Рішення

від 20.09.2022 по справі 295/3291/22

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/3291/22

Категорія 7

2/295/1441/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі судового засідання Карпішиній С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних коштів, пов`язаних з оформленням спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою. Зі змісту позову слідує, що спадкоємцями першої черги за законом є позивач та його сестра ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що для оформлення спадкових прав йому відповідачем було видано довіреність, на підставі якої ним отримані свідоцтва на ім`я ОСОБА_2 про право на спадщину за законом на 1/3 часток трьох земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи ту обставину, що відповідач не проживає в Україні та її частка незначна, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08.02.2022 року припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , 1/3 часток трьох земельних ділянок за цією ж адресою та визнано за позивачем право власності на вказане майно, а також зобов`язано виплатити ОСОБА_2 в якості компенсації вартості спірного майна 114 896,99 грн. ОСОБА_1 зазначає, що на оформлення спадщини в інтересах сестри він витратив 36 515,08 грн., у період з 06.07.2018 року поніс витрати на опалення в сумі 37 689,31 грн., з яких 12 563,10 грн. зобов`язана сплатити йому відповідач як співвласник 1/3 частки квартири. Також із ОСОБА_2 , на переконання позивача, підлягають стягненню 6 000 грн. витрат за надання правничої допомоги та 5 000 грн. витрат за проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз.

З огляду на викладене у позові, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 60 078,18 грн., звернувши стягнення на кошти ОСОБА_2 , що містяться на депозитному рахунку Богунського районного суду м. Житомира, а залишок коштів в сумі 54 818,81 грн. перерахувати на рахунок Збройних Сил України.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 15 квітня 2022 року відкрито провадження у даній цивільній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив на позовну заяву до суду не направляла.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про спірні правовідносини сторін, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08.02.2022 року у справі №295/1256/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/3 частку квартири та 1/3 часток земельних ділянок задоволено:

-припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ;

-визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 ;

-припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на: 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0206 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:005:0010, 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0077 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:012:0005, 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0020 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:005:0011;

-визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0206 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:005:0010, 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0077 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:012:0005, 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0020 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:005:0011, які належали ОСОБА_2 ;

-ухвалено виплатити ОСОБА_2 в якості компенсації вартості 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0206 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:005:0010, 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0077 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:012:0005, 1/3 частки земельної ділянки площею 0,0020 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1810136300:06:005:0011 з депозитного рахунку Богунського районного суду міста Житомира грошові кошти в сумі 83 381 грн. 91 коп., що внесені ОСОБА_1 згідно квитанції 0.0.1995958058.1 від 28.01.2021 року через АТ КБ «Приват Банк» та грошові кошти в сумі 31 515,08 грн. що внесені ОСОБА_1 згідно квитанції 0.0.2091442610.1 від 16.04.2021 року через АТ КБ «Приват Банк»;

-стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави 1148,97 грн. судового збору;

-стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. судових витрат, пов`язаних із проведенням будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зпунктом 5частини другоїстатті 7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини перша статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц (провадження №61-26462св18).

Судом встановлено, що відповідач по справі була співвласником оспорюваної квартири, право спільної часткової власності якої рішенням суду 08.02.2022 року припинено, і відповідно до закону зобов`язана оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

ОСОБА_1 у період з липня 2018 року до березня 2022 року сплатив 37 129,17 грн. за спожитий природній газ (опалення квартири), що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.

Отже, ОСОБА_1 сплатив замість відповідача грошові кошти у розмірі 12 376,39 грн. відповідно до її частки у праві власності на квартиру за надані комунальні послуги, а тому вказана сума підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь позивача.

При вирішенні даного спору суд, керуючись вимогами ч. 4 ст. 263 ЦК України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц (провадження №61-7289св20).

Згідно наявної у матеріалах справи довіреності, виданої 08.12.2017 року та посвідченої нотаріусом Солнечногорського нотаріального округу Московської області Личньовою О.П., ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 прийняти спадщину та вести спадкову справу з правом отримання свідоцтва про право на спадщину до майна, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 , з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось. Відповідач довірила ОСОБА_1 вчинення ряду дій з правом, зокрема, сплати тарифів, зборів, мита та отримання всіх необхідних зареєстрованих документів.

06.07.2018 року та 04.09.2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С. видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири по АДРЕСА_2 , 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0206 га, кадастровий номер 1810136300:06:005:0010, 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0077 га, кадастровий номер 1810136300:06:012:0005 та 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0020 га, кадастровий номер 1810136300:06:005:0011, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Державна реєстрація права власності на зазначене майно підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2018 року та 04.09.2018 року відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримані на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проведено державну реєстрацію права власності на майно та сплачено за оформлення спадкових прав відповідача 35 559,46 грн., що підтверджується копіями квитанцій та довідок, виданих приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Фещенко А.С., а тому суд вважає за необхідне стягнути вказану суму з ОСОБА_2 на користь позивача.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначає частина друга вказаної статті. Зокрема, передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду по справі №127/18934/18 у постанові від 22.09.2020 року зауважила, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

На переконання суду, заявлена ОСОБА_1 позовна вимога про перерахунок коштів в сумі 54 818,81 грн. на рахунок Збройних Сил України не підлягає до задоволення, оскільки така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення із ОСОБА_2 на його користь 5000 грн. судових витрат, пов`язаних із проведенням будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, оскільки вона вже була вирішена судом у справі №295/1256/21 позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/3 частку квартири та 1/3 часток земельних ділянок.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов`язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги суду надано квитанцію серії АМВ №751393 від 18.03.2022 року за підписом адвоката Денисенко М.В. про сплату 6 000 грн. за консультацію, підготовку матеріалів для складення позову, складення позову про стягнення коштів до Богунського районного суду м. Житомира в інтересах ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №910/14598/20 висловлено правову позицію про те, що:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону);

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав квитанцію від 18.03.2022 року про сплату 6 000 грн., разом з тим договір про надання правової допомоги та ордер на посвідчення повноважень адвоката на надання правової допомоги або довіреність у матеріалах справи відсутні.

Оскільки позивачем не надано договір про надання правової допомоги, то, зважаючи на вищезазначені правові висновки Верховного Суду, не можна вважати доведеними витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу. Відтак у суду відсутні підстави для їх розподілу.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову, від сплати якого відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 322, 360, 544 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 141, 264, 265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 559,46 грн., сплачені за оформлення спадкових прав, та 12 376,39 грн. витрат за оплату житлово-комунальних послуг.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 1148,97 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Д.В. Кузнєцов