Рішення

від 29.09.2022 по справі 753/12461/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12461/20

провадження № 2/753/2224/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях: Римар М.М., Пугач Д.С., Куцолабській І.А., Осадчуку С.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представники третіх осіб не з`явилися,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визначення місця проживання дітей з матір`ю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі- відповідач, ОСОБА_3 ), яким просив суд розірвати шлюб між сторонами та визначити місце проживання дітей разом з ним.

Позовні вимоги обґрунтував наступним. 17.09.2011 між сторонами було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказував, що фактично діти зареєстровані з його дружиною за адресою: АДРЕСА_1 , однак постійно проживають в АДРЕСА_2 , за згодою батьків діти відвідують дитячі навчальні заклади. Зі змісту позову вбачається, що в квітні 2020 року позивач відвіз свою дружину з дітьми до тещі та тестя в с. Половецьке, Бердичівського району, Житомирської області. В липні 2020 року між подружжям виникли непорозуміння. Дружина не виявила бажання повертатися до їх дому, своє рішення обґрунтовувала фінансовими претензіями. Позивач вважає, що у їх відносини з дружиною постійно втручається мати відповідачки. Позивач стверджував, що дружина будучи під негативним впливом своєї матері, відмовилась повернутися з дітьми до їхнього дому і вжити заходів для збереження сім`ї. Вважає, що перебування у шлюбі суперечить його інтересам. Примирення між подружжям не можливе. Просив суд розірвати шлюб та залишити проживати дітей з ним, оскільки таке рішення буде відповідати інтересам дітей.

Ухвалою від 20.08.2020 суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позову.

04.09.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 07.09.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив до розгляду в підготовче судове засідання.

Разом з цим, учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі, а відповідачу та третій особі направлено додатково копію позовної заяви з додатками та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

01.10.2020 відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву. Щодо задоволення судом позовної вимоги в частині розірвання шлюбу відповідачка не заперечувала. Зазначила, що з позивачем життя не склалося, збереження сім`ї не можливе, так як у сторін виявилися різні погляди на сімейне життя. В останні роки між ними часто виникали суперечки, позивачем неодноразово влаштовувалися сварки та скандали, регулярно застосовувалося психологічне насилля, як щодо відповідачки, так і до малолітніх дітей, а тому діти не можуть і не повинні рости і розвиватися в такому оточенні.

Щодо позовної вимоги стосовно визначення місця проживання дітей разом з позивачем, відповідачка категорично заперечувала. В обґрунтування своїх заперечень вказала, що в квітні 2020 року позивач відвіз її разом з дітьми до її батьків в с. Половецьке, Бердичівського району, Житомирської області та з того моменту діти до м. Львова не повертались. Відповідачка зазначила, що за короткий строк створила дітям належні умови проживання, приймає активну участь у їх житті, освіті дітей, підтримує їхнє здоров`я у належному стані, має можливість відвідувати музеї, зоопарки, парки відпочинку. Дідусь та бабуся онуків допомагають у вихованні дітей, приділяють багато часу онукам, водять на прогулянки до парку, лісу, вчать разом вірші, читають книжки, грають в шахи, ходять на рибалку. Під час проживання у м. Львові відповідачка фактично сама займалась вихованням дітей, відводила та забирала дітей з ДНЗ № 188 м. Львова, відвідувала поліклініку, лікувальні заклади, басейн, гімнастичні зали, оскільки позивач затримувався допізна на роботі, бував у довготривалих відрядженнях. Факт того, що відповідачка не забороняє дітям бачитися з позивачем підтверджує спільними фотографіями дітей з батьком. Також відповідачка зазначає, що дії позивача протягом останніх кількох років щодо її психологічного та економічного приниження, його жорстока модель поведінки у спілкуванні з дітьми, негативно відображаються на здоров`ї та психічному розвитку дітей, що підтверджується консультативними висновками спеціаліста та індивідуальною картою психологічного супроводу дитини. За таких обставин просила визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.

16.11.2020 ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просила суд визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_3 .

В обґрунтування зустрічного позову, окрім зазначеного у відзиві на позовну заяву позивача, повідомила, що з березня 2020 року діти проживають разом з нею в будинку її батьків. Позивач належного батьківського піклування про дітей не виявляє, пропозицій щодо участі в утриманні та вихованні дітей не пропонував. Майже з самого народження батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначила, що батько не надає згоди на реєстрацію місця проживання доньки ОСОБА_8 в квартирі, що є її власністю, через це дитина по сьогодні без зареєстрованого місця проживання. Відповідачка має власне житло в м. Києві, працює, отримує дохід, діти влаштовані до дитячих навчальних закладів. Вона завжди створювала належні умови проживання для дітей, забезпечувала їх усім необхідним, забезпечувала інтереси дітей, а тому просить суд задовольнити її позовні вимоги.

17.12.2020 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якій позивач стверджував, що фактично діти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживають з бабусею ОСОБА_10 , відвідують Хмелівський ЗДО «Сонечко», приводить і забирає дітей бабуся за довіреністю. Зазначив, що відповідачка, проживаючи у м. Києві та залишаючи дітей на проживання з бабусею, порушує права дітей. Повідомив, що працює, має стабільний дохід, проживає в м. Києві в орендованій квартирі. Квартира пристосована для проживання малолітніх дітей, сплачує аліменти на утримання дітей відповідно до судового наказу. Вважає, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, залишаючи дітей на виховання бабусі та перешкоджає йому у спілкуванні та вихованні дітей, а тому просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

08.02.2021 ухвалою Дарницького районного суду міста Києва витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 08.02.2021 до суду надійшло Рішення Виконавчого комітету Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області «Про затвердження висновку щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19.03.2021 № 43 та Висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого, враховуючи вік дітей, їх прихильність до матері, виконавчий комітет, як орган опіки та піклування, виходячи виключно із інтересів дітей, вважає, що визначення місця проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 доцільне з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідає їх інтересам.

Ухвалою від 10.02.2021 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти дії.

Ухвалою від 02.03.2021 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжив заходи забезпечення позову, шляхом встановлення зустрічей позивача ОСОБА_5 з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в 2 (другі) та 4 (четверті) вихідні місяця з суботи 10.00 години до неділі 19.00 години без присутності ОСОБА_3 , зобов`язавши відповідача передавати дітей для зустрічі з батьком, не чинити дій, направлених на перешкоджання ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей.

Ухвалою від 17.03.2021 суд повернув без розгляду клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_11 про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 19.03.2021 суд виправив допущену описку в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2021, правильно зазначивши в мотивувальній та резолютивній частині ухвали ім`я та по батькові позивача ОСОБА_1 , а саме: " ОСОБА_12 " замість " ОСОБА_13 ".

Ухвалою від 02.04.2021 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_11 , про скасування заходів забезпечення позову. Змінив вжиті ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2021 заходи забезпечення позову. Забезпечив позов наступним шляхом: встановив зустрічі позивача ОСОБА_5 з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кожної 2 (другої) та 4 (четвертої) суботи з 10.00 годин до 19.00 години та кожної 1 (першої) та 3 (третьої) неділі з 10.00 годин до 19.00 години без присутності ОСОБА_3 , зобов`язавши відповідача передавати дітей для зустрічі з батьком, не чинити дій, направлених на перешкоджання ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей.

Ухвалою від 05.04.2021 суд виправив допущену описку в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2021, правильно зазначивши в резолютивній частині ухвали ім`я та по батькові позивача ОСОБА_1 , а саме: " ОСОБА_12 " замість " ОСОБА_13 ".

29.11.2021 ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 14.02.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допит свідків в судовому засіданні в режимі відеоконференції по цивільній справі № 753/12461/20.

В судовому засіданні позивач вимоги первісного позову підтримав та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову. Додатково пояснив, що відповідачка відмовилась повертатися до м. Львова після того, як він на прохання дружини відвіз її з дітьми до батьків. В літку 2020 року відповідачка повідомила позивачу, що залишається з дітьми проживати у своїх батьків. При цьому він вважав за необхідне вирішити питання його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, оскільки дружина заборонила йому бачитися з дітьми., через що він і звернувся з вказаним позовом до суду. Просив залишити проживати дітей з ним, оскільки на час подачі ним позову, відповідачка була безробітною. Вказав, що після початку судового розгляду відповідачка влаштувалась на роботу та переїхала проживати до м. Києва у свою квартиру, залишивши дітей проживати з бабою, що на його думку, є порушенням прав дітей. Проти задоволення зустрічного позову заперечував. Повідомив, що під час спільного проживання у м. Львові він повністю забезпечував дітей і дружину, піклувався про дітей, займався їх вихованням. Просив врахувати, що він забезпечений роботою, за його місцем проживання створені необхідні умови для гармонійного розвитку. Зазначив, що не проти проживання дітей з матір`ю, але в м. Києві, де кращі умови для розвитку дітей, ніж в селі. Вважає, що через те, що відповідач виїжджає на роботу о 5.00 ранку та повертається додому близько 21.00 год., матір неналежно опікується дітьми. Наполягав на тому, що для нормального розвитку, діти повинні жити в спокійних умовах, разом із ним, а не з бабою, яка налаштовує дітей проти нього.

Сторона відповідача первісний позов в частині розірвання шлюбу підтримала, щодо визначення місця проживання дітей з батьком заперечила в повному обсязі. Зустрічний позов про визначення місця проживання дітей з матір`ю підтримала в повному обсязі. Зазначила, що сторони своє подружнє життя розпочали у м. Києві, проживаючи в квартирі відповідачки. В 2014 році у них народився син ОСОБА_9 . Будучи вагітною другою дитиною відповідачка переїхала разом з чоловіком та сином до м. Львова, де позивач отримав нову роботу. З народженням другої дитини, доньки ОСОБА_8 , стосунки між подружжям погіршилися. Чоловік часто перебував у довготривалих відрядженнях, а тому відповідачка самостійно опікувалась дітьми: займалась вихованням, розвитком, навчанням дітей, про що свідчать довідки з закладів освіти та з медичних закладів, які наявні в матеріалах справи. Позивач фактично не міг займатися вихованням дітей, оскільки в березні 2020 року переїхав проживати у м. Київ у зв`язку зі зміною місця роботи, залишивши свою сім`ю у м. Львові, в той час, як в країні оголосили карантин. У зв`язку з цим відповідачка вирішила, що їй безпечніше з дітьми буде на Житомирщині у її батьків, а тому вона з дітьми переїхала до будинку своєї матері. Позивач в цей час проживав в місті Києві, мав можливість у будь-який час спілкуватися з дітьми. На вихідні вона організовувала зустрічі батька з дітьми, що підтверджується спільними фотокартками. Жодних перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми не чинила. Підтвердила, що разом з дітьми на даний час проживає в будинку своїх батьків, які допомагають їй у догляді за дітьми. Визнала, що має роботу в м. Києві, а тому вимушена була рано виїжджати з дому та повертатися ввечері, але проти доводів позивача, що вона проживає в м. Києві, а діти проживають з бабусею, заперечувала. Зазначила, що діти за місцем проживання мають гарні умови проживання, відвідують навчальні заклади, вона займається лікуванням та оздоровленням дітей. З початком оголошення воєнного стану в Україні, постійно перебуває з дітьми в с. Половецьке, Бердичівського району, Житомирської області, оскільки працює дистанційно. Підстав для зміни місця проживання дітей не вбачає, оскільки таке рішення буде суперечити інтересам дітей.

Представники третіх осіб до суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши виступи сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.09.2011.

В шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 син, ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка, ОСОБА_6 .

Із пояснень позивача убачається, що в липні 2020 року через втручання у відносини подружжя тещі, відносини між сторонами погіршилися, виникали сварки, відповідачка під впливом своєї матері відмовилась повертатися з дітьми до м. Львова. Фактично з цього часу сторони спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер.

Відповідачка вплив своєї матері на подружні стосунки заперечувала, зазначила, що відносини між нею та позивачем погіршились після народження дочки, зазначила про часті сварки та конфлікти в сім`ї, які чоловік вчиняв в присутності дітей, що негативно впливало на стан дітей.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2020 відповідачка отримала тілесні ушкодження: забій передньої черевної стінки та правого передпліччя (а.с. 141, т.1). Як зазначила відповідачка вказані тілесні ушкодження вона отримала в ході сварки з чоловіком, проти чого позивач заперечував.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Як убачається з пояснень позивача та відповідача, почуття любові та поваги між сторонами зникли, фактичні шлюбні відносини припинились, спільного господарства сторони не ведуть, спільно не проживають, тому збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам їхніх дітей.

Враховуючи особливий характер сімейних відносин, зважаючи на норми ст. ст. 111, 112 СК України, судом встановлено, що фактично шлюбні відносини між подружжям припинені, примирення між сторонами є неможливим. Оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим і суперечить інтересам позивача та відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 , про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу за первісним і зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей, суд виходить із наступного.

Сторони пояснили, що з моменту реєстрації шлюбу до літа 2016 року проживали в місті Києві у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачкою (дівоче прізвище - ОСОБА_15 ) (а.с.100, 114-115, т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_5 . У вказаній квартирі зареєстровані відповідачка з 20.03.2014 та малолітній ОСОБА_5 з 08.11.2014 (а.с.116-117, т.1).

В 2016 року, у зв`язку із зміною місця роботи позивача, сім`я переїхала до м. Львова. ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась друга дитина - донька ОСОБА_6 .

В довідці закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 188 від 22.09.2020, виданої ОСОБА_3 , зазначено, що донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно відвідувала заклад дитячої освіти (ясла-садок) № 188 з 19.06.2019 останній день перебування в садку 03.03.2020., син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно відвідував заклад дитячої освіти (ясла-садок) № 188 з 12.09.2019, останній день перебування в садку 26.02.2020 (а.с. 58, т.1).

З характеристики закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 188 від 31.08.2020 на ОСОБА_3 , вбачається, що за весь час відвідування ЗДО вихованням дітей займалась переважно мама, приводила і забирала дітей практично завжди сама, натомість батько - усього декілька разів. Мати достатньо часу приділяє вихованню і навчанню дітей. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 завжди охайно одягнені та доглянуті. У дітей добре розвинені комунікативні навички відповідно до їхнього віку, знаходять спільну мову з ровесниками. Зі слів вихователів, мама відповідально підходить до освітнього процесу дітей. Завжди брала участь у всіх заходах, святах та батьківських зборах, долучалась до організації свят, виготовляла декорації та добирала дитячі костюми. З дітьми матір спілкувалась спокійно, з турботою та ніжністю (а.с. 87, 124, т. 1).

З характеристики на ОСОБА_3 сімейного лікаря ОСОБА_16 вбачається, що в 2018 році між лікарем та ОСОБА_3 було підписано декларації з сімейним лікарем. В медичний заклад КНП «2МП м. Львова» дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на медичні огляди та на профілактичні щеплення переважно приводила мама, про що свідчать записи в системі helsi.me. Батько ОСОБА_1 був присутній на оглядах декілька разів. Діти доглянуті, охайно вдягнуті, мама з турботою та відповідальністю ставиться до здоров`я дітей (а.с.88, т.1).

В судовому засіданні було встановлено, що в квітні 2020 року позивач перевіз ОСОБА_3 з дітьми до її батьків за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачка пояснила, що таке рішення було обумовлено тим, що в той час в країні оголосили карантин у зв`язку із епідемією COVID-19, та Львівщина одна із перших ввела жорсткі обмеження в місті. У зв`язку з цим відповідачка вирішила, що безпечніше з дітьми їй буде на Житомирщині у її батьків. Після переїзду, позивач приїздив до дітей та проводив з ними час, про що свідчать спільні фотокартки батька з дітьми.

В подальшому між позивачем і відповідачем відбулась сварка через відмову відповідачки їхати з дітьми до м. Львова. З цього часу конфліктні ситуації між подружжям почастішали через різні погляди на подружнє життя та виховання їхніх дітей. 04.07.2020 між сторонами відбулась чергова сварка, після чого позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та залишення дітей разом з ним.

З матеріалів справи вбачається, що після припинення фактичних шлюбних відносин, діти разом з матір`ю проживають за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 15.07.2020 № 413 вбачається, що ОСОБА_3 та її діти, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з 12.03.2020 по даний час проживають за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 57, т.1).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_3 від 14.08.2020 вбачається, що з квітня місяця 2020 року за вищевказаною адресою ОСОБА_3 проживає без реєстрації. Будинок належить ОСОБА_10 , матері ОСОБА_3 . Будинок знаходиться в чудовому стані, в будинку чисто, прибрано, зроблено гарний ремонт. В будинку 4 житлові кімнати, кухня коридор. Є все необхідне для проживання малолітніх дітей, окрема кімната, окремі спальні місця, в достатній кількості одяг і взуття, іграшки, місце для відпочинку, ігор та навчання. Діти доглянуті, охайні, виховані, комунікабельні. Подвір`я облаштоване для гри дітей (а.с. 86, т. 1).

В акті обстеженні умов проживання від 17.01.2021, складеного спеціалістами Служби у справах дітей Житомирської РДА, за адресою: АДРЕСА_3 зазначено, що умови проживання хороші, в будинку чисто, прибрано - сучасний ремонт, кімнати облаштовані сучасними меблями, наявний запас продуктів харчування, сезонного одягу для дітей, багато іграшок, розвиваючих ігор. Стосунки в сім`ї доброзичливі. Діти проживають в належних умовах (а.с.137, т.2).

В характеристиці, виданій на ОСОБА_3 , Гришковецькою селищною радою Бердичівського району Житомирської області зазначено, що ОСОБА_3 має вищу освіту, до 14.01.2020 знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною. У побуті характеризується з позитивної сторони. Готує ОСОБА_9 до школи, слідкує за фізичним і психологічним здоров`ям доньки й сина. Син ОСОБА_9 та донька ОСОБА_8 відвідують ДНЗ «Сонечко» в с. Дубова, Бердичівського район. Родина гармонійна, відкрита (а.с.92-93, т.1).

Відповідно до характеристики ТОВ «Реал Маркетинг» від 05.11.2020, позивач працює на посаді бухгалтера товариства, за час роботи відповідачка зарекомендувала себе як дисциплінований, відповідальний, ініціативний працівник спроможний взяти на себе відповідальність в прийняті рішень. Працелюбна, уважна, компетентна (а.с. 137, т.1). Для додаткового заробітку відповідачка пише статті на професійну (бухгалтерську та аудиторську) тематику в загальнонаціональні друкарські видання: газету «Все про бухгалтерський облік», журнал «Бухгалтерія UA». Також, пише та публікується в Інтернет-виданні «Бухгалтер.uaЛІГА:ЗАКОН», за що отримує авторську винагороду (а.с.63, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що на праві приватної власності відповідачці належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, видане 08.08.2011 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 01.08.2011, № 919-С/КІ (а.с. 100, т.1).

У вказаній квартирі зареєстрована відповідач із сином. Як вказує відповідачка, через відсутність згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини у вказаній квартирі, місце проживання дочки не зареєстроване.

Відповідно до медичних довідок на обліках лікарів у психіатра чи нарколога відповідачка не перебуває (а.с. 94-95, т.1).

Також судом встановлено, що позивач наразі проживає в АДРЕСА_5 в орендованій квартирі, що підтверджується копією Договора найму квартири (156-157, т.1).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 18.11.2020 у вказаній квартирі зазначено, що санітарно-гігієнічний режим дотримано, квартира чиста, світла, охайна. Для дітей відведено окрему кімнату з кутовим м`яким розкладним (великим) диваном, багато іграшок, маються дитячі речі для дітей домашнього вжитку (а.с. 14, т.2). В акті, зі слів батька зазначено, що батько спроможній задовольнити потреби дітей, та додатково зазначив про наявність няні у разі необхідності, через затримання його на роботі.

Відповідно до характеристики на ОСОБА_1 від 10.12.2020, виданої ДП «Міжнародний Аерофлот «Львів» імені Данила Галицького вбачається, що позивач працював у вказаному підприємстві з 24.06.2016 по 16.03.2020 на посаді заступника начальника відділу внутрішнього аудиту. Доручену роботу виконував добросовісно та вчасно. Впродовж своєї діяльності на підприємстві проявив себе як порядна і чесна людина, доган, стягнень, негативних відгуків за час роботи на підприємстві не отримував. В колективі вів себе коректно та підтримував добрі стосунки з оточуючими (а.с. 8, т.2).

Відповідно до довідки Національного Антикорупційного Бюро України вбачається, що з 17.03.2020 по теперішній час ОСОБА_1 дійсно працює в НАБУ на посаді завідувача Сектору Внутрішнього аудиту з посадовим окладом 39 600 грн. (а.с. 20,128, т.2).

Згідно характеристики Національного Антикорупційного Бюро України від 18.03.2021 вбачається, що ОСОБА_1 свої повноваження виконує професійно, у відповідності з посадовою інструкцією. Володіє високими організаторськими здібностями свою роботу виконує якісно та відповідально. З колегами підтримує рівні взаємини, уникає конфліктів. Зарекомендував себе як порядна і чесна людина. Критику на свою адресу сприймає з розумінням, над наявними недоліками працює наполегливо та результативно (а.с. 127, т. 2).

Відповідно до медичних довідок на обліках у лікарів психіатра та нарколога позивач не перебуває (а.с. 10-11, т.2).

Судом встановлено, що 11.08.2020 на підставі судового наказу Дарницького районного суду міста Києва з позивача було стягнуто аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.07.2020. Заборгованості по сплаті аліментів на час розгляду справи позивач не має, аліменти сплачує у відповідності до судового наказу.

З висновку психологічного обстеження ОСОБА_1 вбачається, що батько може задовольнити матеріальні та психологічні потреби дітей, не має проявленої відкритої агресії у сторону дружини, що свідчить про конструктивне вирішення конфліктної ситуації, має високий рівень переживань у бік ОСОБА_10 з приводу її агресивної поведінки та негативного налаштування щодо нього, має високий рівень тривожності щодо безпечного проживання своїх дітей разом із бабусею, проявляє активність та відкритість у спілкуванні з психологом, поряд з цим зазначено про необхідність відвідування психолога разом з дітьми для діагностики взаємостосунків батько-діти, робота з психологом з приводу обговорення спільної лінії поведінки у питаннях виховання дітей мати-батько, так як діти проживають разом із ОСОБА_10 , обов`язковою є зустріч психолого з дітьми та бабусею для діагностики їх взаємовідносин та психологічної прихильності.(а.с. 34-36, т.2).

Вирішуючи заявлені вимоги первісного та зустрічного позову щодо визначення місця проживання дітей, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років.

У випадку наявності спору між батьками про місце проживання дитини він вирішується органами опіки та піклування або судом.

Одним із завдань Сімейного Кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом встановлено, що батьки малолітніх дітей мають вищу освіту, постійне місце роботи, самостійний щомісячний заробіток, забезпечені належними умовами проживання для дітей, позитивно характеризуються за місцем роботи. Відповідачка, як мама, позитивно характеризується за місцем фактичного проживання, а також викладачами дитячих навчальних закладів та сімейним лікарем. На обліках у лікарів психіатра та нарколога сторони не перебувають, в матеріалах справи відсутні докази аморальної поведінки сторін, чи притягнення їх до кримінальної відповідальності. Виходячи із практики Верховного Суду, який неодноразово наголошував, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків не є вирішальною умовою для передачі йому дитини, суд вважає, що батьки мають рівні матеріально-побутові можливості для забезпечення своїх дітей.

Поряд з цим, із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Суди вирішуючи спір, виходили з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, але надали перевагу інтересам дитини. Врахувавши прихильність дитини до кожного з батьків, особисті якості обох батьків, можливість створення належних умов для виховання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом встановлено, що до березня 2020 року батьки з дітьми проживали у м. Львові. З досліджених судом доказів вбачається, що вихованням, розвитком та оздоровленням малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_8 займалась в більшій мірі матір. Батько іноді відводив і забирав дітей з садочка, та іноді бував з дітьми на прийомі у лікарів.

За родом своєї діяльності позивач у період з 2017 року по лютий 2020 року перебував у довгострокових відрядженнях (а.с.103-110, т.2).

В березні 2020 позивач змінив роботу, та переїхав від сім`ї з м. Львова до м. Києва, а в квітні 2020 року відповідачка з дітьми переїхала жити до своїх батьків до с. Половецьке Бердичівського району.

Зі слів позивача, у період з березня по липень 2020 року позивач проводив з дітьми виключно вихідні дні. Відповідачка в цей час проживала з дітьми та опікувалась ними. За місцем проживання батька в м. Києві діти не проживали.

З пояснень сторін та письмових доказів вбачається наявність між сторонами тривалого конфлікту, про що свідчать неодноразові їх звернення до компетентних органів, що негативно відображається на дітях.

Так в матеріалах справи наявна індивідуальна карта психологічного супроводу дитини - ОСОБА_6 , 2 роки 8 місяців, від 17.09.2019, в якому лікарем-психологом ОСОБА_17 встановлено у дитини тривожні переживання за стосунки батьків, ознаки стресу, психоемоційне напруження (а.с.66, т.1).

Відповідно до консультативних висновків спеціаліста - лікаря психолога ОСОБА_18 від 29.07.2020 ОСОБА_19 встановлено діагноз невроподібний стан з нав`язливостями, переживання ситуації соціального стресу, а ОСОБА_6 - тривожно-фобічний стан.

16.02.2022 ОСОБА_19 було встановлено діагноз астеневрологічний синдром з гіперкінезами.

Як пояснила відповідачка останнім часом зустрічі дітей з батьком супроводжуються приїздом поліції та сварками в присутності дітей, що негативно відображається на їх стані здоров`я.

Позивач стверджує, що відповідачка перешкоджає йому у зустрічах з дітьми, а її матір негативно налаштовує дітей проти нього, тому він змушений викликати поліцію.

Проте із актів державного виконавця вбачається, що матір не чинила перешкод у спілкуванні з дітьми, зустрічі відбуваються, але є нетривалими.

Із протоколів індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які складені практичним психологом ОСОБА_20 в рамках звернення відповідачки до Служби у справах дітей Гришковецької селищної ради Бердичівського району щодо сприяння збереження здоров`я малолітніх дітей від 18.11.2021 вбачається, що у дітей наявний рівень тривожності через взаємини між батьками.

Так, в протоколі індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено, що дівчинка емоційно ближча до матері та душевно прив`язана до брата, вважає їх найголовнішими у родині. До батька відчуває образу через те, що тато постійно свариться з матою і це її лякає. Психолог виявила у дитини середній рівень тривожності, де тривога пов`язана зі своїм майбутнім та майбутнім брата. Дівчинці потрібна корекційно-відновлювальна робота з практичним психологом з метою зняття тривожності (а.с. 182, т. 3).

В протоколі індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_5 зазначається, що хлопчик емоційно наближений до матері, до батька він відчуває внутрішню суперечність через те, що він боїться, що батько може його вкрасти. Через це у дитини виявлено високий рівень тривожності. Він не впевнений у завтрашньому дні. У наявності конфлікту дитина звинувачує себе, що може призвести до психотравмуючих наслідків. Хлопчику потрібна корекційно-відновлювальна робота з практичним психологом з метою зняття тривожності. (а.с. 183, т. 3).

Відповідно до висновку психолога ОСОБА_21 від 14.05.2021 соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_7 та ОСОБА_6 утворює їх матір - ОСОБА_3 . Якість контакту, який існує у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з матір`ю свідчить, що для кожного з них ОСОБА_22 є головним джерелом емоційного тепла та своєчасної підтримки. Поряд з цим у висновку зазначено, що ОСОБА_1 виявив себе нечутливим до психологічних потреб дітей. Фактична відсутність емоційного зв`язку з батьком, особливості поведінки батька у ситуаціях взаємодії з дітьми призвели до того, що у картині світу ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є батько, але його функції дітям не зрозумілі. Дії та поведінка ОСОБА_1 є для дітей джерелом травматичного досвіду і обумовили втрату емоційного зв`язку з ним. За висновком психолога, ОСОБА_3 забезпечує дітям почуття безпеки, емоційного благополуччя, що у своїй сукупності створює передумови для їх нормального психічного і фізичного розвитку, успішній взаємодії з іншими у соціальному просторі (а.с. 54-76, т. 3).

З матеріалів справи вбачається, що емоційно діти більше наближені до матері.

Та обставина, що між дітьми і батьком втрачений емоційний зв`язок, не свідчить про створення матір`ю перешкод у спілкуванні з дітьми.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Гришковецької селищної ради, Бердичівського району, Житомирської області від 19.03.2021, орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_3 , що відповідає інтересам дітей (а.с. 148-151, т.2).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Як установив суд, після припинення між сторонами шлюбно-сімейних відносин, діти з квітня 2020 року проживають разом із матір`ю та її батьками. В сім`ї створено належні умови для виховання дітей. З жовтня 2020 року відповідачка почала працювати в м. Києві, в догляді за дітьми їй протягом робочого тижня допомагали батьки. За місцем фактичного проживання, діти відвідують ДНЗ в с. Хмельове Бердичівського району Житомирської області, що не заперечується сторонами. Також діти відвідують додаткові заняття з розвитку своїх здібностей. Медичне обслуговування дітей також здійснюється за місцем фактичного проживання дітей. З початком введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідачка повідомила, що працює дистанційно та постійно перебуває з дітьми за місцем їх фактичного проживання.

Посилання позивача на те, що відповідачка постійно проживає в м. Києві, а дітей залишила на виховання бабі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Окрім того, суд бере до уваги той факт, що за місцем проживання батька діти ніколи не проживали, батько як і матір працює, а отже в догляді за дітьми потребує допомоги.

Вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків.

Судовим розглядом не встановлено, що моральні якості батьків, можуть негативно вплинути на виховання дітей, батьки виявляють бажання приймати активну участь у житті і розвитку дітей, переймаються за долю дітей.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову в частині визначення місця проживання дітей з батьком та вважає за можливе задовольнити зустрічний позов, яким визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з їх матір`ю - ОСОБА_22 .

При цьому суд враховує тривале проживання дітей з матір`ю, прихильність дітей до матері, психо-емоційний стан дітей. Зміна місця проживання дітей та зміна соціального середовища дітей, не буде відповідати найкращому забезпеченню їх інтересів та не сприятиме повноцінному розвитку малолітніх дітей.

Крім того, суд зауважує, що батько дітей, не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, турботі відносно дітей та участі у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Приймаючи рішення, суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Ухвалюючи саме таке рішення у справі, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. На думку суду таке рішення відповідає найкращому забезпеченню інтересів малолітніх дітей..

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_22 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб зареєстрований 17.09.2011 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 565, між ОСОБА_1 та ОСОБА_22 - розірвати.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_22 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_22 до ОСОБА_1 треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визначення місця проживання дітей з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю - ОСОБА_22 .

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_22 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа 1: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, адреса: м. Київ, вул. Ялтинська, 14.

Третя особа 2: Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, адреса: Житомирська область, Бердичівський район, смт. Гришківці, вул. Червоний промінь, 4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.10.2022

Суддя : Ю.С.Мицик