили права позивача, а тому всі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про понесені судові витрати у справі, то відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати понесені на оплату судовому збору за позовну заяву підлягають стягненню з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Прокоп О.Е. в рівних частинах. Враховуючи те, що на час ухвалення рішення суду відповідач ОСОБА_5 вже не займає посаду державного реєстратора, через звільнення з посади, суд не вбачає підстав для стягнення з нього на користь позивача понесених витрат на оплату судового збору.

Решта понесених витрат на оплату судовому збору за подання заяви про забезпечення позову не підлягають відшкодування, оскільки судом було відмовлено у задоволення даної заяви ОСОБА_1 повністю.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Державного реєстратора виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Долгого В`ячеслава Олеговича, ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександра Едуардовича про визнання права власності на Ѕ частку закритої трансформаторної підстанції, визнання незаконними дій щодо реєстрації підстанції, скасування рішення державного реєстратора за №39036585 від 28 грудня 2017 року; визнання недійсним договору дарування за №609 від 01.07.2020 року; витребування майна із незаконного володіння, визнання незаконними дії приватного нотаріуса Прокопа О.Е. щодо посвідчення договору дарування №609 від 01.07.2020 року та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку закритої трансформаторної підстанції, що розташована в складі комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати незаконними дії державного реєстратора виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області Долгого В`ячеслава Олеговича щодо реєстрації цілої одиниці закритої трансформаторної підстанції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та скасувати відповідне рішення державного реєстратора за №39036585 від 28 грудня 2017 року (номер запису про право власності 24228159).

Визнати недійсним договір дарування ОСОБА_3 ОСОБА_4 Ѕ частки земельної ділянки та розташованої на ній трансформаторної підстанції за №609 від 01 липня 2020 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександром Едуардовичем та витребувати на користь ОСОБА_1 із незаконного володіння ОСОБА_4 Ѕ частки закритої трансформаторної підстанції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 закритої трансформаторної підстанції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати незаконними дії приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександра Едуардовича щодо посвідчення договору дарування ОСОБА_3 ОСОБА_4 Ѕ частки земельної ділянки та розташованої на ній трансформаторної підстанції за №609 від 01 липня 2020 року та щодо проведення ним державної реєстрації права власності на цілу одиницю трансформаторної підстанції за ОСОБА_4 і скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав за №52913955 від 01 липня 2020 року (номери записів про право власності: 37120781 та 37120840).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в сумі 1507 грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в сумі 1507 грн. 46 коп.

Стягнути з приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександра Едуардовича на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в сумі 1507 грн. 46 коп.

В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідачів судових витрат за подання заяви про забезпечення позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя С.М. Андріянова

21.09.2022