Постанова

від 27.06.2023 по справі 753/12461/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №753/12461/20

номер провадження №22-ц/824/578/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Мостова Г.І., Слюсар Т.А.

при секретарі Рагушіній І.В.

за участю: скаржника ОСОБА_1

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2

представника відповідача за первісним позовом-адвоката -Савицької С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Дарницького районного суду міста Києва Мицик Ю.С.,

у цивільній справі №753/12461/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю,

в с т а н о в и л а:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, за результатами розгляду якої просив:

- розірвати шлюб зареєстрований між ним та відповідачем 17 вересня 2011 року;

- малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишити проживати з батьком - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 17 вересня 2011 року між ним та відповідачем зареєстровано шлюб у якому, у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У квітні 2020 року позивач відвіз відповідача з дітьми до тещі та тестя в с. Половецьке, Бердичівського району, Житомирської області. В липні 2020 року між подружжям виникли непорозуміння. Дружина не виявила бажання повертатися до додому, своє рішення обґрунтовувала фінансовими претензіями. Позивач вважає, що дружина будучи під негативним впливом своєї матері, відмовилась повернутися з дітьми до їхнього дому і вжити заходів для збереження сім`ї. Вказує, що перебування у шлюбі суперечить його інтересам. Примирення між подружжям не можливе. Зазначає, що він забезпечений житлом, має постійний та достатній дохід, стабільне місце роботи та всі необхідні умови для гармонійного розвитку та виховання дітей. До кримінальної відповідності не притягувався, шкідливих звичок немає. Натомість, відповідач є безробітною. Тимчасово проживає у батьків у селі, де немає достатньо умов для гармонійного розвитку дітей та їх навчання.

У листопаді 2020 ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, за результатами розгляду якої, просила визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначаючи, що з березня 2020 року позивач залишив її з дітьми та з того часу проживає окремо. Діти проживають з нею. ОСОБА_1 належного батьківського піклування про дітей не виявляє, пропозицій щодо участі в утриманні та вихованні дітей не пропонував. Майже з самого народження він самоусунувся від виконання батьківських обов`язків: не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Вказує, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 де вона з сином і зареєстровані. Донька сторін, не містить зареєстрованого місця проживання, оскільки ОСОБА_1 не надає згоду на реєстрацію її місця проживання у вказаній квартирі. Зазначає, що має роботу, за якою характеризується позитивно. У лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Вона завжди створювала належні умови проживання для дітей, забезпечувала їх усім необхідним. Натомість, відповідач за зустрічним позовом працює у місті Києві, проте власного житла у місті Києві немає. Проживає у м. Києві без реєстрації, у квартирі знайомих. Аліменти на утримання дітей, стягнутих з ОСОБА_1 судовим наказом, не сплачує.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб зареєстрований 17 вересня 2011 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 565, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.

У задоволені позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю, задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення місця проживання дітей, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив рішення суду у вказаній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити місце проживання дітей з ним.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст. 193 ЦПК України, а відтак, підлягала поверненню. Судом першої інстанції було відхилено його клопотання про допит свідків та витребування доказів, чим порушено його право на захист. Судом проігноровано те, що малолітні діти проживають з матір`ю відповідача в селі, де немає достатніх умов для їх гармонійного розвитку та навчання. Відповідач та її мати виховують дітей у спосіб, що виставляє їх батька у негативному вигляді. Вважає, що фактично судом залишено проживати дітей з бабою, що прямо суперечить найкращим інтересам дітей. Вказує, що діти жодного разу не відвідували дитячі садочки у м. Києві, про які зазначала відповідач. Діти фактично проживають з бабусею ОСОБА_5 . Донька відвідує Хмелівський ЗДО «Сонечко», який знаходиться у с. Хмельове, а син у Половецькій загальноосвітній школі 1-ІІІ ступенів. Дітей у садочок та до шкоди приводить та забирає бабуся на підставі довіреності, яка стосується виключно права розпорядження квартирою відповідача. Відповідач з серпня 2014 року по січень 2020 року перебувала у декретній відпустці, після якої звільнилася за власним бажанням. Фінансовим та матеріальним забезпеченням сім`ї займався скаржник, а тому, посилання на те, що він проводив менше часу з дітьми, не відповідає дійсності. Відповідач з матір`ю, без згоди скаржника, змінила місце проживання дітей, переховує їх у своєї мами та вчиняє дії направлені на перешкоджання батьку у спілкуванні з ними. Судом не взято до уваги думку дітей, щодо визначення їх місця проживання, яка викладена у Висновку від 19 березня 2021 року № 43. Проживання малолітніх дітей з бабою, призвело до погіршення їх психологічного стану, а саме, у сина виявлено високий рівень тривожності, а у доньки - середній рівень тривожності. Дітей взято на облік, як таких, що опинилися у складних життєвих обставинах.

11 квітня 2023 року від відповідача за первісним позовом до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що остання не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Вказуючи, що усі доводи скаржника базуються на його суб`єктивному розумінні норм матеріального та процесуального законодавства та зводяться до власної переоцінки наявних у матеріалах справи доказів. Вказує, що діти мають хороші умови проживання у будинку її батьків, діти добре характеризуються за їх місцем навчання, займаються розвитком додаткових здібностей, мають належне медичне обслуговування за своїм фактичним місце проживання. Жодних правових чи фактичних підстав для зміни місця проживання дітей, немає.

У судовому засіданні скаржник підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Відповідач за первісним позовом та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року оскаржується в частині визначення місця проживання дітей, а відтак, виходячи з приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядається судом апеляційної інстанції лише у зазначеній частині.

Судом при розгляді справи встановлено, що 17 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб (т. І а.с. 07), у якому у них народилися син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. І а.с. 08) та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. І а.с. 09).

ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, видане (т. І а.с. 101), за якою вона і зареєстрована (т. І а.с. 102).

Крім того, у вказаній квартирі з 08 листопада 2014 року зареєстрований також син сторін ОСОБА_3 (т. І а.с. 117).

Згідно довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 188 від 22 вересня 2020 року, донька сторін ОСОБА_4 , дійсно відвідувала заклад дитячої освіти (ясла-садок) № 188 з 19 червня 2019 року останній день перебування в садку - 03 березня 2020 року, син сторін ОСОБА_3 , дійсно відвідував заклад дитячої освіти (ясла-садок) № 188 з 12 вересня 2019 року, останній день перебування в садку - 26 лютого 2020 року (т. І а.с. 58).

Згідно характеристики закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 188 від 31 серпня 2020 року на ОСОБА_2 , за весь час відвідування ЗДО вихованням дітей займалась переважно мама, приводила і забирала дітей практично завжди сама, натомість батько - усього декілька разів. Мати достатньо часу приділяє вихованню і навчанню дітей. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 завжди охайно одягнені та доглянуті. У дітей добре розвинені комунікативні навички відповідно до їхнього віку, знаходять спільну мову з ровесниками. Зі слів вихователів, мама відповідально підходить до освітнього процесу дітей. Завжди брала участь у всіх заходах, святах та батьківських зборах, долучалась до організації свят, виготовляла декорації та добирала дитячі костюми. З дітьми матір спілкувалась спокійно, з турботою та ніжністю (т. І а.с. 87).

Згідно характеристики на ОСОБА_2 сімейного лікаря ОСОБА_9 , у 2018 році між лікарем та ОСОБА_2 було підписано декларації з сімейним лікарем. В медичний заклад КНП «2МП м. Львова» дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на медичні огляди та на профілактичні щеплення переважно приводила мама, про що свідчать записи в системі helsi.me. Батько ОСОБА_1 був присутній на оглядах декілька разів. Діти доглянуті, охайно вдягнуті, мама з турботою та відповідальністю ставиться до здоров`я дітей (т. І а.с.88).

Після припинення фактичних шлюбних відносин, діти залишилися проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 15 липня 2020 року № 413, ОСОБА_2 та її діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з 12 березня 2020 року по даний час проживають за адресою: АДРЕСА_2 (т. І а.с. 57).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 від 14 серпня 2020 року, ОСОБА_2 , з квітня 2020 року проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок належить ОСОБА_5 , матері ОСОБА_2 . Будинок знаходиться в чудовому стані, в будинку чисто, прибрано, зроблено гарний ремонт. В будинку 4 житлові кімнати, кухня коридор. Є все необхідне для проживання малолітніх дітей, окрема кімната, окремі спальні місця, в достатній кількості одяг і взуття, іграшки, місце для відпочинку, ігор та навчання. Діти доглянуті, охайні, виховані, комунікабельні. Подвір`я облаштоване для гри дітей (т. І а.с. 86).

В акті обстеженні умов проживання від 12 січня 2021 року, складеного спеціалістами Служби у справах дітей Житомирської РДА, за адресою: АДРЕСА_2 зазначено, що умови проживання хороші, в будинку чисто, прибрано - сучасний ремонт, кімнати облаштовані сучасними меблями, наявний запас продуктів харчування, сезонного одягу для дітей, багато іграшок, розвиваючих ігор. Стосунки в сім`ї доброзичливі. Діти проживають в належних умовах (т. ІІ а.с.137).

Згідно характеристики Гришковецькою селищною радою Бердичівського району Житомирської області від 25 вересня 2020 року виданої на ОСОБА_2 , остання має вищу освіту, до 14 січня 2020 року знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною. У побуті характеризується з позитивної сторони. Готує ОСОБА_3 до школи, слідкує за фізичним і психологічним здоров`ям доньки й сина. Син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 відвідують ДНЗ «Сонечко» в с. Дубова, Бердичівського район. Родина гармонійна, відкрита (т. І а.с.92-93).

Відповідно до характеристики ТОВ «Реалт Маркетинг» від 05 листопада 2020року, ОСОБА_2 працює на посаді бухгалтера товариства, за час роботи зарекомендувала себе як дисциплінований, відповідальний, ініціативний працівник спроможний взяти на себе відповідальність в прийняті рішень. Працелюбна, уважна, компетентна (т. І а.с. 137).

Відповідно до медичних довідок, ОСОБА_2 на обліках лікарів у психіатра чи нарколога не перебуває (т. І а.с. 94-95).

Згідно договору найму квартири від 15 липня 2020 року, ОСОБА_1 проживає у орендованій квартирі АДРЕСА_3 (т. І а.с. 150).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 18 листопада 2020 року у вказаній квартирі, санітарно-гігієнічний режим дотримано, квартира чиста, світла, охайна. Для дітей відведено окрему кімнату з кутовим м`яким розкладним (великим) диваном, багато іграшок, маються дитячі речі для дітей домашнього вжитку. В акті, зі слів батька зазначено, що батько спроможній задовольнити потреби дітей, та додатково зазначив про наявність няні у разі необхідності, через затримання його на роботі (т. ІІ а.с. 14).

Згідно характеристики виданої ДП «Міжнародний Аерофлот «Львів» імені Данила Галицького від 10 грудня 2020 року на ОСОБА_1 , останній працював у вказаному підприємстві з 24 червня 2016 року по 16 березня 2020 року на посаді заступника начальника відділу внутрішнього аудиту. Доручену роботу виконував добросовісно та вчасно. Впродовж своєї діяльності на підприємстві проявив себе як порядна і чесна людина, доган, стягнень, негативних відгуків за час роботи на підприємстві не отримував. В колективі вів себе коректно та підтримував добрі стосунки з оточуючими (т. ІІ а.с. 8).

Відповідно до довідки Національного Антикорупційного Бюро України, з 17 березня 2020 року по теперішній час ОСОБА_1 працює в НАБУ на посаді завідувача Сектору Внутрішнього аудиту з посадовим окладом 39 600 грн. (т. ІІ а.с. 20,128).

Згідно характеристики Національного Антикорупційного Бюро України від 18 березня 2021 року, ОСОБА_1 свої повноваження виконує професійно, у відповідності з посадовою інструкцією. Володіє високими організаторськими здібностями свою роботу виконує якісно та відповідально. З колегами підтримує рівні взаємини, уникає конфліктів. Зарекомендував себе як порядна і чесна людина. Критику на свою адресу сприймає з розумінням, над наявними недоліками працює наполегливо та результативно (т. ІІ а.с. 127).

Відповідно до медичних довідок на обліках у лікарів психіатра та нарколога ОСОБА_1 не перебуває (т. ІІ а.с. 10-11).

Судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у справі № 753/11989/20, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 липня 2020 року (т. І а.с. 67).

Згідно висновку психологічного обстеження ОСОБА_1 від 29 січня 2021 року, останній може задовольнити матеріальні та психологічні потреби дітей, не має проявленої відкритої агресії у сторону дружини, що свідчить про конструктивне вирішення конфліктної ситуації, має високий рівень переживань у бік ОСОБА_5 з приводу її агресивної поведінки та негативного налаштування щодо нього, має високий рівень тривожності щодо безпечного проживання своїх дітей разом із бабусею, проявляє активність та відкритість у спілкуванні з психологом, поряд з цим зазначено про необхідність відвідування психолога разом з дітьми для діагностики взаємостосунків батько-діти, робота з психологом з приводу обговорення спільної лінії поведінки у питаннях виховання дітей мати-батько, так як діти проживають разом із ОСОБА_5 , обов`язковою є зустріч психологом з дітьми та бабусею для діагностики їх взаємовідносин та психологічної прихильності.(т. ІІ а.с. 34-36).

Згідно індивідуальної карти психологічного супроводу дитини - ОСОБА_4 , вік 2 роки 8 місяців, від 17 вересня 2019 року, складеної лікарем-психологом ОСОБА_12 встановлено у дитини тривожні переживання за стосунки батьків, ознаки стресу, психоемоційне напруження (т. І а.с. 66).

Відповідно до консультативних висновків спеціаліста - лікаря психолога ОСОБА_13 від 29 липня 2020 року, ОСОБА_3 встановлено діагноз невроподібний стан з нав`язливостями, переживання ситуації соціального стресу, а ОСОБА_4 - тривожно-фобічний стан (т. І а.с. 64, 65).

Із протоколів індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які складені практичним психологом ОСОБА_15 в рамках звернення відповідачки до Служби у справах дітей Гришковецької селищної ради Бердичівського району щодо сприяння збереження здоров`я малолітніх дітей від 18 листопада 2021 року вбачається, що у дітей наявний рівень тривожності через взаємини між батьками.

Згідно протоколу індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 30 листопада 2021 року, дівчинка емоційно ближча до матері та душевно прив`язана до брата, вважає їх найголовнішими у родині. До батька відчуває образу через те, що тато постійно свариться з матою і це її лякає. Психолог виявила у дитини середній рівень тривожності, де тривога пов`язана зі своїм майбутнім та майбутнім брата. Дівчинці потрібна корекційно-відновлювальна робота з практичним психологом з метою зняття тривожності (т. ІІІ а.с. 182).

Згідно протоколу індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 30 листопада 2021 року, хлопчик емоційно наближений до матері, до батька він відчуває внутрішню суперечність через те, що він боїться, що батько може його вкрасти. Через це у дитини виявлено високий рівень тривожності. Він не впевнений у завтрашньому дні. У наявності конфлікту дитина звинувачує себе, що може призвести до психотравмуючих наслідків. Хлопчику потрібна корекційно-відновлювальна робота з практичним психологом з метою зняття тривожності (т. ІІІ а.с. 183).

Відповідно до висновку психолога ОСОБА_16 від 14 травня 2021 року, соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_3 та ОСОБА_4 утворює їх матір - ОСОБА_2 . Якість контакту, який існує у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю свідчить, що для кожного з них ОСОБА_2 є головним джерелом емоційного тепла та своєчасної підтримки. Поряд з цим у висновку зазначено, що ОСОБА_1 виявив себе нечутливим до психологічних потреб дітей. Фактична відсутність емоційного зв`язку з батьком, особливості поведінки батька у ситуаціях взаємодії з дітьми призвели до того, що у картині світу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батько, але його функції дітям не зрозумілі. Дії та поведінка ОСОБА_1 є для дітей джерелом травматичного досвіду і обумовили втрату емоційного зв`язку з ним. За висновком психолога, ОСОБА_2 забезпечує дітям почуття безпеки, емоційного благополуччя, що у своїй сукупності створює передумови для їх нормального психічного і фізичного розвитку, успішній взаємодії з іншими у соціальному просторі (т. ІІІ а.с. 54-76).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Гришковецької селищної ради, Бердичівського району, Житомирської області від 19 березня 2021 року, орган опіки та піклування прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 , що відповідає інтересам дітей (т. ІІ а.с. 148-151).

Визначаючи місце проживання дітей з матір`ю, суд першої інстанції виходив з того, що після припинення між сторонами шлюбно-сімейних відносин, діти з квітня 2020 року проживають разом із матір`ю та її батьками. В сім`ї створено належні умови для виховання дітей. З жовтня 2020 року відповідачка почала працювати в м. Києві, в догляді за дітьми їй протягом робочого тижня допомагали батьки. За місцем фактичного проживання, діти відвідують ДНЗ в с. Хмельове Бердичівського району Житомирської області та додаткові заняття з розвитку своїх здібностей. Медичне обслуговування дітей також здійснюється за місцем фактичного проживання дітей. З початком введення воєнного стану, відповідач повідомила, що працює дистанційно та постійно перебуває з дітьми за місцем їх фактичного проживання. За місцем проживання батька діти ніколи не проживали, батько як і матір працює, а отже в догляді за дітьми потребує допомоги. Також, суд врахував тривале проживання дітей з матір`ю, прихильність дітей до матері, психо-емоційний стан дітей. Зміна місця проживання дітей та зміна соціального середовища дітей, суд вважав таким, що не буде відповідати найкращому забезпеченню їх інтересів та не сприятиме повноцінному розвитку малолітніх дітей. Крім того, суд зауважив, що батько дітей, не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, турботі відносно дітей та участі у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч.ч. 1-2,8-9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення ч.1 ст.161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, до березня 2020 року сторони у справі з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали у м. Львові. Вихованням, розвитком та оздоровленням малолітніх дітей займалась в більшій мірі матір. Батько також піклувався про дітей, іноді відводив і забирав дітей з садочка та бував з ними на прийомі у лікарів.

Після припинення між сторонами шлюбно-сімейних відносин, діти з квітня 2020 року проживають разом із матір`ю та її батьками. В сім`ї створено належні умови для виховання дітей. З жовтня 2020 року мати дітей почала працювати в м. Києві, в догляді за дітьми їй протягом робочого тижня допомагали батьки. За місцем проживання батька діти ніколи не проживали, батько як і матір працює, а отже в догляді за дітьми потребує допомоги. За місцем фактичного проживання, діти відвідують дитячий садок та школу, що сторонами не заперечується. Також діти відвідують додаткові заняття з розвитку своїх здібностей. Медичне обслуговування дітей також здійснюється за місцем фактичного їх проживання.

Як зазначала відповідач за первісним позовом, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу, з початком введення воєнного стану, остання працює дистанційно та постійно перебуває з дітьми за місцем їх фактичного проживання, що було також встановлено судом першої інстанції.

Стан здоров`я дітей задовільний, фізичний і психічний розвиток відповідає їх віку. Крім того, діти завжди доглянуті, мають хороший розвиток та комунікативні навички відповідно до їхнього віку, знаходять спільну мову з ровесниками. Мати дітей відповідально підходить до їх освітнього процесу та виявляє увагу та турботу до дітей.

Згідно актів обстеження умов проживання, обидві сторони мають належні умови для проживання дітей. Також, сторони (батьки) працевлаштовані.

Наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про те, що і батьком і матір`ю, які проживають окремо, створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Обоє батьків люблять дітей та хочуть піклуватися про них.

Мати дітей, багато уваги приділяла дітям, їх стану здоров`я, вихованню, дозвіллю, розвитку та приділяє його й на даний час.

При цьому, колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги про те, що батько дітей працював, у зв`язку з чим, не можна вважати, що він приділяв дітям менше уваги чи часу.

Також, колегія суддів враховує ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, стан їх здоров`я, турботу та піклування про них кожного з батьків, а також наявність у батьків заробітку, забезпеченості житлом та інші соціальні фактори, які вказують про їхнє відношення до утримання і виховання дітей, наміри і можливості виховувати малолітніх дітей, як повноцінних членів громадянського суспільства.

Проте, хоча обоє з батьків здатні забезпечити належні умови для виховання та розвитку дітей, потрібно виходити із якнайкращих інтересів дітей, які тривалий час проживають разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , відвідують дитячий садочок та школу за місцем фактичного проживання (у с. Хмельове) та проявляють особисту прихильність саме до матері, а тому визначення місця проживання дітей разом із матір`ю не призведе до зміни їх установленого способу життя і не завдасть психологічної травми через зміну місця проживання.

Отже, у контексті першочергового врахування інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків, колегія суддів вважає, що для забезпечення інтересів дітей, визначення їх місця проживання разом із матір`ю відповідатиме їх інтересам, а відтак, висновки суду першої інстанції щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю, є законними та обґрунтованими.

Батько дітей, який безумовно відіграє важливу роль у їх житті, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку.

Доводи апеляційної скарги про те, що малолітні діти проживають з матір`ю відповідача в селі, де немає достатніх умов для їх гармонійного розвитку та навчання, спростовується, зокрема, наявним у матеріалах справи актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 від 14 серпня 2020 року, висновком органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Гришковецької селищної ради, Бердичівського району, Житомирської області від 19 березня 2021 року, актом обстеження умов проживання від 17 січня 2021 року, складеного спеціалістами Служби у справах дітей Житомирської РДА, характеристикою Гришковецькою селищною радою Бердичівського району Житомирської області від 25 вересня 2020 року виданої на ОСОБА_2 , які підтверджують, що діти мають хороші умови проживання, добре характеризуються за їх місцем навчання, займаються розвитком додаткових здібностей, мають належне медичне обслуговування за своїм фактичним місце проживання.

Посилання скаржника на те, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст. 193 ЦПК України, а відтак, підлягала поверненню, не знайшли свого підтвердження.

Посилання скаржника на те, що відповідач за первісним позовом та її мати виховують дітей у спосіб, що виставляє його у негативному вигляді, є лише припущеннями скаржника, які не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично судом залишено проживати дітей з бабою, не відповідають обставинам справи, адже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що діти наразі фактично проживають у батьків відповідача за первісним позовом, за адресою: АДРЕСА_2 , де їм створено належні умови для проживання, навчання та розвитку. Проте, з дітьми також проживає і їх матір, яка піклується про них, та з якої діти мають тісний емоційний зв`язок.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що відповідач за первісним позовом разом зі своєю матір`ю, без згоди скаржника, змінила місце проживання дітей, переховує їх у неї та вчиняє дії направлені на перешкоджання батьку у спілкуванні з ними, як такі, що не знайшли свого підтвердження у ході розгляду. Крім того, батько не позбавлений можливості реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Посилання скаржника на те, що судом не взято до уваги думку дітей, щодо визначення їх місця проживання, яка викладена у висновку від 19 березня 2021 року № 43, є безпідставним, оскільки з вказаного висновку вбачається, що в ході розмови, ОСОБА_3 повідомив, що найкраще йому було жити у Львові з татом і мамою разом. При цьому, зазначений висновок не містить відомостей про те, що за даних обставин діти б бажали проживати разом з батьком.

Посилання скаржника на те, що проживання малолітніх дітей з бабою, призвело до погіршення їх психологічного стану; дітей взято на облік, як таких, що опинилися у складних життєвих обставинах, є без підставним, оскільки, як вбачається із витягу з протоколу № 11 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 09 грудня 2021 року, комісією дійсно було вирішено взяти сім`ю ОСОБА_1 на облік сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах та під соціальний супровід у зв`язку із втягнення дітей у конфлікт між їх батьками. Рекомендовано батькам забезпечити корекційно-відновлювальну роботу з практичним психологом з метою зняття тривожності у дітей (т. ІV а.с. 16-17).

Тобто, саме конфлікт наявний між батьками, зумовив погіршення психологічного стану дітей та призвів до того, що їх було взято на облік, як таких, що опинилися у складних життєвих обставинах.

З урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідача тим на ті самі аргументи позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування виходячи з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя - доповідач:

Судді: